Волонтери – все? Що стоїть за конфліктами між волонтерськими групами

    31 Серпня, 2015 10:01
    UA1 з'ясував, чому почався розкол у волонтерському русі та чим це загрожує Україні

    «Зараз потрібно чесно визнати, що волонтерства, яке ми знали в минулому році, вже немає, – констатує голова Товариства ветеранів АТО Кирило Сергєєв. – Було волонтерство, а вийшла нова суспільно політична еліта. Не всі волонтери готові це прийняти і не всі готові йти цим шляхом».

    Загострення конфліктів між різними волонтерськими групами вже дало поживу для розмов про швидкий розпад такого явища, як волонтерська допомога в Україні.

    Розбіжності з приводу роботи, конфлікти та підозри виникли ще в 2014-му з початком бойових дій на сході. Однак тоді позиція більшості волонтерів була гранично чіткою: не виносити сміття з хати і не топити один одного звинуваченнями й підозрами, коли країні гостро необхідна допомога.

    Минув рік, і люди, які робили одну спільну справу, піднімали армію з нуля, забезпечували всім необхідним біженців з Криму та Донбасу, стали більш нетерпимими до своїх опонентів. Далися взнаки особисті амбіції, невисловлені претензії та підозри.

    Представники відразу декількох великих волонтерських структур одночасно почали звинувачувати один одного у брехні, контролі фінансових потоків і мірятися допомогою – хто її надає більше, а хто тільки піариться.

    Раніше позиція більшості волонтерів була гранично чіткою: не виносити сміття з хати і не топити один одного звинуваченнями й підозрами.

    Наближення глибокої кризи волонтерського руху Сергєєв схильний пояснювати фінансовими проблемами, невмінням трансформуватися та змінювати пріоритети відповідно до ситуації.

    «Волонтери стоять перед вкрай важливим питанням: як змінюватися, і якою є їхня подальша роль в АТО, – вважає він. – Для багатьох це питання обросло великою кількістю сумнівів, здогадів, спроб щось змінити. Але немає розуміння, як це зробити».

    Разом з тим, конфлікти між волонтерами посилюються ще низкою факторів.

    Яблуко розбрату

    Зараз найбільша проблема волонтерів – це пошук фінансового донора під свої проекти. У когось це виходить, у когось ні. Причому люди починають ревниво ставитися до успіхів інших у цій сфері.

    «У багатьох виникло питання, де брати фінансування, бо тих джерел, які були ще рік тому, більше немає, – пояснює Сергєєв. – Суспільство майже не підтримує волонтерські проекти. Бізнес вже втомився підтримувати волонтерів, і грошова допомога впала до мінімуму. Знаю організації, які в 2014-му збирали близько 10 млн грн пожертвувань, а цього року не можуть купити один комплект форми».

    Також, за словами експерта, у багатьох груп виникла «криза жанру»: вони розуміють, що проблеми в АТО не закрито, не все ще держава змогла вирішити, і роль волонтерів досі важлива. Але в умовах обмежених фінансових можливостей багато хто не розуміє, якою ця роль має бути.

    За два роки війни волонтери втомилися. Люди не можуть піти, але й залишити все так, як є, теж не можуть. Це фізичне і психологічне виснаження дається взнаки.

    «Зближуватися з державою? Йти в держслужбу, намагатися тиснути на держоргани чи запускати окремі громадські проекти? – перераховує Сергєєв. – Питань у всіх неймовірно багато».

    До того ж свою згубну роль відіграє і погана координація дій різних волонтерських груп.

    «У кожній області є свої волонтерські організації і часто вони погано координуються між собою, – підтверджує UA1 представник Юридичної сотні Леся Василенко. – Багато хто одночасно роблять схожі проекти, завдання дублюються, а потім починається: навіщо я це робив, якщо хтось робить те ж саме, і може навіть краще».

    Через цю неузгодженість люди витрачають час, сили та по крихтах зібрані кошти на аналогічні завдання, носять на затвердження чиновникам схожі проекти, даючи тим можливість відмахнутися, мовляв, така програма вже існує.

    Також, на її думку, діє і суб'єктивний фактор: за два роки війни волонтери втомилися. Люди не можуть піти, але й залишити все так, як є, теж не можуть. Це фізичне і психологічне виснаження дається взнаки.

    «Коли в соцмережах починають з'являтися різні некоректні повідомлення, один не помітить, а інший відреагує, – пояснює вона. – А суспільство підхоплює – «зрада», – і починає обговорювати думку, що волонтерство вмирає. Не знаю, спеціально чи ні, але це деморалізує, і якщо така мета стоїть, то хтось вдало її втілює».

