Віталій Касько: Перевибори – єдиний шлях щось змінити

    18 Листопада, 2016 12:22
    Екс-замгенпрокурора розповів, як влада дискредитує тих, хто їй загрожує, яким чином намагається позбутися опонентів та чи сприйме Захід перевибори в Україні

    З його постаттю суспільство пов’язувало сподівання на початок змін в Генпрокуратурі, особливо коли стало відомо про справу «діамантових прокурорів». І саме він став для співробітників ГПУ прикладом, що вчиняє система з тими, хто йде проти зручних їй принципів.

    Обмеження повноважень, цькування, а після відставки – порушення кримінального провадження за надуманими підставами, яке триває й досі – топ-чиновники зробили все, аби після Віталія Каська ніхто не зважився  порушити створений роками звичний порядок у Генпрокуратурі – сфері впливу президента.

    Наразі ж адвокат, член виконавчого комітету Міжнародної асоціації прокурорів, член правління організації Transparency International Україна та один із ініціаторів створення опозиційної політичної сили «Хвиля» Касько веде бурхливу діяльність та впевнений, що реальні зміни в країні можливі лише за умови зміни нинішньої влади цивілізованим шляхом.

    В інтерв’ю UA1 Віталій Касько розповів, чи готовий до співпраці з Міхеілом Саакашвілі, як з Адміністрації президента керують акціями проти антикорупціонерів, чому пішла Хатія Деканоїдзе та яким чином влада змогла зробити з Генпрокуратури те, що побоювалися робити навіть «регіонали» за часів Януковича.

    Влада не збирається поступатися у своєму русі в бік, протилежний обраному українським суспільством. Тому єдиний законний спосіб зміни влади – перевибори.

    Ви входите до ініціативної групи зі створення політичної партії під умовною назвою «Хвиля». Наскільки я розумію, партії ще не існує, але вже зараз всі асоціюють цю ініціативу з постаттю Міхеіла Саакашвілі. Наскільки це відповідає дійсності? Після його відставки у вас вже були зустрічі з ним з приводу майбутньої співпраці? І чи буде «Хвиля» консолідуватися навколо його постаті?

    Будемо консолідуватися, але зараз дуже важко говорити, враховуючи ті події, що відбулися – звільнення Міхеіла Саакашвілі, його заяви з приводу нової платформи. Доки не будуть проведені консультації та не буде узгоджено формат цих спільних дій, не можу вам нічого сказати.

    Але вже були якісь пропозиції від Саакашвілі чи звернення вашої ініціативної групи до нього щодо зустрічі?

    Він пропонував мені брати участь в прес-конференції, але я був зайнятий у своїх справах, тому не зміг взяти участь. Зустрічі, я так розумію, будуть цього тижня.

    Як Ви ставитеся до плану Саакашвілі змінити владу в країні шляхом дострокових парламентських та президентських виборів?

    Іншого шляху немає. Влада дала чітко зрозуміти, що вона не збирається поступатися у своєму русі в бік, протилежний тому, якого хоче українське суспільство. Тому єдиний законний спосіб зміни влади – це перевибори.

    Я не бачу особливих проблем з цим, не бачу якихось загроз, про які неодноразово розповідали. Або влада дослухається до того, чого хочуть люди, які її обрали, або змінюється – одне з двох.

    А Ви не вважаєте, що процес перевиборів послабить країну та буде сприяти російській агресії?

    Ви знаєте, це вже смішно виглядає, вже карикатури є в інтернеті з цього приводу: людина сидить на величезній купі грошей, знизу народ кричить, що вона краде, а вона відповідає, що це агенти Путіна.

    Не можна все зводити до російської агресії і все пояснювати російською агресією. Врешті-решт, майже три роки було у влади для того, щоб змінити країну, і вони були витрачені дарма. Тому хто агент Путіна – це величезне питання.

    Такої заполітизованої прокуратури не було навіть за часів Пшонки.

    Одним з приводів змінити склад парламенту, уряду, та, можливо, президента називають імітацію боротьби з корупцією – і ми це бачимо…

    Імітація не тільки боротьби з корупцією. Імітація економічних реформ, імітація реформ державної служби, тому що це не тільки корупція, але й бюрократія, це величезна кількість бюрократів, які займаються невідомо чим.  Це й надзвичайна зарегульованість економіки і ще величезна кількість факторів. Але, безумовно, корупція є одним із основних, який стоїть як гальмо на шляху всіх реформ.

