Великий переполох. Що лякає українських суддів

    18 Листопада, 2015 13:07
    Заяви чиновників вищого рангу про реформу судової системи спричинили серед суддів шок і паніку, що межує з істерикою. UA1 розбирався з її причинами

    Першу хвилю обурення суддів викликали слова прем'єра про те, що судова система потребує повного перезавантаження.

    «Це означає, що в Україні має бути набрано нових суддів за тим же принципом, за яким було сформовано Національну поліцію України», – висловив свою думку Арсеній Яценюк.

    Вслід за прем'єром своє бачення ситуації озвучив і глава парламенту Володимир Гройсман, запропонувавши для початку оновити 10% суддівського корпусу, щоб відновити довіру людей до судової системи.

    Реакція суддів була миттєвою: «Лунає публічний заклик, який є політизованим і таким, що створює упередженість усього діючого складу депутатського корпусу щодо суддів», – заявив голова Окружного адмінсуду Павло Вовк.

    І навіть слова президента про те, що радикальних заходів зі звільнення не буде, а заплановано лише тотальну переатестацію із вивченням декларацій про доходи, а також ухвалених суддями рішень, не заспокоїли їх, а лише підлили масла у вогонь обурення й тривоги за майбутнє судової системи в Україні.

    Голова Вищого адмінсуду Олександр Нечитайло заявив, що загальна переатестація неприпустима: «Спочатку потрібно досліджувати суддівські досьє, і вже потім, якщо виникне така необхідність – з’являться сумніви щодо кваліфікації, професійної придатності судді, – відправляти суддів на іспит».

    Тільки 13% громадян повністю довіряють українським судам.

    У Мін'юсті над цією пропозицією тільки посміялися: навіть якщо на перевірку одного судді витрачати мінімум часу і розглядати його справу протягом одного дня, то щоб перевірити всі вісім з гаком тисяч суддів, знадобиться понад 20 років. Самі судді проти такого розвитку подій не заперечують. А надмірно пильну увагу суспільства до своїх персон, служителі Феміди пояснюють просто: проти них організовано інформаційну кампанію з дискредитації.

    «Безпідставне, відверте і публічне шельмування судів і суддів – це дискредитація влади в цілому, а не тільки судової. Політики і громадськість повинні усвідомити, що такими своїми діями вони підривають основи правопорядку, фундамент державності», – це з Відкритого звернення суддів Верховного Суду України.

    Понад те, у ВСУ попереджають, що «спрямування суспільного невдоволення на суддів неминуче дестабілізує ситуацію в країні, тягне за собою агресію, тиск на суд і може призвести до трагедії».

    Недовіра – це нормально

    «Зараз має місце криза довіри до всіх владних інститутів. Це проблема всього суспільства, а не тільки судової влади», – запевняє суддя Господарського суду Харківської області Тетяна Суярко.

    Недовіру до суддів вона пояснює маніпуляціями з даними соцдосліджень. За її інформацією, Центр суддівських студій (ЦСС) визначив рейтинг довіри до суддів серед тих, хто вже стикався з судовою системою, на рівні 56%.

    В Україні має бути набрано нових суддів за тим же принципом, за яким було сформовано Національну поліцію України.

    До слова, ЦСС – це благодійна організація, створена самими суддями. Іншими словами, судді самі ж оцінили, наскільки українці їм довіряють.

    Водночас, Центр економічних і політичних досліджень ім. О. Разумкова дає свою статистику: лише 13% громадян повністю довіряють українським судам.

    «Некоректно говорити про повну довіру до суддів, – парирує Суярко. – Суди розглядають спори, тому до судів апріорі не може бути повної довіри. Хтось виграє справу, хтось програє, 50% можуть бути незадоволеними».

    Виходячи з цих міркувань, вона стверджує, що потрібно зовсім по-іншому формулювати питання про майбутнє суддів.

    «Щодо судової реформи ми б говорили не про відновлення довіри, а про підвищення ефективності правосуддя», – пропонує вона.

    З думкою колеги згоден і претендент на посаду судді Конституційного суду, а нині суддя Львівського окружного адмінсуду і член Конституційної комісії Володимир Кравчук.

    «Суспільству ззовні нав'язано стереотип про судову владу як таку, якій немає віри. Недовіра – це результат маніпуляцій суспільною свідомістю, – заявляє він. – Будь-які статистичні дані та рейтинги абсолютно не відповідають реальному стану».

    А їхня колега Людмила Волкова, суддя Харківського окружного адмінсуду, застерігає, що у зв'язку з реформою в судах України неодмінно складеться критична ситуація.

    Зараз, відпрацювавши перші п'ять років, суддя за рекомендацією Вищої кваліфікаційної комісії та з подачі парламенту призначається на посаду безстроково. Однак парламент не ризикує брати на себе відповідальність за такі призначення.

    «У безлічі суддів в Україні закінчився перший термін їх роботи. У парламенті лежать матеріали понад 500 суддів, які отримали позитивні висновки Вищої кваліфікаційної комісії щодо призначення безстроково, але більше півтора року ці судді чекають вирішення своєї долі», – наводить вона приклад.

    За словами Волкової, це обумовлює надзвичайне навантаження на суддів, порушення строків розгляду справ і взагалі – параліч усієї судової системи.

    Щоб перевірити всі вісім з гаком тисяч суддів, знадобиться понад 20 років.

    Водночас, практика показує, що для оперативності розгляду справ у суді цей фактор має не таке вже й принципове значення.

    Приміром, коли звільнена за люстрацією голова київської фіскальної служби Людмила Демченко подала позов про поновлення її на посаді, судове слухання призначили протягом трьох днів.

