Точки фокусування. Саакашвілі атакує, поки всі готуються до перевірки із США

    7 Грудня, 2015 13:40
    UA1 виділяє головні події та тенденції тижня, що минув

    За останні сім днів в Україні активно намагалися надолужити згаяне у боротьбі з корупцією, у той час як весь світ продовжував із цікавістю спостерігати за розгортанням конфлікту між Росією та Туреччиною.

    Один з найчастіше згадуваних в контексті корупції у вищих ешелонах влади український політик Микола Мартиненко минулого понеділка заявив про добровільне складання повноважень народного депутата. Інформація про зловживання нардепа з'являлася постійно, поглиблюючись тим, що політика звинувачували у махінаціях не лише в Україні, але й у Швейцарії та Чехії.

    Мартиненко – раніше відомий, як один з «любих друзів» і «генератор тітушок», нині отримав коротке, але ємке прізвисько «Коля 20%». В останні роки за ним закріпилася репутація основного соратника і головного «гаманця» Арсенія Яценюка. Напередодні візиту віце-президента США Джо Байдена в Україну, в ході якого очікується прийняття остаточного рішення про майбутнє українського прем'єра, більшість експертів і спостерігачів зійшлися на думці, що заява Мартиненка – показова вистава для американського гостя. Яценюк відводить від себе загрозу, відсторонюючись від партнера, безкарність і сумнівність джерел доходів якого вважаються однією з головних претензій до прем'єра.

    Втім, Мартиненко – політик з величезним досвідом, що впевнено почував себе за будь-якої влади, навряд чи погодився бути просто «розмінною монетою». Показово, що Байден поїде з Києва вже 8 грудня, а голосувати за позбавлення мандата Мартиненка Рада планує лише через два дні після цього – 10 грудня. Цілком імовірно, що після візиту американського віце-президента зняття депутатства з «Колі 20%» буде вже не потрібне команді Яценюка.

    Якраз у день заяви Мартиненка було офіційно призначено людину, яка й може впритул зайнятися долею поки ще нардепа. Генеральний прокурор Віктор Шокін обрав з-поміж двох претендентів, що залишилися, антикорупційного прокурора. Ним став 30-річний Назар Холодницький. Його кандидатурі віддали перевагу перед 31-річним героєм АТО, що захищав Донецький аеропорт, Максимом Грищуком. Втім, «кіборга» невдовзі призначили першим замом Холодницького.

    Фронт робіт у нового головного борця з корупцією величезний – навіть Мартиненко сам від депутатської недоторканності відмовляється, «розв'язуючи руки» прокуратурі. Холодницький запевняє, що він ні від кого не залежить, і всій країні дуже хотілося б в це вірити. Прямого компромату на нього наразі не знайдено, як не старалися, хоча й очевидно, що він людина більш прогнозована і «системна», ніж Грищук.

    У масовій свідомості українців антикорупційний прокурор повинен стати мінімум Чаком Норрісом вітчизняної політики, «рубаючи корупціонерів на корені». Однак завищені очікування та підвищена увага – не головна проблема Холодницького. Боротися йому належить зі схемами, що вкорінювалися десятиліттями, цілим способом мислення суспільства, в якому корупція – явище повсякденне і загальноприйняте, та ще й зі спокусами, котрі корупціонери можуть новому прокурору запропонувати.

    Закінчення 2-х місячної епопеї з антикорупційним прокурором теж пов'язали з візитом Байдена. Шокін, як і всі, вирішив підтягнути хвости, хоча з головних двієчників і прогульників – в очах Вашингтона – йому все одно не вибитися. Проте це строгі американські вчителі не шанують Віктора Миколайовича, а ось «класний керівник» Петро Олексійович Шокіна любить і в талант його вірить. Минулого тижня Порошенко дав зрозуміти, що Генеральний прокурор на своїй посаді пропрацює ще рік, доки не закінчить реформу прокуратури. І ніякий Байден не указ, і всі заяви США про проблеми в прокуратурі теж. Нехай у Білому Домі теж чекають ще рік, а наразі радіють Холодницькому, хоча вони й хотіли бачити антикорупційним прокурором Віталія Каська. Ось таке взаєморозуміння між партнерами.