    Так. Але одночасно йде процес, так би мовити, дискредитації боротьби з корупцією. Тобто увага переводиться на квартири Лещенка, Заліщук, Каська, на одяг Сакварелідзе, статки Шабуніна, паркан на дачі Соболєва... Це цілеспрямований і керований кимось процес, чи звичайна цікавість щодо статків публічних людей?

    Це вочевидь керована акція. Більш того, це такий самозахист – система розуміє, що вона під загрозою, і вона розробляє методи дискредитації тих, хто їй загрожує. Ресурсів у них предостатньо, тому що корупційні статки дають можливість наймати і піарщиків, і політтехнологів, і решту добре оплачуваних осіб.

    Подивіться на ситуацію з Лещенком: людина не встигла ще щось оформити, як миттєво запрацював сигнальчик. Одразу ж надали інформацію всім, кому було потрібно, – блогерам, підконтрольним журналістам. Потім це вже була справа техніки. Це була настільки гарно спланована і потужна піар-акція, що насправді очевидно, що вона була керованою.

    Те ж щодо всіх інших. Пішла хвиля по всіх людях, які явно заважають владі.

    Ви вважаєте, що це ініціатива Адміністрації президента, чи треба брати вище?

    Є дві сили, які при владі. Адміністрація президента – це одна сила, але є друга, яка складає коаліцію в парламенті. Наскільки вони люблять одне одного, я сумніваюся, але в певних умовах вони змушені були об’єднатися і відбиватися від спільного ворога.

    Їм гарно жити в такій корумпованій наскрізь країні, вони почувають себе як риба в воді. Будь-які зміни – це для них політична та економічна смерть. Тому вони об’єдналися, спільно обороняються, і я не бачу в цьому нічого дивного.

    Луценко, як колись у ситуації з МВС, чудово вписався в нинішню корумповану систему прокуратури.

    До речі, стосовно самозахисту системи. На якому етапі зараз перебуває розслідування ГПУ щодо нібито ваших зловживань службовим становищем?

    Без поняття. Все арештовано. Що вони розслідують, чим вони займаються, мені не зрозуміло.

    А як ви взагалі оцінюєте роботу ГПУ періоду Юрія Луценка?

    Експеримент явно провалився, і я думаю, що нема сенсу зараз робити напівкрок і збирати підписи за відставку Луценка. Від зміни прізвища точно нічого не зміниться.

    Ми розуміємо, що немає політичної волі змінювати систему взагалі, тому треба зробити хоча б мінімум. Перше – заборонити людям без юридичної освіти займати посаду генерального прокурора, тому що – ще раз повторюсь – експеримент не вдався.

    У чому була суть цього експерименту, як пояснювали його творці (і якась мінімальна доля сенсу в цьому була), – має прийти людина не з системи, яка готова зламати хребет корупції, зламати систему прокуратури і побудувати нову прокуратуру.

    Але ми бачимо, що Юрій Віталійович, як колись у ситуації з МВС, чудово вписався в нинішню корумповану систему прокуратури. Саме тому експеримент не вдався, і потрібно цю геніальну ідею прибрати.

    Другий пункт – провести конкурс, змусити провести цей конкурс прозоро і з незалежною комісією. Щоб у президента не було іншого виходу, окрім як призначити людину, обрану такою незалежною комісією, або точніше – подати її на затвердження парламенту.

    Доки така людина не буде призначена парламентом, буде виконуючий обов’язки генпрокурора – нічого страшного я в цьому не бачу.

    НАБУ, ДБР – вся ця система органів покликана розосередити владу, щоб була система стримування й противаг.

    І третє – потрібно максимально позбавити прокуратуру політичного впливу. Тому що насправді такої заполітизованої прокуратури не було навіть за часів Пшонки, коли все топ-керівництво прокуратури має відношення до двох правлячих партій.

    Колишній голова фракції БПП стає генеральним прокурором, а його дружина раптом стає заступником голови цієї фракції. І водночас когось ставлять у ГПУ від «Народного фронту». Ще раз повторюсь – за Пшонки не було такої політизованої прокуратури, а це ж фахова інституція.

    І з чим ви це пов’язуєте?

    З намаганням влади притиснути й позбутися всіх політичних опонентів. Чим більшою є загроза для влади, тим більше їй потрібна саме така політично контрольована прокуратура.

    Це не відбулося за часів після Майдану, тому що, по суті, не було людини, яка б концентрувала владу. Відповідно, пішло послаблення, і була можливість прокуратуру змінити. Цією можливістю не скористалися, і прокуратура просто переросла в традиційний за всі часи незалежності України політично керований орган.

    Чому ж тоді за часів Пшонки до цього не вдавалися? Були більш упевненими в собі?

