Війна – це бізнес. Війна все пояснить – комбат «Торнадо»

    26 Березня, 2018 12:13
    Чому в 2014-му їх потребували перші особи країни, а в 2018-му ці люди сидять у СІЗО – UA1 розбирався в «ефекті «Торнадо» та його ролі в «розборках» бізнес-груп

    Висловити бійцям «Торнадо» свою вдячність, потиснути їм руки і сфотографуватися з ними на пам'ять входило до обов'язкової програми багатьох українських топ-чиновників у період початку бойових дій на сході в 2014 році.

    Ці люди постійно були на зв'язку з Арсеном Аваковим і Антоном Геращенком. Виконували особисті доручення Юрія Луценка та Андрія Парубія. У моменти проривів бойовиків відповідали за безпеку перших осіб Луганської обладміністрації.

    Але вже в 2015-му вони несподівано виявилися контрабандистами і мародерами, топ-чиновники почали соромитися знайомства з ними, а назва їхнього підрозділу – «Торнадо» стала мало не загальним ім’ям на позначення відморожених бандитів з посвідченням учасника бойових дій.

    Сім місяців суд розглядав справу екс-«торнадівців», перш ніж винести вирок – тривалі терміни ув'язнення для восьми бійців. І вже десять місяців триває процес апеляції на цей вирок.

    Вирішувати, винні чи невинуваті «торнадівці» й поставити крапку в цій справі має тільки суд. Хоча питань вже накопичилося більше ніж достатньо.

    Наприклад, чому ще задовго до закінчення слідства і початку судового слухання головний військовий прокурор Анатолій Матіос публічно заявляв про «Торнадо», як про мародерів-убивць-ґвалтівників.

    Чому суд над ними проходить у закритому режимі, хоча звинувачення в крадіжці не є причиною закривати процес для ЗМІ.

    Чому, попри інформацію про відеозаписи звірств, які нібито було знайдено у телефонах «торнадівців», прокуратура так і не змогла їх надати, навіть з урахуванням закритого судового процесу. І ще багато різних «чому», які мають стати предметом окремого розслідування.

    Завданням інтернет-видання UA1 було простежити «ефект «Торнадо»: як люди, які в 2014-му були потрібні всім, раптом стали ізгоями, про яких незручно говорити у пристойному суспільстві.

    Наша розмова з головними фігурантами справи «Торнадо» пройшла у стінах Лук'янівського СІЗО в Києві. З моменту початку суду над ними це найповніше інтерв'ю без купюр і цензури, яке дали комбат «Торнадо» Руслан Оніщенко (Фріман) і два його заступники – Микола Цукур (Мисливець) та Максим Глєбов (Ахіллес).

    UA1 дає можливість читачам самостійно вирішити, скільки правди у словах цих людей, і яку роль вони зіграли в процесах, що відбувалися в АТО і прифронтовій зоні в 2014-2015 роках.



    Від початку репутацію бійців «Торнадо» зіпсувала участь у батальйоні «Шахтарськ», який розформували з розлогим формулюванням «за мародерство». Можете пояснити, які саме претензії були до батальйону?

    Оніщенко: Причина розформування «Шахтарська» – це «Форест Парк», оздоровчо-розважальний заклад під Донецьком. Це великий комплекс з озерами, спорткомплексом, майданчиками для гольфу, тенісу, літніми будиночками. Заклад донецьких олігархів, правих-лівих рук Ріната Ахметова.

    Я вивів підрозділ з Іловайська після чотирьох боїв – пошарпаний, порваний, з розрядженими раціями. Нас поселили у Волновасі в піонертаборі, де не було ні води, ні світла. Табір у «зеленці», крутом ДРГ, а без рацій, без телефонів ми не можемо охороняти периметр. А у мене поранені бійці і кілька тон зброї на КАМАЗах.

    Я чотири дні дзвоню начальству – безрезультатно. Тоді вирішив знайти яку-небудь установу, де є світло і вода. Посилаю групу розвідників, вони повертаються і кажуть – нічого. Є тільки за 5-7 кілометрів від нас «Форест Парк». І я приймаю рішення зайти туди.

    Знайшов директора, домовилися, що він 70 осіб відпочиваючих переселить у чотириповерховий комплекс, а ми займемо літні будиночки. Там ми могли підлікувати своїх бійців, зарядити рації, телефони.

