Тарифний удар

    7 Квiтня, 2015 12:28
    З квітня вартість газу для населення зросла майже в 7 разів, а електроенергії – приблизно вдвічі. Гаряча вода і теплова енергія подорожчають на 50-70%. Уряд називає це реформами у сфері ЖКГ. Чи обґрунтоване підвищення розцінок на комунальні послуги?

    Шокова терапія

    Стартом глобальної кампанії з підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги слід вважати лютневе рішення НКРЕКУ, що передбачає планомірне підвищення вартості електроенергії більш ніж в 5 разів – до 1,68 грн за кВт. Втім, ця процедура, перший етап якої стартує з початку квітня нинішнього року і передбачає збільшення розцінок до 36,6 коп. за кВт (при споживанні до 100 кВт на місяць для основних категорій споживачів) і 63 коп. за кВт (при споживанні від 100 до 600 кВт на місяць), розтягнеться аж до березня 2017 року. Куди більшим "ударом" для населення виявилося березневе рішення НКРЕКУ, що передбачає багатократне збільшення вартості блакитного палива. З квітня його ціна зросла з 1,089 грн за 1 куб. м до 3,6 грн за 1 тис. куб. м при споживанні до 200 куб. м на місяць і до 7,188 грн за 1 куб. м за весь спожитий понад зазначеного ліміту газ. Використання двохтарифної сітки передбачено тільки в опалювальний сезон. В інший час – з травня по вересень включно – вартість газу складе 7,188 грн за 1 куб. м.

    Як і слід було очікувати, після цього уряд заговорив про необхідність збільшення вартості інших комунальних послуг – центрального опалення, гарячого і холодного водопостачання. І це цілком логічно. Адже в собівартості теплової енергії ціна газу досягає 70%, а витрати на транспортування води і теплоносія приблизно на 25% складаються з вартості електроенергії. За даними начальника управління економіки систем життєзабезпечення Міністерства регіонального розвитку Наталії Хоцянівської, опалення подорожчає на 73%, гаряча вода – на 55-57%. Холодна вода теж виросте в ціні на 40-100%, залежно від фінансового стану водоканалу. Але це відбудеться не раніше травня і лише в деяких регіонах. Більшість експертів передрікають перегляд цього тарифу тільки наступної осені. "Його встановлюють місцеві влади, які спробують стримати подорожчання до місцевих виборів", – пояснює пані Хоцянівська.

    Першими відчують "покращення" від уряду Арсенія Яценюка мешканці приватного сектора. Враховуючи, що під час опалювального сезону в середньому одне домогосподарство витрачає близько 400-450 куб. м блакитного палива на місяць, витрати мешканців приватного сектора на обігрів будинків зростуть приблизно в 5 разів. Якщо минулої зими власник будинку площею 100-150 кв. м платив за газ в опалювальний період близько 400-500 грн на місяць, то наступної зими йому доведеться викласти від 2 до 2,5 тис. грн на місяць. З урахуванням зростання вартості електроенергії (другий етап підвищення розцінок передбачений з 1 вересня 2015 року) загальна сума витрат на утримання домогосподарства може досягти 3 тис. грн на місяць в холодну пору року. Втім, не солодко доведеться й жителям багатоповерхівок. Подібні витрати на утримання житла очікують і їх, але з часом.

    Зворотний ефект

    Необхідність перегляду тарифів керівництво країни пояснює вимогою міжнародних кредиторів, які нібито включили це в умови отримання чергового траншу від МВФ. Грошові запозичення, як заявляв раніше прем'єр Арсеній Яценюк, дозволять уникнути дефолту, тобто розрахуватися за поточними зобов'язаннями перед кредиторами, а також стабілізувати економічну ситуацію і курс гривні. Компенсація різниці між встановленими та ринковими тарифами – одна з найбільш ємних видаткових статей бюджету. Наприклад, при верстці головного фінансового документа на 2015 рік Кабмін заклав на компенсацію НАК "Нафтогаз України" (різниця між цінами закупівлі імпортованого газу для потреб ПЕК і населення та діючими цінами) 31,5 млрд грн. Тому рішення уряду, на перший погляд, цілком очевидне. Але, посилаючись на вимоги МВФ, чиновники дещо лукавлять. Насправді Фонд вимагав лише скоротити бюджетні витрати. Для досягнення такого результату існує чимало способів: ліквідація низки держструктур, скорочення числа бюджетників, припинення фінансування численних цільових програм, фактичним завданням яких є крадіжка бюджетних коштів, наведення порядку у сфері держзакупівель і т.п.

    Кредитори вимагають скорочення дефіциту "Нафтогазу України" та дефіциту державного бюджету. Один зі способів – підвищення тарифів і субсидування. Однак це спрацює, якщо ситуація в економіці почне стабілізуватися, а реальні доходи населення – підвищуватися. Інакше прийдуть до друкування грошей на субсидії та чергового кола інфляції і девальвації в країні", – пояснює співголова Фонду енергетичних стратегій Дмитро Марунич.

