Травневі політтехнології Кремля

    24 Квiтня, 2015 09:01
    Чим ближче до травневих свят, тим сильніше відчувається напруга в країні на всіх рівнях. Після вбивства регіонала Олега Калашнікова і журналіста Олеся Бузини заговорили про «руку Москви» та про наступні жертви, які можуть бути принесені в ім'я російської пропаганди

    Як відомо, Радою встановлено, що цього року в Україні 8 травня відзначатиметься День пам'яті та примирення, а 9 травня – День Перемоги. Є підстави вважати, що саме до цих дат можуть бути приурочені жертвопринесення, а тему перемоги використано в якості тригера для загострення і дестабілізації ситуації в країні.

    Дуже схоже на те, що в Кремлі вирішили трохи потрусити Україну, а заодно й провчити Захід. На це вказують не лише прямі попередження наших силовиків, а й деякі непрямі ознаки. СБУ, МВС і керівництво АТО заявили про ймовірність провокацій в Одесі, Харкові та Києві. Є дані й про підготовку диверсійних груп. Деякі з них, за інформацією СБУ, вдалося навіть розкрити та знешкодити.

    Все більше "гуманітарних конвоїв" шлють бойовикам із Росії. Лідери ДНР відкрито пообіцяли провести 9 травня парад військової техніки в Донецьку. Можна припускати, що, як і на параді в Москві, сепаратисти збираються продемонструвати новітні розробки російського оборонпрому. Українська влада відреагувала. Прем'єр доручив посилити заходи безпеки у всіх областях. Залишається сподіватися на ефективність цих заходів.

    Досвід минулого року був болючим. Тоді Турчинов обіцяв вжити всіх заходів, але це не вберегло від трагедії в Одесі. Та й від політичних убивств це ще нікого не вберегло. Особливо, якщо ці вбивства організовані професіоналами із спецслужб Росії.

    Про сліди російських спецслужб у вбивстві Калашникова і Бузини заговорили не випадково. По-перше, спрацював відомий принцип: дивись, кому вигідно. По-друге, почерк і алгоритм став легко пізнаваним. До того ж Путін погорів зі своєю прес-конференцією, яка почалася мало чи не через 5 хвилин після вбивства в Києві Олеся Бузини. Є багато інших цікавих «збігів», які поки залишимо слідству. Зараз усіх цікавить, що ще путінці готують до травневих свят.

    Аби зрозуміти, чого слід очікувати далі та до чого готуватися, важливо побачити, заради чого запущено ланцюг певних подій. Це можна визначити, аналізуючи результати та реакції. Наприклад, реакції на недавні вбивства. Україна відреагувала шоком, бо це відбулося дуже нахабно – у центрі столиці, майже під носом у СБУ та МВС. Відчуття того, що ворог зовсім поряд і діє в тилу, а захист не гарантовано, налякало багатьох. І саме це було метою – нагнати страху. Спрацювало. Значить, лякати будуть і надалі.

    Версію вбивства «інакомислячих» українці навіть не сприйняли серйозно. Не спрацювало в Україні. Зате в Росії спрацювало. Росіяни повірили. Не просто повірили, а загорілися праведним антиукраїнським гнівом, який вже почав було затухати. Це відомий прийом: коли негативні емоції та обурення в народі йдуть на спад, їх збризкують кров'ю. Кров збуджує. Таким чином, ще однієї мети було досягнуто – росіяни вкотре обурилися з приводу «злодіянь київської хунти», «фашистів» і «бандерівців».

    Додатковий бонус – відволікання уваги від розслідування резонансного вбивства справді значущої політичної фігури – Бориса Нємцова. Громадськість отримала маленьку втіху: «не лише у нас вбивають політичних опонентів». Кремлю важливо створення «правильного настрою» серед росіян напередодні 70-річчя Перемоги над фашизмом. Таке от об’єднання нації в ненависті.

    Ніхто так добре не розуміє ролі ненависті та страху у справі об’єднання народу, як колишній чекіст Путін. Страх і об'єднуюча озлобленість суспільства потрібні російському президентові для підтримки його діяльності. Будь-якої. Тобто, йому потрібна така підтримка, яка виправдала б будь-які дії, навіть найбільш злочинні – як було за режиму Сталіна: народ загнивав у таборах, але виправдовував свого мучителя.

    Можна помітити, що різноманітні технології, які знаходилися раніше у розпорядженні КДБ: від НЛП до шаманізму, застосовуються й зараз, але кількість нових зростає пропорційно збільшенню невігластва серед населення. Багато в чому це пояснює високу ефективність російської пропаганди. Її вуха стирчать з російського кіно, яке, завдяки телеканалу "Інтер" та деяким іншим, уже давно отримало доступ до української аудиторії. Теми Великої Вітчизняної Війни (ВВВ) і подвигів чекістів повоєнних часів обрано для розкручування не випадково. День Перемоги став важливим інструментом у політтехнології Москви.

