Якщо Саша Янукович не поверне в Росію гроші свого батька, його вб’ють – Тарас Чорновіл

    9 Вересня, 2015 12:37
    Тарас Чорновіл знав усі взаємовідносини в Партії регіонів зсередини. Говоримо з ним про долю Януковича та його сина, регіоналів-втікачів, нові політичні проекти колишніх соратників Януковича та їх вплив на українську політику
    Тарас Чорновіл
    Фото: Українське фото
    Тарас Чорновіл

    Після голосування 31 серпня у першому читанні змін до Конституції експерти й політики заговорили про зміну формату парламентської коаліції на так звану «ширку». Запропоновані Петром Порошенком конституційні зміни не підтримали радикали Олега Ляшка, «Батьківщина» Юлії Тимошенко і, за винятком кількох осіб, «Самопоміч» львівського мера Андрія Садового.

    Натомість, голоси за децентралізацію і особливий статус частини територій Донецької та Луганської областей надали «Опозиційний блок» і група колишнього регіонала Віталія Хомутинника «Відродження». Чи справді реальною є перспектива, хоч і ситуативного та формально не оформленого, але об’єднання фракцій БПП і «Народного фронту» з колишніми опонентами, розповідає екс-регіонал Тарас Чорновіл.

    Чорновіл тривалий час співпрацював з президентом-утікачем Віктором Януковичем. У парламентській фракції Партії регіонів він відповідав за міжнародну політику. Потім відійшов від партії, але нині є найкращим в Україні експертом, який знає, що відбувається в її лавах.

    На останніх перед революцією парламентських виборах до Верховної Ради Чорновіл вирішив балотуватися, як самовисуванець. Але оскільки особливих коштів на виборчу кампанію не мав, прогнозовано програв кандидатові від об’єднаної опозиції Віталію Яремі.

    Тарас Чорновіл стверджує, що широкої коаліції в парламенті не може виникнути за визначенням. Якщо до неї, навіть ситуативно, почнуть долучатися екс-регіонали – з коаліції слідом за Радикальною партією вийде «Самопоміч». Ця фракція умовою вступу до коаліції свого часу поставила відсутність там «Опоблоку» та груп Єремеєва і Хомутинника, яких у парламенті вважають структурами «регіонали-лайт».

    Попри те, що більша, мабуть, частина виборців вважає цей парламент уламком іще старої політичної системи, на політичному полі колишньої Партії регіонів відбуваються зміни. Очільника «групи Єремеєва» вже немає в живих, а група Віталія Хомутинника відійшла під контроль Ігоря Коломойського – людини, яка є ворогом регіоналів і бореться з ними за вплив у південних та східних областях.

    А сама Партія регіонів розпалася на дрібніші проекти. Серед них – оперативно створений «Опозиційний блок», який встиг потрапити до парламенту. До місцевих виборів колишні регіонали утворили низку прагматичних політсил, мета яких – влада у регіонах.

    Про те, чи протистоятимуть «Опозиційний блок», «Наш край», «Відродження» і «Воля народу» одне одному на осінніх виборах і що зараз відбувається в середовищі екс-регіоналів, UA1 розмовляє з Тарасом Чорновілом.

    Чому екс-регіонали підтримали зміни до Конституції?

    Про багато речей, прописаних у цих змінах, регіонали говорили на всіх без винятку своїх виборчих кампаніях. Це один з головних їхніх козирів – зменшення ролі центру та посилення регіональних і місцевих влад. Тим паче, що до центральної влади вони навряд чи вже зможуть повернутися, а от на місцях цілком здатні її взяти. Регіонали просто не могли не проголосувати за ці зміни. Вони дістали матеріал для агітації. У них був кон’юнктурний інтерес.

    Я дивуюся експертам і політикам, які не читають законів.

    Якби цього не відбулося, «Опоблоку» довелося б працювати на виборах лише на негативі, що не є найкращим варіантом. Розказувати, яка погана влада в Києві, – зараз це далеко не всюди спрацює. Плюс можна й нарватися: на Донбасі – на Павла Жебрівського, на Луганщині – на Георгія Туку, на Харківщині – на Арсена Авакова.

    Проблема в тому, що в регіоналів відпрацьований старий трюк: перед виборами рекламувати децентралізацію, а після виборів – тихенько валити її. У грудні, коли для голосування буде потрібно 300 голосів, «Опоблоку» вже буде начхати, що думає їхній виборець. Отоді вони можуть під «благовидним» приводом і не проголосувати. Москва чинитиме шалений тиск на колишніх людей Януковича, щоби в підсумку вони провалили зміни до Конституції.

