Велика брехня. Про що бреше генпрокурор Юрій Луценко

    29 Травня, 2017 12:04
    Підтасовка фактів, маніпуляція цифрами та неприхована брехня про підсумки діяльності – такою є справжня суть роботи Юрія Луценка за рік на посаді генпрокурора

    Звіт про діяльність генпрокурора ще раз підтвердив суперечливість натури близького соратника президента: Юрій Віталійович завжди славився плутаниною з цифрами, показниками і висловлюванням власних думок, що прямо суперечать одна одній. Як це прийнято називати у колег Луценка – плутався в свідченнях.

    Але те, що можна пробачити нардепу, нехай навіть і голові фракції з іміджем кращого спікера БПП, неприпустимо для генерального прокурора. Проте він чомусь це допускає.

    «Під час виступу генпрокурора мені хотілося піти в буфет, купити локшини і роздати всім депутатам. Це було б більш корисно», – так відреагував нардеп Єгор Соболєв на підсумки звіту Юрія Луценка про свої досягнення за рік на посаді генпрокурора.

    З колегою повністю згоден і нардеп Віктор Чумак, який намагався дізнатися у ГПУ, де саме знаходяться мільярди, які нібито було повернуто до бюджету.

    «Метал у голосі, полум'я в очах, картинки на екрані – все чудово! А я як Станіславський – не вірю. Тому що справи говорять зовсім інше. Реформи немає. Прокуратура залишається органом тиску на бізнес і політику. Маніпуляції з цифрами повернутих прокуратурою коштів колосальні».

    UA1 проаналізував наведені у звіті Луценка дані й переконався, що критика нардепів не те, що не безпідставна – вона занадто лояльна і м'яка. Тому що справжній стан справ набагато гірший. І схоже це не на дурну плутанину, а на нахабну свідому брехню.

    Закон і справедливість

    «Головним завданням було сформувати нову команду, яка зможе продемонструвати всій Україні, що тут панують закон і справедливість», – пафосно віщав генпрокурор з парламентської трибуни під демонстрацію фотографій спецоперації із затримання корупціонерів, яка абсолютно випадково співпала з його звітом.

    Але реальні результати роботи ГПУ нещадно корегують політ фантазії Юрія Луценка. З бази розшуку Інтерполу знято Віктора Януковича, Андрія Клюєва, Едуарда Ставицького та Сергія Арбузова – тому що прокуратура не змогла обґрунтувати свої претензії до цих діячів.

    Закрито справу про крадіжку «кіотських грошей» щодо Юрія Іванющенка, окрім того, з нього знято санкції ЄС, тому що ГПУ за рік не проводила жодних слідчих дій.

    І до речі, великий шанувальник Віктора Шокіна і його заступник Юрій Столярчук, який курирував цю та інші резонансні справи, досі залишається заступником генпрокурора – тільки тепер Юрія Луценка.

    Та й з кримінальними провадженнями щодо нинішніх чиновників у Луценка не все гладко. Наприклад, він кілька разів заплутався у своїх висловлюваннях стосовно того, є чи немає в надрах ГПУ подання про зняття недоторканності з екс-соратника Януковича, а нині глави парламентської фракції Опоблоку Юрія Бойка.

    Спочатку такого документа начебто не було. Але після публікації копії подання Сергієм Лещенком, в ГПУ визнали, що такий документ ніби як був. Але не точно.

    Луценко публічно дав зрозуміти, що коли чиновник віддасть з накраденого 18%, то жодних претензій з боку ГПУ до нього не буде.

    Феєричним закінченням ворожіння, було подання щодо Бойко чи ні, стала демонстративна відповідь генпрокурора Сергію Лещенку у Верховній Раді: Луценко просто жбурнув собі під ноги простягнуту йому папку з копіями кримінальних проваджень щодо Бойка.

    До речі, схожа доля спіткала ще один документ. Коментуючи кримінальне провадження про можливе подвійне громадянство заступника глави НАБУ Гізо Углави, генпрокурор заявив, що в правоохоронних органах повинні працювати тільки громадяни України.

    Водночас, він не дав ходу заяві все того ж невгамовного Лещенка про подвійне громадянство Романа Насірова, щодо позбавлення екс-головного фіскала країни українського паспорта. Очевидно, на думку Луценка, збирати податки з громадян України можуть й іноземні громадяни.

