Троє у човні. Як урядова криза змінила українську політику

    18 Квiтня, 2016 16:12
    У країні змінилися прем'єр-міністр та голова Верховної Ради, однак зміни принципів і підходів не передбачається

    За даними опитування соціологічної групи Рейтинг, яке проводилося з 18 лютого по 4 березня 2016 року, а опубліковане було 15 квітня, діяльність Арсенія Яценюка на чолі уряду повністю схвалюють 1% українців, ще 6% підтримували її частково. Діяльність президента Петра Порошенка повністю схвалюють 2% жителів нашої країни, а частково – 15%.

    Згідно з тим же опитуванням, на парламентських виборах за партію Петра Порошенка проголосували б 7% українців. І це лиш четвертий результат після «Батьківщини», «Опозиційного блоку» і можливої партії Міхеіла Саакашвілі. За «Народний Фронт» Арсенія Яценюка – 1% населення країни.

    Такі цифри – одна з головних причин, чому минулого тижня в Україні, зі скрипом, але все-таки було вибрано новий уряд. Таким чином, нехай і формально, проте перша серйозна політична криза постмайданної епохи завершилася.

    Поточна конфігурація влади консервується, щонайменше на рік. Наразі її головні бенефіціари абсолютно не готові до нових виборів, тому обмін кріслами і портфелями було представлено населенню, як реформа уряду, яка повинна дати поштовх реформам, що застопорилися.

    Так з чим же прийшли до завершення кризи головні українські політичні гравці?

    Негатив для президента

    Три місяці зайняла у Петра Порошенка зміна уряду. Затягнуті строки заміни Яценюка – одна з головних претензій суспільства до президента. Проте глава держава нарешті зробив те, на що розраховував ще після парламентських виборів в кінці 2014 року, – посадив у крісло прем'єра свого протеже Володимира Гройсмана.

    Однак не можна сказати, що ця перестановка далася президенту малою кров'ю. Як не намагався Порошенко публічно дистанціюватися від процесу зміни уряду, заявляючи, що кандидатуру глави Кабміну повинна внести парламентська коаліція і це її прерогатива, а він готовий працювати з будь-яким прем'єром, у нього це зовсім не вийшло.

    Формулювання про узурпацію влади і паралелі з попередником все частіше з'являються в описах українського президента західною пресою.

    Тривалі торги на Банковій, розподіл портфелів і низький професійний рівень уряду – весь негатив від цього вдарив насамперед по Порошенку, як головному ініціатору зміни Кабінету Міністрів.

    Водночас не зовсім зрозуміло, чи варта така гра свічок. Тепер президент повністю бере відповідальність за ситуацію в країні на себе, адже, що б не говорили про самостійність Гройсмана, яка раптом з'явилася минулого тижня, у суспільній свідомості новий уряд завжди буде вважатися, першочергово, урядом Порошенка. Списати невдачі та проблеми на Кабмін тепер не вийде.

    Поряд з тим, Порошенко, намагаючись покінчити із залежністю від Яценюка, ще більше прив'язав свою подальшу політичну долю до Арсенія Петровича і його політичної сили. Формально «Народний Фронт» – це єдиний нинішній союзник і партнер Порошенка в українській політиці. Без домовленості з партією Яценюка неможливо провести жодне рішення.

    Заради співпраці з НФ президенту довелося пожертвувати кріслом спікера, але ж ми як і раніше живемо в парламентсько-президентській республіці, і саме Верховна Рада відіграє ключову роль у проведенні реформ.

    Голосування за призначення нового прем'єра і уряду показало також, що в Раді наразі немає коаліції. Це робить Порошенка залежним ще й від ситуативних союзників. Для призначення Гройсмана такими союзниками виступили групи «Воля Народу» та «Відродження». Під кожне нове голосування домовлятися доведеться заново, а значить, знову потрібно буде йти на поступки й чимось жертвувати.

    Причому йти на поступки доведеться олігархам, з якими Порошенко ніби як бореться в рамках оголошеної ним же деолігархізації. Так, «Відродження» безпосередньо пов'язують з Ігорем Коломойським, який кілька разів останнім часом відвідував Адміністрацію президента. З іншого боку, можливо, олігархи для президента більш зрозумілі партнери, ніж «Батьківщина», Радикальна партія і «Самопоміч». По суті, тепер угоди з олігархами, можуть замінити Порошенку колишніх малих членів коаліції. Ось тільки публічно представити такі зв'язки в позитивному світлі не вийде, а значить, це черговий удар по іміджу президента, яких за останні кілька місяців і так було чимало.

    Новий уряд не готовий буде йти на непопулярні, радикальні реформи.

    Не сприяла зміна уряду й зростанню популярності Порошенка на Заході. Головні партнери насторожилися після звільнення з уряду технократів, з якими у них було налагоджено зв'язки та взаєморозуміння. Формулювання про узурпацію влади і паралелі з попередником все частіше з'являються в описах українського президента західною пресою.

    Фактично, Порошенко розтратив увесь свій колись високий рейтинг даремно – на прем'єріаду, яка всіх втомила. А попереду на нього чекають набагато болючіші рішення: щодо виборів на Донбасі, імплементації Мінських угод і статусу зайнятих бойовиками територій. Про конституційні зміни тепер взагалі можна забути – в нинішньому стані ця Рада 300 голосів не збере ніколи.