    Він навіть просив нас охороняти периметр, тому що міни лягали вже близько, а охорона розбіглася. Усі нормальні люди втікають від війни.

    Хто ж у цей час відпочивав?

    Оніщенко: Прошарок так званого мирного населення, яке не могло розлучитися зі своїм майном в Донецьку. У них там ринки, магазини, і вони продовжували працювати. Коли починався обстріл Донецька, вони їхали в «Форест Парк» пересидіти, а потім поверталися.

    Для когось війна, а хтось продовжує працювати. Але ти можеш працювати там, якщо платиш і працюєш під «дахом» – це або підрозділ «Схід», або козаки, або «Оплот». Для мене такі люди теж вороги, вони не стріляють, але годують і підносять патрони.

    Глєбов: Яким чином терористи захищаються? Мирним населенням, тому ми не можемо вести артилерійську війну, а нас вони успішно розстрілюють «Градами».

    Оніщенко: Так ось, коли ми там оселилися, мені посипалися дзвінки від усіх – починаючи з Києва і закінчуючи Маріуполем.

    Хто дзвонив?

    Оніщенко: Геращенко, Філатов, Шкіряк, мер Маріуполя Хотлубей, генерал МВС Глуховеря – ти що, не знаєш, куди ти заїхав, чия це власність? Потім подзвонив Тарута і передав трубку господареві закладу Олександру Атаманенку (бізнес-партнер Ахметова, екс-директор «Донбас-Арени» – ред.). Він сказав: даю тобі добу, щоб тебе там не було.

    Я кажу: фізично не встигну. Мені треба 10 днів, щоб привести в порядок техніку, поставити бійців на ноги, і ми залишимо «Форест Парк».

    Він почав погрожувати, грубіянити і сказав, що докладе всіх зусиль, аби підрозділу «Шахтарськ» не було. Людина – мужчина: дав слово – і зробив.

    Яким чином?

    ОніщенкоТоді була загроза захоплення Маріуполя. Президент-барига прилетів за своїм майном: забирали верстати, вивозили його підприємства. І Порошенко заскочив підбадьорити своїх соратників.

    Тарута підвів до нього господаря «Форест Парку», у них відбулася розмова. Через годину Порошенко подзвонив Авакову і зажадав, аби «Шахтарськ» розформували. Це була велика жирна крапка.

    Потім приїхав комбат Філоненко і сказав, що батальйон розформовано. Також мені подзвонив Геращенко і сказав, що батальйону немає, самі винні, ми вас попереджали. Воюєте ви добре, але не знаєте, в чий город залізли.

    Цукур: Всі говорять – мародери, розформували. А скільки людей було притягнуто із «Шахтарська» за мародерство, за інші злочини? Жодного, хоча говорили, що є численні факти.

    Після розформування «Шахтарська» Аваков підписав розпорядження про створення «Торнадо». Чиє це було рішення, і як його приймали?

    Оніщенко: Мене викликали в Київ на розмову з Аваковим. Він знав, що «Шахтарськ» – бойовий підрозділ, потрібний у цей період. Сказав мені: вигадуй назву і вперед. Було прийнято рішення створити «Торнадо».

    А ви зачіпали питання розформування «Шахтарська»? Аваков якось пояснив це рішення?

    Оніщенко: Так. Було прикро, я був обурений – яка причина? Не було ніякого мародерства, не було причин нас розформовувати. Я так йому і сказав. На що він мені відповів: знаєш, назву поміняли, а мільйон заробили.

    Що він мав на увазі?

    Оніщенко: Війна – це бізнес. Людські життя – це валюта для наших чиновників, президента, прокурорів. Заробляються гроші на всьому. На зраді бійців, на здачі територій, на контрабанді. І на авантюрі, яка сталася з «Форест Парком»: у когось самолюбство заграло, і він виклав мільйон, а може, кілька.

    Гроші були сплачені Порошенку, і він вирішив розформувати добровольчий батальйон лише тому, що йому стегно нагрів якийсь мільйон. Нас просто про-да-ли.

    Рота «Торнадо» дислокувалася в Станиці Луганській, коли главою військової адміністрації Луганської області був Геннадій Москаль. Саме він вимагав вивести «Торнадо» за межі області разом з «Айдаром». Що у вас там з ним сталося?