    У Росії щиро критикують наші зміни до Конституції чи лукавлять?

    У Москві зараз справжня істерика. Путін узагалі заявив, що вважає ці зміни зривом Мінських домовленостей. Ці зміни ставлять хрест на федералізації, якої так домагалася Росія. Владу передають навіть не регіонам, а населеним пунктам. У Перехідних положеннях є посилання на спеціальний закон, а Кремль вимагав прямого формулювання про федеративний устрій.

    Це було їхнє старе кліше. Росія відпрацьовувала так званий «план Козака» для Придністров’я. Тобто ми вам повертаємо захоплену територію, але вимагаємо, щоб її виборні органи мали право вето на вашу зовнішню і внутрішню політику. Молдова свого часу від цього відмовилася. Україна також. Тому я абсолютний прихильник цих змін до Конституції. Там ідеться про місцеве самоврядування, а не федеральний чи навіть регіональний статус.

    Але це ж лише слова, Тарасе.

    Це не слова! Це кардинально відмінні речі. У проголосованому навесні – дуже хорошому, до речі, – законі написано, що місцеве самоврядування в Лугандоні настане лише після виборів, що відбудуться за певними критеріями. От коли «Правий сектор» і «Свобода» зможуть спокійно балотуватися на Донбасі, й усі біженці проголосують – отоді ми вам надамо особливості самоврядування, причому лише на 3 роки. Закріплення цього в Конституції перекреслює усі сподівання Росії. Місцеве самоврядування не може бути основою для федералізму. А у разі загрози сепаратизму президент отримає право зупиняти діяльність місцевих рад.

    І розганяти їх?

    Нема там такого! Не слухайте Садового і Ляшка. Нема тих повноважень префектів, якими нас лякають. Президент може призупинити їхню діяльність. За цей час Конституційний суд має невідкладно розглянути справу, а Верховна Рада – призначити нові вибори. Остаточне рішення ухвалює парламент. Там стоять дуже добрі запобіжники. Ці три гілки влади, якщо буде явний сепаратизм, повірте, спрацюють дуже швидко. Для Росії це – ознака того, що ніякого впливу в «ДНР» і «ЛНР» вона не матиме.

    Москва чинитиме шалений тиск на колишніх людей Януковича, щоби в підсумку вони провалили зміни до Конституції.

    Вони не матимуть права в Донецькій і Луганській областях діяти навіть на обласному рівні. Можливості місцевих влад обмежені населеними пунктами. Це за умови, що відтепер на них лягає матеріальне забезпечення цієї території. Київ сам прораховує суму, наприклад, на відновлення дороги чи мосту, та перекидає її цільово. А не так, щоб нею можна було розпорядитися на власний розсуд. Це дуже добрі зміни. Я дивуюся експертам і політикам, які не читають законів.

    Раніше Ви казали, що у фракції ПР теж ніхто не читав законів – навіть «драконівських» 16 січня. Крім Михайла Чечетова, якого вже немає серед живих.

    Виявляється, і ці теж не читають. Ці сволочі зараз тиснуть на Порошенка – хочуть, щоб він зробив заяву, що провівши зміни, ми насправді не пішли на жодну поступку, яких вимагали сепаратисти і Росія. Якщо він таке заявить, це означатиме, що ми зриваємо Мінські домовленості. І Захід, своєю чергою, скаже: та пішли ви всі, розбирайтеся з Росією і своїми сепаратистами самі.

    Що буде в грудні? Знайдуть 300 голосів?

    Є небезпека, що вони можуть не дати голосів. На них тиснутиме Росія. Не знаю напевне глибини цього впливу і через кого він здійснюється. Очевидно, через Вадима Новинського та Сергія Льовочкіна.

    Янукович був не такий дурний, щоб нагнітати ситуацію на Майдані, коли його можна було просто розвалити зсередини.

    До 2004-го Львочкін був помічником Леоніда Кучми і смотрящим за прем’єр-міністром Януковичем. Завдяки цьому він мав доступ до фінансових матеріалів виборчої кампанії Януковича. Коли Ющенко став президентом, почали масово арештовувати людей, які працювали на Януковича. Це були керівники середньої ланки: райздороввідділів, районо; головні лікарі, директори шкіл, які отримували кошти для агітації, переконування і підкупів. У Партії регіонів вважають, що цих людей Ющенку «здав» Льовочкін. Тому до 2006 року ставлення в Партії регіонів до Льовочкіна було негативним.

