Віра Савченко: Росія сподівається, що Надія попросить про помилування. Цього ніколи не буде!

    19 Жовтня, 2015 18:58
    Сестрі незаконно утримуваної в Росії льотчиці та народного депутата Надії Савченко – Вірі Савченко 13 жовтня заборонили в’їзд на територію РФ до 2020 року.Однак 19 жовтня заборону було знято. Перед тим Віра 6 днів провела в суді міста Донецьк Ростовської області, де готувалася дати свідчення у справі Надії
    Віра Савченко
    Віра Савченко

    Перші дні засідань 2-поверхову будівлю суду взяла в кільце «чорна сотня» Казачого війська. Чимало казаків та службистів ФСБ сиділи і в невеликій залі суду. Причина банальна: чим більше там «своїх», тим менше вільного місця для преси.

    За 6 днів до судової зали Віру Савченко так і не викликали. Судді довго заслуховували свідків обвинувачення. Серед них намалювалося чимало колоритних персонажів. Один із них – співробітник ФСБ – давав свідчення з міста Ростов у режимі відео конференції, будучи у гримі, перуці та чорних окулярах.

    Увечері 13 жовтня Віра Савченко повернулася до України. Під час перетину кордону Вірі повідомили, що їй на 5 років заборонено в’їжджати на територію РФ, бо її прізвище – в чорному списку ФСБ.

    Про особливості судового процесу у справі Надії Савченко UA1 розмовляє з сестрою української льотчиці Вірою Савченко.

    Єдиному свідку захисту в справі Надії Савченко заборонили в’їзд до Росії. Як таке могло статися?

    Мене часто запитують: чому я – єдиний свідок захисту в справі Савченко? Насправді таких свідків є сотні. Насамперед це побратими Надії, які готові свідчити, де скажуть. Але у Росії ці люди одразу ж опиняться в сусідній з Надіїною камері. І Україна просто поповнить список політв’язнів – таких, як Савченко, Карпюк, Клих, Сенцов та інші, кого кинули за грати в РФ.

    З Надією в полоні довго спілкувався «голова» так званої ЛНР Плотницький. Він пообіцяв їй, що обміняє її на своїх полонених.

    Про бажання свідчити в цій справі заявив переговорник Володимир Рубан. Але рішення щодо нього залежить лише від «доброї волі» Росії. Про бажання російських суддів заслухати Рубана я не чула. Водночас обвинувачення запросило силу-силенну своїх свідків. Їх усіх довго вислуховували, а тоді розпочали зачитувати тисячу сторінок справи. Це може тривати до безкінечності, доки Росія не виторгує для себе якесь політичне рішення у цій справі. Раніше я думала, що таке буває лише в детективах.

    Ви кажете про свідків, які не можуть приїхати в РФ. Хто ці люди?

    Це бійці батальйону «Айдар», а також ЗСУ, які разом із Надією брали участь у тому бою. Також люди, які потім сиділи з нею у підвалі сепаратистів. Вранці 17 червня 2014 року ці хлопці взяли мою машину, щоб забрати поранених, але збилися з курсу і потрапили в полон. З Надією в полоні довго спілкувався «голова» так званої ЛНР Плотницький. Він пообіцяв їй, що обміняє її на своїх полонених.

    Сестра попросила: «А можна ще автомобіль забрати. Це машина моєї сестри, сім’я довго збирала на неї гроші». Плотницький пообіцяв: «Добре, я подивлюся, що можна зробити. Автомобіль теж забереш». Але згодом заявив: «Машина поїхала в Донецьк».

    У мене був «Ліфан 320» – китаєць, здертий з міні-купера, у нього навіть власної назви немає. Таких по Києву їздило чимало. Зараз зникли, бо вони досить неякісні. На ньому не повоюєш. Я сподіваюсь, що ця машина їм стане десь там гробом. Я переконана, що тепер ця тварь (Плотницький – Ред.) брехатиме в суді, що такого автомобіля взагалі не було. А документи і карта, які вони віджали з багажника мого авто, начебто знайшли при Наді, коли вона перетинала кордон!