    Почасти з думкою колеги згодна й Ганна Майборода, «польовий» волонтер і радник міністра оборони, яка курирує медичний напрямок.

    «Хтось вирішив, що волонтери надто згуртовані, й здатні братися за найскладніші та найнереальніші завдання, – говорить вона в коментарях UA1. – І, напевно, це свого роду підривна діяльність. Хтось грає на почуттях».

    Наслідком внутрішніх конфліктів і розбратів, які миттєво стають надбанням суспільства, стало загальне охолодження до діяльності волонтерів взагалі.

    А Сергєєв підмічає, що подібний розвиток подій намічався вже давно, це підтверджують його спостереження за ветеранами АТО.

    «Думаєте, ці конфлікти тільки серед волонтерів? – запитує він у UA1. – Серед ветеранів те ж саме. Повертаються з війни, минає два тижні, і люди, що воювали в одному взводі, починають з'ясовувати, хто більше воював, у кого більше бойових виїздів».

    Він вважає, що основа багатьох конфліктів – особисті незадоволені амбіції та комплекси. Вони й запускають розпочатий процес роз'єднання.

    «Деякі волонтери і члени ветеранських організацій, будемо говорити відверто, страждають на комплекс керівника, – пояснює Сергєєв. – Зараз він головний, але якщо потрібно з кимось об'єднатися, то керівником буде інший, і не всім це просто прийняти. Я знаю за ветеранським рухом, як важко переживають офіцери той факт, що після повернення з війни хтось із рядових вже зробив бізнес і на «гражданці» став вище у соціальному плані. Багатьом це важко прийняти. Те ж саме і у волонтерів».

    Шляхи примирення

    Наслідком внутрішніх конфліктів і розбратів, які миттєво стають надбанням суспільства, стало загальне охолодження до діяльності волонтерів взагалі. Пожертвування, що й без того зменшилися в рази, під впливом цих факторів зводяться до мінімуму.

    «Що стосується спорів, то я дуже погано до цього ставлюся, – зізнається UA1 Майборода. – Це підриває ставлення і до мене, і до того, що я роблю. Це викликає у свідомості людини сумніви: а наскільки волонтер чесний. Мені б хотілося, щоб, обговорюючи гострі моменти, волонтери закривалися в окремій кімнаті».

    Потрібен механізм, який дозволить спілкуватися волонтерським групам і своєчасно отримувати інформацію – хто що робить, які результати й плани на майбутнє.

    З колегою повністю згоден Сергєєв. «Головна причина скандалів – це інформаційне суспільство. Швидкість взаємин між людьми колосальна, це сильно вплинуло на ситуацію. І якщо раніше це був конфлікт між двома волонтерами, то зараз свідками стають кілька сотень тисяч людей. Але потрібно розуміти, що це як сімейний конфлікт – сьогодні посварилися, а завтра щось разом роблять», – переконаний він.

    А юрист Василенко підказує, як виправити ситуацію: «Завдання волонтерів – ігнорувати всі провокації в соцмережах, дещо збавити власні амбіції, а якщо втомився – поїхати на кілька днів відпочити й повернутися з новими силами».

    Також вона впевнена, що потрібен механізм, який дозволить спілкуватися волонтерським групам і своєчасно отримувати інформацію – хто що робить, які результати й плани на майбутнє.

    Для цього кілька волонтерських організацій вже ініціювали проведення Всеукраїнського форуму волонтерів у Дніпропетровську з 26 по 30 серпня. Потенційні учасники кажуть, що накопичилося занадто багато питань, які потрібно обговорити серед своїх.

    «Ми запропонували з'їхатися в одне місце, обговорити всі ці питання і знайти шляхи виходу, – говорить Сергєєв. – І ми сподіваємося, що результатом форуму стане повне переформатування волонтерського руху».

     У його колеги з Міноборони Ганни Майбороди також великі надії на цей форум.

    «Не хочеться вірити, що волонтерство помре, – говорить вона. – Такі думки вже були торік. Говорили, що волонтерів вже немає, що волонтери тепер повинні йти у владу. Можливо. Але це має бути по волі серця, тільки тоді наша країна зміниться. Я бачу майбутнє в цьому форматі».

    Теги: АТО Міноборони волонтери конфлікт
    ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ
    Коментарі
    1000 символів лишилося
    ТОП МАТЕРІАЛІВ



      Архів