    Чи дозволить тотальне підвищення тарифів істотно знизити витрати бюджету – велике питання. За оцінками уряду, після перегляду розцінок число бажаючих отримати субсидії на оплату комунальних послуг зросте в 3,5-4,5 рази – з нинішніх 1,2 млн до 4-5 млн сімей. На такі цілі в бюджеті нинішнього року закладено 24 млрд грн. Однак даних коштів на всіх бажаючих може не вистачити. Понад те, на думку багатьох експертів, частина громадян просто не зможуть з тих чи інших причин отримати субсидії. В першу чергу це стосується людей, що проживають на знімних квартирах, власники яких навряд чи погодяться переоформити на орендарів особові рахунки. А це означає, що країну найближчим часом чекають тотальні неплатежі, через які підприємствам житлово-комунальної сфери, в кращому разі, вдасться зібрати торішній обсяг коштів, а в гіршому – значно менше. Якщо ці прогнози справдяться, постачальники комунальних послуг, що знаходяться в приватній власності, можуть просто відключити бюджетні установи та житловий фонд від теплопостачання, енергопостачання, подачі газу та води, посилаючись на брак коштів для закупівлі того ж блакитного палива.

    Ці фінансові провалля, швидше за все, доведеться закривати державі. У кінцевому рахунку витрати на виплату субсидій і підтримку підприємств ЖКГ можуть перевищити колишні витрати бюджету на компенсацію різниці в тарифах. "Увімкнувши друкарський станок і різко девальвувавши гривню, уряд просто зробить населення неплатоспроможним. У такій ситуації підвищувати тарифи абсолютно безглуздо: основній частині населення буде нічим платити, інші намагатимуться мінімізувати витрати, в тому числі шляхом використання протиправних методів (незаконні врізки в систему газопостачання, відмотування електролічильника тощо). У нинішній економічній ситуації різке збільшення тарифів можна сміливо назвати геноцидом українського народу", – переконаний експерт, що побажав залишитися неназваним.

    У чиновників повальна амнезія

    Ще більше питань у громадян викликає розмір підвищення тарифів. Керівники країни стверджують, що їх необхідно підняти до середньоєвропейського рівня. При цьому вони замовчують, що виробництво даних послуг в Україні є набагато дешевшим, а доходи основної маси українців – в 10-20 разів нижчими від доходів жителів країн ЄС. І не хочуть пояснити, чому раніше запевняли в неможливості підвищення розцінок.

    Ще рік тому Україна видобувала на своїй території понад 20 млрд куб м газу. Саме цей газ протягом багатьох років прямував для задоволення потреб населення і підприємств ЖКГ, чим і пояснювалися низькі тарифи. Вартість його реалізації для найбільших газодобувних компаній країни встановлює Національна комісія, що здійснює регулювання у сфері енергетики.

    Відповідно до рішення НКРЕ, в 2014 році держкомпанія "Укргазвидобування" повинна була продавати газ по 349,2 грн за 1 тис. куб. м, "Чорноморнафтогаз" – по 452 грн за 1 тис. куб. м, "Укрнафта" – по 562,5 грн за 1 тис. куб. м. Проте постачати газ населенню за колишніми цінами уряд не має бажання, хоча буквально півтора роки тому Арсеній Яценюк гнівно вимагав цього від уряду Миколи Азарова, який заявив про необхідність підвищення розцінок. "Населення споживає 18 млрд куб. м газу на рік, а видобуваємо ми 20 млрд. Кожен з вас повинен отримувати газ власного виробництва, вартість якого $ 70 (при курсі 8 грн за 1 долар – ред.). Але цей газ вам не віддають, його продають по 300-400, а різницю кладуть у свою кишеню", – пояснював українцям в кінці 2013 року пан Яценюк. Схоже, можливість нажитися на продажу українського газу за європейськими цінами припала йому до душі, тому у прем'єра несподівано загострилася амнезія.

    Подібна ситуація і з розцінками на електроенергію. Встановлюючи нові тарифи, українські функціонери посилаються на Європу, в якій вартість 1 кВт/год становить від 0,08 євро в Болгарії до 0,3 євро в Данії, хоча в більшості країн варіюється в діапазоні 0,15-0,2 євро. Але собівартість її виробництва в Україні, за даними НКРЕ, варіюється залежно від типу генерації: на гідроелектростанціях – 0,11 грн, на АЕС – 0,18 грн, на теплових електростанціях – 0,45-0,46 грн. За даними заступника генерального директора Центру досліджень енергетики (EIR Center) Вадима Гламаздіна, на частку працюючих нині ТЕС припадає майже 50% сумарної потужності. Виходячи з цього, тарифи, що діяли до 1 квітня, можна вважати економічно обґрунтованим.

    Якщо ж не підводити розцінки на газ та електроенергію, то розмови про підвищення вартості тепла і води безглузді. Але схоже, ці аргументи не хвилюють колишнього менеджера корпорації "Roshen" Дмитра Вовка, призначеного керівником профільного регулятора – Національної комісії регулювання енергетики і комунальних послуг.

    Коментарі
    1000 символів лишилося
    ТОП МАТЕРІАЛІВ



      Архів