«Українська дипломатія стала зубатою, але нічого не робить» – Богдан Яременко

    21 Серпня, 2015 15:12
    З дипломатом Богданом Яременком говоримо про війну на Донбасі, дипломатичний фронт, дію світових санкцій на Росію та про майбутнє Криму
    Богдан Яременко
    Фото: UA1
    Богдан Яременко

    Дипломат з багаторічним стажем Богдан Яременко очолює громадську організацію «Майдан закордонних справ». Створена під час революції на Майдані, організація мала за мету критику влади екс-президента Віктора Януковича та зовнішньої політики, здійснюваної за керівництва тогочасного міністра закордонних справ Леоніда Кожари.

    Однак сьогодні у Яременка є багато запитань до влади теперішньої. Зокрема, дипломат виступає проти Мінських домовленостей та змін до Конституції в умовах війни.

    Попри те, що після критики президента Порошенка з Адміністрації не дзвонили, кілька місяців тому речі в квартирі дипломата виявилися перевернутими, хоча нічого вкрадено не було.

    «Саме в цей період Порошенко обговорював з нашими спонсорами, що ми погана організація і нас не треба фінансувати», – підкреслює Яременко.

    Не називаючи конкретних прізвищ, розповідає, що «Майдан закордонних справ» спонсорується українським бізнесом.

    У війні з Росією українська влада поставила на дипломатію. Її основна функція – зупинити війну. Але війни не зупиняються дипломатами. Війна вирішується на фронті.

    Фахівцями організації – у столичному офісі працюють ще три експерти-міжнародники та економіст – було розроблено стратегію повернення Криму, ведеться щоденна статистика кораблів та повітряних суден, які заходять у Крим, порушуючи режим транспортної блокади півострова.

    Останнім часом бойовики активізували воєнні дії на Донбасі. Яка мета чергового розгойдування ситуації в регіоні з боку Росії?

    Важливі не факти, а тенденції. Півтора року Росія веде війну проти України. Вдало комбінує військові, політичні, економічні та дипломатичні методи гри. Може досягти певного напруження на фронті, створити ілюзію переваги або реально досягти якоїсь локальної перемоги. Далі – намагається це закріплювати за столом переговорів, ініціюючи домовленості. Мотивація Росії – зламати Україну і єдність навколо неї Сполучених штатів та Євросоюзу. Знищити об’єднання ЄС і НАТО як таке, що може здійснювати спільну оборону та невигідну інтересам Росії зовнішню політику.

    Нардеп з НФ та координатор групи «Інформаційний спротив» Дмитро Тимчук стверджує, що Україна недопрацьовує на дипломатичному фронті. Яких основних помилок припускаються українські дипломати?

    У війні з Росією українська влада поставила на дипломатію. Її основна функція – зупинити війну. Але війни не зупиняються дипломатами. Війна вирішується на фронті. Має відбутися якась розв’язка на полі бою, тоді дипломати її оформлять. Росіяни підкинули нам абсолютно хибну та брехливу тезу про те, що після кожної війни починається мир або кожна війна закінчується переговорами. Це не так, бо коли ти відступаєш, то можеш домовитись тільки про капітуляцію, а коли наступаєш – про вигідні умови. Тому Росія повинна зрозуміти, що ми воюватимемо до кінця. Наразі росіяни впевнені у протилежному: що нас можна дотискати, поки дипломатично не погодимось на їх умови.

    У нас немає плану тотальної дипломатичної війни проти Росії. Блокуємо її ініціативи лише стихійно та за рахунок держав, які не сприймають позицію Росії.

    Проблема української дипломатії – нічого не робимо, крім заяв. Її хвалять за те, що стала зубатою. Але за цими гострими заявами немає жодних послідовних дій. Наведу простий приклад. Минулого року над Донбасом збили малайзійський лайнер, загинуло 298 осіб. За цей рік Малайзія вже має проект резолюції Ради безпеки ООН та створила міжнародну коаліцію на її підтримку. Залучено й Україну, яка втратила значно більше в цій війні. Тобто почався конкретний процес. Українська дипломатія півтора року лише скликає засідання за засіданням, щоб поговорити. Де проект української резолюції про засудження Росії? Про трибунал над Росією? Де намагання створити судові органи для розгляду цієї агресії?

    Багатораундові переговори у Мінську схожі на безкінечну дипломатичну гру на виснаження. Чи це так?

    Ні. Це блискучі приклади того, як невеликі перемоги на фронті можуть закінчуватись великими дипломатичними переговорами. Цинічно, але у Іловайській трагедії втрати наших солдатів не були такими, щоб говорити про втрату нами обороноздатності. Проте через переляк нашої влади та внаслідок дипломатичного тиску Росії ми погодились на невигідні для нас умови, за яких Україна не зможе жити як єдина держава.