    Наші з сестрою рюкзаки лежали в багажнику автомобіля. Ми вже збиралися їхати на Київ. У Наді закінчувалася відпустка. Їй треба було повертатися до військової частини – під Львів у Броди. Я приїхала туди, щоб забрати її, і тут зав’язався цей бій.

    На ю-тюбі гуляло відео, на якому видно, як Плотницький порпається у наших з Надею речах. Видно, як він риється в її камуфляжному наплічнику. Толковий був такий рюкзак, великий, куплений через інтернет. У ньому лежали всі її речі, карта, особисті документи: військовий квиток, посвідчення учасника бойових дій, паспорт. Надя пішла в бій без нічого – лише розгрузка і автомат. Тепер сепаратисти і прокуратура гнуть лінію: мовляв, вона йшла з картою, бо корегувала вогонь. Ви бачили людину, яка йде в розвідку з паспортом?

    Я хоч зараз готова відповісти на всі запитання, які цікавитимуть прокурорів. Але тоді їхня шита білими нитками справа остаточно розвалиться. Росія боїться цього цирку.

    Надя в своїй книзі пише про те, що коли її брали в полон, то з неї здирали берці. Бо якась дівчина-малолітка – з тих, що позують на фронтових фото з автоматом – захотіла такі. Ці берці сестрі видали ще в Іраку, бо там український миротворчий контингент був на американському забезпеченні. В полоні їх з неї стягували, ну – не змогли стягнути. Там шнурки армовані.

    А так вони розмародерили все, що змогли. Ганчір’яну сумку синього кольору, яку мама мені пошила для документів, ми знайшли згодом в окопах біля Стукалової Балки. Сепаратисти складали до неї патрони. У ході наступу ми тоді відкинули їх до «Металіста». Могли дійти до Луганська, якби Київ не сказав, що в нас перемир’я. Я побачила свою сумку в їхньому окопі. Вперше побачила, якою сучасною зброєю – виключно російського виробництва – вони воюють. Вперше побачила трассерні кулі.

    Коли саме Надія потрапила в полон?

    Я точно знаю, що її взяли в полон між 10 і 10.30 ранку. Саме тоді я почула гучний вибух, після якого в мене з Надією зник зв’язок. Я подумала, що на 90% наші люди загинули, і Надя, мабуть, також. Зроблений сепаратистами відеозапис засвідчив, що в момент «корегування вогню» Савченко вже перебувала у полоні. Аби «довести» в суді, що зйомка начебто відбувалася не о 10-й, а о 12-й годині, вони просто вручну змінили цифри у відеофайлі.

    А можна зробити експертизу цього відео?

    Ми зробили цифрову експертизу цього відеозапису. Фахівці сміються: вони грубо, тупо вручну на файлі просто змінили дату. Але ж у комп’ютері файл – вшитий, там цифри не зміниш. Їхня відеозйомка, яку робив Єгор Русскій («голова» райадміністрації Лутугиного в «ЛНР» – Ред.), зафіксувала також і мій автомобіль. Русского зараз у суді допитують, і він там бреше. Не хочу навіть вживати слова «обманює».

    Я хоч зараз готова відповісти на всі запитання, які цікавитимуть прокурорів. Але тоді їхня шита білими нитками справа остаточно розвалиться. Росія боїться цього цирку. Адже в залі суду сидять міжнародні спостерігачі з Британії, США, Австрії, Голландії, Німеччини, Словаччини. Тому я й стала персоною нон-грата.

    До речі, як вони пояснили вам заборону в’їзду?

