«Жовтнева» жертва передвиборчих ігор

    19 Жовтня, 2015 15:29
    Відкриття відновленого кінотеатру «Жовтень», який рік тому підпалили. Тиснява, жовтий колір, «Бременські музиканти», передвиборча агітація на клейонці та ода Кличку
    Фото: UA1

    Жовті кросівки. Я помітила, що взула саме жовті кросівки лише тоді, коли підходила до місця призначення. Дивним чином згадала, що на своєму останньому сеансі тут тогоріч, я була в цьому ж взутті.

    Кінотеатр «Жовтень» відкривається в жовтні, після паузи довжиною в рік.

    Підходжу до кінотеатру – і мене відразу ж зупиняє хлопець. Ввічливо привітавшись, він простягає планшет з паперами, де пропонує поставити підпис за надання «Жовтню» статусу пам’ятки архітектури.

    Жовті кросівки прямують у пошуках чоловіка в жовтому одязі. Цей чоловік – Сергій Щелкунов з громадської організації «Врятуй «Жовтень», котра була створена після того, як кінотеатр зазнав масштабної пожежі. Тоді говорили про дві версії: протест паліїв проти показу фільму ЛГБТ-тематики та бажання збудувати на місці кінотеатру розважальний центр. Більшість фактів та й логіка вказували на другу версію. Двом винуватцям підпалу дали три та два роки умовно.

    Тоді, 29 жовтня 2014 року, епіцентр пожежі був в залі «Гегемон». Символічно, що саме в цьому залі було показано фільм-відкриття.

    Щелкунов – чоловік у жовтому з охайною бородою. У нього в руках, як і у його колеги, планшет з підписами та телефон, котрий дзвонить практично щохвилини. Через плече перекинута сумка все того ж жовтого кольору.

    – Вітаю, запрошення на показ у вас? – запитую (на перший сеанс потрібно було зареєструватися через соціальну мережу Фейсбук).

    – Так, але… – він опускає голову вниз.

    За рукав його смикає бабця:

    – Що це ви за підписи збираєте? Ви хто? Який у вас взагалі статус? Людмила Борисівна в курсі?

    Горделадзе Людмила Борисівна – директорка кінотеатру «Жовтень».

    – Я із громадської організації «Врятуй «Жовтень»… – Сергій не закінчує речення, бо на горизонті з’являються  люди, що розгортають якісь плакати, акуратно накреслені на зворотній стороні золотої клейонки.

    Сергій біжить. Іду слідом.

    На плакатах – передвиборча агітація Дмитра Гордона. Він балотується від президентської партії «Солідарність» у Подільському районі. Саме в цей момент стає зрозуміло, що за тиждень вибори: у футлярах для постерів фільмів на фасаді кінотеатру красується та ж передвиборча агітація, проте цього разу головний герой – Віталій Кличко.

    Круг скверу перед входом до кінотеатру стоять намети ще кількох політичних партій.

    – Гордон буде піаритися, – сухо каже Сергій.

    Навколо активіста збирається з десяток жіночок різного віку, котрі навперебій намагаються привернути до себе увагу.

    Нарешті Сергій просить назвати прізвища та останні цифри номерів телефонів, на які реєструвалися. З великої жовтої сумки він витягає запрошення, до яких додає жовту листівку за написом «Стоп».

    – Якщо Гордон спробує виступати – підніміть листівку догори. На зворотному боці є інструкція – прочитаєте, – запрошує приєднатися до акції протесту.

    Мої жовті кросівки проходять кілька кіл по дуже людному (на око – зібралося понад 500 людей) майданчику. Люди не дуже дотримуються дрес-коду: лише одиниці мають жовті шарфи, чи шапки. У декого в руках жовте кленове листя.

    На відкритті багато дітей з кольоровими кульками з символікою «Руху за реформи». Промоутери не полишають спроб роздавати надруковані на якісному папері листівки та газети з яскравими обличчями.

    Дмитро Гордон стоїть в оточенні охоронців і посміхається. Запитала, що особисто він зробив для відновлення кінотеатру. Кандидат в депутати поважно ввів мене в курс історії підпалу «Жовтня», а наприкінці додав:

    – Я підняв питання про те, щоб присвоїти «Жовтню» статус пам’ятки архітектури місцевого значення. Я стояв годину п’ятнадцять на трибуні Київради, знаючи, що моє рішення не пройде. Я розпинався перед ними. 62 депутати проголосували – «за». Рішення прийнято вже в першому читанні, – не без гордості звітує Гордон.