    Домовленості передбачають створення анклаву, де за гроші українських платників податків відбудовуватиметься знищене Росією. Жителям Донбасу надаються права, яких немає в мешканців інших регіонів: призначати свою міліцію, прокурорів, суддів. Донбас стане федеративною частиною, яка отримуватиме з центру кошти,  і водночас самостійно вирішуватиме, чи ставити пам’ятники Сталіну та чи розвивати російську мову. У вигляді Мінських домовленостей нам підсовують, фактично, капітуляцію. 



    Що з переговорів із Росією максимально може «вичавити» Україна?

    Все, що завгодно. Головне – поставлені завдання. Які вони сьогодні – не знаю, оскільки не розумію мотивів підписання Мінських домовленостей. Нині українська дипломатія повинна займатись практичними питаннями: де взяти озброєння, ресурси для ведення війни, де лікувати поранених? Це виконується частково.

    У нас немає плану тотальної дипломатичної війни проти Росії. Блокуємо її ініціативи лише стихійно та за рахунок держав, які не сприймають позицію Росії. Тому завдання дипломатії – створювати некомфортне політично-дипломатичне становище для держави-агресора.

    Міністр закордонних справ України Павло Клімкін нещодавно заявив, що Захід не хоче заморожування конфлікту на Донбасі. Якою є позиція Європи та Америки щодо Донбасу на сьогодні?

    Позиція Заходу чітка. Вони визнають територіальну цілісність України, не підуть на офіційне визнання анексії Криму чи втрату Донбасу. Проте не хочуть війни. Усе інше є грою навколо цього. Думають: як не відступити від принципів підтримки України, але так, щоб і війни не було. Якби Путін був розумнішим, то давно б домовився з Заходом. Він просто не хоче. Йде до своєї мети. Насправді Захід з ним охоче б порозумівся – припинили б війну та зняли санкції.

    Санкції проти Криму і його блокада повинні бути вентилем, а не стіною. Закрутити його повністю – це ні води, ні електрики, ні товарів. Не треба обмежувати тільки громадян України.

    Актуальне дискусійне питання українського політикуму на сьогодні: чи варто проводити місцеві вибори на окупованому Донбасі?

    Мінські домовленості передбачають проведення виборів та внесення змін до Конституції. Тепер Росія на цьому наполягає. Захід говорить: підписали – виконуйте. У цьому питанні Україні варто було зайняти категоричну позицію. Сказати: не можемо провести вибори на Донбасі до приходу на захоплену бойовиками територію української влади, міліції, судової системи та встановлення контролю над кордоном. І ЄС, і США з цим би погодилися. Вибори не проводять в період війни. Але Україна ставить себе у позицію жертви, яка терпить.

    З початку серпня почали діяти розширені санкції США щодо Росії. Чи варто нам наполягати на продовженні та посиленні санкцій і надалі?

    Це має бути стратегічний напрямок роботи української дипломатії. Бо санкції – поки єдиний та ефективний засіб впливу на Росію. Механізм поступового закручування гайок та придушення Росії. Він вже потужно діє. Росія втратила гроші. Основні прибутки Росії – а це десь 80 відсотків бюджету – йдуть з продажу нафти і газу за кордон. Європа й Україна, основні споживачі, відмовляються від російського газу та частково нафти. Це вже скорочує прибуток до бюджету Росії. Крім того, нафта і газ – вичерпний ресурс. Постійно треба освоювати нові родовища, здійснювати розвідку. Світ заборонив продавати Росії технології, обладнання та надавати кредити на це. А обладнання вони купували на Заході. Таким чином, Москва залишається без прибутку в майбутньому.

    Чи піде Захід на більш жорсткі кроки, наприклад, відключення Росії від міжнародної платіжної системи «SWIFT»?

    Цілком можливо. Поки на такий крок не йдуть, тому що світ боїться реакції Росії. Це може спровокувати неадекватні військові дії у відповідь. Демократичні країни Заходу дуже відповідальні. Не можуть собі дозволити непрогнозовані кроки. А цей матиме серйозні фінансово-економічні наслідки для Росії, оскільки унеможливить торгівлю з нею. Будь-який бізнес з Росією припиниться.

    Як українська влада мала б відреагувати на дипломатичний цинізм Путіна, який здійснив візит до Криму?

    Мали б розірвати дипломатичні відносини. Проте посольство Росії у нас працює, як і наше в Москві.

    У соцмережах пишуть, що треба було відключити електроенергію та водопостачання півострову.

