Варіанти для Донбасу. Чи є альтернатива Мінську?

    25 Серпня, 2015 11:41
    Водночас із активізацією бойових дій на Донбасі в порядку денному українських та зарубіжних політиків актуалізувалося питання нових мирних переговорів між сторонами конфлікту

    Про невиконання та неефективність Мінських угод почали говорити практично відразу після їх підписання. Нова ескалація на Донбасі та відсутність прогресу в мирному процесі поновили обговорення формату, в якому повинні вестися переговори для вирішення української кризи.

    Польща пропонує свої послуги і закликає включити в переговори США. Петро Порошенко здійснив візит до Берліна і планує відвідати Брюссель для узгодження позиції щодо Донбасу з Європою. А Росія разом з сепаратистами продовжують вірити в Мінськ.

    Захід «Нормандського формату»?

    Другі Мінські угоди, укладені 12 лютого 2015 року, стали результатом переговорів у «нормандського форматі»: Україна – Німеччина – Франція – Росія. В Україні ці угоди завжди критикували за поступки сепаратистам і Росії, а також за взяття на себе більшої кількості зобов'язань, ніж друга сторона конфлікту.

    З моменту укладення договору минуло півроку, а він так і не почав діяти повною мірою. Перші три пункти угоди про «негайне і всеосяжне припинення вогню», про «відвід усіх важких озброєнь обома сторонами», а також про «забезпечення ефективного моніторингу та верифікації режиму припинення вогню з боку ОБСЄ» так і не було виконано.

    Однак така ситуація не заважає Росії та сепаратистам вимагати від України виконання 11 пункту угоди щодо проведення конституційної реформи.

    «Мінськ, безумовно, вичерпав себе. Надій на результативність вже немає. Одна зі сторін, ключова сторона, – Росія не збирається змінювати свою позицію, і розраховувати на те, що Мінські угоди будуть працювати, не доводиться», – вважає колишній міністр закордонних справ України Володимир Огризко.

    Професор кафедри політології Києво-Могилянської академії Олексій Гарань, в свою чергу, нагадує, що Мінські угоди «залишаються єдиними домовленостями, які фіксують хоч якісь обов'язки з боку Росії». Але на цьому їх переваги, схоже, й закінчуються.

    «Ми маємо розуміти, що Мінськ-2 – це дуже суперечливий документ, і його можна трактувати по-різному. Ми бачимо, що ці домовленості не виконуються, через це виникає питання щодо необхідності їх перегляду. Або виходити на нові угоди в рамках Мінська – Мінськ-3, наприклад, або змінювати формат», – зазначив політолог у розмові з UA1.

    Європа буде до кінця триматися Мінських домовленостей і вимагати їх реалізації.

    Пошуками нового формату для переговорів займаються і в адміністрації президента. У понеділок 24 серпня Петро Порошенко відвідав Берлін, де зустрівся з канцлером Німеччини Ангелою Меркель і президентом Франції Франсуа Олландом. Офіційно йдеться про те, що серед обговорюваних питань – ситуація на Донбасі та стан виконання Мінських домовленостей. Після Берліна Порошенко попрямує до Брюсселя на переговори з лідерами ЄС.

    За словами заступника глави адміністрації президента Костянтина Єлісєєва, проведення цих зустрічей є «свідченням спільної глибокої стурбованості погіршенням ситуації з безпекою в регіоні у результаті російської агресії проти України».

    Про занепокоєння ми чуємо вже півтора року, але під час візиту в європейські столиці Порошенко може запропонувати партнерам переформатування переговорів щодо Донбасу, новий підхід.

    Хоча сам Гарань впевнений, що Європа буде до кінця триматися Мінських домовленостей і вимагати їх реалізації.

    «Насаперед Франція і Німеччина спробують вичавити максимум можливого з того, що вже підписано в Мінську», – підкреслив експерт.