    Але Росія тиснула на Ющенка через Укренерго і його брата – Петра Ющенка, щоб Януковича призначили прем’єр-міністром. Коли це відбулося, Януковича змусили взяти Сергія Льовочкіна керівником його прем’єрської служби. На цю посаду вже були призначили іншу людину. Їй дали відкупного, щоб зникла, і ліквідували сам факт призначення. У регіоналів тоді говорили, що Росія передавила Януковича.

    Але вони непогано спрацювалися.

    Льовочкін зумів включити речі, які сподобалися Януковичу. Він навчив його сибаризму. Під час першої каденції прем’єр-міністром Янукович все-таки працював. Тоді він був роботягою, потрібно віддати йому належне. І не тупий був. Під час другої каденції він перестав займатися роботою. Льовочкін так вибудував систему, що ніхто зайвий не мав до нього доступу. Його не турбували й не навантажували. Система функціонувала, Кабмін працював, бюджетних ресурсів вистачало. Почали оформляти й будувати Межигір’я, і Януковичу таке життя сподобалося.

    Ця зв’язка діяла аж до революції?

    Маю підозри, що так. Янукович був не такий дурний, щоб нагнітати ситуацію на Майдані, коли його можна було просто розвалити зсередини. 30 листопада 2013 року протести почали згасати. Ну, якого чорта влада влаштувала бійню? У грудні, коли Майдан знову почав видихатися, влаштувала спробу штурму. 16 січня проголосували драконівські закони,а 19-го почалася нова бійня. Таке ставалося щоразу, коли Майдан не знав, куди рухатися.

    Робочу групу з підготовки законів 16 січня координував Льовочкін, до неї входили також Андрій Портнов і Віктор Медведчук. Кажуть, що він єдиний потрапив до Януковича після його повернення з Вільнюса, коли той в Сухолуччі озвіріло лупив кабанів.

    Росія перезріла з тим, щоб бавитися в Януковича як хорошого партнера. Їм хотілося щось взяти, отримати Крим – Путіну треба було піднімати авторитет. Не можна було взяти Крим, коли в Києві сидів Янукович.

    Непорядно?

    Просто не можна відібрати у своєї дитини цукерку, як у чужого хулігана. Треба було зробити так, щоб він утік. Я дзвонив тоді до декого з середньої ланки регіоналів. Застерігав «що ви робите, вас же на стовпах порозвішують». Мені відповідали: «А що ми можем? Це все – Льовочкін».

    Щодо впливу Вадима Новінського, то не може бути російського бізнесмена такого рівня в Україні, який був би незалежним від Кремля. Тоді він перетвориться на Ходорковського, Березовського чи Гусинського. Якщо Росія почне через нього тиснути на «Опоблок», в грудні вони можуть не дати голосів за зміни до Конституції.

    Без «Опозиційного блоку» їх ухвалити нереально?

    Боюсь, що цього зробити не вдасться. «Народний фронт» зараз має колосальну проблему з рейтингами. Вони не йдуть на місцеві вибори, партія почне сипатися. НФ втрачає базу на місцях, власне, він уже почав помирати. Його депутати змушені проводити до місцевих рад своїх людей через інші політичні сили. Щодо Блоку Порошенка, то туди брали всіх підряд, плюс ще купу мажоритарників, які легко піддаються на старий, тупий «комплекс популіста».

    Згадайте скандальний закон про валютні кредити, який вимагали ухвалити Юлія Тимошенко і Олег Ляшко. Він стосувався невеликої кількості потерпілих людей, решта три чверті «кредитних жертв» – це наперсточники, які грали на різниці відсоткових ставок. Грали і програли, бо коли ти граєш у карти, то можеш і програти. За цей закон проголосували не лише популістські «радикали» і «Батьківщина», а й «Самопоміч». Керівник фракції Олег Березюк бігав і кричав, що треба підтримати. Оце я називаю залежністю від популізму.

    Досить талановитому крикуну вилізти на трибуну й почати кричати, що зміни до Конституції – це зрада України, і частина депутатів з коаліції можуть запанікувати.