    Погодьтеся, на демонстрацію панування закону й справедливості все це не тягне. Як і інша справа, яку Луценко назвав найбільшим своїм досягненням, – початок суду над Віктором Януковичем за звинуваченням у державній зраді.

    Розібратися, зраджував Янукович державі чи ні, безумовно, важливо. Однак більш нагальною здається справа про його корупційні діяння.

    Більшість українців вже не пам'ятають, що Луценко обіцяв передати в суд справу про корупцію Януковича до осені 2016 року. І ніхто б цього не згадав, якби не допитливі західні експерти, які відстежують кожну обіцянку представників української влади.

    Глава міжнародної організації Transparency International Хосе Угас на нещодавній зустрічі з генпрокурором прямо заявив, що за рік немає жодної справи щодо корупції проти Януковича попри те, що в 2016 році в рейтингу корупціонерів світу Unmask the Corrupt він зайняв перше місце. І це викликає відчуття безкарності.

    Вкрав – і спи спокійно

    Виявивши свою зневагу до «грантоїдів» та їхніх думок, Луценко витягнув з рукава ще один козир, який, як він упевнений, мав переконати українців у вражаючій ефективності його роботи.

    Зокрема, Луценко згадав про успішне завершення справ звинувачених в корупції екс-міністра екології Миколи Злочевського та екс-глави Нафтогазу Олександра Кацуби.

    Справи про розкрадання перекваліфіковують у справи про ухилення від сплати податків, завдяки чому з-під удару виводяться люди, які награбували мільярди.

    Першого звинувачували у незаконному збагаченні (до 10 років з конфіскацією майна), другого – у створенні злочинного угруповання та присвоєнні майна (до 12 років з конфіскацією майна).

    І лиш дехто з присутніх в залі парламенту депутатів знав, що справу Злочевського ГПУ перекваліфікувала в несплату податків на 1 млрд гривень і незабаром закрила – після сплати Злочевським 180 млн гривень.

    А Кацуба взагалі відбувся легким переляком і умовним терміном: з 12 млрд гривень завданих державі збитків він компенсував 100 млн і вийшов сухим із води.

    Проте верх цинізму навіть не в цьому. На прикладі результату подібних справ генеральний прокурор публічно закликав чиновників сплатити зі свого майна податок 18% і спати спокійно, а саме «їздити в броньованих «кубиках» і жити в будинку, як у Клюєва».

    Інакше кажучи, Юрій Луценко дав зрозуміти, що під його керівництвом Генпрокуратуру не цікавитиме, де, коли та в кого чиновник вкрав мільярди гривень і на що витратив. Головне, щоб з накраденого він обов'язково віддав 18%, тоді жодних претензій з боку правоохоронців до нього не буде.

    Тобто генеральний прокурор України з трибуни Верховної Ради закликав корупціонерів скористатися запропонованою їм схемою, коли справи про розкрадання і незаконне збагачення перекваліфіковують у справи про ухилення від сплати податків. І завдяки такій перекваліфікації з-під удару виводяться люди, які награбували мільярди.

    Але найфеєричнішим фрагментом сеансу самозамилування Юрія Луценка стали озвучені цифри повернутих до держбюджету коштів. Причому ці цифри виявилися настільки фантастичними, що знайшлися люди, які присвятили їх вивченню не один місяць. Висновок – Луценко нахабно бреше про знайдені й повернуті країні мільярди.

    Мільярд мільярдів

    Мільярдами й мільйонами гривень і доларів Юрій Луценко у звітах про свої успіхи жонглює вже рік. Правда, з цифрами у Юрія Віталійовича завжди були проблеми, тому робить він це не зовсім вправно – надто вже багато проломів у його мільярдних звітах.

    Згідно з його інформацією, за рік ГПУ повернула до держбюджету 52 млрд гривень: мовляв, там і конфісковані кошти, і повернуті землі, і доплачені податки, і ще багато чого іншого.

    Сума повернутих до держбюджету грошей, м'яко кажучи, перебільшена. За скромними підрахунками – мільярдів на сорок вісім.

    На доказ правдивості своїх слів Луценко навів дані Держказначейства. Мовляв, на єдиному казначейському рахунку станом на 27.02.2014 налічувалося 108 тис. 133 грн 65 коп. Це день, коли Арсенія Яценюка було призначено прем'єр-міністром.

