7 тезисов о вчерашнем ужасе

    3 июля, 2015 12:39
    Вчора народні депутати боролися не за голоси тих 65 тисяч, хто має валютні кредити. А за голоси тих 25 мільйонів, кому було спрямоване це повідомлення: можна жити безвідповідально, за все заплатять ті, хто живе відповідально. Саме це й називається популізм

    Теза перша – про парламент. Буквально три дні тому я писав, що парламент недієздатний. Вчорашній день довів це безпомилково. Цей парламент являє собою загрозу національній безпеці і національному виживанню. Наступний парламент буде ще гіршим, там буде ще більше популістів та ще більше Окупаційного Блоку. Вихід поки що один: парламент треба терміново переформатувати. Створити фракцію чесних і розумних, хоч би якою малою вона була. Зламати нинішній поділ на фракції як штучні стіни, які ділять не по цінностях, а по випадковостях. Працювати для свого виборця, який є, який пильно слідкує і буде вірним. І зайняти кругову оборону. Як в Донецькому аеропорту.

    Теза друга – про зраду. Не про Зраду з великої літери і не про ‪#‎зраду як хештеґ. Про маленьку зраду з маленької літери – зраду власних принципів. З цього починається неухильний шлях вниз, в пекло. Можуть бути будь-які пояснення: ціль виправдовує засоби, хотілося як краще… Нас примусили, залякали, підставили, я лише тримав фракційну дисципліну, я лише виконував наказ… Кожен сам відповідає за свої вчинки перед Богом і людьми. І кожен, хто зрадив сам себе, мусить пам’ятати: тепер з цим доведеться жити. До самого кінця.
    Ще є час виправити помилку.

    Теза третя – про процедури. Парламентські процедури сьогодні являють собою жахливий мікс гри в краплені карти із шулерами, бандитського «розводу на бабки» та дослідницького досвіду Миклухо-Маклая. Нечесним способом неможливо досягти чесних цілей. Майдан показав: не може правити влада, до якої ставляться з огидою і презирством. Парламентські процедури нічого, крім огиди, не викликають. Але ті, хто запускає маховик шулерства, мають знати: він колись обернеться проти них. На кожного шулера є більший шулер. Золоте правило всіх релігій: не роби іншому того, чого не бажаєш собі. Одного дня можна впасти у власноруч викопану яму.

    Теза четверта – про вірність. Сотні тисяч виборців проголосували за Самопоміч, тому що повірили: це інші люди. Ці справжні, ці не зрадять. Самопоміч вперше за багато років дала людям надію. І вчора жорстко відібрала її. Жодна політична доцільність не може виправдати зраду надії власного виборця. Можна сказати, що для політики це звичайне явище, що всі так роблять, що політична доцільність важливіше, що треба вижити у ворожому оточенні. Але для виборця, який голосував за Самопоміч (а це саме та меншість, що рухає країну), це пусті слова. Бо ж він чи вона голосували саме тому, що нова партія була не така, як всі решта.
    Тепер подивіться навколо: руїна. Це ви створили власноруч.
    Щиро вклоняюся тим, хто прийняв свідоме рішення зберегти честь. Таких більшість, незважаючи на рішення фракції. Значить, не все втрачено.

    Теза п’ята – про слабкість. Проголосовала купа людей, про яких відомо, що вони покидьки. Ну то й чорт з ними. Але також голосувала певна кількість, про яких відомо, що вони хороші люди, але слабкі. Ну не встояли. От бійці на фронті встояли. А вони не встояли. Сумно, що Путін перемагає саме таким чином – у нашій голові. Жодної руки Кремля. Лише особисте рішення зрадити власні принципи. Маленьке рішення, але з великими наслідками.

    Теза шоста – про помилки. Ніхто з нас не застрахований від помилок, іноді жахливих. Але для того в більшості релігій існує каяття. Розкаяний відрізняється від нерозкаяного, між ними прірва. Мужність визнати і виправити помилку заслуговує на повагу. Каяття складається з чотирьох дій. Визнати помилку і відчути огиду до свого вчинку. Просити пробачення у всіх, хто постраждав. Виправити помилку, наскільки це можливо. І ніколи більше так не чинити.
    Лише смерть незворотна, все решта можна виправити.

    Теза сьома – про виборця. Ми знаємо, що переважна більшість виборців патерналістські налаштована, неосвічена і безвідповідальна. Ці люди обирають парламент. За голоси цих людей вчора боролися народні депутати. Не за голоси тих 65 тисяч, хто має валютні кредити. А за голоси тих 25 мільйонів, кому було спрямоване це повідомлення: можна жити безвідповідально, за все заплатять ті, хто живе відповідально. Саме це й називається популізм.

    Але тоді треба боятися, що з країни виїде 200 тисяч кращих людей, що втратили надію, і країну можна буде закривати. Що ви дивитеся на Грецію? Ви подивіться на Зімбабве, де вбили білих і занапастили землю. Ви подивіться на Росію у 1917 році. Наступні 70 років радянської влади Україна не переживе.

    Квиток у вищу лігу націй коштує дорого.

    Оригинал текста

    Теги: Верховная Рада Самопомощь голосование реструктуризация валютных кредитов
    ТАКЖЕ ЧИТАЙТЕ
    Комментарии
    1000 символов осталось
    ТОП МАТЕРИАЛОВ



      Архив