    Олег Мусій і Дмитро Добродомов – недурні політики. На відміну від інших, вони закони читають. Обидва заявили про вихід із фракції БПП. Добродомов хоч зробив це коректно, мовляв, моя політична сила іде на місцеві вибори самостійно, тож мені некоректно залишатися у фракції. А Мусій вийшов на хвилі істерії про зраду. Йому потрібен імідж опозиціонера, щоб провести своїх людей на місцевих виборах.

    Я знаю трохи Олега Мусія. Думаю, що в БПП йому було некомфортно, можливо, навіть більше, ніж Вам у Партії регіонів.

    Можливо. Мені він теж імпонує ще з Майдану. Але як відповідальний політик він мав назвати справжні мотиви, а не займатися «дуркою».   

    Тарасе, влада мала би потурбуватися пояснити свою гру суспільству. Розтлумачити кожен пункт. Робити круглі очі й театрально розмахувати руками зараз уже замало.

    І Порошенко, і Яценюк багато говорили, але ми не слухали. Бо ми вважаємо, що влада бреше апріорі. Яценюку пишуть виступи розумні люди, там є багато корисного. Але ж ми його не слухаємо, «бо він сволоч».

    Кажуть про дражливий пункт – амністію сепаратистів. Під неї підпадають лише ті, хто не взяв до рук зброї. Це прямо прописано в законі. Коли кричать, що Моторола може стати депутатом, – вводять людей в оману. Йдеться лише про таких діячів, як Неля Штепа, яка зараз за ґратами. Ненайгірша баба, просто дурна й унікальна кон’юнктурниця, яка вирішила погратися, «коли прийшов Путін».

    Наша судова система не вміє розслідувати великі справи – якщо лише не дають команду «фас» і «по-бєспрєдєлу». Отоді вони щось накопають.

    Штепа зброї до рук не брала. Навіть якихось журналістів рятувала з полону. Очевидно, уникне відповідальності й мер Дружківки Валерій Гнатенко, який грався в сепаратизм, але не брав до рук зброї. Але він і зараз спокійно працює мером звільненої Дружківки, і ніхто не пробує його судити.

    Це означає, що такі люди, як відносно «мирний» Плотницький, теж можуть вийти сухими з води?

    Ну, цей навряд. Він давав накази до розбою. А, крім того, пофіксувався зі зброєю. Фотографуватися з калашами було модно в цьому середовищі. Від відповідальності звільнять керівників рад, мерів, вина яких – проведення незаконного референдуму і праця під незаконною «владою». Це гидко, але ми це маємо зробити. Бойовики втечуть, а всі ці мери, керівники лікарень і комунальних підприємств, які працювали на окупаційну владу, залишаться. Це кільканадцять тисяч людей, які за законом мали би сісти. Це тип людей, які готові працювати з будь-якою владою.

    Можете сформулювати різницю між «Опозиційним блоком» і Партією регіонів? Якими «аргументами» Порошенко змусив ПР не йти на вибори?

    Очевидно, Порошенко вів переговори з Борисом Колесніковим. Регіонали вільно долали бар’єр і набирали стільки ж, як і «Опозиційний блок» – може, на відсоток менше. Порошенко озвучив Колеснікову певні погрози. Якби влада діяла жорсткіше, Колеснікову пригадали б усе. Проти нього можна порушувати кримінальні справи по всьому Кримінальному кодексу, крім хіба що однієї – по «Білому лебедю». Я вивчав ту справу – Колеснікова справді там рекетнули. Це єдина справа, в якій він чудом виявився лохом і потерпілим. І саме за неї колишній міністр внутрішніх справ Юрій Луценко примудрився його посадити.

    Коли Борис Колесніков повідомив регіоналам, що вони не йдуть на парламентські вибори, в партії був шок. В останній момент частина людей встигли сформувати «Опоблок», провести з’їзд і висунути кандидатів. Порошенко, тиснучи на Колеснікова, трохи схибив із часом. Якби вони порозумілися на кілька днів пізніше, «Опоблок» не встиг би на вибори.

    Порошенко пообіцяв регіоналам кримінальну амністію?

    Наша судова система не вміє розслідувати великі справи – якщо лише не дають команду «фас» і «по-бєспрєдєлу». Отоді вони щось накопають. Щодо «вишок Бойка», які були куплені за страшні гроші, то Бойко застрахувався – його підписів на документах нема. За українським Кримінальним кодексом вивести ланцюжок: ось Бойко, ось його вишки, а ось ті бомжі в Ризі, на яких усе писалося, а ось банк і ще якась їхня структурка – дуже складно.