    А поки Байденом не почали називати дітей в Україні, визначилася головна інтрига від приїзду посланника Барака Обами. Інспекція з Білого Дому співпала із закінченням імунітету уряду. До змін в уряді в Україні готуються вже давно, а 11 грудня Верховна Рада зможе проголосувати за відставку Кабміну. Байдену відводиться останнє слово в питанні складу і керівництва нового уряду.

    Тому активна фаза прем'єріади минулого тижня і стартувала. Яценюк – як фаворит перегонів, пообіцяв увесь наступний тиждень звітувати за рік роботи. Такого напруження не витримав міністр інформаційної політики Юрій Стець і подав у відставку. Дія в принципі логічна, адже звіт Стеця за рік міг би викликати справжнє божевілля у Facebook. Хоча, напевно, відзвітувати за байдикування не вдалося б навіть такому професіоналові у сфері інформації, як Стець. Тому він йде на заслужений відпочинок, залишаючи Яценюка без «потужної пропагандистської підтримки» на час вирішення долі Кабміну.

    Прем'єр за тиждень не лише почав розповідати про свої досягнення, «позбавився» від Мартиненка, а й зусиллями своєї бравої гвардії в МВС не пустив в країну Дмитра Фірташа. Олігарх, затриманий в Австрії на прохання США, вирішив повернутися на батьківщину після тривалих судових розглядів, однак соратники Яценюка зробили все, щоб цього не сталося. Адже навіщо Україні повернення олігарха, розшукуваного Штатами, перед приїздом самі знаєте кого.

    Якби Арсена Авакова та Антона Геращенка не було в Україні, їх варто було б вигадати – як незмінних генераторів мемів і жартів для країни. Спочатку вони тиждень розповідали, як будуть заарештовувати Фірташа відразу після його прильоту в Україну, а потім, незважаючи на заяву олігарха про те, що приїжджати він передумав, все одно вирушили до «Борисполя», озброївшись спецназом і фотоапаратами. А раптом бізнесмен обдурить і спробує прошмигнути в країну?

    Таким чином, відмінений самим Фірташем приїзд Фірташа було вдало відбито, і тепер жодних розшукуваних Америкою за хабарі олігархів в Україні немає. Зате через кілька днів Яценюк заявив, що Україна відновить подачу електроенергії на два кримських заводи: «Кримський титан» і «Кримський содовий завод», нібито задля уникнення техногенної катастрофи. До речі, обидва заводи належать Фірташу. Як там кажуть – збіг? Не думаю…

    Наталія Яресько, хоч і чисто формальний кандидат в прем'єри, але про всяк випадок до приїзду співвітчизника теж підготувалася. Мінфін представив бюджет на наступний рік. Розрахований він за середнім курсом 24,1 гривні за долар. Було також обіцяно деяке підвищення соціальних стандартів – гривень так на 100-200, однак ключове слово тут – підвищення.

    Найактивнішу діяльність розвинув губернатор Одеської області Міхеіл Саакашвілі. Він не припиняв критикувати Яценюка, розповідав, що відмова Мартиненка від мандата – це показуха, вкладався в рекламу, а наприкінці тижня навіть провів Антикорупційний форум в Одесі.

    На ньому нещодавно позбавлений грузинського громадянства колишній президент обвинувачував політиків і олігархів у заподіянні державі мільярдних збитків. Одеський губернатор називав великі суми та сфери, в яких їх було вкрадено. Викривав Саакашвілі Ріната Ахметова, Ігоря Коломойського, Андрія Іванчука, Дмитра Фірташа, Миколу Мартиненка. Головним же винуватцем усіх бід було названо, звичайно, Яценюка. В унісон з виступом Саакашвілі в Києві з'явилися плакати з текстом «Біжи, кролику, біжи» та вже відомою нам датою – 11 грудня.

