Євросоюз: перезавантаження по-путінськи

    21 Травня, 2015 12:27
    У Кремлі знають, що може розвалити Євросоюз. Процес запущено. У європолітиків на контрзаходи залишилося всього кілька років

    Надії з приводу швидкого членства у Євросоюзі стають для України ще більш ілюзорними. Не лише тому, що нас не запрошують. Навіть якби й запросили, може статися так, що вступати буде нікуди – ЄС може припинити своє існування до 2020 року.

    Перспектива розпаду Євросоюзу в недалекому майбутньому є цілком реальною. До того ведуть два паралельних деструктивних процеси: внутрішній розлад і зовнішній вплив. До першого можна віднести кулуарні розбіжності й інертність ЄС в економічних питаннях, нездатність виробити єдину європейську зовнішню політику.

    Також у питаннях колективної безпеки реакція Брюсселя часто буває запізнілою і не зовсім адекватною реальній ситуації. Можливо, інстинкт самозбереження у Європи сильно притупився за досить тривалий мирний час. А можливо, є якісь приховані мотиви. До зовнішніх факторів можна віднести цілком конкретні наміри і дії з боку Росії та її керівництва, спрямовані на розвал Євросоюзу. Багато в чому друге суттєво впливає на перше. Це працює, як вірус: впроваджується ззовні і руйнує зсередини.

    Щось негаразд у королівстві датськім

    Серед країн - членів ЄС вже важко знайти державу, в якій не було б партії чи громадської організації, що лобіює російські інтереси та копіює неоросійську синтетичну ідеологію. Партії - реплікатори. Вони з'явилися не сьогодні. Тривалий час ці політичні сили вирощувалися з маленьких суперечок, спекулюючи на націоналістичній риториці, релігії та територіальних конфліктах.

    Зараз такі партії найбільш помітні у країнах східної Європи: Латвії, Естонії, Польщі, Угорщині, Болгарії. Чим ближче до кордону з Росією, тим активнішою є їхня діяльність і тим сильніше нагнітається напруга на кордоні. У прикордонних східних землях Латвії «Російський союз Латвії» (раніше партія називалася «За права людини в єдиній Латвії» – ЗаПЛЄЛ) користується великою популярністю серед російськомовних.

    Комуністичній партії Греції вдалося проникнути до Європарламенту. Марксистсько-ленінська партія Німеччини хоч і не має підтримки на виборах, однак отримує солідне фінансування на розвиток. Водночас Кремль робить ставки не тільки традиційно на ліві партії в Європі, але й надає підтримку ультраправим, іноді відверто неонацистським партіям. «Австрійська партія свободи», яка на початку свого політичного життя була представлена в основному колишніми офіцерами Вермахту і членами НСДАП, зараз активно підтримує австрійсько-російську дружбу. Члени цієї націоналістичної партії отримали 4 місця в Європарламенті на минулих виборах.

    Путінські агенти впливу працюють не лише в колишніх соціалістичних країнах Європи, але і в тих, які завжди вважалися оплотом демократичних підвалин Заходу. Якщо характеризувати європейське «коло друзів Москви» загалом, то це, як правило, радикальні в ту чи іншу сторону організації, ідеологічно мотивовані та з потужним зовнішнім фінансуванням.

    Зараз для них настав сприятливий час. Після останніх виборів 2014 року друзі Кремля значно розширили своє представництво у Європарламенті. Приблизно 100 із 751 депутата тією чи іншою мірою підтримують російського президента. Найбільша їх кількість серед депутатів з Великобританії, Франції та Греції. Британська ультраконсервативна Партія незалежності Сполученого Королівства (UKIP) зайняла 24 єврокрісла, французький Національний Фронт – 23, грецька «СІРІЗА» – 6 місць.


    Алексіс Ципрас, лідер Коаліції радикальних лівих СІРІЗА
    Алексіс Ципрас, лідер Коаліції радикальних лівих СІРІЗА

    Враховуючи тенденцію до зростання популярності цих сил, можна припустити, наскільки впливовими вони можуть стати за 5 років роботи нового Європарламенту. У наступному скликанні більшість цілком можуть скласти європесимісти або навіть гірше – проросійськи налаштовані депутати, які оберуть свого голову Європейської Комісії. Як у такому разі зміниться політика і навіть доля ЄС, можна лиш здогадуватися.

