Відстояти вибір: підкуп і маніпуляції у виборчій кампанії

    20 Листопада, 2018 11:19
    Демократична опозиція задумалася про захист результатів виборів-2019 від фальсифікацій з боку влади. Однак далі декларацій про наміри справа не йде

    За прогнозами політологів, боротьба за перемогу на майбутніх президентських і парламентських виборах у 2019 році буде, ймовірно, найзапеклішою за всю історію незалежності країни.

    Ставки настільки високі, що перемога одного з кандидатів з перевагою всього в декілька відсотків буде непереконливою і може призвести до масштабного протистояння в суспільстві. Не дарма експерти акцентують увагу на тому, що довіра до результатів виборів – це питання безпеки. Тому основна мета претендентів на президентське крісло – перемогти з розгромним рахунком.

    «Не така проблема виграти вибори, як зайти в кабінет на Банковій, щоб той, хто програв, це визнав і дозволив переможцю приступити до виконання обов'язків – вважає політолог Олександр Кочетков. – Це неможливо, якщо не буде абсолютно переконливої перемоги. А вона неможлива без чесних виборів».

    Саме тому, розуміючи всі ризики майбутньої кампанії і усвідомлюючи масштаб зосереджених в руках влади ресурсів, представники демократичної опозиції вже зараз думають над тим, як захистити результати голосування від різного роду фальсифікацій. Адже в арсеналі нині діючої влади значний набір важелів впливу на виборчий процес і забезпечення потрібного результату.

    Фактори ризику

    Серед найбільших непорозумінь майбутніх виборів – те, що ніхто не знає кількості громадян, які живуть в країні. Мало чим підтверджена офіційна інформація говорить про 42 мільйони. У неофіційній, так само мало чим підтвердженій, фігурують цифри від 32 до 36 мільйонів громадян. Відповідно, невідомим залишається й число виборців.

    «Ми йдемо на три виборчі компанії, і ніхто ні в ЦВК, ні в міністерствах не може сказати, скільки у нас виборців, – дивується один з можливих кандидатів у президенти Микола Томенко. – А перепис населення орієнтовно запланований на 2020 рік, вже після виборів».

    Також політик звертає увагу на те, що кандидати від парламентських партій знаходяться у заздалегідь більш виграшному положенні, порівняно з усіма іншими, оскільки їхні політсили офіційно фінансуються з держбюджету – за гроші платників податків.

    Не важливо, на чиєму боці ваші симпатії, ваші гроші йдуть як на фінансування штабу Петра Порошенка, так і на оплату штабу опозиційної йому Юлії Тимошенко. Кандидати не представлених у парламенті партій таких фінансових привілеїв позбавлені.

    «З 2016 року парламентські партії вже отримали понад 1,1 млрд гривень. За час виборчої кампанії вони можуть використовувати майже півмільярда бюджетних грошей. Це що, відповідає стандартам рівності умов?», – запитує Томенко.

    Додатково до цього на стороні влади вся міць адмінресурсу – це стосується таких факторів, як зовнішня реклама, фінансові вливання в регіони під егідою тієї чи іншої партії, а також використання партійності топ-чиновників на місцях.

    Наприклад, у ЦВК вважають кричущим і неприпустимим порушенням розміщення зовнішньої політичної реклами кандидатів ще до початку офіційного старту виборчої кампанії.

    Водночас, до білбордів з меседжами Петра Порошенка, що заполонили вулиці, претензій немає, оскільки, виявляється, це не політична, а соціальна реклама, яка популяризує важливі суспільні цінності. І розміщують її під виглядом соціальної реклами.

    Окрема історія – це субвенції з бюджету окремим регіонам напередодні виборчої кампанії. Минулоріч влада витратила на це п'ять мільярдів гривень, при цьому гроші на соціальні проекти розподілялися непрозоро, а їх розподіл взагалі ніяк не регламентується.

    «У 26% випадків вартість цих проектів нижче п'яти тисяч гривень, за ці гроші неможливо економічно підтримати регіон. Це просто частина тіньового фінансового ресурсу депутатів на виборах», – свідчить координатор виборчих і політичних програм Громадянської мережі «Опора» Ольга Айвазовська.

    За її спостереженнями, на презентації результатів фінансування через субвенції присутні політики національного рівня, при цьому до людей не доносять інформацію, що це не гроші народного депутата, а бюджетні кошти. І роль політика в їх виділенні може бути мінімальною, або ж він взагалі не брав участі в їх розподілі.

    Як приклад Айвазовська наводить ситуацію із виділенням квартир для переселенців у Маріуполі в серпні цього року – разом з представниками місцевої адміністрації ключі від житла вручав Олег Ляшко. При цьому, за даними «Опори», захід фінансувався частково за рахунок міжнародної допомоги і частково за рахунок субвенцій.