    Бойко розуміє, що він так хитро оформив ці оборудки, що навіть найкращий прокурор не притягне його до криміналу. Крім методів, які застосовував Давид Сакварелідзе, коли працював у Грузії. Там діяли так: «Ми знаємо, що ти крав, але не маємо матеріалів. Тому ми тебе садимо і починаємо тут пресувати. Але ти можеш вийти на волю, заплативши в державний бюджету суму, яку, як ми припускаємо, ти поцупив». З Бойком можуть вчинити по-грузинськи, якщо буде команда «фас». Можливо, її пообіцяли не давати. Хоч Сакварелідзе дуже хоче діяти тут за грузинським сценарієм.

    Люди дивуються, чому проти екс-регіонала Сергія Клюєва порушили справу за таку дрібничку як альтернативна енергетика? Бо ні за чим іншим цього зробити неможливо. Клюєв умудрився зробити єдину маленьку промашечку – він зафіксувався з документом, який виводить на нього напряму. Андрій Клюєв через Верховну Раду протягував рішення, які потім Сергій Клюєв реалізовував у своєму бізнесі.

    Ахметов у окупованому регіоні уже нічого не контролює. Хіба намагається зберегти мінімальну толеранцію до своєї власності.

    Знаєте, де тепер Сергій Клюєв?

    Після того, як він утік з-під слідства, повернутися в Україну він вже не може. Втеча – гірший злочин, ніж те, що йому інкримінували спочатку. Андрій Клюєв не з’являвся на виклики слідства. Це теж гірший злочин. Плюс проти нього, як колишнього керівника РНБО, можуть висунути звинувачування в розстрілі людей на Майдані. Тому для України брати Клюєви зникли, думаю, назавжди.

    Вони десь в Росії чи Венесуелі, або змінили паспорти і, як казали в середовищі регіоналів, морду ліца. Кажуть, дуже зручно купити паспорт королівства Фіджі, бо там є безвізовий режим з Євросоюзом і США.

    Заговорили про нові докази зв’язку Рината Ахметова з бойовиками, зокрема, із Захарченком. Пишуть, що торік він проводив наради з керівництвом «ДНР».

    Я знаю лише про його зв’язок із «Востоком». Цей батальйон не звірствував, не був помічений у катуваннях, масових убивствах, хоч і брав участь у боях. Він охороняв майно Ахметова на окупованій території. Коли лише з’явився Захарченко, казали, що він теж людина Ахметова. На перших порах, доки не зайшли «порєбрікі», «Восток» був дуже впливовим. Звільнив з полону кількох журналістів, за яких начебто ходили просити до Ахметова.

    Зараз Ахметов більше не цікавить Росію. Я не знаю навіть, чи цей батальйон досі існує. Авдіївський коксохім, який належить Ахметову, обстрілюють. Із його шахт у Ровеньках забрали вугілля і пробували продавати як своє Україні. Ахметов у окупованому регіоні уже нічого не контролює. Хіба намагається зберегти мінімальну толеранцію до своєї власності – «Донбас арени», маєтку в Донецьку та ще кількох підприємств. Економічно він там втратив практично все.

    Він намагався закріпитися в інших регіонах, зокрема – в Запоріжжі.

    На цей регіон претендував Ігор Коломойський. Коли влада почала наїзди на його бізнес, Ахметов не міг це не використати. Він контролював Запоріжжя й раніше. Тамтешній мер – висуванець БЮТ Олександр Сін, коли перейшов до Партії регіонів, пішов не під Клюєва чи Льовочкіна, а під Ахметова. Якби не сім’я Януковича, яка поставила там своїх смотрящих, Ахметов узяв би цю область задовго до революції. Він розставив там свій кадровий резерв, коли з’явився Саша Янукович. Місцеві бізнесмени ставали в чергу до Ахметова, щоб той узяв їхній бізнес під контроль. Йому були готові віддати половину своїх ресурсів, аби лише врятуватися від Саші Януковича. Ахметов мусив відмовлятися. Але коли Саша Янукович і Юра Єнакієвський контроль втратили, він повернув своє.

    Проте в Запоріжжі, як і в інших областях, йому ні з ким іти на місцеві вибори. У «Опоблок» там тепер охочіше беруть людей Клюєва і Льовочкіна.

    Фінансово він багато втратив?

    Думаю, що так.

    А політично?

