Сутінки капіталізму

    25 Листопада, 2015 16:12
    Чергова економічна криза погрожує затягнутися і стати кінцем епохи капіталізму. Суспільство стрімко змінюється, а класичні економічні процеси втрачають своє домінуюче положення

    У вас є робота? Ви ще вважаєте себе представником середнього класу? Завтра ви станете зайвими у новій економічній реальності. І справа не в безпорадній економіці України. Українська економіка – лиш викривлене дзеркало світових процесів.

    Все має свій початок і кінець. Кожна епоха і суспільний лад мають етапи зростання, піднесення, спаду і смерті.

    Світова фінансово-економічна криза, що розпочалась у 2008 році, поставила перед світом питання – це лише тимчасовий економічний спад чи щось більше? Занепад капіталізму?

    Чому капіталізм вичерпав себе

    Першою ознакою глибокої кризи капіталістичного ладу можна назвати так звану «фінансіалізацію» світової економіки.

    Вона являє собою процес активного розвитку фінансового сектору відносно промислового та проявляється у зростанні частки першого у ВВП.

    Історія не відкинула теоретичних міркувань Карла Маркса, а лише відстрочила їх.

    За даними Банку міжнародних розрахунків (БМР) на кінець 2013 року сума всіх деривативів у світі досягла астрономічної позначки у 710 трлн доларів, що на 20% більше, ніж було на початку кризи 2008 року. Для порівняння – світовий ВВП у 2013 році склав лише 87 трлн доларів.

    Інакше кажучи, фінансовий капітал втрачає функцію «крові» економіки, що сприяє більш ефективному виробництву та інноваціям, та перетворюється на самодостатній сектор.

    Фінансова система починає ускладнюватись, самовідтворюватись та розширюватись – жити власним життям.

    Наприклад, стає більш економічно вигідним інвестувати у похідні цінні папери (деривативи), ніж відкривати нове виробництво.

    Звідси захмарні зарплати керуючих хеджфондів, страхових компаній, міжнародних банків і маргінальне становище промислового сектору.

    Якщо апетити фінансистів, теоретично, можна вгамувати, то інформаційний і технологічний процес не зупиниш. Саме він, як це не парадоксально, є другою рушійною силою кризи капіталізму.

    Смерть середнього класу

    Інформаційні технології немов бульдозер змітають робочі місця середнього класу, який був основним джерелом попиту для «суспільства споживання».

    А споживав середній клас завзято і, як правило, у кредит. Коли «посипалися» кредити, здулися й ринки, зокрема, нерухомості.

    Криза 2008 року, яка триває і не збирається відступати, – це криза не стільки фінансова, скільки попиту.

    Вагому роль у трансформації капіталістичної системи відіграє ціна праці – власник виробництва завжди намагається мінімізувати її.

    Першим історичним джерелом дешевої робочої сили було село. Проте поступова урбанізація вичерпала цей ресурс і змусила виробників переміщувати виробництва за межі країни, що й стало джерелом прискореного розвитку Південної Кореї та Китаю.

    З іншого боку, цей процес скорочував кількість занятих у виробництві у високорозвинених країнах.

    Історія не відкинула теоретичних міркувань Карла Маркса, а лише відстрочила їх.

    Революційний робочий клас не скинув капіталістичний лад, а завдяки автоматизації та технологічним інноваціям перетворився у клас середній.

    Остання технологічна хвиля робить його непотрібним. До механізації праці додається роботизація та «електронізація». Саме вони задають довгостроковий тренд вивільнення робочої сили.

    Нові технології створюють нові спеціальності та робочі місця, але їх кількість значно менша від кількості тих робочих місць, які зникають.

    За прогнозами американської компанії Celent, впродовж поточного десятиліття кількість банківських відділень скоротиться на 30-40%. Потужна фінансова група Unicredit Group згідно з прийнятою стратегією до 2018 року закриє 800 відділень, до цього часу 90% транзакцій стануть дистанційними.

    На цьому тлі доволі смішно спостерігати за нашими абітурієнтами, які тисячами штурмують банківські факультети економічних вузів. Через 5 років всі вони стануть освіченими безробітними.

    Нові технології створюють нові спеціальності та робочі місця, але їх кількість не тотожна і не більша від кількості тих робочих місць, які зникають. Вона значно менша. Структурне безробіття невпинно зростає.