    «Це нерівність умов і недобросовісна політична боротьба», – констатує Айвазовська.

    До того ж на підхваті у влади завжди є чиновники на місцях, готові провести виборчу кампанію в потрібному руслі.

    «Серед голів райдержадміністрацій 32% є представниками політсил, – говорить аналітик «Опори» Олександр Клюжев. – З них більшість із БПП, їх 88%. І якщо в регіоні більшість посадових осіб є членами однієї партії, це означає, що є проблема».

    За словами експерта, закон не забороняє чиновникам бути членами партії, але наявність домінуючої партійності свідчить про зону ризику для конкурентних виборів.

    Декларації про наміри

    У штабах демократичної опозиції добре усвідомлюють ризики майбутньої виборчої кампанії. І навіть готові цим ризикам протистояти. Але поки це всього лише декларації про наміри.

    Занадто великі амбіції та надмірне бажання кожного окремого кандидата в президенти від опозиції якщо не всістися в крісло глави держави, то хоча б гарантовано забезпечити собі місце у наступному складі Верховної Ради.

    Навіть загроза можливої перемоги кандидата від влади не простимулювала об'єднавчі процеси опозиції та висування єдиного кандидата. Ця ж ситуація повторюється у випадку із захистом від можливих маніпуляцій та фальсифікацій у процесі виборів. Наразі всі розмови зводяться до «а от добре було б».

    Наразі кожен вибирає свою власну лінію захисту, яка в більшості випадків не передбачає допомоги ідейно близьким по духу учасникам виборів.

    Юлія Тимошенко і «Батьківщина» робить ставку на численних спостерігачів та своїх представників у місцевих виборчих комісіях. Плюс на потужну юридичну підтримку. Цим же шляхом піде Андрій Садовий із «Самопоміччю».

    Анатолій Гриценко заявляє, що сконцентрується в основному не на можливих фальсифікаціях, а на механізмах захисту результатів голосування. Але подробиці, як він збирається це робити, поки не розголошує.

    Віктор Чумак з «Хвилею» збирається самостійно організувати паралельний підрахунок голосів на виборах в режимі онлайн.

    Інші претенденти на вищі державні посади виступають за об'єднання зусиль з контролю над процесом голосувань. Про це вже заявили кандидат від «Свободи» Руслан Кошулинський і Микола Томенко, який поки ще роздумує, чи висуватися.

    «Єдиний вихід із ситуації – це домовлятися про спільну систему захисту результатів, – вважає він. – Я не вірю в домовленості про єдиного кандидата, але вірю в домовленість про те, як вести виборчу кампанію – хоча б домовитися про спільних представників у всіх комісіях і про спільний захист результатів. Наприклад, підписати документ, що боремося не між собою, а за Україну. І домовляємося – хто вийшов до другого туру, того й підтримуємо».

    Втім, політтехнологи до подібних ініціатив ставляться досить скептично.

    «Практично з перших президентських виборів в Україні ця тема існує, – згадує Кочетков. – Її завжди ініціюють ті кандидати, які не претендують на перше місце. Завжди будуть спроби створювати певні коаліції, правила чесної гри. Але практика показує, що це не працює».

    Водночас, експерт не вважає ситуацію тупиковою, а пропонує подумати над здешевленням виборчого процесу і проводити вибори частіше, щоб банальний підкуп виборців втратив сенс, став невигідним. Оскільки саме підкуп сьогодні залишається найбільш дієвим механізмом боротьби за владу.

    Свій рецепт є і у Томенка. На його думку, раціональніше було б під час прийняття держбюджету призупинити норму про фінансування партій хоча б на час виборчої кампанії. Тому що у впливових партій буде потужне бюджетне фінансування, а у інших ні.

    Крім того, політик вважає, що в передвиборчий період є сенс вводити мораторій на перевірки ЗМІ. У комплексі з домовленостями демократичної опозиції про спільне протистояння можливим фальсифікаціям виборів це могло б мінімізувати ризики використання адмінресурсу і впливу на виборчий процес.

    У свою чергу, Айвазовська впевнена, що в передвиборчий період роль чиновників усіх рівнів у виборчій кампанії має бути мінімізовано.

    Разом з тим, експерт вважає, що лише законодавчими обмеженнями неможливо ліквідувати всі механізми впливу на виборчий процес. Багато в чому цю роль успішно може виконати активність суспільства.

    «Тільки увага й несприйняття суспільством таких фактів. Інакше нічого не подіє», – запевняє Айвазовська.

    Теги : Порошенко Ляшко Свобода Тимошенко Батьківщина БПП вибори Самопоміч андрій садовий цвк Анатолій Гриценко Микола Томенко Віктор Чумак Руслан Кошулинський фальсифікації "Хвиля"
    ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ
    Коментарі
    1000 символів лишилося


    Архів