    Польська ініціатива

    Першим про зміну формату переговорів щодо Донбасу заговорив новий президент Польщі Анджей Дуда.

    Він упевнений, що зміни в рамках «Нормандського формату» вже не мають сенсу, а до мирних переговорів може приєднатися і Польща. «Сьогодні є потреба у створенні чогось повністю нового, нової ініціативи, з тим, щоб досягти мирного врегулювання конфлікту. Це має бути значно розширений формат, за участі потужних держав ЄС з одного боку, але також і США і, якщо буде така воля, сусідів України», – сказав Дуда.

    Підтримує його і колишній міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський, наполягаючи на необхідності посилення в переговорах щодо Донбасу ролі ЄС і сусідів України. «У питанні України Євросоюзу немає навіть за столом переговорів. Зате Франція і Німеччина – жодна з яких не має спільного кордону з Україною – взяли на себе управління російською агресією, лише з частковим успіхом», – заявив Сікорський.

    На думку Гараня, польська заява підштовхує до розгляду питання про зміну формату переговорів. «Це теж певний тиск в рамках Європейського союзу на інші країни, на керівництво ЄС, щоб вони займали більш чітку позицію відносно конфлікту в Україні. Це ситуація, яка натякає, що формат в принципі можна й потрібно намагатися змінювати», – вважає політолог.

    Завдання Кремля – прискорити процес включення самопроголошених республік до складу України в їх сьогоднішньому вигляді та перекласти зобов'язання з утримання проблемного регіону на Київ.

    Пропозицію Польщі відразу ж розкритикували Москва і сепаратисти, заявивши про відсутність необхідності розширення списку переговірників.

    Колишній дипломат, голова правління фонду «Майдан закордонних справ» Богдан Яременко вважає, що ініціатива Польщі продиктована, насамперед, внутрішньою політикою і спробою Дуди виправдати очікування власного електорату.

    «Польща розчарована тією роллю і увагою, яка їй приділяється з боку НАТО та ЄС. Виборці Дуди очікують збільшення значущості Варшави на міжнародній арені. В останню чергу така ініціатива продиктована інтересами зупинки війни на Сході України, хоча Польща в будь-якому разі підтримує Україну», – зазначає Яременко.

    Дипломат вважає раціональними пропозиції Дуди про включення в переговори щодо Донбасу США. «Менш зрозуміло, що на переговорах будуть робити країни, які можуть відчути наслідки конфлікту на собі, але не можуть реально вплинути на конфліктуючі сторони, – такі, як Польща», – підкреслив він у коментарі UA1.

    Росія за статус-кво

    Москву більше всіх влаштовують Мінські угоди та існуючий формат переговорів. Тому й офіційний Кремль, і представники сепаратистів виступають проти будь-яких змін.

    Росія незадоволена лише темпами виконання Україною взятих на себе зобов'язань і своєрідним трактуванням їх Києвом. Завдання Кремля – прискорити процес включення самопроголошених республік до складу України в їх сьогоднішньому вигляді та перекласти зобов'язання з утримання проблемного регіону на Київ.

    Для цього росіяни, за словами міністра закордонних справ РФ Сергія Лаврова, навіть «підготували розгорнутий, сторінок на вісім документ, який розглядає, наскільки дії Києва відповідають взятим на себе зобов'язанням, і передали його державам – гарантам Мінських угод».

    Лавров заявив, що цей документ можна використовувати в рамках майбутніх контактів «нормандської четвірки» для «аналізу дій української влади». Водночас аналізувати свої дії та дії сепаратистів в рамках мінського процесу в Москві не збираються. Складається враження, що в уявленні Росії Мінські угоди – це договір, підписаний тільки Україною, виключно з її односторонніми зобов'язаннями.

    Оптимальний варіант – повернення до «Женевського формату», який передбачає участь України, Росії, Європейського союзу і США.