    Цукур: Коли ви розмовляєте з Москалем, вам здається, що це в дошку свій хлопець. Він викликає прихильність до себе, але цей генерал непроста людина.

    Оніщенко: Є такі генерали, які вміють очолити злочинність. Москаль за певною інформацією мав кілька заводів на території «ЛНР» разом із Науменко (Анатолій Науменко, начальник ГУ МВС України в Луганській області, підозрювався у причетності до контрабанди, розстрілу групи по боротьбі з контрабандою на чолі з Андрієм Галущенком (Ендрю), продажу великих партій металу. Зокрема, звинувачення проти нього висував екс-глава Луганської ОДА Георгій Тука – ред.).

    Один завод розливав горілку з російського дешевого спирту, нею поїли всю першу лінію. Також метадон і амфетамін – ця наркота йшла як на нашу територію, так і сепаратистам.

    Я не був на цих заводах, але можу це підтвердити тим, що Науменко і Москаль ретельно охороняли завезення горілки і метадону на нашу територію. Ми це зупиняли, ми це знаходили, ми про це говорили співробітникам СБУ, але сектор «А» жив своїм життям. Це величезний ринок, де кожен отримував свій шматочок і закривав рота.

    На кожному пропускному пункті, де проходить контрабанда, свої «смотрящі» – офіцери, «прихоплені» кримінальними справами. Гроші носять 360-літровими сміттєвими пакетами.

    Цукур: Коли почалися скандали, я намагався зайти до Москаля. Вже був у приймальні, але вийшла секретарка і сказала, що говорити з ним можна тільки після розмови з Науменком. Ось коли він подзвонить Москалю, тоді вас і приймуть. По-іншому він не спілкувався.

    Ми звернулися до Москаля, коли пішла контрабанда. Може, пам'ятаєте, були відеоролики, коли церковне начиння звідти везли, золото, яке затримали «айдаровці». З ними домовитися не вийшло, переключилися на нас, щоб ми почали пропускати.

    Нас почали обробляти і виводити на рівень губернатора, а він: хлопці, це наше майно, треба його вивозити, треба буде пропустити.

    Я так розумію, що коли везуть 10-20 кг золота, то це не бабуся, яка тягне дві качалки ковбаси. Це кудись до когось поїде. Ми говоримо, дайте координати, хто зустрічатиме, як це буде відбуватися. Вони нам: ніяких координат, глянули – якщо добро хороше, нехай хлопці їдуть. Нас це насторожило.

    Більш серйозна заруба пішла, коли Москаль сказав Матіосу, що коли ви з «Торнадо» нічого не зробите, вони тут піднімуть бунт. Цей момент пов'язаний з вугіллям.

    На шахті Горська, Тошківська лежали гори вугілля. З тієї території йде вугілля, а у нас пропадає. Тоді ж 24-а бригада ВСУ затримала потяг, з якого все почалося. Хлопці дивляться документи – вугілля вчора ще було в США, а сьогодні вже тут.

    Оніщенко: Вся Луганська область в кар'єрах, там знімають землю – є пласт вугілля метр-півтора шириною, і його гребуть. Собівартість маленька, вони можуть купити тонну вугілля за 300-400 гривень, а показати, що він приїхав з Африки за ціною 120-150 доларів.

    Цукур: Шахтарі п'яти шахт хотіли вийти в Сєвєродонецьку і сказати все Москалю в обличчя. Але вони боялися, що проти них буде задіяна міліція. Ми дали гарантію, що бити ніхто не буде. Йшлося про блокування поставок з того боку і мітинг 5 тисяч осіб, який мав пройти у Сєвєродонецьку.

    Тоді Москаль і викликав Матіоса – роби щось з ними, тому що вони влаштують тут бунт.

    А з вашим безпосереднім начальником Науменком, наскільки я розумію, спочатку у вас були гарні стосунки. Але потім вони зіпсувалися настільки, що ви відмовлялися виконувати його накази. В чому причина?

    Оніщенко: Науменко з Москалем створив «Луганськ-1», щоб контролювати контрабанду, але вони іноді ледве дотягували до 150 чоловік особового складу. І він хотів зробити з нас кишеньковий батальйон. Свиней привозив на шашлик, горілку привозив просто в частину, плескав по плечу, розказував, які ми порядні.

