В очікуванні останньої краплі

    6 Квiтня, 2015 17:31
    Певно, не один експерт і аналітик зараз ламають голову над тим, що ж нашіптує внутрішній голос голові «уряду камікадзе»? Страшне слово «відставка» не просто розкручується у всіх ефірах – воно прийшло й під стіни Кабінету Міністрів у вигляді гасел і вимог мітингувальників
    Фото: Українське Фото

    Уряду недвозначно натякають: назвався «камікадзе» – лізь у літак. Багато хто вважає, що час для добровільної політичної самопожертви настав. Навіть у Раді знялася хвиля з ідеєю відставки прем'єра. У Кабміні з цим не згодні. Так, кінець або ще не кінець?

    Політичний кінець прем'єрства Яценюка можливий за чотирма сценаріями: 1) шлях «камікадзе» – за власним бажанням; 2) шлях парламентаризму – парламентська більшість висловить вотум недовіри; 3) шлях «ковбоя» – сам Президент вносить таку пропозицію і Рада дає добро; 4) шлях екстремальний – чергові позачергові вибори в Раду. Для країни і для всіх залучених перший варіант – найменш болісний і витратний. Але складається враження, що саме зараз цього й не станеться. Помітно, що сам Арсеній Яценюк не виглядає стурбованим або наляканим відставкою. Він уже не схильний до самопожертви, як раніше. Набагато більше він хвилювався, коли, за його словами, йому було «нічим заправляти БТРи», підвисає 1,5 млрд доларів, які вже були на шляху виділення (500 млн доларів від Світового банку і 1 млрд – від МВФ). Ці хвилювання можна було зрозуміти – зривалися плани й очікування. Тоді Яценюк витратив багато казенного паперу для заяв про відставку, прекрасно розуміючи, що ніякої відставки не буде. Багато хто навіть розцінили це, як емоційний шантаж. Нагадаємо, що Президент Порошенко тоді підбадьорив Яценюка і заявив громадськості, що робота прем'єр-міністра його влаштовує.

    Зараз ситуація кардинально змінилася. БТРи заправлені. Плани здійснилися, цілі досягнуті, почалося освоєння кредитів, грантів та інших фінансових видів допомоги Заходу. У той же час рейтинги уряду безжально обвалилися. Від тріумфальних 22,4% залишилося всього 4%. І ще не відомо, чи влаштовує зараз Президента діяльність прем'єра і його досягнення. Це ті суттєві «мінуси», які Яценюк, можливо недооцінює. Про місію пілотів-смертників Арсеній Петрович вже не згадує і заявами не кидається, хоча деякі міністри цю місію все ж виконали. Яценюк сьогодні виглядає впевненим. Але поки важко зрозуміти: це обгрунтована впевненість чи всього лиш віра в авторитет і правоту внутрішнього голосу.

    Однак, сценарії відставки – це вторинне. Первинними є причини та передумови. Їх теж декілька: соціально-економічні, політичні і, якщо хочете, етико-моральні. І, як часто буває у нас, головні за важливстю, можуть не збігтися з головними за ефективністю.

    Соціальних передумов більше, ніж достатньо: пограбовані пенсіонери і, власне, кожен українець, який виплачує кредит, має (мав) депозит або рахунок в банку, ходить в магазини, утримує сім'ю, користується громадським транспортом або годує своє авто бензином, які роблять благодійні пожертви на армію, медикаменти, дітей, біженців – кожен, хто відчув повною мірою урядові реформи. Так буває: самопожертву громадян розбещує держава, вона починає віднімати у тих, хто жертвує, останнє. І коли простим жителям вже не те, що жертвувати, а жити немає за що, настає переломний момент. Громадяни від невдоволення можуть перейти у стадію гніву й непокори державі, відмовитися сплачувати податки, комунальні послуги за новими тарифами, ухилиться від мобілізації.

    Пенсіонери звільняються і намагаються знайти нелегальні способи підробити. Тому що терпіння має межі. Люди розуміють різницю: потерпіти заради світлого європейського майбутнього або померти заради кредитів МВФ, які «освоюють» в міністерствах і відомствах. Відомо, що навіть у найжорсткіших умовах, висунутих МВФ Україні, на які так любить посилатися Арсеній Петрович, ніде не сказано, що реформи економіки потрібно проводити за рахунок пенсіонерів. Ніде немає пункту, де говориться: кури в Україні повинні нестися і корови повинні доїтися за долари, засівати тільки імпортним насінням, а в собівартість продуктів і комунальних тарифів можна безкарно вписувати цифри просто зі стелі, без перевірок, без жодної відповідальності. Якщо під реформами на Грушевського мають на увазі саме це, то швидше за все там взагалі не зрозуміли, що мав на увазі МВФ і Захід.