    Він втратив усе. А після місцевих виборів у жовтні в нього заберуть останнє. Більш-менш контрольований ним мер Маріуполя Юрій Хотлубей іде на вибори від «Нашого краю» – об’єднання мерів-регіоналів. Ці люди – кон’юнктурні й готові співпрацювати з новою владою. Ці дивитимуться – хто сильніший, під того й підуть. Маріуполь Ахметов після виборів теж втратить остаточно. Але забирати завод у нього не будуть.

    Політичних розборок по ньому не буде?

    Він виявився занадто слабким. Щоб отримати розборку, треба на неї нарватися. От Ігор Коломойський нарвався. Але він ще достатньо сильний, і добивати його влада не ризикне. Тому йде боротьба не на знищення, а на ослаблення. Дмитро Фірташ теж нарвався, але він далеко, а його бізнес-структури диверсифіковані.

    Фірташ виявився не таким простаком, як Коломойський, щоби брати державні підприємства в управління. Він проводив дикі приватизації за неймовірно низькі суми, але тепер це – його власність, оформлена через п’яті руки. Тому цей бізнес уже дуже складно відібрати в нього. Нові ухвалені Верховною Радою закони знизили рентабельність фірм Фірташа з 300 відсотків до 50. Це при тому, що у всьому світі й такий показник вважають вершиною. Але він своє, принаймні, збереже.

    Порошенко розуміє загрозу – всі олігархи будуть проти нього воювати. Він ослаблятиме їх одного за другим, але тотальної війни не хоче.

    Все, що залишилося в Ахметова, – це ДТЕК і вугільні підприємства, якими він шантажує державу. Якщо реалізують програму переведення наших ТЕС на вугілля марки «Г», це Ахметова остаточно підкосить. Ахметов видобуває марку «А», а марка «Г» – це Волинь і Польща, Німеччина та Франція.

    Вплив Дмитра Фірташа в середовищі екс-регіоналів не похитнувся?

    Мені здається, що у Фірташа зараз не найкраща ситуація, якщо він грається в таку дурну трату часу, як Асоціація роботодавців України. Краще вкладати гроші в конкретну політичну структуру. Завдяки Асоціації роботодавців Фірташ торгує обличчям. Психологія Фірташа – дорого себе подати і показати: я хороший. Так він створює собі базу для майбутнього повернення в Україну.

    Одночасно він пробує відвоювати місце в «Опоблоці». У мене таке відчуття, що спрацювало чарівне і солодке слово «кидок». Фірташ має проблеми з висуненням власних людей на місцеві вибори. Тому розкручує їх через Асоціацію роботодавців. Доки кіт гуляє десь далеко в Австрії, мишки з «Опоблоку» вирішили його ігнорувати.

    На «Опоблок» його вплив формальний. «Він – наш засновник, і ми мусимо трохи йому підігрувати, коли треба. Але гризти землю не будемо», – думають там. Бойко йому непідконтрольний. Льовочкін – один з діючих впливових акціонерів «Опоблоку», Фірташ – почесний.

    Як таке могло статися?

    Він занадто далеко. Плюс – падає рентабельність його газово-розподільчої системи. Фірташ зробив дурницю, коли в Австрії наїхав на Порошенка. На всю Європу розповів, що це він Віталія Кличка зробив мером, а Порошенка – президентом. Петро Олексійович після цього озвірів. Якщо австрійці видадуть Фірташа у США, настане ефект Аль Капоне, якого посадили на кількадесят років за несплату податків.

    Кличко підлаштував зустріч Порошенка з Фірташем у Відні. Після цього Порошенко мав з Кличком дуже жорстку розмову. Він був злий, що той його підставив. Він прямою мовою сказав про «підставу». Людина, яка розказувала мені це, була свідком їхньої розмови. Порошенко чудово розумів, що це проти нього використають. І готувався. Коли Фірташ ударив, він був готовий завдати удар у відповідь.

    Фірташ просить про мирову?

    Він почав втрачати свою впливовість. Після рішень по його рай- і облгазах він багато втратив. Цей удар Фірташа поклав. Його поставили в чергу на поступове розкуркулення як олігарха. Порошенко розуміє загрозу – всі олігархи будуть проти нього воювати. Він ослаблятиме їх одного за другим, але тотальної війни не хоче.

    Що очікує на мера Харкова Геннадія Кернеса і його соратника Михайла Добкіна?