    Він був упевнений, що зі мною домовиться. Я з Донецька, працював у Донецькій і Луганській областях, тобто дихаю і думаю, як він. Я залишився без будинку, мені треба будувати новий. Значить, є передумови, що я його почую, і буду боротися, тільки не з корупцією, а з тими, хто заважає корупції.

    Він прибирав непотрібних людей, Ендрю один з таких (2 вересня, 2015 року поблизу Щастя було розстріляно зведену мобільну групу по боротьбі з контрабандою та вбито керівника групи Андрія Галущенка (Ендрю) і співробітника фіскальної служби; замовників досі не виявлено – ред.). І багато совісних «айдаровців», «донбасівців», яких він знищив, звинуватив, вбив, посадив, щоб вони не плутались під ногами у нього і у Москаля, не заважали робити бабло.

    Він називає себе генералом, але в житті він Толя «Залізяка». Ті зірки, що він іноді одягає на камери, – це метал, який він здає десятки років і збагачується.

    Для чого Науменка туди поставили? Та тому що він добре орієнтується в Луганській області – не просто так Болотов призначав його народним міліціонером (29 квітня 2014 року так званий народний губернатор «ЛНР» Валерій Болотов призначив Науменка «народним міліціонером» – ред.). Він зручний, і краще за його ніхто не організує все «прекрасне».

    70% особового складу у Науменка залишилося на території «ЛНР». І він їх не забув, був з ними на зв'язку. У нього постійно було з собою мінімум вісім телефонів. Він при мені неодноразово знищував телефон, щоб не простежили його дзвінки.

    Цукур: У Станиці Луганській є будинки прокурора «ЛНР», начальника танкового гарнізону «ЛНР», і ці будинки охороняє дільничний за наказом Науменка. Решту будинків грабували. Науменко думав, що ми теж прийшли на війну підзаробити.

    Пропонував взяти участь в схемах?

    Оніщенко: Звичайно. Наприклад, прикотити колеса під сосни, підпалити – нібито потрапив «Град» і ліс загорівся. А потім викосити кілька квадратів лісу як горільник і продати сепаратистам.

    Також була пропозиція у шевронах «Айдара» зробити заворушення в Сєвєродонецьку в магазині «Амстор» (мережа «Амстор Рітейл Груп», 70% належить одному з лідерів Оппоблока Вадиму Новинському – ред.). Колись Науменко працював начальником охорони у Новинського по «Амсторах».

    Чому в шевронах «Айдара»?

    Оніщенко: Він говорив – ви справжній міліцейський підрозділ. А що таке «Айдар»? Та це ОЗУ, це бандити, у них 25 командирів, кому вони підкоряються?

    Цукур: У Новинського з його бізнес-партнером пішли якісь розбіжності, і він попросив Науменка це зробити. А той хотів цю задачу покласти на нас.

    Оніщенко: Була ще одна схема – якщо бойовик хотів повернутися до мирного життя або відпочити на території України, він міг звернутися до Науменка за довідкою, що пройшов перевірку і до сепаратизму не має ніякого стосунку. Звичайна довідка – 5 тисяч доларів, а за 20 тисяч ставали бійцями якогось підрозділу і отримували УБС.

    Неодноразово Науменко вимагав, щоб я ввів у штатку (штатний розпис – ред.) підрозділу 5-7 чоловік. Я відмовлявся – у мене за штаткою понад 100 осіб, які зі мною пройшли Іловайськ.

    Кого пропонував?

    Цукур: Наприклад, Андрія Шевцова, потім його поставили у Вінницю (екс-начальник Нацполіції Вінницькій області, 17 березня 2016 року був затриманий СБУ під час спроби втечі в Росію, підозрювався у державній зраді – ред.).

    А також Сергія Корсунського, командира «армії південного сходу» (один з організаторів захоплення Луганської ОДА, права рука «народного губернатора» Болотова – ред.).

    Науменко вимагав, щоб вони пройшли за списками нашого підрозділу і отримали УБС. В результаті вони за документами пройшли через «Луганськ-1». На довідках стоїть підпис Науменка.