    Наразі ж, за словами Луценка, станом на 22.05.2017 на цьому рахунку «завдяки злагодженій діяльності зі спецконфіскації» налічувалося 46 млрд 258 млн 586 тис. 287 грн плюс 200 млн доларів цінних облігацій.

    І ось тут генеральний прокурор підставив і Арсенія Петровича, і себе, і все керівництво країни разом узяте. Звичайно ж, він хотів, як краще, але вийшло не так, як планував.

    Займемося простими, можна навіть сказати, елементарними підрахунками. Якщо ГПУ повернула загалом 52 млрд гривень, і Держказначейство це підтвердило рахунком в 46,25 млрд гривень, (припустимо, різниця вже пішла на благо народу), то чи означає це, що коли б прокурори не розшукали і не конфіскували на користь держави ці мільярди, то на рахунку Держказначейства й надалі б залишалося 108 тис. 133 грн 65 коп? Тоді це вже велике питання і до прем'єра Гройсмана, і до президента Порошенка – а гроші де? Куди йдуть усі наші податки?

    Не виключаючи повністю цієї версії, деякі нардепи все ж засумнівалися у кількості повернутих генпрокурором мільярдів. І мали рацію: мало чи не вся названа Луценком сума – лише віртуальні цифри на папері.

    Звіт Луценка – це не просто фейк. Це нахабна й цинічна брехня з тим розрахунком, що ніхто особливо до суті справи докопуватися не буде.

    Це підтвердив нардеп Віктор Чумак, який на свій запит в ГПУ домігся отримання десяти кульків з паперами, а також журналісти програми «Наші гроші», які кілька місяців скрупульозно вивчали цю багатотомну прокурорську відповідь.

    У результаті виявилося, що сума повернутих до держбюджету грошей, м'яко кажучи, перебільшена. За скромними підрахунками – мільярдів на сорок вісім. За рахунок чого в звіті генпрокурора спливли грандіозні суми? Елементарна спритність рук.

    Наприклад, якщо одне держпідприємство заборгувало іншому держпідприємству, а Генпрокуратура втрутилася і домоглася повернення коштів, то генпрокурор робить позначку, що гроші повернули державі. Хоча за фактом ця сума як була, так і залишилася в держбюджеті, просто її переклали з рахунку одного бюджетного підприємства на рахунок іншого. Але галочку собі ГПУ ставить.

    Ще один варіант роздування суми повернутих коштів – це нормативна оцінка землі. Якщо орендар заборгував за оренду, а ГПУ цей борг вибила, то в рахунок «повернутих до держбюджету коштів» йде не сума боргу, а повна вартість орендованої земельної ділянки. Таким чином у списку досягнень ГПУ з'явився не один мільярд.

    Якщо ж до нормативних показників ці два методи не дотягують, генпрокуратура починає активно моніторити судові процеси. Знаходить судову тяжбу двох компаній, які вже вирішують конфлікт у суді, й вступає в судовий процес на боці однієї з них. Суперечка і без ГПУ вирішилася б у судовому порядку, але тепер прокуратура може собі записати в плюс повернення боргу одному з підприємств.

    Такими нехитрими методами на стіл генпрокурору лягають звіти про повернення мільярдів, хоча системи реального підрахунку цих грошей в ГПУ не існує. Тобто існує секретна інструкція, як підраховувати завдані державі збитки, але, за словами експертів, написано її так, щоб максимально «роздути» відшкодовані суми.

    Таким чином, звіт Луценка – це не просто фейк. Це нахабна й цинічна брехня з тим розрахунком, що ніхто особливо до суті справи докопуватися не буде. Головне – ефектна поява на публіці на тлі фотографій спецоперації із затримання корупціонерів.

    Все ж таки не в той час і не ту людину озброєний склянкою міністр МВС Арсен Аваков назвав базікалом і артистом. Ох, не ту.

    Теги : ГПУ генпрокуратура Ставицький Порошенко Арсен Аваков Янукович Арсеній Яценюк сергій лещенко Юрій Бойко БПП Юрій Луценко андрій клюєв бюджет НАБУ Арбузов єгор соболєв Юрій Іванющенко Transparency International Віктор Чумак насіров Держказначейство кацуба Злочевський гроші Януковича
    ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ
    Коментарі
    1000 символів лишилося
    ТОП МАТЕРІАЛІВ


      Архів