    У деяких країнах Євросоюзу симпатики Путіна очолюють державну владу. В Угорщині це прем'єр-міністр Віктор Орбан і спікер парламенту Ласло Кевер, у Греції – нинішній прем'єр і лідер вкрай лівої партії «СІРІЗА» Алексіс Ципрас, у Чехії – президент Мілош Земан. Вони не приховують своїх теплих і тісних зв'язків з Кремлем і регулярно навідуються до Москви з дружніми візитами.

    Хворі мозолі Євросоюзу

    Звичайно, не всіх євроскептиків можна назвати прямими агентами впливу Кремля. Але з багатьох питань їх позиція цілком вкладається в русло, намічене Москвою. Багаточисленність євроскептиків у нинішньому складі Європарламенту відзначено аналітиками, як головну особливість цього політичного сезону. Євроскептицизмом заражена Великобританія, Франція та значною мірою Німеччина, інтереси якої в Європарламенті представили Націонал-демократична партія (NPD) і Альтернатива для Німеччини (AfD).

    Вже зараз стає очевидним, що ці тенденції мають подвійну природу: об'єктивно-ідейну та «за гроші». За гроші Москви, звичайно. Ідейний скептицизм європейців обумовлений об'єктивними причинами: зростанням цін після введення єдиної валюти, погіршенням економічних показників, загостренням проблем з мігрантами. Вже згадані три країни: Великобританія, Франція і Німеччина особливо гостро переживають ситуацію з напливом мігрантів з країн Азії та Африки, що виявило і загострило приховані осередки міжнаціональної неприязні.

    Великобританія, з огляду на острівне положення та менталітет, завжди ставилася до іноземців насторожено і до відкритості кордонів особливо не прагнула. Зараз «британський лев» вимагає від керівництва ЄС знайти компроміс у питанні кордонів. Однак компромісного рішення поки не видно. У Франції зростає кількість незадоволених засиллям емігрантів з колишніх колоній. Німеччина ж досі розплачується широкою гостинністю з Туреччиною за колись надані політичні послуги.

    У Євросоюзі також зростає розчарування зовнішньою політикою. Вірніше відсутністю будь-якої єдиної політики. Що не дивно, оскільки ЄС спочатку замислювалася, швидше, як економічна структура, аніж політична. Стає все очевиднішою нестиковка економічних інтересів окремих держав із загальною європейською політичною доцільністю. Звідси численні погрози щодо виходу з ЄС і відмови від євро, які так часто звучать останнім часом.

    Британський прем'єр Девід Кемерон мав намір проводити референдум про вихід з ЄС. Лідер FN Марін Ле Пен обіцяла, що Франція вийде з Єврозони і повернеться до франка в разі її перемоги на виборах 2017 року. Угорщина, представлена в Європарламенті партією «Йоббік», теж обмірковує варіанти втечі з ЄС. До виходу з Євросоюзу і НАТО закликає і болгарська націоналістична партія «Атака». Зрозуміло, що вихід відразу декількох країн з Євросоюзу поставить під загрозу його існування. Що повністю збігається з цілями Москви.


    Прихильники партії Національний фронт (Франція)
    Прихильники партії Національний фронт (Франція)

    Крім того, фірмова путінська тема територіальних претензій знаходить відгук серед багатьох європейських політсил. Не стільки для вирішення цих територіальних питань, скільки для маніпулювання та тиску. Так, Угорщина раптом заговорила про претензії на українське Закарпаття. У Бельгії за фінансової підтримки Росії несподівано активізувалися фламандські сепаратисти – політичний рух «Фламандський інтерес».

    У Кремлі тонко відчувають ці настрої та готові їх підтримати як морально, так і матеріально. На матеріальну підтримку Москва не скупиться. Марі Ле Пен для свого Національного Фронту отримала через Перший Чесько-Російський Банк (ПЧРБ) кредит на 9 млн євро. Німецькі ЗМІ писали про те, що російська влада запропонувала фінансування партії євроскептиків «Альтернатива для Німеччини».

    І це лиш краєчок верхівки айсберга, яка виринула над поверхнею. Навіть найсміливіші здогади однозначно далекі від тих надзвичайних сум, які виділяються на кредитування проросійських рухів у Європі. Такі капіталовкладення Кремля свідчать про те, що плани по розвалу ЄС – це не версії політологів, а суворі реалії. Москва не фінансуватиме з таким розмахом дріб'язкові проекти, не буде вкладатися у безперспективні ідеї.