    Науменко давав якісь вказівки пропускати фури, які йшли на ту сторону й назад?

    Цукур: Одного разу хлопці проїжджають повз наш блок-пост і бачать, що ближче до 9 вечора фури їдуть, коли нас там вже немає – за наказом в 6 вечора ми їдемо у своє розташування. Починаємо розмову – розвертай машини, ніхто нікуди не їде. Випливає товариш Науменко – відпустити.

    Намагався домовитися?

    Оніщенко: Намагався. Пропонував гроші від 10 до 50 тисяч доларів, пропонував гарні умови розміщення. Потім пішли погрози.

    Чим погрожував?

    Оніщенко: Кримінальними справами. Він прямо говорив – ви сядете, я зроблю з вас мародерів. Тобі мало, що тебе розформували за «Форест Парк»? Хочете теж бути ОЗУ?

    Глєбов: Коли з Русланом нічого не вийшло, почали під'їжджати до командирів – до Колі, до мене, пропонувати посади. Говорили, напишіть на нього, проблем не буде, ми його по-тихому скрутимо, і ви забудете про його існування.

    Приблизно в цей час ви постійно були на зв'язку з топ-чиновниками, фігурували прізвища Луценка, Парубія. Які у вас з ними були справи?

    Оніщенко: Ми робили багато відео та фотозйомок для Геращенка, Яценюка, Парубія, Луценка. У кожного були якісь прохання.

    У Луценка в Антрациті та Ровеньках були свої інтереси – там жили якісь його знайомі або родичі, ми їх вивозили.

    Парубія цікавили блок-пости: чи можливо вивезти не просто жителів, а вантажні машини з Луганська. Але що в цих машинах, я не знав.

    З контрабандою в зоні АТО пов'язували ще одну людину з оточення Авакова – екс-комбата «Азова» Андрія Білецького. Була інформація, що криті вантажівки батальйону без огляду йшли на мирні території. І забиті вони були необлікованою зброєю. Чули про це що-небудь?

    Оніщенко: Це кишеньковий батальйон Авакова. Все, що робить «Азов», – це правильно, це можна. Тому оглядати і втручатися у справи «Азова» – все одно, що втручатися у справи міністерства. На це не маєте права ні ви, ні ми.

    Азов завжди був добре екіпірований, у них завжди була гарна техніка. І гарна зброя. І її завжди було дуже багато.

    Ви неодноразово стикалися з іще одним комбатом-нардепом Юрієм Березою. Але і з ним у вас стосунки не склалися. Чому?

    Оніщенко: Тому що Юра Береза не патріот, а барижача морда, як Порох, Матіос, Науменко. Тому він і знайшов з ними спільну мову і так чудово цвірінчить у Верховній Раді.

    Він з першого дня витягує сільгосптехніку до себе у колгоспи. Під Пісками, під Донецьком було багато майданчиків, де продавалася нова техніка. Ми бачили, як по трасі десятками гнали трактори і комбайни Юрі Березі (нардеп від «Народного фронту», один з найбільших землевласників, неодноразово фігурував у скандалах з рейдерським захопленням сільгосппідприємств і відбиранням врожаїв за участю бійців «Дніпро-1» – ред.). Нам був наказ цю техніку не чіпати.

    Також Юра активно займався рейдерством у Павлограді. Приїжджав з бійцями на шахти і вимагав долю. Точно так само і до фермерів – вимагав частину врожаю. Він всюди мав свою долю, займався не війною, а торгівлею.

    Була інформація, що під час парламентських виборів у 2014-му у вас були спільні справи з Березою у Дніпропетровській області. Чим займались?

    Оніщенко: У період виборів мене викликали до Берези, там був і Борис Філатов. Береза пояснив, що регіонали намагаються захопити владу в Дніпропетровській області, і ми повинні це зупинити.

    Наше завдання – на 11 виборчих дільницях зірвати вибори: розігнати неугодних людей, перешкодити ЗМІ знімати, знищити бюлетені. Моїх бійців повинно було бути 100 і ще 70 з «Дніпро-1».

    Я розумів, що це неправильно, але якщо відмовлюся, нас замінять тими, хто виконає це завдання на п'ять з плюсом. Так краще ми виконаємо його на три з мінусом.

