З благими намірами. Хто контролює фіндопомогу Донбасу

    25 Квiтня, 2016 09:03
    Не встигнувши ще належним чином розпочати роботу, новостворене Міністерство у справах тимчасово окупованих територій вже опинилося в центрі скандалу

    Частина проукраїнських волонтерських організацій, що займаються проблемами переселенців, виступили із заявою про небажання керівництва нового міністерства йти на контакт і звітувати про свою діяльність, хоча йдеться про розподіл донорської фінансової допомоги в сотні мільйонів євро.

    «Створюється контора. З єдиною метою – красти гроші. З цією ж метою підбирається персонал. З цією ж метою створюються ГОшки (громадські організації – ред.), які нібито їх контролюють. З цією ж метою заводяться «свої» активісти, – так описує можливу схему роботи цього відомства волонтер Роман Доник. – З цією ж метою туди не допустять волонтерів та активістів, які з перших днів війни займаються фронтом, біженцями і переселенцями. Вони – загроза. Чим більше грошей пройде через контору, тим більше буде вкрадено. Це логічно. Це для них бізнес».

    Його колега по волонтерської діяльності Оксана Сухорукова менш категорична: «Наміри міністерства, що декларуються, мені імпонують: відкритість, співпраця з громадськістю, бажання працювати на країну, відновлення довіри до органів державної влади через реальні досягнення».

    Хоча вона й визнає, що підсумки перших двох неформальних зустрічей керівництва відомства з волонтерськими організаціями конструктивом не відрізнялися. Активісти запропонували свій досвід і допомогу, але натомість висунули чиновникам вимогу звітувати про діяльність міністерства та витрачені гроші. Ті, своєю чергою, сприйняли це в штики, мотивуючи відмову тим, що не зобов'язані звітувати «людям з вулиці».

    Міністерство у справах тимчасово окупованих територій створено на базі Державного агентства України з питань відновлення Донбасу та Держслужби з питань АР Крим і Севастополя, про діяльність яких мало що відомо.

    «Після першої зустрічі залишився неприємний осад. Незадоволення двома сторонами переговорного процесу. Початок розмови: «відзвітуйте, інакше звільнимо» до нормального діалогу не призвів. Все звелося до розмови на кшталт: «дурень – сам дурень», – поділилася Сухорукова підсумком зустрічі на своїй сторінці в Фейсбук.

    Разом з тим об'єднання досвіду громадських організацій, що вже другий рік займаються проблемами жителів зони АТО, і можливостей держструктури, яка претендує на гарне фінансування, справді могли б дати відчутний результат у вирішенні проблем мешканців прифронтової зони та переселенців.

    Цілком таємно

    Міністерство у справах тимчасово окупованих територій і тимчасово переміщених осіб створено на базі двох структур, які діяли раніше: Держагентства з питань відновлення Донбасу та Держслужби з питань АР Крим і Севастополя.

    До діяльності цих агентств більшість благодійних громадських організацій ставляться скептично.

    «Державне агентство з питань відновлення Донбасу. Що відомо про роботу цього агентства за майже рік його існування? У нього досі немає сайту. На його Facebook-сторінці всього 431 читач. З новин про нього гуглиться лише дата його створення, а далі практично тиша, – наводить аргументи на своїй сторінці в Фейсбук глава громадської організації «Електронна демократія» Володимир Фльонц. – Логічно, що багато волонтерів переймаються питанням: а чи не буде нове міністерство працювати так само «тихо» й закрито? Тим більше що на відновлення Донецької та Луганської областей через це міністерство будуть спрямовуватися величезні кошти».

    Саме тому активісти ініціювали зустріч з керівництвом міністерства, щоб дізнатися про напрямки роботи, плани і запропонувати свою допомогу на основі отриманого за два роки війни досвіду. Проте діалог не вийшов: чиновників занадто насторожила активність волонтерів у цьому питанні.