    Такі заходи впливу не можна застосовувати у відповідь на якусь одноразову дію. Це має бути частиною стратегії повернення Криму. Санкції проти Криму і його блокада повинні бути вентилем, а не стіною. Закрутити його повністю – це ні води, ні електрики, ні товарів. Не треба обмежувати тільки громадян України. А росіянам кажемо: хочете, щоб фури з продуктами пішли знову, – припиніть тиск на українців та кримських татар. Бо сьогодні в Криму примушують приймати російське громадянство, не дають працювати. Блокада – це засіб впливу на Росію.

    Крим повернеться, бо півострів не самостійний і не може існувати без континентальної України. Інакше стане задорогим для мешканців та тих, хто його утримує з Москви.

    Ви стверджуєте, що Росія хоче обміняти завершення війни на Крим.

    Так, у Росії починають задумуватись над тим, як це найвигідніше завершити, бо повною мірою відчувають наслідки економічних санкцій. І не мають альтернативи з Китаєм. Логічно буде обміняти завершення війни на Крим, оскільки Росія і не планувала забирати Донбас. Тому перемогою для них буде залишити статус-кво, за якого Крим – це РФ, а Донбас повертається в Україну з місцевою владою терористів та інфраструктурою, зруйнованою Росією. Зараз Росія розглядає різні сценарії. Хочуть, щоб світ погодився не говорити про Крим і зняв всі санкції.

    Російський політолог Андрій Зубов у інтерв’ю розповів, що йдуть переговори про відхід Росії з Донбасу.

    Було б недооцінкою Росії стверджувати, що вони лише зараз почали працювати над цим. У Кремлі одночасно думають і як виграти війну, і де можна собі щось урвати. Працюють на всіх рівнях у всій Європі – і з політиками, і з військовими.

    Коли і за яких умов Україна зможе повернути Крим? Міністр МЗС Павло Клімкін переконаний: «Крим повернеться в Україну раніше, ніж багато хто очікує».

    Мене б порадувало, якби він сказав: раніше, ніж я піду з посади міністра закордонних справ. Тоді я б розумів, що мова йде про короткий термін. Ця беззмістовна заява ні про що не говорить. А хто коли очікує?

    Ми, як автори стратегії повернення Криму, вважаємо, що Крим повернеться, бо півострів не самостійний і не може існувати без континентальної України. Інакше стане задорогим для мешканців та тих, хто його утримує з Москви. Якщо Україна реалізовуватиме цілеспрямовану політику – повернемо швидше. Інакше це може розтягнутись на десятиліття.

    Світ очікує від нас чіткого формулювання, чого саме ми хочемо, очікує реальних дій. Заходу потрібна стабільна Україна, економічно процвітаюча, здатна себе захистити.

    Що робити Україні, аби якнайшвидше повернути Крим?

    Посилити міжнародну і власну блокаду Криму, військовий та міжнародний тиск, запровадити санкції проти Криму. Розробити систему заохочення та підтримки громадян півострова, зокрема кримських татар. Ще необхідно вирішити питання майбутнього адміністративного устрою Криму та статусу цієї автономії в рамках України. Потрібно писати законодавство під Крим, який буде в Україні. Створювати структури, формувати фінансові активи. Але основне концептуальне завдання – зробити Крим надто дорогим для Росії.

    Російські політологи вже говорять, що Крим для Росії став тягарем.

    Так, у них не було грошей в бюджеті для півострова. Кошти забрали з регіонів. Проте ми могли б завдати Росії ще більше збитків. Для нас окупація Криму припиниться не тоді, коли повернемо територію та встановимо там українську адміністрацію, а коли компенсуємо всі втрати, насамперед, вбивство людей та знищену інфраструктуру.

    Як це можливо – через міжнародні суди?

    Навіть суди не виглядають швидкою можливістю стягнути з Росії компенсацію за втрати, але це треба робити. Надалі, якщо Росія страждатиме економічно, то цілком може ослабнути настільки, що погодиться на таке рішення на двосторонньому рівні. Як це відбудеться – сказати важко, але треба ставити таке завдання.

    Чого від України чекають сьогодні ЄС і США?

    Реформ. Зараз Україна змінюється, але масштаб реформ не такий, як хотілося б, попри те, що суспільством завдано сильного удару по руйнівній для країни системі. Світ очікує від нас чіткого формулювання, чого саме ми хочемо, очікує реальних дій. Заходу потрібна стабільна Україна, економічно процвітаюча, здатна себе захистити. Це вигідно і США, і ЄС. Саме тому вони нам допомагають.

    Теги: Крим Росія США кримські татари Порошенко Донбас санкції мінські домовленості ЄС дипломатичні відносини ГО «Майдан закордонних справ»
    ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ
    Коментарі
    1000 символів лишилося
    ТОП МАТЕРІАЛІВ



      Архів