    Важко не помітити, що в антиукраїнську риторику Росією давно запущена термінологія воєнних років: «нацисти», «фашисти», «ополченці» – те, що легко підхоплює народ. Ці терміни-ширми призначені для спотворення сприйняття. У свою чергу спотворення сприйняття необхідне для інформаційної атаки. За їх допомогою напад на сусідню державу сприймається російськими громадянами, як звільнення «наших» від «фашистів», а не як агресія та окупація.

    Тому найближчим часом слід очікувати посилення потоку цієї термінології та активізації «георгіївських стрічок» в якості якоря. Така підміна понять і брехня послужать захистом від почуття провини й сорому за агресивну політику своєї держави. Слід бути готовими до того, що чим голосніше буде звучати викриття, тим сильнішою буде цей психологічний захист, бо переживання правди стає небезпечним для психіки росіян.

    З цієї ж причини загострення «турботи» про жителів Донбасу ми спостерігали якраз після того, як Рада в березні прийняла постанову, згідно з якою частину Луганської та Донецької областей було офіційно визнано окупованою територією та було надано докази присутності російських військових на території України. А пізніше також на законодавчому рівні дано відсіч комуністичній ідеології.

    Чим більше світ називає речі своїми іменами, тим сильнішою є агресія Росії. З цією ж метою спотворення сприйняття кремлівські технологи маніпулюють словами «перемога» та «переможець». Проект цей запущений вже давно. Путіну треба, щоб війна в Україні, захоплення Криму сприймалися його підданими, як Велика Перемога в 45-му році. Бренд «Великої Перемоги над фашизмом», створений відразу після ВВВ, приховував під собою й іншу правду – геополітичну перемогу СРСР над Заходом.

    Путінські технологи, мабуть, взялися за реконструкцію радянських міфологем. Як тоді, перемога не обмежилася звільненням, а обернулася окупацією половини Європи, так і сьогодні для Путіна перемогти Україну – значить, перемогти ЄС, як «агресивне ядро Заходу». Європа, хоч поки ще й не повністю засвоїла історичний урок, але, принаймні, святкувати Перемогу над собою разом з Путіним відмовилася. Це добрий знак для України, але не гарантія безпеки.

    Помпезне святкування Дня Перемоги в Росії зривається і загрожує обернутися міжнародною ганьбою для визволителя, який став агресором. Відомо, що на даний момент від запрошення Москви приїхати на святкування ювілею Дня Перемоги відмовилися президенти Польщі, Фінляндії, Південної Кореї, Чорногорії, Ізраїлю, Болгарії, Молдавії, Чехії, Литви, Латвії, Естонії і навіть Білорусії. За що негайно отримали з Москви «ай-ай-ай».

    Звичайно, Кремль озлобився і напевно готує відповідні дії. Тим часом, в колах політологів серйозно обговорюється можливість Путіна розвалити Європейський Союз. Експерти стверджують, що те, що було в радянські часи щодо країн Східної Європи – демонстрація сили і морального права диктувати свою волю іншим, може поновитися.

    У Росії ще залишилися ті, хто усвідомлює, що на тлі економічної кризи, втягування у війну з сусідньою державою, міжнародної ізоляції та відсутності жодних помітних досягнень День Перемоги просто використовується в технологіях легітимації влади. Політологи говорять про колективне національне самоствердження. Можливо, російське суспільство потребує цього. Але поки це більше схоже на колективне зомбування. Практично, кремлівська влада відібрала Велику Перемогу в її істинному значенні у фронтовиків і перетворила її на нову збиткову та небезпечну ідеологію.

    Наразі Україна має не так багато сил, щоб самій вистояти в цій битві. Але можливостей може стати більше, якщо вчасно помічати найменші коливання й натяки, аналізувати їх та попереджати небажані події. Не виключено, що дестабілізація ситуації проросійськими силами в переддень Дня Перемоги може виявитися підготовкою ґрунту для здійснення більш масштабних планів на осінь.

    Як відомо, у жовтні в Україні мають пройти місцеві вибори. У російських ЗМІ з'явилася інформація про те, що в Росії місцеві вибори губернаторів теж можуть бути проведені цієї осені. Хоча за графіком вони мали б відбутися у 2016 році. Тобто російські вибори можуть перенести та синхронізувати з українськими. Для чого Москві така синхронізація? За деякими даними число регіонів, в яких росіяни обиратимуть губернаторів, хочуть збільшити з 13 до 20. Напрошується питання: чи не за рахунок Луганської та Донецької областей?

    І якщо перенесення російських виборів таки відбудеться, то не виключено, що до осені можна буде спостерігати передвиборну кампанію «губернатора Новоросії». Крім того, диверсії та провокації, прогнозовані на травневі свята в Одесі та Харкові, також можуть вплинути на осінні вибори в цих регіонах. Принаймні, потенційним кандидатам краще не розслаблятися на маївках.

    Теги: Росія провокації ідеологія політтехнології
    Коментарі
    1000 символів лишилося
    ТОП МАТЕРІАЛІВ



      Архів