Війна з недоторканністю: передвиборчий популізм і «шулерство Порошенка»

    12 Квiтня, 2018 13:33
    Зняття депутатської недоторканності було однією з вимог активістів Революції Гідності, що породило перед виборами 2014 року низку обіцянок політиків, які не виконано й досі

    «Можуть пристрелити когось на вулиці, і нічого їм за це не буде», – так в українському суспільстві розуміють суть депутатської недоторканності, яка передбачена Конституцією України. І слід зазначити, ця думка не є далекою від істини. Нині правоохоронні органи безсилі перед народними обранцями, якщо ті скоять щось протизаконне. А процес зняття депутатської недоторканності, якщо до того доходить справа, як правило, перетворює сесійну залу Верховної Ради на циркову арену, де народні депутати вміло жонглюють голосами у вигідному їхній політичній силі напрямку.

    Говорити легко

    Історію популізму навколо питання зняття депутатської недоторканності з народних обранців в Україні скоро можна буде рахувати десятками років та писати про неї підручники. Адже дискусії про недоцільність такого імунітету для депутатів ведуться ледь не від моменту прийняття Конституції і вміло використовуються політичними діячами перед виборами.

    До прикладу, у 2006 році тодішній президент Віктор Ющенко гучно заявляв, що імунітет обранцям не потрібний. Однак за його президенства відповідні зміни прийняті не були. У 2009 році нинішній генеральний прокурор, а тоді вірний прихильник президента Ющенка і партії «Наша Україна. Народна самооборона» Юрій Луценко красувався на агітаційних плакатах із багатообіцяючим слоганом: «Ми скасуємо депутатську недоторканність». Пізніше з такими обіцянками виступали і Арсеній Яценюк, і Юлія Тимошенко, і навіть екс-президент Віктор Янукович. 

    Саме зняття депутатської недоторканності було однією з вимог активістів Революції Гідності, що породило цілу низку обіцянок політиків перед виборами 2014 року. За даними аналітичного порталу «Слово і діло», тоді позбавити парламентарів імунітету грозилися кандидати від партій «Батьківщина», «Радикальна партія Олега Ляшка», «Самопоміч» та «Свобода». Після обрання їх народними депутатами обіцяне забулося.

    Депутати – теж люди

    Нині саме «свободівець» Юрій Левченко ініціював розгляд законопроекту №6773, яким хоче внести зміни до Конституції України в частині зняття депутатської недоторканності.

    Зокрема, проект передбачає залишити народним обранцям лише один пункт: «Народні депутати України не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у парламенті та його органах, за винятком відповідальності за образу чи наклеп». І водночас прибрати два інших: «Народним депутатам України гарантується депутатська недоторканність» та «Народні депутати України не можуть бути без згоди Верховної Ради України притягнені до кримінальної відповідальності, затримані чи заарештовані».

    12 квітня Конституційний суд почав розгляд подання депутатів щодо відповідності цього законопроекту вимогам Конституції і має місяць, аби сформувати висновок.

    Левченко запевняє: у разі, якщо суд прийме невтішне для авторів законопроекту рішення, виникне курйозний прецедент, адже текст законопроекту слово в слово скопійовано з іншого проекту, який 1 липня 2015 року Конституційний суд рекомендував парламенту розглянути, але Рада на це не спромоглась.

    «Я спеціально скопіював текст з попереднього законопроекту, який вже визнавався конституційним. Тому, якщо суд діятиме за законом, він повинен схвалити цей проект. Зараз його гальмує олігархічна влада. В жовтні проект відправили на розгляд до Конституційного суду, якому потрібно було півроку, аби почати розгляд. Натомість є шулерський проект Порошенка, який не планує нічого скасовувати, а навпаки гарантує нинішнім депутатам сприятливі умови», – розповів у коментарі інтернет-виданню UA1 Юрій Левченко.

    «Свободівець» називає ініційований президентом законопроект «шулерським», оскільки документ від гаранта хоч і передбачає зняття депутатської недоторканності, але з однією суттєвою відмінністю – зміни мають набути чинності не раніше 2020 року, однак потім їх можна буде відтермінувати на 5, 10 чи 15 років простою більшістю голосів. Натомість проект Левченка має на меті невідкладне внесення змін – на наступний день після їх оприлюднення. З президентського документу випливає, що нинішнім депутатам дійсно не загрожує вразливість перед правоохоронними органами, а от вже наступне скликання парламенту працюватиме за новими правилами.

    Наша поліція нас береже

    Поряд з тим, експерт ГО «Слово і діло» Валентин Гладких бачить проблему не в недоторканності народних депутатів, а в реальному «ганебному стані наших правоохоронних органів».

    «Люди не розуміють, що справжня недоторканність – у жалюгідній правовій системі. Мажори – діти олігархів, чиновників, депутатів – не мають недоторканності, але все одно уникають відповідальності навіть за очевидних злочинів. Виникає дуже багато питань до Генеральної прокуратури, МВС, НАБУ і так далі. Політики здебільшого займають лицемірну і брехливу позицію в питанні зняття депутатської недоторканності. «Радикали», які піарились на цьому, забули про свої слова, коли за одне місце взяли Лозового. «Народний фронт» чомусь не голосував за зняття недоторканності з Дейдея», – зауважує в коментарі інтернет-виданню UA1 Валентин Гладких.