    Наповнення бюджету новий уряд почав будувати на відбиранні. Але за всіма законами у того, хто відбирає, буде відібрано ще більше. Оскільки, якщо українці припинили купувати і споживати так, як раніше, якщо малий і середній бізнес скорочується, капітал йде з банків, то живих грошей в економіці стає катастрофічно менше. Якщо за неможливості платити комуналку величезна частина населення перейде на субсидії, то хіба не збільшаться видатки бюджету? Це стає бочкою без дна: скільки б МВФ не вливало, бочка не наповниться. Багато хто зараз запитує себе: якщо уряд так поводиться, щоб отримати міжнародні кредити, то що буде, коли доведеться їх віддавати? За чий рахунок? А віддавати коли-небудь доведеться. МВФ – як кожен лихвар: його не особливо турбує рівень життя українця, але він і не бажає йому голодної смерті. Його інтерес прагматичний: вкласти гроші та в строк забрати своє. Але допоки в Кабміні чекають чергового траншу, соціальна напруга зростає.

    З досвіду всіх попередніх історичних відставок видно, що політична передумова – головна, хоча й маскується під соціальну та вміло її використовує. У політиці все ситуативно, все змінюється. Поки інтереси сторін збігаються, або поки є предмет торгу, можуть укладатися найнеймовірншіі союзи. Як тільки розходяться і загрожують один одному – розпадаються найміцніші коаліції. Промахи опонентів використовуються проти них же. Як гіпотетичний приклад: якщо один олігархічний клан «віджимає» бізнес у конкуруючого клану, то якийсь час йому вдасться зберігати владу. Якщо ж цей клан в угарі почне «віджимати» у своїх і взагалі, у всього, що ще ворушиться (в сенсі бізнесу), то цей перебір призведе до поразки. Порушиться баланс. Ображені «свої» стануть ворогами і допоможуть конкуренту відібрати владу. Ознака того, що хтось десь починає перегинати палицю – це резонансні й публічні скандали. Таких скандалів, де фігурує прізвище нинішнього прьемьера, вже відбулося достатньо. Чаша наповнена по вінця.

    Нещодавня заява колишнього глави Держфінінспекції Миколи Гордієнка про корупційні махінації нинішнього уряду на суму понад 7580 млн грн справила незабутнє враження на громадськість. Звіт про корупцію в уряді був наданий Раді, ГПУ і Президенту. На що прем'єр відреагував в стилі «самі ви корупціонери», поскаржився пресі, як важко йому боротися з кремлівськими поплічниками і мафією. Моментально перед телекамерами була розіграна сцена арешту корупціонерів з Державної служби з надзвичайних ситуацій. А питання про 7,58 мільярдів якось зависло в повітрі. У звіті Гордієнко були вказані конкретні цифри по конкретних держпідприємствам. Але щось про ці підприємства та їх керівників поки нічого не чути. Подальше розслідування якось зам'ялося.

    Натомість опозиція моментально активізувалася і пішла в наступ. Посипалися заяви про те, що уряд валить гривню, щоб конвертувати валютні кредити, що всі показові арешти – це окозамилювання для відволікання уваги від інформації, оприлюдненої Гордієнком. З одного боку, все так і виглядає. З іншого – помічено, що цю думку опозиція розвиває в унісон зі ЗМІ, підконтрольними Медведчуку, – просто таки одними й тими ж тезами. Тут два варіанти: або скандал організований, або опозиція вміло ним користується і маніпулює для своїх інтересів.

    Відомо, що найкращий спосіб захисту від ворогів, які використовують твої ж гріхи проти тебе, – не грішити. Не грішити не виходить. Цим політики часто самі й озброюють своїх супротивників. У Арсенія Петровича такого «озброєння» вистачило б на цілу армію своїх опонентів. Можна згадати скандальні контракти на постачання електроенергії з Росії та поставку її до Криму. Вже тоді порушувалося питання про відставку Яценюка. Але, як і було передбачено, ситуацію із підписання держпідприємством "Укрінтеренерго" договору з російським "Інтер РАО" зам'яли, замовкли, увагу переключили на щось інше, військово-трагічне. Згадаймо, тоді крайнім виявився міністр енергетики та вугільної промисловості Володимир Демчишин через те, що в договорі Крим було названо територією Росії, що фактично означало офіційне визнання його анексії. Однак добро на цей контракт дав прем'єр і без цього узгодження жоден міністр не посміє діяти. І ніхто не повірить у те, що прем'єр-міністр дав це добро, не читаючи контракт і не знаючи, що в ньому, які умови. Інакше, якщо глава уряду не читає контракти такого міждержавного рівня, то це теж привід для відставки, так само, як і визнання анексії Криму. А промахи тим часом, накопичуються. І, здається, що це вже починає загрожувати репутації та рейтингу Президента.

