Європейська пам’ять про Другу світову

    8 Травня, 2015 17:44
    Чим є День Перемоги для Європи та європейців, як вони його відзначають і чи відзначають взагалі – саме це з’ясовував UA1

    Для пострадянських країн День Перемоги – свято звичне і традиційне. Покладання червоних гвоздик до пам’ятників Невідомому солдату, воєнні паради, палкі промови політиків.

    Свята 9 травня в Європі не існує, бо там перемогу над фашизмом прийнято відзначати на день раніше – 8 травня. Суперечки щодо коректності тієї чи іншої дати ведуться вже давно. Навколо них ґрунтується багато припущень і здогадок, але насправді все набагато прозаїчніше.

    Наказ про «негайне припинення вогню всіма силами, які знаходяться під німецьким командуванням», затверджений «Актом про безапеляційну капітуляцію Німеччини», набув чинності 8 травня 1945 року о 23:01 за центральноєвропейським часом. А оскільки території колишнього Радянський Союзу, зокрема й України, живуть за часом +1 година за Гринвічем, то формально у нас мир наступив не 8, а 9 травня.

    Через призму сприйняття

    Для кожної європейської країни сприйняття цієї дати є індивідуальним і залежить від сукупності факторів, зокрема від того, чи визнано цей день офіційним вихідним і святом на державному рівні.

    «Раніше ми святкували день визволення Відня Червоною армією 13 квітня, і цей день був офіційним святом тут, тому усі й ставилися до нього відповідно і знали, що у цей день сталося, зараз же мало хто з австрійців вам відповість, що це за день такий – 8 травня», – розповідає австрійський експерт з новітньої та сучасної історії Олівер Раткольб. Цей феномен історик пояснює просто: «Відзначання цього дня пов’язане навіть не з тим, коли саме яку країну було звільнено, а з тим, чи затвердив уряд офіційно цю дату, чи ні. Оскільки 8 і 9 травня не є офіційними святами у Австрії та Німеччині, люди й не сприймають їх, як належить».

    Середньостатистичний європеєць про таку дату, як 8 травня, знає досить мало, а про 9-те взагалі ніколи й не чув. Це можна пояснити тим, що Генеральна Асамблея ООН своєю резолюцією проголосила 8 і 9 травня днями пам’яті та примирення лише 22 листопада 2004 року. Країни-члени ООН було закликано обрати один з цих днів для святкування Дня Перемоги, тому для Європи ця дата є відносно новою.    

    Своїми думками щодо причин святкування Дня Перемоги європейським суспільством з UA1 ділиться австрійський історик Андреас Каппелер. Він стверджує, що для одних 8 травня є датою звільнення від нацистського режиму, ставлення іншим є більш нейтральним – цей день вважається просто кінцем війни і днем настання миру. Але є більш радикально налаштовані суспільні групи. «Є й такі люди – передусім у Німеччині, – котрі кажуть, що цей день не варто взагалі відзначати, бо це була поразка і програш. Проте офіційно європейці поділяють думку, що все таки це був день звільнення», – каже історик.

    Переконання історика щодо позитивного сприйняття цього дня підтверджує і офіційна статистика: 89% німців вважають цю дату днем звільнення. Такі дані є результатом нещодавнього соціологічного опитування, проведеного у Німеччині Інститутом вивчення громадської думки Forsa на замовлення некомерційного фонду Кербера. Навіть президент Німеччини Йоахім Гаук у своїй нещодавній промові під час траурної церемонії на кладовищі радянських солдат у містечку Шлос-Хольте-Штукенброк заявив: «У нас, потомків, що народилися у Німеччині, є всі підстави бути вдячними за цю самовіддану боротьбу колишніх противників на Заході та Сході. Завдяки цій боротьбі ми можемо сьогодні жити у Німеччині вільно й гідно».

    Попри те, що багато пересічних європейців не переймаються цим днем взагалі, уряди країн вважають його відзначення обов’язковим. У країнах Європи відбувається багато заходів, пов’язаних із вшануванням жертв війни, передусім, звісно ж, заходів політичного характеру. «У медіапросторі пожвавлюються дискусії на цю тему, по телебаченню показують велику кількість документальних стрічок, пов’язаних із цими подіями», – ділиться своїми спостереженнями Олівер Раткольб.

    Погляд європейця

    У багатьох німців згадки про війну викликають легке роздратування. 33-річний німецький дизайнер Гарольд розмірковує: «На мою думку, ми вже спокутували нашу провину. Так, наші діди й прадіди робили жахливі речі, війна – це взагалі страшно. Але ми – покоління, яке постійно відчуває провину за те, до чого ми особисто не є причетними. У цей день нам ніби треба вкотре виправдовуватися, тому я особисто не дуже люблю цю дату».

    29-річний Горан із Сербії також не може пригадати, як святкується закінчення війни на його Батьківщині. Він стверджує, що події недавнього минулого затьмарили згадки про те, що відбувалося 70 років назад і, окрім як на державному рівні, у Сербії нічого особливого не відбувається.

    Наші близькі сусіди, поляки також ставляться до офіційного дня капітуляції Німеччини дещо скептично. «Для мене, як і для більшості поляків, війна з тоталітаризмом Гітлера не закінчилася перемогою Польщі. Червона армія ніби й звільнила землі від нацистської Німеччини, але разом з тим, встановила на нашій території свої війська та символіку, тому святкувати нам нічого», – розповідає 28-річний інженер із Варшави Рафал Ярошевський. Він каже, що особливо його обурює інтерпретація цих подій сучасною Росією і додає: «Не тільки Червона армія воювала проти Німеччини, як про це прийнято говорити. Ми, поляки, самі зазнали величезних втрат, зокрема, Варшава була зруйнована практично вщент».

    На противагу таким думкам існують й інші. Приміром, чеський театральний режисер Людвік Кавін розповідає, що у Чехії закінчення Другої світової завжди відзначали, і цей день є офіційним вихідним у країні, так само як і у Словаччині. «У Чехословаччині закінчення війни раніше святкували 9 травня, так само як і дотепер це роблять країни колишнього СРСР. Відзначали з розмахом: проводилися паради та інші масштабні вуличні дійства. Сьогодні ж у Чехії, як і в більшості європейських країн, цю подію прийнято вшановувати 8 травня», – розповідає Людвік Кавін.

    Також він зауважує, що сьогодні у різних чеських містах день звільнення та примирення відзначається у різні дні, залежно від того, коли ці міста було звільнено від окупації. Крім того, режисер згадує, що визволенням Праги чехи мають завдячувати саме українцям: «Ще перед 9 травня у Празі вибухнуло військове повстання, у якому чехам дуже допомогли воїни української національно-визвольної армії».

    Пострадянські країни святкують саме перемогу. Європа – день закінчення війни і звільнення від окупації. Підходи до бачення однієї і тієї ж історичної події, що є нашим спільним минулим, абсолютно різні. У нас прийнято святкувати, у них – згадувати. Але згадують цей день європейці не лише 8 травня – вони не так прив’язані до дати, як ми. Різницю між нашим та їхнім сприйняттям можна зрозуміти, просто поглянувши на пам’ятники та меморіали жертвам війни. У наших обелісках робиться наголос на могутності, силі та прагненні до перемоги. У європейських пам’ятниках закарбовано смуток. Поглянувши на них, розумієш, що у війні не буває переможців. 

    Теги: день перемоги День пам'яті та примирення Європа Друга світова війна
    Коментарі
    1000 символів лишилося
    ТОП МАТЕРІАЛІВ



      Архів