    Або були дуже впевнені в собі, або не могли дозволити собі такого, щоб не викликати ще більшої критики. Прокурорів підбирали за територіальним принципом, скажімо так, або за принципом особистої відданості, але принаймні це не були люди, які напряму пов’язувалися з якимись політичними колами від Партії регіонів. Звісно, крім самого генерального прокурора, який був кумом президента.

    Решту підбирали ззовні, хоча б без отакого політичного бекграунду. Зараз це цілковито політизована прокуратура і цього не можна допустити. Цього не допускають в жодній цивілізованій європейській країні.

    Маленькі кроки змін відбуваються не від доброї волі влади, а під тиском громадськості, міжнародних партнерів і донорів.

    Окрім цього, ГПУ намагається перебрати на себе частину повноважень НАБУ та ще навіть не створеного Держбюро розслідувань. Це так вибудовують абсолютний президентський контроль над можливими найбільш  резонансними розслідуваннями, чи це ініціатива самого генпрокурора, який хоче необмежених повноважень?

    Чим завжди за всі роки незалежності всіх президентів влаштовувала Генпрокуратура? Тим, що це є корумпований централізований орган і один центр впливу. Призначив підконтрольного генерального прокурора – і маєш контроль над ситуацією.

    Нинішнє законодавство розосереджує ці функції: з’являється НАБУ, ДБР, а це означає, що земля йде з-під ніг. Дуже важко впливати на цих всіх осіб – один відбився від рук, другий сказав «я не буду так робити», третій має якісь свої інтереси… І вже дуже важко це контролювати централізовано.

    Тому Генеральна прокуратура зараз за вказівкою Адміністрації президента намагається ці всі функції на себе перебрати. Вони розуміють, що втрачають контроль над ситуацією. Адже вся ця система органів покликана розосередити владу, щоб була система стримування і противаг, яка їх абсолютно не влаштовує.

    Їх влаштовує стара корумпована система прокуратури, яка будується за таким принципом: там є корупція, але керівництво держави закриває на це очі, у відповідь прокуратура виконує замовлення керівництва держави. Це така негласна домовленість. Всі нібито задоволені, крім українського суспільства.

    Тоді як же в Адміністрації президента погодилися на таку децентралізацію на законодавчому рівні?

    А варіантів не було, тому що це була вимога суспільства і наших міжнародних партнерів. Маленькі кроки змін відбуваються не від доброї волі влади, не від того, що вона хоче змінити ситуацію, а під тиском громадськості, міжнародних партнерів і донорів. Тому влада й опирається, вона розуміє, що така система – це не те, до чого вона звикла.

    Пошуки будь-яких зачіпок у законодавстві, аби змінити підслідність, – це виключно бажання узурпувати владу.

    Тобто ці процеси – все ж таки не власна ініціатива генпрокурора…

    Безумовно. Це, скажімо так, співпадіння інтересів. Звичайно, генпрокурор хоче мати необмежені повноваження, тому кожен генпрокурор перед тим, як прийти на посаду, розповідає, про те, що ГПУ – генеральний могильничок, який він розжене. Але коли стає на посаду, миттєво забуває свої слова, чудово вписується в цей могильничок і очолює його.

    Інтереси співпадають – генерального прокурора, тому що корумпована структура приносить певні статки, і президента або вищого керівництва державою, керівної партії, які хочуть таким чином контролювати ситуацію і не допустити зміни влади. Вони дорвалися до корита і не хочуть від нього йти.

    А що ви думаєте стосовно проблеми підслідності справ, що зараз виникла між НАБУ та ГПУ – це недосконале законодавство, або ж знов таки ініціатива генпрокурора?

    Немає ніякого конфлікту підслідності. Закон чітко визначає – і такою була філософія законодавства про НАБУ, – що вони стоять осторонь від загальної системи слідства і процесуального керівництва та мають певні ознаки самостійності й автономності.

    Якщо це прямо визначено законом як компетенція НАБУ, то навіть генеральний прокурор не в праві цю підслідність змінити. Тому пошуки будь-яких зачіпок у законодавстві, розповіді про те, що підслідність нечітко визначено, – це виключно бажання узурпувати владу і повернути собі вказані повноваження. Тому що це найбільш корумповані повноваження.

    Генеральна прокуратура могла забрати, наприклад, справу з міліції і подати її в податкову, чи, наприклад, в податковій раптом почали щось розслідувати, до них прийшли і кажуть – треба цю справу поховати. Публічно це важко закрити відразу, тому підслідність змінювали, направляли в міліцію, і справа там через півроку вмирала.