    Однак заяви Саакашвілі викликають деякі питання. Насамперед, глава Одещини забуває, що його прізвище не Холодницький і характер діяльності у нього дещо інший. Водночас, крім відомих імен і великих цифр Саакашвілі більше не наводить нічого: ні документів, ні назв фірм, ні фото-, відео-, аудіодоказів. Без всього цього будь-яка презентація – порожня демагогія. І головне, чому в списку Саакашвілі немає імен близьких президенту Петру Порошенку людей? Невже Ігор Кононенко та Костянтин Григоришин вже не підозрюються у корупції? Одним словом, якийсь неоднозначний борець з корупцією із Саакашвілі виходить.

    У Криму своя повістка дня. На півострів приїжджав Володимир Путін – вмикати світло. Росіяни планували запустити першу нитку енергомоста з Кубані по Керченській протоці. Нитка може забезпечити передачу 200 мегават на день. І хоча Криму для повного забезпечення необхідно на день 1100 мегават, рівень всезагального захоплення це не знизило, а Путін став першим «президентом – подовжувачем». Тепер офіційно світло на півострові є – сам президент забезпечив, а що по факту – нікого не цікавить, по телевізору цього все одно не покажуть. Щоправда, всього через день після приїзду Путіна жителі Фороса вийшли на мітинг – у місті електрики немає взагалі, зник також мобільний зв'язок, а в Ялтинському зоопарку без опалення продовжують вмирати тварини. Але це вже зовсім інша історія – Москва ж сказала: світло є.

    За кордоном антитурецька істерія РФ набирає обертів. У своєму щорічному зверненні до Федеральних зборів Путін осідлав войовничу риторику, і навіть двічі згадав Аллаха. Туреччина стала головною темою виступу, а про Україну російський президент взагалі жодного разу не згадав. Всього за рік порядок денний РФ змінився кардинальним чином – торік основну частину виступу російський президент присвятив подіям в Україні та Криму. Незмінним залишається єдине – внутрішньоросійських проблем Путін досі не помічає.

    Водночас його риторика все більше радикалізується. Фраза «Аллах вирішив покарати правлячу кліку в Туреччині, позбавивши її розуму і глузду» більше схожа на цитату з Instagram Рамзана Кадирова, ніж на виступ глави держави.

    Росія звинувачує Туреччину і особисто Тайїпа Ердогана у зв'язках з «Ісламською державою», заробітку на контрабанді нафти. Анкара всі звинувачення заперечує і готує військову базу в Іраку, на що Багдад відповідає обіцянкою звернутися за прямою військовою допомогою до Росії. «Путін, введи війська» від іракців – це сильно, звичайно. Тим часом морські піхотинці РФ вже беруть участь в наземних операціях регулярної армії Сирії, а до авіаударів по ІДІЛ приєдналася Великобританія. Конфлікт на Близькому Сході загострюється.

    На цьому тлі активізувалися відносини України з Туреччиною. Петро Порошенко 1,5 години спілкувався з Ердоганом в Парижі під час екологічного форуму і пообіцяв поглиблення співпраці з Анкарою по всіх напрямах. Як говориться, ворог мого ворога – мій друг.

    Нехай новий тиждень принесе більше позитивних новин, а Путін частіше забуває про Україну.

    Теги: Крим Путін США шокін Верховна Рада Порошенко Саакашвілі Арсен Аваков Стець Яресько Фірташ Арсеній Яценюк Антон Геращенко микола мартиненко Ердоган Джозеф Байден ІДІЛ Сирія Назар Холодницький Максим Грищук
    ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ
    Коментарі
    1000 символів лишилося
    ТОП МАТЕРІАЛІВ



      Архів