Вибори до райрад: складна головоломка для «Самопомочі»

    11 Березня, 2016 14:33
    Київська «Самопоміч» демонструє піар-активність, вимагаючи захистити право столичних жителів вибирати собі райради. Але головне, чого побоюються в партії, – як би випадково ці вимоги не було виконано

    Навіть киянам-довгожителям важко пригадати, коли востаннє райради хоч якось впливали на їхнє повсякденне життя – було це тільки при Хрущові, чи подібні рецидиви траплялися часом і за Брежнєва. Однак щонайменше останні кілька десятиліть столичні райради не грали навіть декоративної ролі – за що цілком справедливо були в 2010-му ліквідовані командою Олександра Попова, який намагався вибудувати строгу вертикаль управління грошовими потоками, як офіційними, так і не дуже. Це, звичайно, було ініціативою не так Попова, скільки загальною стратегією Партії регіонів. Городяни, схоже, втрати не помітили.

    Ідея повернути районних депутатів до Києва довго мусолилась майже всіма актуальними політсилами в якості передвиборчої обіцянки ще на позаминулих місцевих виборах – і за інерцією оформилася в рішення Київради влітку 2015. Вибори 10 районних рад призначили на 27 березня 2016 року. Однак нова Київрада, сформована восени минулого року, негайно взялася торпедувати згадане рішення – воно виглядало зовсім невигідним для тодішніх переможців.

    Насамперед, відщипування повноважень від вертикалі й, відповідно, втрата контролю над фінансовими схемами не могли сподобатися Віталію Кличку. Шансів отримати повний, беззаперечний контроль над райрадами у чинній команди мера небагато – його менеджерські таланти киян не вражають.

    Для умовної опозиції в міськраді в обличчі «Свободи», «ДемАльянсу», «Батьківщини» і «Самопомочі» вибори до райради теж є занадто жорстоким вибором. По-перше, досі не зрозуміло, заради яких повноважень влаштовується боротьба – сфера діяльності та відповідальності гіпотетичних райрад все ще примарна й розпливчаста, а центральна і міська влада навряд чи добровільно віддадуть районам щось більше, ніж «контроль над благоустроєм».

    По-друге, подібні вибори в столиці є надзвичайно ресурсномісткими. З точки зору політичної доцільності вони мають сенс лише безпосередньо перед або під час більш масштабних і важливих електоральних битв, наприклад, позачергових парламентських виборів.

    БПП, торпедуючи райради, нічого не втрачає, а «Самопоміч», яка абсолютно не готова йти на вибори, відстоюючи їх, нічим не ризикує.

    Такі вибори були б ідеальними в якості розігріву виборця. Але в умовах, коли Банкова вирішила всіма силами уникнути перевиборів Ради, вливання коштів в боротьбу за столичні райради втрачає сенс для всіх гравців. І насамперед – для БПП та їхніх союзників. Тому після низки внутрішньопартійних консультацій підготовку до перших виборів райрад столиці було заморожено.

    Причому заморожено досить витончено – січневим рішенням Окружного адміністративного суду Києва. У прогнозистів, які передбачали неминучість або відставки Кабміну, або перевиборів Ради, вже тоді мали виникнути сумніви – було очевидно, що БПП не має наміру витрачати кошти на улещування й підготовку столичного виборця.

    Зате у тій же «Самопомочі» з'явився прекрасний привід жорстоко критикувати дії влади. Була організована «блокада» президії Київради, звучали гучні протести, організовувалося заздалегідь провальне голосування за залізобетонне призначення виборів.

    Водночас, глава партії Садовий і чути не хоче про вибори в райради Львова. Подібну ініціативу відновлення всього ланцюжка місцевого самоврядування, як неважко здогадатися, висунули представники БПП. Львівська «Самопоміч» назвала ідею ємко і коротко – «нісенітницею».

    У глави ж київського відділення «Самопомочі» Сергія Гусовського зовсім інша позиція – втім, як і у БПП. Тут ці сили повністю міняються місцями – навіть не повважавши за потрібне пояснити електорату настільки кардинальну відмінність в підходах до двох міст.

    Однак протидія «Самопомочі» носить виключно ритуальний характер. Наприклад, нещасливий проект рішення Київради, за який боролась команда Сергія Гусовського, закликав лише «звернутися до ЦВК для призначення нової дати виборів».

    Причому нову дату виборів було підібрано так, що провал цього голосування в Київраді ставив хрест на всьому процесі – технологічно ЦВК не встигав призначити всі необхідні процедури на цю дату, якщо міськрада ухвалювала звернення хоча б на день пізніше.

    Розгорнулася взаємовигідна імітація боротьби – БПП, торпедуючи райради, нічого не втрачає, а «Самопоміч», яка абсолютно не готова йти на вибори, відстоюючи їх, нічим не ризикує. Проте навіть боротьба проти райрад БПП вигідна. Вона дозволяє оперувати гаслами економії бюджету та скорочення витрат на адміністративний апарат, але найголовніше – відвернути увагу виборців від справді болючих проблем. По суті, останнє дуже вигідно й опонентам.

    Будь-які електоральні змагання, якщо вони й відбудуться, пройдуть виключно за правилами Банкової і лише в момент, вигідний президенту.

    Домігшись ж нової виборчої гонки, Сергій Гусовський міг би опинитися в катастрофічній ситуації. Він показав непереконливий результат на минулих виборах столичного мера. Водночас Садовий відзначав, що 80% всього передвиборчого бюджету партії з'їла саме підтримка кандидата в мери Києва.

    Втім, тут позиція Андрія Садового як мінімум подвійна. Ті ж минулі вибори засвідчили, що лідер партії не має наміру підтримувати кандидата в столичні мери – Садовий мало чи не демонстративно відсторонився від рекламування Гусовського, й останньому не вдалося задіяти в битві за Київ всі медіа-ресурси «Самопомочі».

    Інсайдери говорили як про вельми ревниве ставлення Садового до появи потенційного конкурента на роль ще одного лідера в партії, так і про недвозначну змову з Банковою, яка не хотіла сильної опозиції Кличку в столиці.

    Локальні вибори, тим більше такі малоцінні, як вибори в міські райради, загрожують в умовах відсутності організаційного ресурсу не лише болючою поразкою, але й поглибленням розколу в середовищі високопоставлених партійних функціонерів.

    Майже не викликає сумнівів, що для гіпотетичних районних виборів в Києві центральний офіс «Самопомочі» не виділить скільки-небудь значних коштів, а місця в партійному списку займуть переважно «госпрозрахункові» бізнесмени, яким запропонують самостійно фінансувати передвиборчий процес. І якість, і ефективність такої стратегії змушують припустити, що «Самопоміч» без серйозної зовнішньої допомоги досягти помітного успіху не зможе.

    Однак розглядаючи цю ситуацію, варто врахувати такий важливий фактор, як кадровий голод – підготовка кандидатів для низової ланки займає багато часу, сил і вимагає безлічі погоджень. Водночас, самі кадри на цьому рівні дуже ненадійні. Зазначений фактор наразі грає на руку лише одній, провладній силі. Підвішуючи вибори, влада демонструє опонентам, що будь-які електоральні змагання, якщо вони й відбудуться, пройдуть виключно за правилами Банкової і лише в момент, вигідний президенту.

    Теги: Віталій Кличко вибори Петро Порошенко Самопоміч андрій садовий цвк райради сергій гусовський
    ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ
    Коментарі
    1000 символів лишилося
    ТОП МАТЕРІАЛІВ



      Архів