    Це повноваження корупціогенне в принципі. І чітко законодавством не обмежене: чому, для чого, у яких випадках, хто це має перевіряти.  Відповідно, прокуратурі зазначена функція дуже подобалась. Тепер в ситуації з НАБУ у неї такі повноваження забрали. І це викликає незадоволення.

    А з чим ви повязуєте трансформацію Департаменту спецрозслідувань Горбатюка?

    Чесно кажучи, я це пов’язую виключно з тим, що Генеральній прокуратурі напередодні чергової річниці Майдану потрібно продемонструвати черговий рух.

    Пам’ятаєте, напередодні попередньої річниці не знайшли нічого кращого, ніж зробити департамент з розслідування неякісного слідства щодо справ по Майдану. І що це дало? Нічого абсолютно. Розслідувати справи по Майдану краще не почали, і результатів новоствореного департаменту теж ніхто не бачив.

    За відсутності функціональної реформи МВС реформована дорожня поліція може просто маргіналізуватися і перетворитися на стандартний український правоохоронний орган.

    Те ж саме і з реорганізаціями. Вони нічого не дадуть. Тут потрібно змінювати кардинально людей, які цим займаються, починати все спочатку і контролювати. А утворення підрозділів з новими назвами – це виключно для окозамилювання.

    Зараз багато говорять про відставку голови Нацполіції Хатії Деканоїдзе. Називають безліч причин – від політичного тиску до особистого конфлікту з Аваковим. Як думаєте, чому вона пішла саме зараз? Та чи не повязано це з планами Саакашвілі зібрати команду для свого політичного проекту?

    Давайте спробуємо оцінити це з фахової точки зору. У мене зі сторони склалося враження, що у неї не було повноти влади проводити реформи. Тобто їй дозволили гратися в межах якогось замкнутого простору і поставили рамки, за які вона виходити не могла.

    Вони реформували дорожню поліцію, це був позитивний крок, але це гарна вітрина на поганому фундаменті. І з таким фундаментом ця вітрина може обвалитися в будь-який момент.

    Цю вітрину постійно потрібно підтримувати в належному стані – мити, укріплювати й змінювати фундамент. А що відбулося? Вітрина була зроблена, а фундамент так і не почали міняти. І я так розумію, що у Деканоїдзе не було повноважень на зміни такого рівня.

    Фундамент – це функціональні підрозділи МВС, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, карний розшук, слідство. Вони залишилися такими, якими й були.

    Ніхто з наших міжнародних партнерів не піде проти волі українського народу.

    Відповідно, дорожня поліція може невдовзі, якщо не буде проведена функціональна реформа МВС, просто маргіналізуватися і перетворитися на стандартний український правоохоронний орган. Тим більше, що всі передумови для цього є. І я не бачив сенсу для Деканоїдзе знаходитися там і надалі, якщо вона чітко розуміла, що далі їй піти не дадуть.

    Однією з причин її відставки називали побоювання стосовно анонсованих масових акцій протесту. Як ви до них ставитеся, зокрема до тих, що проходять у Києві?

    Я позитивно ставлюся до будь яких акцій протесту, тому що для цього є всі підстави. Але крім тих акцій, які проплачені. Якщо це штучно утворювані акції протесту, то вони ніколи в житті не матимуть в Україні успіху.

    Тільки якщо це буде централізований виступ людей, які хочуть змінити щось за покликом свого серця і сумління, тоді у влади дуже швидко виникне бажання провести дострокові вибори. Поки це буде збір маргіналізованих людей за гроші, звичайно, такого бажання у неї не виникне.

    Ви багато спілкувалися з нашими західними партнерами. Як ви вважаєте, чи сприймуть вони ініціативу дострокових парламентських та президентських виборів?

    Вони сприймуть будь-яку українську реальність, яка буде зумовлена настроями українського народу. І якщо вони побоюються якихось військових переворотів чи зміни курсу країни, то всі побоювання зникнуть, коли за зміну влади буде більшість українського населення.

    Ніхто з наших міжнародних партнерів не піде проти волі українського народу. Єдине, чого вони не хочуть, – це безладу в країні та корупції.

    Теги: ГПУ МВС Саакашвілі Арсен Аваков Адміністрація Президента Янукович прокурор регіонали БПП Юрій Луценко Євромайдан Народний Фронт НАБУ Державне бюро розслідувань Transparency International Віктор Пшонка Касько хатія деканоїдзе сергій горбатюк генпрокурор "Хвиля"
    ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ
    Коментарі
    1000 символів лишилося
    ТОП МАТЕРІАЛІВ



      Архів