    Поквитатися з ними не можна, не погіршивши ситуацію на Харківщині. Впливи в Харкові таких людей, як міністр внутрішніх справ Арсен Аваков чи «свободівець» Ігор Швайка незначні. Кернес має всі шанси там знову стати мером. Посадити Кернеса чи відкрити провадження проти Добкіна означає отримати вибух за спиною наших військ.

    У судовий процес над Кернесом влада, хай як це не дивно, не втручається. Громадське суспільство тисне, що Кернеса потрібно засудити, його адвокати затягують процес. З огляду на наше законодавство це може тягнутися роками. От якщо Кернес програє вибори мера Харкова, лише тоді пролунає команда «фас».

    Навесні 2005 року Раїса Богатирьова готувала заколот проти Януковича. Його хотіли усунути від лідерства в партії.

    Колишня Партія регіонів поділилася на кілька нових дрібних сил. Серед них не лише «Опоблок» , а й «Наш край». На місцевих виборах вони будуть конкурентами?

    У ПР йшли різні люди – так за радянських часів вступали в Компартію. Членство в ПР – це не вирок на все життя. У ній були і відверті мерзотники, і дуже позитивні персонажі. Дмитро Ківа створив авіаційну промисловість України. Він працював і з Кучмою, і з Януковичем, використовуючи партію для благої цілі.

    «Наш край» – це прагматичні люди, які дружили з кожною владою, щоб мати можливість нормально працювати. Так, це кон’юнктура. Але я знаю, що в місті Славутич знову проголосують за мера Володимира Удовиченка, бо він – хороший керівник. Він був дуже вірнопідданим до Януковича, коли той став президентом, а зараз у хороших стосунках з новою владою. Це – мер, у якого немає політичних принципів, але є відповідальність за своє місто.

    Мер Маріуполя Хотлубей теж іде на вибори від «Нашого краю». Це мені подобається, бо вони конкуруватимуть з «Опозиційним блоком» і «Відродженням» Віталія Хомутинника . А в кінцевому рахунку «Наш край» співпрацюватиме з владою.

    Партія регіонів завжди була монолітною, а зараз розпалася на дрібніші політичні утворення.

    Ну чому ж. Навесні 2005 року Раїса Богатирьова готувала заколот проти Януковича. Його хотіли усунути від лідерства в партії. Богатирьова з Рибаком пішли домовлятися до Ющенка проти Януковича. ПР мала стати спокійною, тихенькою партією, яка формально перебувала б у опозиції, а неформально – співпрацювала б із владою. Ці двоє підписали з Ющенком меморандум, після чого регіонали мали проголосувати за призначення Юрія Єханурова прем’єр-міністром.

    Обвал гривні стався через декапіталізацію низки банків, які конвертували у валюту гроші НБУ і виводили з України. Гроші вивозили фурами, мільярди.

    І тут повернувся Янукович. Прилетів з Карлових Вар. Провів кілька зустрічей у кінотеатрі «Зоряний» і все «порішав». Кандидатуру Єханурова провалили – «за» дали лише три голоси. Ющенко зустрівся з Януковичем, підписали новий меморандум. Домовилися ввести недоторканість для місцевих депутатів, що дозволило випустити із в’язниці Бориса Колесникова. А також амністували всіх, по кому були справи за порушення виборчого законодавства в процесі підтримки Януковича. Таких було більше 10 тисяч осіб. Усілякі директори шкіл, керівники районо. Отоді партія зрозуміла, що Вітя своїх не здає.

    Зараз цієї вертикалі нема. Зараз це – холдинг.

    Те, що ПР розпалася на купу дрібніших політсил, – технологія, чи до цього підштовхнуло саме життя?

    Доки піщані замки мокрі, вони гарно тримаються. А як тільки пригріє сонце, вони сиплються. ПР могла існувати як єдине ціле за умови сильної владної вертикалі, від якої було небезпечно втікати. Коли я виходив з партії, мені навіть погрожували, казали: з Партії регіонів не виходять, з неї виносять уперед ногами.

    Де зараз дружина Януковича?

    Кажуть, що вона живе в Криму. Там могила їхнього сина Віктора, який втопився на Валдаї. Вони з Януковичем розійшлися десь до 2010 року. Точно знаю, що 8 вересня 2008 року він ще зі своєю офіціанткою не жив. Пам’ятаю, як вона підносила нам яєшню з яєць цесарки, коли я був останній раз у Межигір’ї. Коханку він би офіціанткою не залишив. Узагалі Янукович любив повій. Йому їх привозили цілою групою – десяток, два десятки, виставляли – і він вибирав. Цим у нього займалися спеціальні люди. Важливі були стандарти: довжина ніг, відповідні параметри.

