Зроблено в Україні: чому європейці не хочуть наших товарів

    2 Червня, 2015 14:02
    Попри всі торгові преференції, надані Україні Європою, вітчизняному бізнесу вкрай складно виходити на ринок ЄС через низьку якість своєї продукції

    Українські підприємства, бізнес яких був орієнтований на потреби російського ринку, в авральному порядку шукають альтернативу. Росія і найближчі сусіди, що знаходяться під її впливом, фактично перекрили українським постачальникам шлях до своїх ринків.

    За даними Держстату, за рік експорт до Росії скоротився більше ніж на 60%, постачання продукції на інші ринки СНД впало майже на 57%. У цій ситуації вітчизняні виробники налаштовані активно освоювати експорт до Євросоюзу.

    Момент більш ніж підходящий з урахуванням того, що Європа з квітня 2014 року відкрила кордони для українських товарів, скасувавши на них ввізні мита в якості торговельних преференцій для України.

    «Перспективи на ринку ЄС в українських виробників є, – підтвердила UA1 виконавчий директор Європейської Бізнес Асоціації (ЄБА) Анна Дерев'янко. – Мова йде не лише про традиційних лідерів експортного сегмента – зернові, металургію, а й про інші продукти».

    Наразі Україна поставляє в Європу кілька десятків найменувань продукції: від постільної білизни та взуття до промислового обладнання. Однак левова частка експорту – це метал, добрива і сільгосппродукція. У сукупності ці сфери становлять майже 70% всього експорту в ЄС.

    Торік торгівля з Європою принесла Україні 17 млрд доларів, склавши майже 36% від усього експорту країни. І перспективи щодо виходу на один із найбільших світових ринків з понад 500 млн споживачів дійсно є. Про це свідчить досвід українських компаній, які вже присутні на ринку ЄС.

    Але в ЄБА попереджають, що це можливо лише за однієї умови – якщо якість вітчизняної продукції буде відповідати європейським стандартам. А з цим поки не все складається гладко.

    Директор департаменту євроінтеграції Мінекономіки В'ячеслав Цимбал визначив найперспективніші, але водночас і проблемні сфери – молочна промисловість, а також виробництво свинини та яловичини.

    Національні держстандарти настільки далекі від європейських вимог до якості, що українським підприємствам доводиться витрачати на отримання сертифікатів ЄС в середньому від двох до п'яти років.

    Виглядає ця процедура так: виробник подає заявку до Європейської комісії на отримання сертифіката відповідності своєї продукції європейським нормам. Після цього підприємство відвідують інспектори, які визначають, наскільки виробничий процес відповідає нормативам ЄС, і дають свої рекомендації.

    Таких інспекцій може бути декілька, а їх робота розтягується не на один рік. І лиш коли всі рекомендації виконано і на підприємстві все ідеально, виробник отримує довгоочікуваний сертифікат, який дозволяє йому торгувати в країнах ЄС.

    Багато хто сьогодні просто не готовий до такої процедури. Виробникам вкрай бракує коштів на модернізацію виробництва: у ситуації звуження ринку та зниження купівельної спроможності багато підприємств намагаються хоча б залишитися на плаву – їм не до модернізації.

    Хоча незабаром вибору не залишиться: Україна поступово на законодавчому рівні вводить євростандарти для виробників задля приведення національних нормативів у відповідність до європейських вимог. Ті, хто не зможе їх дотримуватися, втратять можливість торгувати не лише в Європі, але й на внутрішньому ринку.

    Ще один стимул для вдосконалення запрацює з 1 січня 2016 року – саме з цієї дати стартує зона вільної торгівлі між Україною та ЄС. У країну піде потік товарів з Європи, і українська продукція, яка не зможе конкурувати за якістю та ціною з європейськими аналогами, попросту зійде з торговельної арени.

    Реальні можливості

    Зараз у виграші опинилися ті, хто ще кілька років тому вловив тенденцію європейських перспектив у торгівлі. Одними з найбільш успішних у цій сфері виявилися виробники курятини.

    Хоча і їм європейських сертифікатів довелося домагатися по кілька років через жорсткі вимоги до якості, які щороку поповнюються новими нормативами.

    Наприклад, щоб отримати право продавати українську курку на полицях європейських супермаркетів, потрібно виконати цілу низку умов.

    У документах на продукт має бути вказана бригада, яка виростила курку, ветеринарний висновок про стан здоров'я птиці, дата та зміна забою, хто з працівників її пакував. Не менш строгими є вимоги до миючих засобів в цеху та оформлення упаковки – аж до розмірів шрифту.