    «Сходили з позитивними намірами. Дізнатися, які у них плани, щоб побачити, чим їм можна допомогти? Самого міністра на зустрічі не було, були його заступники і помічники, які відразу ж зайняли позицію «А хто ви такі?», «А що ви взагалі зробили?», «Чому саме вам потрібно звітувати?», – наводить підсумки зустрічі глава волонтерського десанту в Міноборони Давид Арахамія.

    «Представники цього агентства (міністерства) заявили, що вся інформація про їхню діяльність конфіденційна, і у них є свої «кишенькові» «громадські організації», як, наприклад, луганське земляцтво (яке фінансується Єфремовим). На наші спроби з'ясувати, чим займалося агентство, і куди йтимуть гроші міжнародних донорів, нас чемно (хоча ні, не чемно) послали», – відзвітувала перед своїми читачами на Фейсбук присутня на зустрічі волонтер Дана Ярова.

    Дієвий метод уникнення звітності – оголошення державною таємницею окремих напрямків діяльності, в тому числі й тендерних закупівель.

    Прес-служба відомства підтвердила, що діалогу справді не вийшло: «Оскільки представники різних громадських організацій висловлювали діаметрально протилежні погляди на формування порядку денного і перелік питань, які необхідно обговорити, сторони не дійшли до якихось певних результатів».

    Зі свого боку активісти акцентують увагу на тому, що ними рухає не просто цікавість. Занадто багато ризиків закладено в принципах роботи міністерства. Зокрема й можливість широкомасштабної корупції. І перші, хто звернув на це увагу, були волонтери, що безпосередньо зіткнулися з роботою держструктур.

    Перевірені схеми

    Зараз сформувалося кілька способів уникнення громадянського та журналістського контролю відомствами, які розпоряджаються бюджетними коштами та допомогою міжнародних фінансових донорів.

    Один з них – «своя» громадська рада при відомстві, сформована з представників підконтрольних громадських організацій.

    «Якщо кандидатів більше, ніж місць у громадській раді, влаштовується рейтингове голосування, де голосують самі кандидати за себе і за тих, з ким домовляться. Не відкрито. Між собою. У закритому колі, – наводить приклад Фльонц. – Так обрано більшість громадських рад. Так працює система. Якщо у міністерства є десяток-другий кишенькових громадських організацій, вони проголосують один за одного, і на цьому про реальний громадський контроль можна буде забути».

    Інший не менш дієвий метод уникнення звітності – оголошення державною таємницею деяких напрямків діяльності, в тому числі й тендерних закупівель.

    «Після цього всі тендери можна буде проводити не через відкриту процедуру, а переговорну. У жодного журналіста чи активіста не буде можливості здійснювати перевірку цих процедур, – пояснює Араханія. – Я цього лайна вже нажерся в Міноборони, де в ДОЗ (державне оборонне замовлення) вносили навіть маски і ласти для водолазів, щоб мати справу тільки з одним постачальником. Тому цього разу дуже важливо не допустити такої маячні й тут».

    Якщо платник податків запитує, куди і на що йдуть мої гроші, це не наїзд, не провокація, а звичайне право сумніватися в порядності наскрізь прогнилої владної структури.

    Проте розпитування про прозорість роботи та плани міністерства чиновники сприйняли як втручання в їхню сферу діяльності.

    «На наші двогодинні питання по колу: «хлопці, що ви зробили за цей час?», «Чим плануєте займатися?», «Коли у вас дедлайн з написання функціоналу?» та інші такі ж питання, ми почули: «Чому ви у нас це питаєте. А що ви зробили за цей час? Відзвітуйте, яку кількість поранених ви вивезли із зони АТО, і дайте прізвища. Ми вам не дамо наше положення. Ми вам не скажемо, куди підуть гроші. І взагалі, у нас є свої «громадські організації», з якими ми працюємо, і будемо працювати, – наводить приклад спілкування Дана Ярова. – На мої слова «хлопці, з такою звітністю ви грошей не отримаєте» члени агентства почали реготати».