    Спростовує він і поширену думку про те, що за умови зняття недоторканності депутатство не буде приваблювати криміналітет.

    «Пригадаймо, що раніше депутати місцевих рад теж мали недоторканність. Туди прийшли корупціонери і криміналітет. Потім цю недоторканність зняли, але корупціонерів і криміналітету на місцях менше не стало. Я сумніваюсь, що цей проект буде прийнятий, але точно можу сказати, що депутати від цього не стануть більш вразливими. Для цього ми мусимо вимагати поліпшити роботу правоохоронних органів», – зазначив Гладких.

    Юрій Левченко не згоден з позицією експерта і вважає, що «риба гниє з голови», а зміна Конституції і своєрідне «приземлення» депутатів зможе покращити парламентський склад вже під час наступного скликання.

    «Покращення роботи правоохоронних органів і зняття депутатської недоторканності – це взаємопов’язані між собою речі. Хто приймає рішення про призначення генерального прокурора та міністра МВС? Верховна Рада. Позбавлення депутатської недоторканності – це не лише питання притягнення до відповідальності, а й питання очищення Верховної Ради. Мала ймовірність того, що її якість підвищиться найближчим часом з таким інститутом недоторканності. Адже зараз не можна притягнути до відповідальності жодного заможного депутата, який при бажанні може просто спакувати речі і втекти», – говорить Левченко.

    Політолог Руслан Бортник допускає часткову недоторканність депутатів, однак вона, на думку експерта, повинна стосуватись лише політичних справ. При цьому Бортник прогнозує: законопроект Левченка може бути проголосований перед наступними виборами.

    «Зараз кожен депутат розуміє, що після втрати недоторканності він стане жертвою тих, хто контролює правоохоронні органи. Було б справедливо, щоб цю недоторканність втратили і судді, і президент. Хоча часткова недоторканність таки має бути. Вона не повинна стосуватись лише тих ситуацій, коли депутата затримують на місці злочину. Все, що стосується політики, повинно мати ускладнену процедуру притягнення до відповідальності. А взагалі, таке питання як зняття недоторканності має виноситись на загальнодержавний референдум», – заявив Бортник.

    Прикладом останніх політичних справ, де експерт вважає недоторканність нардепів виправданою, він називає справу Надії Савченко, в якій вбачає політичну складову.

    «Має бути перелік статей кримінального кодексу, де буде спрощена система притягнення народних депутатів до відповідальності. Інакше це загрожує знищенню опозиції. Мені здається, «Свобода» сама не до кінця вірить в успіх цього законопроекту. А проект Порошенка – це спосіб маніпулювати, пом’якшити тиск на діючих депутатів, аби отримувати додаткові голоси в сесійній залі», – наголосив Бортник.

    Що там у Європі?

    За словами політолога, депутатська недоторканність – нормальне явище для цивілізованих країн Європейського Союзу. Однак тут слід згадати про зовсім інший рівень політичної культури в ЄС, що в цьому питанні є далеко не останнім за важливістю фактором.

    Як розповів інтернет-виданню UA1 польський політичний журналіст Мачей Заневич, депутатська недоторканність у депутатів польського Сейму є, проте є і практика відмови від цієї недоторканності з боку самих депутатів.

    Як і в Україні, недоторканність депутатів у Польщі гарантується Конституцією, згідно з якою депутатів не можна заарештовувати. Але є виключення – якщо депутат був затриманий на місці злочину і без його затримання неможливо проводити слідчі дії.

    «Наприклад, якщо його затримали з пістолетом в руці після того, як він убив когось на очах поліції. Але навіть тоді спікер Сейму може вимагати його звільнення. На практиці, коли депутата затримали під час керування автомобілем у п’яному вигляді, або під час скоєння іншого злочину, він сам відмовляється від недоторканності, тому що тиск ЗМІ може бути занадто сильним, і партія не може ризикувати підтримкою виборців. Наприклад, останнім часом гучною була справа депутата опозиційної «Громадянської платформи» Станіслава Гавловського, якого правляча партія звинувачує у корупції під час обіймання ним посади міністра. Сам Гавловський не став чекати на офіційну процедуру і в січні цього року відмовився від недоторканності. Я думаю, тут важливу роль грає політична культура, а також тиск ЗМІ», – запевняє Мачей Заневич.

    Дивимося, що з політичною культурою в Україні. Після Революції Гідності депутатської недоторканності позбавили вже десятьох народних обранців:

    Олег Царьов – звинувачення у сепаратизмі;
    Ігор Мосійчук – підозра в корупції;
    Сергій Мельничук – створення злочинної організації;
    Сергій Клюєв – нецільове використання коштів;
    Олександр Онищенко – організація злочинної схеми;
    Олесь Довгий – корупція;
    Максим Поляков – «Бурштинова справа»;
    Борислав Розенблат – «Бурштинова справа»;
    Михайло Добкін – корупція;
    Надія Савченко – підготовка теракту.

    А тепер пригадаймо, хто з них сам відмовився від депутатської недоторканності, аби зберегти імідж партії. Ніхто. Як то кажуть, відчуйте різницю…

    Теги : Порошенко Конституційний суд недоторканність Свобода Народний Фронт Юрій Левченко
    ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ
    Коментарі
    1000 символів лишилося
    ТОП МАТЕРІАЛІВ


      Архів