    На площі людей стає все більше, а вільного місця – все менше. На сцені з’являється хлопчина у білій напрасованій сорочці з поставленим голосом. Він оголошує, що зараз на екрані покажуть кілька роликів про реконструкцію кінотеатру. Відео триває хвилин 5. Після цього «тамада» (як його назвали бабці, що стояли поруч) оголошує, що зараз покажуть фільм «про людину, без якої не відбулася б реконструкція».

    На екрані з’являється Віталій Кличко в задумливій позі. Кілька кадрів з Майдану та з незаконних забудов і меланхолійна музика – одна з бабусь, що стоять біля мене, вже витирає сльози хустинкою. Про реконструкцію «Жовтня» – жодного відеокадру. Хтось ззаду кричить, що використання образу нової поліції – неприпустиме. Жінка з рудим кучерявим волоссям біля мене обурюється таким фільмом і називає це маніпуляцією. Молодь же жартує про «завтрашній день».

    До приїзду мера публіку доводиться розважати Київському муніципальному духовому оркестру. Музика грає, дехто в натовпі обурюється, що ані активістам «Врятуй «Жовтень», ані директорці кінотеатру не надали слова.

    Ведучий оголошує столичного голову, ніби перед боксерським поєдинком, затяжним «Віталій Кличкооооо». На сцені з’являється Кличко. Більшість аплодує, а дехто знову «вмикає» жарти про «сосиску» і «завтрашній день», цитуючи відомі відео-ляпи з мером столиці у головній ролі.

    – Перед нами стояло велике завдання – відновити кінотеатр, адже це – культове місце. Культура повинна розвиватись. Сьогодні ми відкриваємо кінотеатр, котрий по праву може бути сучасним європейським кінотеатром. Ключовим завданням було «Жовтень» відкрити в жовтні, – проголошує Віталій Кличко.

    Віталій Кличко перерізає стрічку на вході – тільки символічного для «Жовтня» жовтого, а не традиційного червоного кольору. Після цього мер іде на інспекцію нововідкритого кінотеатру, а ведучий оголошує:

    – Відкриття вважати відкритим, – молодь десь ззаду сміється.

    Поки Кличко інспектує, перед входом зчиняється тиснява – більшість не знала про те, що вхід за запрошеннями.

    Дівчинка років 8-ми вилізла на перило і кричить:

    – Мамо, кіна не буде, тьотя сказала, що вхід лише за запрошеннями.

    Тиснява триває впродовж 50 хвилин. Оркестр грає «Бременських музикантів».

    Бачу бабцю, котра впродовж усієї церемонії відкриття стояла біля мене. У неї в руках запрошення. Вона каже до своєї сусідки:

    – А в нас в будинку роздали. Ну, у вас же Валентин мав роздати, чи хто?

    Вже в холі вдалося зустріти директорку кінотеатру.

    – Тут все нове, в тому числі й обладнання. У нас три зали з цифровою технікою високого класу. Реконструкція коштувала 51 мільйон гривень, але виділено було більше – повернулася частина грошей. Те, що тут нове обладнання – це коштує 7 мільйонів повністю нове і 3 мільйони – відновлення того, яке було. 300 тисяч гривень ми отримали через фонд «Відновимо разом», – інформує вона.

    За кілька днів перед відкриттям у мережі Фейсбук було повідомлено про те, що український фільм-відкриття замінено закордонним кіном. Людмила Горделадзе пояснила таке рішення:

    – Сьогодні глядачі побачать «Альманах Жовтневий», реставрований «Тіні забутих предків» та «Прогулянка висотою». Саме через інтриги фестивалю «Молодість» скасовано показ фільму «Гетьман», який мав бути тут на прем’єрному показі. «Молодість» поставила питання: або в них, або в нас.

    Відеокамер в залі більше, ніж людей. Кожен, хто заходить, вважає за свій обов’язок дістати смартфон і сфотографувати. Помітно, що для деяких глядачів не так важливо переглянути фільм, скільки сам факт потрапляння до зали на відкриття кінотеатру.

    Схоже, нинішньому меру все вдалось: і «Жовтень» в жовтні відкрили, і грошей вистачило, ще й агітацію провели перед виборами. Але відчуття таке, що киянам не так вже й важливо, хто саме дав гроші на реконструкцію і хто на цьому піариться. Головне, що одна з київських легенд продовжує своє життя, оновлене та реконструйоване. 

    Теги: Віталій Кличко передвиборча кампанія кинотеатр Жовтень Дмитро Гордон
    ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ
    Коментарі
    1000 символів лишилося
    ТОП МАТЕРІАЛІВ



      Архів