    На те, щоб отримати євросертифікати для експорту фуа-гра та гусятини, у птахофабрики «Снятинська Нова» пішло два роки. За словами директора Михайла Лазаренка, за цей час довелося реконструювати цех, всі матеріали замінили антикорозійними, удосконалили систему руху продукції по цеху. Але найбільш важким для виконання виявилася необхідність змінити психологію співробітників у питанні дотримання санітарних норм.

    Однак витрачені зусилля себе виправдовують. За даними Мінагропрому, вже зараз на ринку ЄС дуже добре продаються український мед, соки, томати, борошно та деякі зернові культури.

    Причому ця продукція настільки популярна, що українські експортери всього за п’ять місяців вичерпали річні квоти на постачання своїх товарів. А це дає підставу профільному міністерству вести переговори з Єврокомісією про збільшення квот.

    Крім Мінагропрому інтереси українського бізнесу в ЄС лобіюють ще кілька структур. Держветслужба сприяє у просуванні на європейський ринок молочної та м'ясної продукції. А представництво України в ЄС допомагає всім без винятку експортерам.

    Зокрема, при ньому діє Центр підтримки експортерів, на його сторінці ukraine-eu.mfa.gov.ua можна отримати онлайн-консультацію з будь-якого питання експорту і навіть претендувати на допомогу в пошуку торгових партнерів у ЄС.

    Заявки на отримання євросертифікатів може подавати держава, як це було у випадку з насінням та молочною продукцією, а також окремі виробники, як це зробили постачальники деревини та меблів.

    Своєю чергою, європейська Служба підтримки експорту на сайті Єврокомісії exporthelp.europa.eu допомагає зацікавленим у торгівлі з ЄС отримати всю необхідну для цього інформацію. На сайті викладено безкоштовну базу даних російською мовою про всі нормативи та вимоги до товарів, що продаються в Європі.

    Питання лише у здатності вітчизняного бізнесу виконувати ці умови та мати чітку стратегію виходу до європейських покупців.

    «Для успішного виходу на зовнішній ринок виробник повинен, по-перше,  чітко розуміти цільову аудиторію свого товару, – пояснює Ганна Дерев'янко з ЄБА. – По-друге, дотримуватися всіх до єдиного стандартів якості та сертифікації нового для себе ринку збуту. І третє – експортер має усвідомлювати, що він не отримає моментального прибутку, навпаки – він повинен з нуля побудувати торговельні відносини з новим споживачем, що принесе дохід, але в довгостроковій перспективі».

    Однак не всі виробники готові до таких умов. Багато в чому саме цим пояснюється те, що в європейських супермаркетах досі немає практично ніяких готових продуктів українського виробництва.

    Східна альтернатива

    Навчені гірким досвідом втрати російського ринку, а також в умовах жорсткої торгової конкуренції в ЄС та європейських квот на ввезення українських товарів, вітчизняні підприємства вже починають шукати альтернативні ринки збуту.

    Пріоритетні напрямки окреслили у Мінагропромі – Близький Схід, Східна Азія та Північна Африка. При цьому вже зараз майже 34% всього українського експорту йде в Азію, а 14% продається в Африці.

    Наприклад, значна частина українського зерна йде в Саудівську Аравію, Єгипет, Китай. Не відстають і виробники курятини. Один з найбільших – Миронівський хлібопродукт (МХП), вже твердо закріпився на ринку ЄС, а тепер експортує свою продукцію в ОАЕ, Ємен, Ірак, Кувейт, Єгипет.

    «Нашою продукцією цікавляться Гонконг, материковий Китай, Сінгапур, – розповіла UA1 Анастасія Соботюк, начальник відділу по роботі з інвесторами. – Один з глобальних проектів, який дозволить компанії істотно збільшити частку експорту в країни Близького Сходу, – це отримання акредитації для поставок м'яса птиці в Саудівську Аравію».

    При цьому, за словами Соботюк, компанія не планує концентруватися на одному регіоні, щоб торгівля не залежала від ситуації на якомусь одному ринку.

    Схожу стратегію розвитку обирають і виробники рослинної олії, яєць, молока. Хоча ринок ЄС на сьогодні досі в пріоритеті.

    «Я справді вірю в те, що Україна має шанс стати повноцінним гравцем на ринку ЄС, – висловлює свою думку Дерев'янко. – Але для цього ми повинні позбутися «комплексу неповноцінності», і чітко зрозуміти, що наші товари цілком конкурентоспроможні на зовнішніх ринках. Звичайно, за умови дотримання всіх стандартів».

    Теги: Євросоюз зона вільної торгівлі євростандарти ЄБА
    ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ
    Коментарі
    1000 символів лишилося
    ТОП МАТЕРІАЛІВ



      Архів