    Прикордонники заявили: «Віро Вікторівно, до 01.09.2020 року в’їзд на територію Росії Вам заборонений». Ми були у машині українського консула Олександра Ковтуна. Вийшли з авто. Я повідомила прикордонникам, що наразі є єдиним свідком у справі Надії Савченко. І що це я потрібна Росії, а не Росія – мені, а мені потрібна лише моя сестра. Але мені відповіли: «Ми нічого не можемо вдіяти, ви – в базі ФСБ».

    Адвокати одразу подали прохання про так званий «коридор для свідка». Навіть якщо свідок є персоною нон-грата, він усе одно має право свідчити в суді.

    Адвокат Марк Фейгін, кажучи про рішення щодо вас, вжив словосполучення «терористична загроза». Про що це він?

    А мене вже один раз депортували з Росії з аеропорту «Домодєдово» – у 2014 році. Тоді мені видали на руки папірець з посиланням на якусь там статтю кримінального кодексу РФ про «терористичну загрозу».

    Як ви поводилися під час своєї останньої поїздки до РФ? Робили різкі заяви в пресі? Критикували Кремль?

    Нічого протизаконного я там не робила. Я не робила нічого такого, що не робила б моя матір. З російськими журналістами спілкувалася мало. Про кремлівських політиків висловлювалася нейтрально. Стверджувала, що Надя не винна, і цьому є всі докази. Зауважте, на моїй сторінці у Facebook немає закликів: «Бий кацапів, рятуй Україну». На відміну від російських газет, які виходять із заголовками «Бей хохлов, спасай Россию».

    Надія дуже радіє, коли бачить людей з України. Вона буквально змінюється на обличчі, світиться зсередини. Психологічно їй там тяжко. Вона там у задзеркаллі, наче замурована заживо.

    Я виклала там фото, які зробила у книжковому магазині навіть не в Москві, а в Ростові. Я запитала продавця, чи є в них книги про Україну? Так, відповіли мені, є: «Конец проекта Украина», «Майдан капут», «Как победить Америку». Одна назва мене просто-таки вбила: «Русь противостоит европейскому иго». Уявляєте, де «іго», а де – Європа? Весь цей сюр був датований 2015 роком. А деякі книжки, як от «Америка против России на Майдане», навіть вийшли за сприяння адміністрації президента. Книги на розкішному папері, здоровенні, гарно ілюстровані.

    Отак працюють російські спецслужби. А ми сидимо біля річки й чекаємо, доки повз нас пропливе труп ворога.

    Із сестрою побачення вам дозволили?

    Своє право на побачення я вже використала. Ми лише кілька разів дуже коротко бачилися з Надією у коридорі під час перерв. Часу вистачало лише, аби вигукнути: «Надю, привіт!» – навіть не «Слава Україні!». Сестра просила забрати додому деякі її особисті речі. Для неї було важливо, щоб я обов’язково відвезла в Україну паперові іграшки в стилі орігамі, виготовленням яких вона захопилася в СІЗО. Вона власними руками зробила справжній ляльковий театр за мотивами книги «Чіполіно» – в стилі Майдану, що викликало обурення в російській пресі. У «Чіполіно» йшлося теж про повстання проти олігархів, які зажерлися. Це така книга – пророча для тих, хто забуває про людей, що привели їх до влади.

    Тюремщики довго відмовлялися віддавати мені цей ляльковий театр. Лиш згодом адвокат повідомив, що його дозволили забрати.

    Надя – спартанець. Вона сказала, що їй нічого не треба – тільки теплі шкарпетки. Але у Росії значно холодніше, ніж у нас. Надіїні наглядачі, які бачили, як вона дубне в автозаку, попросили мене купити для неї зимовий одяг. Я придбала теплу куртку, штани і термобілизну, а взуття у Наді лишилося ще з минулої зими.

    Кажуть, вона виготовляла свої орігамі навіть у залі суду, коли процес ставав нудним. Чим вона займається в камері?

