Тягар більшості: загрози, виклики та можливості «зеленої» Ради

    24 Липня, 2019 08:40
    Чи стане монобільшість у парламенті початком узурпації влади, які партії підуть в опозицію і наскільки ефективно зможе працювати ВР – розбирався UA1

    Понад 250 мандатів у парламенті, можливість самостійно обрати спікера, прем'єра і сформувати уряд, не вступаючи ні з ким в грошово-договірні відносини – такі перспективи «Слуги народу» всерйоз занепокоїли «системних політиків».

    Для порівняння, комуністи в Раді першого скликання отримали 239 мандатів, «Партія регіонів» у період своєї могутності мала у розпорядженні 187 народних депутатів. А провладні «Блок Петра Порошенка» і «Народний фронт» у 2014-му отримали загалом 206 місць в парламенті.

    «Слузі народу» вдалося побити ці рекорди. Багато в чому завдяки втомі суспільства від радикальної риторики і постійного залякування військовою загрозою.

    «Свого часу Кеннеді казав: «Не питай, що Америка зробила для тебе, – запитай, що ти зробив для Америки». Але у нашому суспільстві вже втомилися питати, що я зробив для України, людям хочеться запитати, що Україна зробила для нас, – пояснює цей феномен у розмові з UA1 політолог Олексій Полтораков. – Ми прожили дуже складних п'ять років – економічно, політично і у військовому плані».

    Все це призвело до того, що запит на праву ідеологію падає, що продемонстрував повний провал «Свободи» і низький результат «Європейської солідарності», яка побудувала свою кампанію на тезах «армія, мова, віра», під котрими підпишеться будь-який націоналіст.

    «Соціальний запит на такий радикалізм вже відійшов, суспільство від цього втомилося», – стверджує Полтораков, відзначаючи, що ВР дев'ятого скликання буде центристською, без яскраво виражених правих і лівих партій.

    Також новий склад парламенту показав, що гроші сьогодні не є вирішальним фактором перемоги. Це видно і за результатами партій, і по мажоритарних округах, де новачки обійшли маститих та вельми заможних бувалих політиків, які роками «прикормлювали» свої округи.

    Наприклад, лідер за витратами на передвиборчу кампанію «Радикальна партія» Ляшка, яка офіційно витратила на вибори близько 100 млн гривень, в парламент не проходить, хоча партії-переможці витратили менше, деякі в два рази.

    Таким чином, з явною більшістю своїх депутатів «Слуга народу» зможе взяти під контроль роботу парламенту.

    Але занепокоєння з приводу того, що це може дати поштовх до диктату однієї партії в ВР і узурпації влади, Полтораков не поділяє. І таку загрозу розглядає лише теоретично.

    «За монобільшості рішення справді можуть просто нав'язувати в стилі «ми порадилися, і я вирішив». Але авторитаризму в Раді не буде, – впевнений він, пояснюючи це тим, що СН за своєю структурою не авторитарна партія. – На відміну від інших партій, які раніше на це претендували, у «Слуги народу» немає чіткої структури та жорсткої вертикалі. Список формувався шляхом кастингу, і цілісної команди немає».

    Крім того, є ще низка стримуючих факторів. Позицію спікера балансують позиціями першого і другого віце-спікерів. Та й ключова робота парламенту – це робота в комітетах. І не факт, що там у СН буде більшість.

    «До того ж є негласний стандарт, за яким регламентний комітет, що контролює діяльність парламенту, традиційно має відійти представникам опозиції або тим, хто не входить в коаліцію, – каже Полтораков. – Тобто у нас прописана й більш-менш працює система стримувань і противаг, що зможуть збалансувати партію, якою б сильною вона не була».

    І ще один суттєвий стримуючий фактор – у СН немає конституційної більшості, щоб прийняти абсолютно будь-яке рішення одноосібно.

    За бортом

    Попри кількісну перевагу і можливість швидко приймати потрібні закони, фракції СН в парламенті прогнозують далеко не легку роботу.

    «Ідеальної ситуації в парламенті не буде, – впевнена директор Українського незалежного центру політичних досліджень Світлана Конончук. – Будуть і провокації, і конфлікти, і скандали, щоб показати політичних конкурентів в негативному світлі».