    Стурбованість волонтерів зрозуміла – занадто багато зловживань вже спливло, зокрема щодо пенсійних і соціальних виплат нібито переселенцям, а в реальності – жителям окупованих територій, які отримують гроші і від бойовиків, і від українського уряду.

    «Довідки штампуються без проблем. Співробітниками Мінсоц на місцях. Одне лиш відділення в Камишовій весь Ясинуватський район «переселило», – стверджує волонтер Родіон Шовкошитний. – Зазвичай це 500 гривень – і реальність адреси нікого не цікавить. Як і той факт, чи проживає там хтось».

    Це всього лиш один з варіантів вливання мільйонів гривень в економіку окупованих бойовиками територій. Крім того, є ще й десятки підконтрольних сепаратистам «благодійних» фондів, що діють як на окупованих, так і підконтрольних Україні територіях.

    Вони теж не проти отримати свою частку від виділених на потреби Донбасу коштів. І чим більше профільне міністерство буде уникати закономірних питань, тим більше недовіри буде до його роботи.

    Час, коли виборці дають кредит довіри на півроку-рік роботи, минув. Тепер всі налаштовані запитувати про результат з першого дня.

    Підозри, викликані першим досвідом спілкування активістів і чиновників, одразу ж спробував розвіяти глава цього відомства Вадим Черниш. В інтерв'ю «Громадське ТБ» він запевнив, що у фінансових донорів буде повний контроль над усіма витратами.

    «Механізм буде таким, що донори матимуть контроль над усіма процедурами до самого низу, до самого завершення проекту, – пообіцяв міністр. – Ми вже попередньо попрацювали з донорами під таку концепцію, і вони погодилися. Тобто довіра ще є».

    Саме для того, щоб довіри було ще більше, представники громадських організацій вже склали перелік рекомендацій, як ефективно і прозоро організувати роботу відомства.

    Зроби сам

    Одна з ключових пропозицій, як організувати громадський контроль над діяльністю міністерства, полягає у прозорій процедурі створення громадської ради при цьому відомстві.

    «Громадські ради можуть бути обрані прозоро, з людей, які розкриють свою біографію та декларацію про доходи, яких знаєте ви і яких вибираєте ви, – впевнений Володимир Фльонц. – Раду громадського контролю НАБУ було обрано на відкритому інтернет-голосуванні. Таке голосування унеможливило проходження підставних організацій».

    Давид Араханія пропонує впровадити у міністерстві принцип відкритого бюджету, регулярно публікувати звіти про роботу міністерства та дорожні карти щодо планів роботи на наступний період на сайті відомства.

    Також він радить чиновникам, як правильно реагувати на запитання, що виникають у активістів: «Якщо платник податків запитує, куди і на що йдуть мої гроші, – це не наїзд, не провокація, а звичайне право сумніватися в порядності наскрізь прогнилої владної структури. Час, коли виборці дають кредит довіри на півроку-рік роботи просто тому, що «класний мужик» – теж, на жаль, минув. Тепер всі налаштовані запитувати про результат з першого дня».

    Водночас Оксана Сухорукова закликає колег до конструктиву і не обмежуватися виключно критикою.

    «Можна обрати інший шлях. Повірити. І проконтролювати. Починаючи від створення громадської ради, до самим піти на роботу, – пропонує вона. – У будь-якому разі, двері поки відкриті. З першого травня стартує конкурс на набір людей у нове міністерство. Шанси є у кожного».

    Теги: АТО Міноборони Донбас відновлення донбасу волонтери соцвиплати переселенці громадські організації держзакупівлі Міністерство у справах тимчасово окупованих територій
    ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ
    Коментарі
    1000 символів лишилося
    ТОП МАТЕРІАЛІВ



      Архів