    Багато читає книг і журналів. Журнали переважно про подорожі. Усе – російською мовою, українські видання там заборонені. У неї є телевізор – 24 години російської пропаганди. Видно, як вона цим психологічно виснажена, бо в зомбоящику тільки лінивий не говорить щось погане про Україну. Коли Надя голодувала, вона рятувалася, переглядаючи кулінарні передачі. Навіть рецепти занотовувала, робила якісь колажі із зображенням продуктів чи напоїв, приміром, кави. Один такий колаж вона попросила передати подругам, з якими разом воювала. З їхньою улюбленою кавою.

    У Верховній Раді Надія має трьох помічників. Для мене це дуже важливо: щоб там з’явився її кабінет із табличкою «Народний депутат України Надія Савченко». Щоб у неї були свої помічники. Щоб у парламенті розуміли, що Надія Савченко – реальна особа.

    Її помічники: Олег Мезенцев – учасник АТО, Сергій Каляка – експерт-міжнародник, що працював у ООН, і добра Надіїна подруга – Тетяна Сапсай. До суду цього разу їздили також Олег і Тетяна. Також приїхав Надіїн добрий друг, якого ми жартома називаємо «кузеном» – коли необхідно, щоб його пустили до зали суду. Надія дуже радіє, коли бачить людей з України. Вона буквально змінюється на обличчі, світиться зсередини. Психологічно їй там тяжко. Вона там у задзеркаллі, наче замурована заживо.

    Один зі свідків заявив: «Нікого там не було». Надя поставила уточнююче запитання – він зірвався й крикнув: «Та там половина мого взводу полягла!».

    Олег і Тетяна мали право бути в залі засідань. Вони помітили, що на суді свідки обвинувачення брехали «не в одну дудку». Обвинувачення розказує, що під час артобстрілу загинуло двоє журналістів, а третього було поранено. Але це – війна, а на війні стріляють. Проте судді навіть не згадують, що крім двох журналістів там полягло 25 їхніх військових.

    Ми маємо імена десяти з них, дати народження, паспортні дані.

    В ході відеодопиту одного зі свідків запитали: «А скільки там було людей?». Погано підготовлений простофіля чесно відповідає: «Ну, десь 25». Прокурори хапаються за голову: «Боже, він не те говорить!». Раптом відеозв’язок зі свідком переривається. За мить знову відновлюється, але свідок уже відповідає інше: «Ну, я забув, не пам’ятаю. Ятам протокол підписав – у ньому все є». А в протоколі лише загиблі журналісти.

    Інший свідок заявив: «Нікого там не було». Після того, як Надя поставила йому уточнююче запитання, він зірвався і крикнув: «Та там половина мого взводу полягла!». Таких неспівпадінь у справі дуже багато, і прокурори ніяк не можуть звести їх докупи.

    Адвокат Ілля Новіков заявив, що заборона вам в’їзду до РФ навіть піде на користь захисту. Що він мав на увазі?

    Всі адвокати – люди прагматичні, а інколи трохи цинічні. У цій ситуації світ, який уважно спостерігає за справою Надії Савченко, лиш зайвий раз переконався: в РФ немає суду. Те, що єдиному свідку захисту заборонили в’їзд – це скандал. А Росія зараз у справі Савченко боїться скандалів. Тому не дивно, що вони змінили своє рішення.

    У слідчому комітеті РФ заявили, що Савченко можуть віддати відбувати покарання до України. Але для цього вона має визнати себе винною.

    Надя ніколи на це не піде. Якщо РФ погодиться обміняти її на полонених – будь ласка! А якщо вони сподіваються, що вона попросить про помилування – цього ніколи не буде! Чекатимемо вироку. Коли Кремль щось виторгує за Надію у світового співтовариства, отоді лише суд ухвалить рішення. У Росії немає судової системи. Суд там лише формалізує рішення Кремля.

    Теги: АТО Росія ЛНР фсб Айдар Марк Фейгін Кремль Надія Савченко Віра Савченко Плотницький персона нон ґрата рубан
    ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ
    Коментарі
    1000 символів лишилося
    ТОП МАТЕРІАЛІВ



      Архів