    Чим тепер займається Олександр Янукович?

    Усе залежить від того, який статус мають у Росії обидва Януковичі. Те, що Януковича-старшого там жорстко контролюють, очевидно. Він живе або під прямим конвоєм, або під постійним стеженням. Я схиляюся до варіанту «ув’язнення».

    А де його гроші?

    Він почав виводити їх з України ще до Майдану, в жовтні-листопаді 2013 року. Тоді гривня вперше хитнулася. Потім стався обвал гривні через декапіталізацію низки банків, які конвертували у валюту гроші НБУ і виводили з України. Гроші вивозили фурами, мільярди. Не думаю, що Янукович вивозив їх до Росії. Найімовірніше – до Оману, поряд із Арабськими Еміратами. Таким же чином відмиваючи кошти, йому будували резиденцію. Хтозна, може, Віктор-молодший загинув в нагадування про те, що частину грошей з Аравійського півострова потрібно повернути все ж до Росії. Принаймні, пару літаків золотих злитків.

    Чи комфортно влаштувалися інші втікачі режиму Януковича в Росії?

    Микола Азаров утік узагалі майже голий-босий, з кількома валізами доларів. Для такої людини це ніщо. За них навіть пристойний маєток не можна купити. Ідею створити в Росії «уряд в еміграції» Москва з нього вибила шантажем, бо йому не можна зараз світитися. Йому було б краще, якби про нього всі забули. Тоді залишалась би хоч якась надія розблокувати його гроші в Австрії. Зараз це вже нереально.

    У Росії Януковичу дадуть кілька років пожити, але теж прискорять його кінець.

    Решта людей залягли на дно, знизили активність, потихеньку намагаються розблокувати свої західні активи. Європейський бізнес на когось переписують, шукають можливості для бізнес-діяльності в Африці та Азії, але це ненадійні майданчики. Гравцями лишилися ті, хто ризикнули і залишилися в Україні. Ті, хто втекли, припинили ними бути.

    Цих людей може очікувати безбідна старість?

    Залежно від того, що вважати нею. Для таких людей безбідна старість – це два, три палаци. Один обов’язково в Іспанії, другий десь у Підмосков’ї чи на Алтаї. Не знаю. Мільярдерами вони вже не є, а мільйонерами залишилися.

    Ви прогнозуєте, що рано чи пізно до них доберуться чи Україна, чи Європа?

    Ті, кого висмикують зараз і примушують вступити у гру, як Азарова, рано чи пізно можуть сісти. Маємо приклад з Ігорем Марковим, якого Інтерпол затримав у Італії. Він став гравцем – він попав. Володимир Олійник обов’язково сидітиме. Росія, коли їй треба буде за щось торгуватися, його сюди пришле сама. Як і Азарова.

    А всіх цих Арбузових, Клименків, Захарченків поступово забудуть. Хтось зараз думає про повернення Бакая? Він має бізнес у Росії. Є підрядником будівництва резиденції Путіна. Росія ще сподівається провести Чемпіонат світу з футболу 2018 року, і він, напевне, буде там основним субпідрядником. Коли проти нього закриють всі кримінальні справи, він зможе навіть в Україну приїжджати. Бакай дуже успішно вписався в путінську систему, бо своєчасно там опинився – давно.

    Яка доля спіткає Олександра Януковича?

    Якщо рано чи пізно не поверне всі гроші батька в Росію, його вб’ють. Старому Януковичу дадуть кілька років пожити, але теж прискорять його кінець. Його відхід буде виглядати дуже природньо, а Саша зникне за дивних побутових обставин. Росії не треба, щоб ці люди коли-небудь потрапили в Україну. Всі ці сценарії відпрацьовані в кгбешних підручниках, на яких учився Путін. За цими методичками в Росії діють з 30-х років. 

    Теги: Коломойський Путін Рінат Ахметов Фірташ Янукович Радикальна партія Арсеній Яценюк Клюєв Євромайдан Опозиційний блок Петро Порошенко Самопоміч Народний Фронт Дмитро Добродомов Олександр Янукович прибічники Януковича особливий статус Донбасу зміни до конституції Олег Мусій
    ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ
    Коментарі
    1000 символів лишилося
    ТОП МАТЕРІАЛІВ



      Архів