    У зв'язку з цим новий уряд не готовий буде йти на непопулярні, радикальні реформи. Вікно для них закривається. Порошенко вже думатиме про новий президентський термін і підвищення рейтингу.

    Звідси й розмови про те, що може не слід сліпо виконувати всі вимоги МВФ, а потрібно шукати свій шлях економічних перетворень. І заяви в дусі «тарифи для населення підвищувати не можна».

    Важко бути одночасно президентом і прем'єр-міністром, але Порошенко сам обрав таку роль.

    Відпочинок для Яценюка

    Спостерігати за роботою нового Кабміну зі сторони буде вже колишній прем'єр-міністр Арсеній Яценюк. Від успіхів або провалу кабінету Гройсмана тепер безпосередньо залежить подальша політична кар'єра Арсенія Петровича.

    Після звільнення екс-главі уряду варто взяти певну паузу. Проте з публічного простору Яценюк нікуди не дінеться – він залишається главою другої за представництвом у владі політичної партії.

    Ефективність нового прем'єра може зробити з Яценюка політичного пенсіонера вже в 41 рік.

    В принципі, екс-прем'єр зробив все для свого комфортного і безтурботного відпочинку. «Народний Фронт» збільшив власне представництво в Кабміні до 7 посад, зберігши на постах ключові кадри – Арсена Авакова і Павла Петренка.

    Крім того, НФ отримав крісло спікера і вибив від партнерів скасування рішення про незадовільну роботу Кабінету Міністрів.

    Самолюбство Яценюка президент задовольнив, дозволивши йому влаштувати останній сеанс показухи. Через двері, в які до парламентської зали під час інавгурації заходить президент, Арсеній Петрович відправився займатися, як він сам висловився, «завданнями ширшими, ніж повноваження глави уряду». Екс-прем’єр навіть красиві фотографії та відео встиг зробити, виходячи з Верховної Ради під оплески своїх однопартійців.

    Про реалізацію президентських амбіцій з нинішнім рейтингом Яценюку залишається лиш мріяти, але він, безумовно, це робить. Ефективність нового прем'єра може зробити з Яценюка політичного пенсіонера вже в 41 рік. Не допустити цього повинні представники НФ у владі, проте наскільки вони віддані Яценюку, особливо зараз, коли його самого «списали в утиль», – ще те питання.

    Робота для Гройсмана

    Якщо мислити образами, то на зміну «інтелектуалу» в український уряд прийшов «міцний господарник». Володимир Гройсман за два роки подолав шлях від мера Вінниці до прем'єр-міністра, але тепер перед ним стоять зовсім інші виклики.

    Новому прем'єрові дістався дуже різношерстий уряд, зібраний у спробах задовольнити інтереси дуже багатьох людей. Найбільше схоже на те, що Кабмін побудовано за принципом «нехай цей пост повартує така-то людина, щоб він не дістався іншому». Це дуже слабка команда, з масою людей, у яких взагалі немає повноважень, а є посада, бо «ну кудись же треба було його подіти».

    Успішність цього уряду залежатиме особисто від Гройсмана. Він готовий працювати, він амбітний, йому легше буде співпрацювати з Радою, він хоче показати результат, що найбільше проявилося в емоційному «я вам покажу, що таке управління державою».

    Чи є самостійність нового прем'єра спектаклем для Заходу, стурбованого посиленням контролю з боку Порошенка, чи реальністю, так до кінця й не зрозуміло.

    Сам себе Гройсман вважає успішним менеджером, щоправда, успіх цей вимірюється рамками Вінниці. А спроба привести за собою в уряд усіх вінницьких соратників насторожує.

    Природно, якщо до 38 років ти вже займав два з трьох вищих постів у державі, то хочеш рано чи пізно зайняти й третій, найвищий. Однак, до минулого тижня навіть думок про те, що Гройсман може нести в собі якусь небезпеку для Порошенка, не було.

    Чи є самостійність нового прем'єра спектаклем для Заходу, стурбованого посиленням контролю з боку Порошенка, чи реальністю, так до кінця й не зрозуміло. Найімовірніше, істина десь посередині. Очевидно, що у Гройсмана є свої амбіції. Підтверджує це й існування у Вінниці його власної партії, відсутність у нього партійного квитка Солідарності, а також наявність особистих зв'язків та інтересів, серед яких називають Укрпошту і Всеукраїнський земельний кадастр.

    Однак стверджувати, що глава уряду гратиме у свою гру, яка не збігається з інтересами Порошенка, не варто. Тандем прем'єр – президент буде представлений, як монолітна команда.

    Проголосувавши за програму уряду, в якій, до речі, крім загальних фраз, нічого не написано, парламент надав новому Кабміну імунітет від відставки на рік. Гройсман цілком може допрацювати на новому місці до кінця першої президентської каденції Порошенка.

    Проблема в тому, що від нового прем'єра чекають результату тут і зараз, а значить, на системні реформи навіть не варто сподіватися – максимум робитимуть черговий «косметичний ремонт». У його виступі під час призначення на посаду найбільше було фраз про «стабілізацію, нормалізацію, приведення в порядок». Про радикальні зміни, перетворення не було сказано нічого.

    Теги: Гройсман реформи Кабінет Міністрів Порошенко Арсен Аваков Павло Петренко Арсеній Яценюк БПП воля народу Народний Фронт Відродження
    ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ
    Коментарі
    1000 символів лишилося
    ТОП МАТЕРІАЛІВ



      Архів