    Вантажимося в автобуси, їдемо у Новомосковськ. Там нас чекали бандюки, які повинні були координувати нашу діяльність, людей 20-30 на джипах.

    Я вийшов з автобуса і запитав, хто старший. Якийсь хлопчина почав мене ображати – ти, мусор гнилий, тобі зараз скажуть, як стояти, чим дихати, ти тут не ставиш питання – ти відповідаєш.

    Питаю: на якій підставі ви зі мною так розмовляєте, а він поліз битися. Я дав наказ «працюємо», і мої пацани за п'ять хвилин поклали їх на землю.

    У мене двоє поранених, тому що бандюки почали стріляти. Дзвоню генералу Глуховері – затримали банду, всіх везу у відділок, скажіть, у який. Він схопився за голову, ой-ой, що ж робити, всіх відпускай! (Віталій Глуховеря, наближений до екс-глави МВС Віталія Захарченка, прикривав учасників розгону Дніпропетровського Майдану. Висуванець міністра МВС Арсена Авакова, також його призначення підтримав Борис Філатов. Підозрювався у корупції – ред.).

    Я відправив один джип з пораненими в лікарню, в інший зібрали все барахло бандюків і поїхали до себе на базу. Потім приїхали люди від Берези, попросили віддати зброю і машини.

    Я зрозумів, що немає сенсу лізти в цю помийну яму. Політичні нетрі нас не цікавили. До такої міри від них смерділо лайном, що ми хотіли піти на першу лінію і займатися своєю справою.

    Попри те, «Торнадо» спробували використовувати для переділу сфер впливу в Запоріжжі. Справа закінчилася скандалом і стріляниною в центрі міста. Що там сталося?

    Оніщенко: Коли була створена рота «Торнадо», ми отримали наказ від Авакова передислокуватися в Запоріжжя для роботи на блок-постах. Я з наказом приїхав до генерала МВС Ольховського і зіткнувся з тим, що йому дуже не подобається, що ми будемо в Запоріжжі (Віктор Ольховський, начальник ГУ МВС в Запорізькій області, в середині 2000-х фігурував у скандалах з кришуванням наркоторгівлі, через що його було знято з посади, тоді його захищав Юрій Луценко. Також підозрювали, що генерал був тісно пов'язаний з кримінальним авторитетом Онисимом – Євгеном Анісімовим, «смотрящим» по Запорізькій області – ред.).

    Він матюкався, ображав Авакова, кричав, що йому пофіг, у нього свої начальники, свої «папи», яким він служить, яких слухає. Що вони скажуть, те він і буде виконувати.

    Він називав якісь прізвища?

    Оніщенко: Ні, хоча я запитував – про кого ви? Ви генерал, і у вас безпосередній начальник – міністр МВС Аваков, про кого ви хочете мені розказати? Внесіть ясність.

    Чим закінчилася ця розмова?

    Оніщенко: Ольховський заспокоївся і сказав, щоб я їхав до мера Сіна (Олександр Сін, екс-регіонал, підозрювався у зловживанні владою і незаконному відчуженні земель – ред.). Багато запорожців знають, що це сепаратист №1.

    Я приїхав у мерію, секретарка сказала, що він прийняти не може, попросила залишити номер і обіцяла зателефонувати, коли можна буде приїхати.

    Якраз тоді хлопці із запорізької самооборони і «Правого сектора» запросили нас провести спільні тренування і обмінятися досвідом. І тут мені телефонують, що можна під'їхати до мера.

    Я їду з 60 бійцями на тренування, а на зворотному шляху заїжджаю до мера. Бійці залишилися чекати в автобусі у парку неподалік від мерії. Я взяв з собою тільки чотирьох – у мене служили юристи, працівники прокуратури, і якби я не зміг дипломатично говорити, інтелігентні хлопці дали б фон для нормальної мирної розмови.

    Заходжу в кабінет, він стоїть у кутку. Повний, в білій вигладженій сорочці. Повертається і починає мене відразу ж ху#сосити. На якій підставі зайшли в кабінет зі зброєю? І далі матами.

    Я кажу, ось моє посвідчення, хлопці теж показали документи. При нас тільки табельні пістолети на поясі. Ми мали їх в тумбочці у секретарки залишити? Давайте поговоримо по суті. Трохи збив його запал, сіли за стіл. Зайшло ще два його зами, і почали нас переконувати, що підрозділ тут не потрібен.