    Блок Порошенко ще не втратив довіри настільки, як Народний фронт. Але в сприйнятті виборців Президент і прем'єр завжди йдуть в одній зв'язці. Згадаймо: Кучма-Янукович, Ющенко-Тимошенко, Янукович-Азаров. Поки ще Петра Порошенка сприймають окремо й інакше. Але якщо в найближчому майбутньому, нічого не відбудеться, то не виключено, що в народі з'явиться новий об'єкт проклять – «влада Порошенка-Яценюк». За логікою, Президенту потрібно буде прийняти рішення з приводу Яценюка. І, можливо, воно вже прийняте і потроху реалізується, залишаючись поки не проявленим. Петро Олексійович не з тих політиків, які роблять це бурхливо, поспішно і публічно. Лише за окремими хвилями на поверхні, можна здогадуватися, що відбувається в глибинах. Розмови про протистояння інтересів Порошенка і Яценюка стають все голоснішими та сміливішими. Хоча фігура Яценюка тут другорядна – це не та фігура, з якою у Порошенка може бути протистояння. Не той масштаб. Воно можливе, швидше, з силами, у яких з Яценюком ситуативний союз. І, можливо, через які обіцяного Європі технократичного уряду з «камікадзе» так і не вийшло. Експерти та політологи в пресі обговорюють можливі кандидатури на прем'єрське крісло: Льовочкіна, Гройсмана, Яресько. Однак, де гарантія, що такі інформаційні вливання не є політичними спекуляціями? Заяви про переформатування уряду прозвучали і потім були спростовані на вищому рівні – рівні, де не жартують з плітками.

    Серед інших, є і така смілива версія, що восени цього року відбудуться парламентські вибори синхронно з місцевими. Це звичайно здається неймовірним. Однак, анексія Криму і війна на Донбасі – доказ того, що реальністю стають, здавалося, абсолютно неймовірні речі. Тому цю версію відкидати не варто. Як відомо, з виборами Ради уряд теж змінюється повним складом. Тут є цікавий нюанс: якщо результат нових парламентських виборів вже відомий, зрозуміло, чому Яценюка поки не чіпають – питання кількох місяців. З такою ж ймовірністю може бути зворотна залежність: розпад коаліції – відставка Яценюка – нові вибори. На користь цієї версії говорить той факт, що Президент вже скликає Раду коаліції на предмет невиконання коаліційних угод. Однак є заковика: справа в тому, що в Раді багато прихильників відставки прем'єра, але мало тих, хто хоче нові вибори. Такі ігри під силу тільки впевненим у своєму рейтингу. Якщо подивитися на вибори з точки зору можливих компромісних домовленостей між усіма великими гравцями і силами, то відставка Яценюка взагалі йде на другий план. Інша справа: чи можливі такі домовленості та чим вони можуть бути вигідні кожній стороні?

    Не можна також скидати з рахунків думку західних партнерів та Європи. Безумовно, там в курсі напруги навколо прем'єрського крісла. Вони обізнані більше, ніж ми, про те, що відбувається за кадром. Відкрито і прямо впливати на ситуацію ЄС не може. Проте може впливати на Президента. Захід хоче гарантій. Як вони оцінюють надійність гарантій уряду Яценюка – питання. Проте вже помітно, що в багатьох фінансових питаннях Європа дає задній хід. Доки всі їх транші тут не «освоїли», кращою гарантією для Заходу можуть бути свої люди, які відстежують всі потоки і рухи в уряді. Уряд іноземців цілком може стати українською реальністю. Ніби як для користі справи добре – менше крадіжок, більше чесності та європейських цінностей. Але якось прикро й образливо за країну, що змушена імпортувати чесність та цінності.

     

    Коментарі
    1000 символів лишилося
    ТОП МАТЕРІАЛІВ



      Архів