    А от коли Мін'юст подавав позов про її звільнення, суддям знадобився місяць, щоб приступити до розгляду цієї справи.

    Поза конкурсом

    Усі аргументи суддів на користь того, що їх потрібно залишити в спокої і взятися за більш важливі проблеми в країні, ґрунтуються на рішенні Венеціанської комісії.

    Вона оцінила два проекти судової реформи, подані урядом і громадською організацією «Реанімаційний пакет реформ» (РПР) на предмет дотримання прав людини.

    Комісія дійшла висновку, що одномоментне звільнення всіх суддів не рекомендується, але в разі реорганізації судів судді повинні мати право піти у відставку або ж пройти відкритий конкурс.

    У цьому висновку кожна із зацікавлених сторін почула своє. Прихильники реформ отримали підтвердження прийнятності призначення судді за підсумками відкритого конкурсу. А судді роблять акцент на тому, що одномоментне звільнення всіх суддів, на думку ВК, є незаконним.

    «Судді-члени Конституційної комісії неодноразово висловлювали неприйняття заміщення посад у нових судах на підставі конкурсу і наполягали, що діючі судді повинні мати право заміщення цих вакансій поза конкурсом, – коментує зазначену позицію заступник голови Центру політико-правових реформ Роман Куйбіда. – Але такого й близько немає в рекомендаціях Венеціанської комісії».

    Експерти РПР акцентують увагу на тому, що ані вони, ані чиновники з уряду не вимагають звільнити абсолютно всіх суддів і набрати нових.

    Йдеться лиш про те, аби в судах, що підлягають реорганізації, та у новостворених судах проходив відкритий конкурс на вакансії. Водночас, брати участь у конкурсі зможуть як діючі судді, так і люди зі сторони.

    За випадковим збігом обставин багато суддів – вкрай вдалі гравці в лотерею, і у них безліч шанувальників, що дарують їм дорогі подарунки.

    Але і в цьому судді бачать для себе небезпеку. А тому пропонують оголосити конкурс лише на ті місця, де сьогодні реально немає суддів.

    «Є 100 вакансій, куди набір можна оголошувати хоч завтра, є мінімум 250 суддів, які бажають звільнитися, і ще 250 на звільнення з ініціативи Мін'юсту, – підраховує суддя Кравчук. – Ось уже майже 10% суддівської влади можна оновлювати».

    На його думку, це і буде оновлення – в судову систему з восьми з гаком тисяч осіб прийде кілька сотень нових людей. Причому всі ці місця наразі не зайняті діючими суддями, а тому ніхто не постраждає. А з приводу загального конкурсу його позиція однозначна.

    «Відповідальність є індивідуальною, і будь-які форми колективної відповідальності неприпустимі», – заявляє Кравчук. Він каже, що судді, які побоюються відкритого конкурсу, встигли навіть термін придумати – судоцид, за аналогією з геноцидом.

    Чого бояться судді

    Судді налаштовані рішуче і попереджають, що будуть відстоювати свою позицію до останнього.

    «Рішення з переатестації оспорюватимуться у Вищому адміністративному суді, – вже заявив Нечитайло. – Таким чином, оцінювання суддів, якщо й можливе, то вимагає уточнення і детального, продуманого алгоритму».

    «Як тільки буде конкурс на місця, кожен буде захищати своє право на професію. За кожною такою умовною вакансією є судовий спір з високою ймовірністю розгляду аж до Європейського суду з прав людини», – попереджає Кравчук.

    Коли корупціонера буквально схопили за руку, в якій був хабар, він отримує або штраф, або випробувальний термін.

    Що ж змушує українських суддів так завзято захищати свої робочі місця? Зарплата у них дійсно непогана, в середньому 15-20 тис. гривень на місяць. Але, очевидно, не лише в цьому справа.

    За випадковим збігом обставин багато суддів – вкрай вдалі гравці в лотерею, і у них безліч шанувальників, що дарують їм дорогі подарунки.

    За даними Transparency International Україна (TI), десяти київським суддям лише минулого року крім зарплати вдалося виграти і отримати в дар по 500 тис. гривень. Ще чотирьом суддям було подаровано по мільйону гривень, а двом пощастило отримати подарунків на півтора мільйона гривень.

    На тлі цих даних, знову-таки, за випадковим збігом обставин, експерти TI, вивчивши 100 рішень різних судів з приводу покарання високопоставлених хабарників, з'ясували, що тільки п'яту частину обвинувачених визнають винними.

    Приміром, Києво-Святошинський райсуд не побачив злочину в діях голови сільради Віти-Поштової, якому інкримінували отримання хабара 400 тис. гривень.

    Та й Ірпінський суд вирішив, що екс-ректор Податкової академії Петро Мельник не винен в тому, що йому вручили два хабара – 40 тис. і 80 тис. гривень.

    А в найбезнадійніших випадках, коли корупціонера буквально схопили за руку, в якій був хабар, він отримує або штраф, або випробувальний термін.

    Можливо, саме тому досі однією з життєвих мудростей в Україні залишається розхожа фраза: «Ти можеш бути нескінченно правим, але з цього жодної користі, якщо суд проходить у нашій країні».

    Теги: Гройсман корупція суд Мін’юст Арсеній Яценюк Венеціанська комісія судді петро мельник Transparency International вищий адмінсуд Людмила Демченко Реанімаційний пакет реформ
    ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ
    Коментарі
    1000 символів лишилося
    ТОП МАТЕРІАЛІВ



      Архів