    Зрозумійте, Запорізька область має свої комбінати, «Мотор Січ», металургійні заводи. На кожному підприємстві є крихти, і ці крихти зі столу хочуть збирати три людини в області: генерал МВС Ольховський, мер Сін і генерал СБУ Шмитько.

    Мер кілька разів відходить у куток, спілкується по мобільному. Через якийсь час забігають п'ять озброєних людей у цивільному: стояти, хто старший?

    Я показую посвідчення, мене відразу ж підхоплюють під руки, витягають. Всі вискакують до приймальні, а там вже купа людей зі зброєю, в чорній формі, в балаклавах.

    У мене на шиї рація, я зв'язуюся з командиром в автобусі, повідомляю, що нас захопили, і даю наказ «працювати». Бійці прориваються, кладуть всіх на підлогу, обеззброюють, і цим людям доводиться нас відпустити.

    Ми виходимо з будівлі, але навколо неї вже починають стягувати кільце силовиків. Я прошу, щоб нам дозволили завантажитися в автобус і поїхати, але люди в кущах нас не слухають, клацають затворами.

    Поруч зі мною боєць з кулеметом, я взяв зброю, зробив чергу в повітря, після чого люди в кущиках розбіглися, давши нам можливість сісти в автобус і поїхати.

    Через кілька хвилин мені дзвінок, людина представляється – генерал Шмитько, СБУ, Запоріжжя. Ти чого себе так ведеш, ти що, не зрозумів, де ти знаходишся? (Олександр Шмитько, фігурант численних корупційних скандалів, підозрювався у зв'язках з місцевими кримінальними авторитетами та кришуванні мережі конвертаційних центрів з відмивання грошей – ред.).

    Я так зрозумів, що він хотів нас заарештувати. Люди в чорному були з «Альфи», люди в цивільному – оперативники СБУ. По телефону він сказав: це я тебе на чай запрошував.

    Як Аваков відреагував на цей конфлікт?

    Оніщенко: Арсену Борисовичу дуже сподобалося, що його підрозділ МВС так хвацько впорався з «Альфою», дуже був задоволений. Дякував за бойову підготовку особового складу.

    Опір співробітникам СБУ, стрілянина в центрі міста – з цього приводу щодо вас і ваших бійців порушили кримінальну справу?

    Оніщенко: Ні, знаєте, це взагалі пройшло тихо. Я так розумію, «папи» областей між собою домовилися, потисли руки і розійшлися.

    Зараз справа «Торнадо» знаходиться під особистим контролем Анатолія Матіоса. Чим ви так зацікавили головного військового прокурора?

    Оніщенко: Тут присутня особиста образа. Викликає мене в прокуратуру Матіос з приводу Іловайського котла (Матіос розслідував причини Іловайського котла, незважаючи на те, що головним фігурантом кримінальної справи з приводу цієї трагедії є його родич, генерал Петро Литвин. Винуватців трагедії досі не названо – ред.). Я з зошитом, поспішаю розповісти про те, що бачив, помилки, які були, зраду і підлість генералів.

    Він не поспішаючи запитує: чай, кава? Я відповідаю: ні, хочу швидше все розповісти, у мене мало часу. Він сказав, що зараз прийдуть слідчі, з ними будеш працювати.

    Два молодих слідчих повели мене в кабінет, дали кілька аркушів тексту, кажуть, читай. Думав, треба з чимось ознайомитися. Починаю читати, а це хронологія подій.

    Питаю: що це? Кажуть, твої свідчення. Можеш в коридорі посидіти почитати. Потім це скажеш на відеокамеру і для протоколу.

    Кажу, свої показання я знаю сам, у мене все в зошиті записано. Чи ви хочете, щоб я давав брехливі свідчення? Я робити цього не буду.

    А, так ти не хочеш з нами співпрацювати? Повели до Матіоса. Він питає: ти що, маєш свою думку? Кажу, так, маю свою думку. А він – зі своєю думкою будеш гнити у в'язниці.

    Я підбіг до столу, розуміючи, що не зможу схопити цю мразь за шкуру його дорогого костюма. Тому плюнув йому в обличчя і вийшов з кабінету.