    Ситуація доходить до абсурду. Ось Росія вирішила обговорити українську Конституцію в «нормандському форматі». І одразу ж якісь юристи – експерти збираються в Берліні, щоб пояснити іншим країнам зміни до нашої Конституції, а Росія ще й пропонує свої правки.

    Про те, що йдеться про Конституцію суверенної держави, про наш закон внутрішнього користування, схоже, ніхто взагалі не замислюється. Чому б тоді не зібратися і не обговорити Конституцію Німеччини, або тієї ж Росії?

    Водночас, Росія продовжує наполягати на необхідності прямих переговорів Києва з сепаратистами та узгодження змін Конституції і з ними теж.

    США нам допоможе?

    Якщо протягом шести місяців існування Мінських домовленостей і був період, коли їх положення намагалися реалізовувати, то він збігся з моментом двосторонніх консультацій між США та Росією з приводу Донбасу.

    Візит держсекретаря США Джона Керрі в Сочі та консультації по лінії Вікторія Нулланд (помічник держсекретаря США) – Григорій Карасін (заступник голови МЗС РФ) сприяли мінімальному прогресу у виконанні Мінських угод. В цей же час під тиском Нулланд Україна дала старт конституційній реформі, що включає й згадку про особливий статус для Донбасу.

    Після припинення ефекту від цих переговорів виконання досягнутих у Мінську домовленостей знову застопорилося. Можливо, новий імпульс у розв'язанні українського конфлікту дасть візит Володимира Путіна до Нью-Йорку на Генасамблею ООН у вересні, під час якого американсько-російські консультації щодо Донбасу продовжаться.

    У разі зміни формату переговорів щодо української кризи включення в них США бачиться найбільш логічним і необхідним.

    Олексій Гарань вважає оптимальним варіантом повернення до «Женевського формату», який передбачає участь України, Росії, Європейського союзу і США.

    Коли Росія сидить за круглим столом і всім розповідає, що вона – гарант забезпечення миру, а сама його щодня порушує, назвати це можна тільки театром.

    Володимир Огризко взагалі виступає за переговори не в рамках круглого столу, а у форматі «міжнародна коаліція – агресор».

    «За одним столом мають бути країни, які дотримуються норм міжнародного права, які ці норми поважають, які чують одна одну і живуть за єдиними цивілізаційними правилами. Це повинні бути гаранти територіальної цілісності України: США, Великобританія, Франція, Німеччина, Європейський союз, НАТО», – зазначив екс-міністр в коментарі UA1.

    На думку Огризка, саме такій коаліції вдасться виробити ефективну політику проти російської агресії. «А коли Росія сидить за круглим столом і всім розповідає, що вона – гарант забезпечення миру, а сама його щодня порушує, назвати це можна тільки театром», – підкреслив він.

    Богдан Яременко, у свою чергу, вважає, що питання формату переговорів взагалі є другорядним на тлі чіткого визначення справжніх завдань України в переговорах.

    «Якщо українська дипломатія й надалі буде використовувати міжнародні переговори для того, щоб брати на себе односторонні зобов'язання, не досягаючи припинення вогню, не ставлячи питання про повернення анексованих територій, не закріплюючи це на папері, то жоден формат не буде ефективним», – вважає експерт.

    Однак при обговоренні будь-яких дипломатичних переговорів і консультацій не варто забувати, що Київ давно втратив суб'єктність у міжнародних відносинах, і змінити таке становище найближчим часом не вдасться. Звичайно, Україна повинна мати власну позицію і лінію поведінки, але не варто особливо дивуватися, коли вона буде коригуватися нашими партнерами. І нехай краще ці партнери будуть із Заходу, ніж зі Сходу.

    Теги: Росія США Польща Порошенко Донбас мінські домовленості переговори ЄС Анджей Дуда особливий статус Донбасу зміни до конституції
    ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ
    Коментарі
    1000 символів лишилося
    ТОП МАТЕРІАЛІВ



      Архів