    Секретна зброя Кремля

    Енергоносії та гроші відкривають Москві багато дверей. Серед європейських впливових політиків знаходяться й ті, кому цікаво за певний відсоток ризикнути та взяти участь у газових або фінансових авантюрах Росії. Лідеру правоцентристської партії «Вперед, Італія!» Сільвіо Берлусконі обіцяно відсоток зі спільних проектів «Газпрому» й італійської ENI. За даними німецького видання Bild, Кремль хоче зробити AfD своїм посередником у торгівлі золотом. А депутати колишнього парламенту Британії звинуватили Кабінет міністрів Кемерона у продажу Росії зброї в обхід санкцій ЄС.

    Слід розуміти, що практично всі капітали російських олігархів і чиновників знаходяться в європейських банках, а тому абсолютно не в інтересах прагматичних західних банкірів їх втрачати. Жодному банку це не вигідно. Песимісти вже напророкували, що Європу занапастить жадібність.

    З енергоносіями проблема теж поки не вирішена. Ідея Брюсселя об'єднати національні енергоринки здавалася дуже розумною, однак виявилося, що її не так легко реалізувати. За задумом в одних країнах може переважати російський газ, в інших – норвезький або алжирський, але за необхідності його завжди можна буде вільно перекачувати з однієї частини ЄС в іншу. Ця ідея не отримала наразі підтримки європейських чиновників.

    Багато країн Євросоюзу, наприклад, Німеччина, – проти і вважають закупівлю енергоносія справою приватних компаній. Деякі навіть вбачають у цьому протиріччя антимонопольному законодавству ЄС. При цьому монополія «Газпрому» в деяких європейських державах нікого не бентежить.

    Так у серпні 2014 року Міністерство економіки Німеччини схвалило угоду з продажу енергогіганта RWE Dea консорціуму російських інвесторів на чолі з мільярдером Михайлом Фрідманом. І це все на тлі економічних санкцій Заходу у зв'язку з агресією Росії в Україні. У результаті операції консорціум отримає близько 190 ліцензій в нафтогазовій сфері в Європі, Північній Африці та на Близькому Сході. Крім того, найбільше підземне сховище газу в Західній Європі, розташоване в місті Редені, за повідомленнями німецької преси, восени минулого року так само перейшло у власність «Газпрому». Попри явну загрозу таких угод державній безпеці Німеччини, уряд проігнорував цей момент.

    Росія, незважаючи на санкції, продовжує зміцнювати свої позиції на енергетичному ринку Європи. Уже призначено переговори з Грецією, Македонією та Сербією щодо постачання російського газу в центральну Європу через Туреччину. Не так давно Естонія та Фінляндія подали в ЄС заявку на фінансування досліджень можливості прокладки газопроводу Balticconnector, який буде здійснювати імпорт російського газу.

    Можна сказати, що економічні завдання, заради яких і створювався Євросоюз, не були виконані ним повністю. Тому ЄС певною мірою сам несе відповідальність за зростання скептицизму серед європейців.

    Однак Москва вміє тиснути не лише на економічні важелі. Кремль не випадково зробив ставку на євроскептиків та ультрарадикальні рухи в Європі. Популярність цих сил серед певної частини виборців частково можна пояснити тим, що європейці втомилися від лібералізму.

    У кожній країні ЄС по-своєму відчувається економічна криза з огляду на свої особливості. Але в кожній європейській державі, незалежно від рівня життя, знаходяться свої незадоволені: податками, цінами на бензин або «понаїхавшими». Це дуже ефективно використовують проросійські партії. В ЄС, схоже, ще не усвідомили усієї серйозності ситуації, що склалася.

    Деякі європейські аналітики стривожені іншою євразійською ідеологією Кремля, спрямованою на руйнування європейських цінностей. А там, де зруйновано цінності, не встоїть ніщо. Це новий геополітичний виклик 21-го століття, який вже кинуто Європі. У ЄС ще є час для рішучих дій. Його дуже мало – буквально до наступних євровиборів 2019 року. Якщо за цей час Євросоюзу не вдасться консолідуватися і змінити євроскептицизм на єврооптимізм, це може мати тяжкі наслідки.

    Теги: Євросоюз Кремль Брюссель
    Коментарі
    1000 символів лишилося
    ТОП МАТЕРІАЛІВ



      Архів