    То як ви думаєте, чому Матіос займається нашою справою так наполегливо? Він говорив, що влаштує відкритий суд, покаже відео, але зробив усе, щоб зробити суд закритим.

    У нас один епізод за статевим злочином, так закрийте цей епізод і розглядайте інше відкрито. Що там секретного, що не може побачити народ?

    Глєбов: В управлінні Науменка було 12 підрозділів МВС. Але коли були прориви сепаратистів, захищати адміністрацію Луганської області викликали «Торнадо». Саме «Торнадо» вони довіряли свої жалюгідні життя, щоб їх захистили і евакуювали. То ми мародери, чи насправді все інакше?

    А Науменко, якщо я не помиляюся, якимось чином пов'язаний з Матіосом?

    Оніщенко: Вони друзі з Херсонської області, де Науменко був главою МВС, а Матіос прокурором. Завдяки їхній дружбі Матіос казково розбагатів. Вони віджимали агрофірми, і все це Матіос оформляв на Ірину Барах. У неї так вдавався бізнес, так вдавалися поставки зерна...

    Цукур: На початку 2000-х років одна з європейських держав виставила Україні претензію, що були перераховані гроші за зерно, але його так і не отримано.

    ВБОЗ і прокуратура починають розслідування у Херсонській області. Виходять на організатора фірми, простежується ОЗУ, вимальовується задіяне коло осіб. І незначний чиновник намагається підробити документи, щоб вивести з-під удару цих людей.

    Отримано дозволи на негласні слідчі дії, все документується, в тому числі і як цей чиновник на ім'я Анатолій і на прізвище Матіос приїжджає під прокуратуру на новенькому Мерседесі.

    Начальник ВБОЗу приходить до свого керівника, глави міліції Херсонської області Науменка, приносить папку – як, хто, де, скільки. Науменко бере цю папку, і вона зникає. Начальник ВБОЗу писав доповідні до Києва, але Науменко його зняв.

    З тих часів і спливає Ірина Барах, яка дуже любить зерно. І Матіос одружився не з нею, а з тими грошима, які він з 2000-х збирав, як у скарбничку.

    Ви спілкувалися з першими особами держави – Аваковим, Парубієм, Луценком, з багатьма топ-чиновниками. Усі вони досить активно висловлюють свою позицію, коли суд виносить неправомірне, на їхню думку, рішення. У випадку з вироком бійцям «Торнадо» ці люди мовчать. Як ви думаєте, чому?

    Оніщенко: Це все одна зграя. Вони один про одного знають все: хто, де і на чому заробляє, хто кого пресує для того, щоб дотягтися до заводів, фабрик, областей. Це одна банда, і всіх неугодних вона буде стирати в порох. Одна з таких колючок для них – це «Торнадо».

    Війна для них настільки вигідний процес, що можна багатіти і нікому нічого не пояснювати – війна все пояснить. А ми втратили житло тільки тому, що хтось захотів заробляти. І їм плювати, що тече кров.


    Від редакції. Зі свого боку UA1 вирішив більш детально розглянути діяльність згаданих в інтерв'ю топ-чиновників. У ході детального розслідування з окремих розрізнених фактів почала складатися цілісна і шокуюча картина того, що відбувалося і продовжує відбуватися в зоні АТО.

    Генерал міліції Геннадій Москаль і головний міліціонер Луганщини Анатолій Науменко. Генерали прифронтових областей Ольховський, Глуховеря, Шмитько та головний військовий прокурор Анатолій Матіос. Якою є роль цих людей у переділі сфер впливу та війні на сході – в наших найближчих публікаціях.

    Теги : АТО контрабанда Геннадій Москаль Порошенко Арсен Аваков Антон Геращенко Юрій Луценко Андрій Парубій сергій тарута анатолій матіос Торнадо Петро Порошенко Шкіряк Руслан Оніщенко (Фріман) Георгій Тука Юрій Хотлубей Лук'янівське СІЗО Віталій Глуховеря петро литвин Анатолій Науменко Микола Цукур (Мисливець) Максим Глєбов (Ахіллес) Андрій Галущенко (Ендрю)
    ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ
    Коментарі
    1000 символів лишилося
    ТОП МАТЕРІАЛІВ


      Архів