    Серед опонентів СН, які, найімовірніше, підуть в опозицію, першою називають «Європейську солідарність» Петра Порошенка. Власне, ще на старті парламентських виборів там не приховували, що не збираються співпрацювати з партією влади.

    Своєю чергою в СН чітко заявили, що не мають наміру вибудовувати відносини з представниками старих політичних еліт. Зокрема, співпрацювати з «Опозиційною платформою – За життя» (ОПЗЖ) Бойка-Медведчука-Рабіновича.

    У цьому контексті поки незрозуміла позиція «Батьківщини». Її лідер Юлія Тимошенко всерйоз розраховувала на пост прем'єра, однак президент Зеленський ще у день виборів категорично заявив, що прем'єр-міністром стане «гуру економіки, який ніколи не був у політиці».

    За неофіційною інформацією, цю посаду запропонують представнику України в Міжнародному валютному фонді Владиславу Рашковану. А це може підштовхнути лідерку «Батьківщини» до відмови від тісної співпраці зі «Слугою народу».

    «В опозицію підуть ті сили, які не зможуть задовольнити свої іноді занадто завищені вимоги, – підтверджує Полтораков. – Наприклад, якщо хтось розраховує на пост прем'єра, але не отримує його і йде в опозицію».

    Проте, в парламенті неминуче будуть виникати ситуаційні союзи.

    «Слуга народу» не має потреби співпрацювати з ОПЗЖ або ЄС з точки зору побудови коаліції, – стверджує Конончук. – Але для вирішення якихось конкретних питань співпрацювати вони будуть. Наприклад, позиція ОПЗЖ може бути досить впливовою у рішенні питань відновлення територіальної цілісності. А у представників ЄС є напрацьовані контакти в європейських структурах».

    Зрештою, на думку Полторакова, за рахунок центризму нового складу парламенту кардинальних протиріч між опозицією і владою не буде – всі так чи інакше апелюють до одних і тих же цінностей. Небезпеку він бачить в іншому.

    «Чим більше членів клубу, тим складніше приймати внутрішні рішення. У такій мегафракції, як «Слуга народу», виникнуть внутрішні суперечності, – вважає він. – Так було у «любих друзів» Ющенка, в «Партії регіонів», коли внутрішні групи конфліктували між собою. Але у них був сильний центр, який нівелював всі ці конфлікти. Такого сильного центру в СН немає. Тому є ризики виникнення внутрішньої опозиції».

    Тягар відповідальності

    Крім усіх переваг, які «Слузі народу» забезпечує більшість в Раді, незабаром можуть з'явитися і недоліки.

    «За переважної більшості на «Слугу народу» будуть звалювати відповідальність за все, що відбувається в країні, в тому числі й за негативні моменти, – прогнозує Конончук. – При цьому негатив, який можуть викликати дії фракції, позначиться на рейтингах президента й уряду. І навпаки – можливі помилкові кроки Кабміну чи президента неминуче відобразяться на рейтингах фракції СН».

    Думку колеги повністю розділяє Полтораков: «Парадокс в тому, що рейтинги партій починають падати вже наступного дня після виборів, неможливо довго триматися на піку. А домінування в парламенті і уряді може призвести до того, що негатив буде «перетікати» з однієї гілки влади на іншу – з ВР на президента, з президента на уряд».

    Втім, багато в чому це буде залежати від перших кроків нового парламенту, оперативності та ефективності його роботи. І тут більшість СН дуже до речі.

    «Якщо буде видно, що «Слуга народу» може самостійно формувати парламентську більшість, то довгого серіалу зі спікеріадою, формуванням коаліції та затвердженням прем'єра не буде», – впевнена Конончук.

    Відповідно, є всі шанси, що вже в перших числах вересня новий склад парламенту продемонструє, з якою продуктивністю він зможе працювати. Принаймні, про свої вже напрацьовані законопроекти, готові до внесення на розгляд ВР, заявили всі п'ять партій, які сформують новий склад парламенту.

    Теги : Порошенко Ляшко Радикальна партія Тимошенко Юрій Бойко Батьківщина БПП Партія регіонів Ющенко Народний Фронт Медведчук вадим рабінович Володимир Зеленський Владислав Рашкован "Слуга народу" Опозиційна платформа – За життя Європейська солідарність
    ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ
    Коментарі
    1000 символів лишилося


    Архів