    Ми спостерігаємо відносно високі доходи працівників ІТ сфери на тлі скорочення доходів інших спеціалістів. Так, збільшення числа блогерів не заміщує зникнення оплачуваних місць у журналістиці.

    Наскільки високою є ймовірність, що 70% кваліфікованої робочої сили стануть розробниками програмного забезпечення?

    Індія з мільйонами програмістів займає провідне місце на ринку програмного аутсорсингу, що не позбавляє більшості мешканців країни необхідності жебракувати.

    Сфера торгівлі швидко автоматизується за допомогою кур`єрської доставки та інтернет-магазинів, а у традиційних супермаркетах і крамницях продавці та касири замінюються електронними сканерами.

    З розвитком штучного інтелекту позиції менеджменту будуть також стрімко скорочуватись.

    Ми спостерігаємо інфляцію статусу освіченої людини – диплом вже не є гарантованим соціальним ліфтом.

    Далеко ходити вже не треба – на фінансових ринках людей-трейдерів замінюють автоматичні системи, які у тисячу разів швидше приймають рішення.

    Коли в середині минулого століття на ноги ставала автомобільна промисловість, разом з нею зростали міста, індустріальні виробництва, збільшувалась кількість робочих місць. Однак де сьогодні славне місто Детройт?

    Виробники яскравих гаджетів і мобільних телефонів не створюють технологічних ланцюгів на зразок автомобільної промисловості – все штампується швидко, технологічно і за межами країни.

    Скільки ваших знайомих задіяні прямо чи опосередковано у цій індустрії? А загалом по країні?

    Для України це більш ніж актуальне питання – у нас зникає промисловість, і її не заміщує інноваційна чи інформаційна економіка.

    Інформаційні технології роблять доступною робочу силу в усьому світі. Ви продаєте туристичні тури, консультуєте, перекладає? Всю цю роботу вже готові робити дистанційно інші люди й за меншу платню.

    Ще до 2040 року ми можемо досягти 50% структурного безробіття, а потім – 70%.

    Освіта теж стає дистанційною і доступною багатьом. Ми спостерігаємо інфляцію статусу освіченої людини – диплом вже не є гарантованим соціальним ліфтом.

    Усі ці реформи в освіті зі збільшенням термінів навчання теж є ознаками кризи – держави намагаються будь-яким чином відтягнути момент зустрічі молодої людини з ринком праці, де для неї вже не буде місця.

    Легіон викладачів шкіл та вишів має готуватись на вихід з речами. Інформаційні технології і їм не залишать місця у світі, де лекції Гарварду чи Масачусетського технологічного університету будуть на відстані одного кліку комп`ютерної миші.

    Комп`ютеризоване заміщення робочих місць середнього класу, що розпочалось наприкінці ХХ ст., відбувається швидше, ніж механізація ручної праці, яка охопила майже все ХІХ ст. та три перші чверті ХХ ст.

    За розрахунками американських економістів-теоретиків, ще до 2040 року ми можемо досягти 50% структурного безробіття, а потім 70%.

    Ми досягнемо світу, у якому працює невелика частина суспільства, а більшість перебуває без роботи або конкурує за ручну низькооплачувану працю.

    Скільки планет Земля нам потрібно?

    Є ще декілька факторів, які підводять капіталізм до занепаду.

    По-перше, капіталістичний спосіб економіки майже безконтрольно виснажує природні ресурси планети.

    По-друге, зростає навантаження на екологічну систему – шкідливі викиди, токсичні відходи збільшуються в геометричній прогресії, і що прикро – відповіді для вирішення цих викликів досі немає.

    «Золотий мільярд» – це не вигадка лівих, а необхідна константа для світового економічного балансу. Коли баланс руйнується, приходить війна.

    Наприклад, щоб забезпечити зразковий рівень капіталістичного споживання на рівні мешканців США, ми повинні мати 4,1 планет Земля.

    Інакше кажучи, «золотий мільярд» – це не вигадка лівих, а необхідна константа для світового економічного балансу. Коли баланс руйнується, приходить війна.

    ООН, якщо ви не в курсі, визначила, що єдиним шляхом прогодувати населення планети є використання у якості джерела білку… комах.

    Для подолання наслідків кризи 2008 року світовій банківській системі потрібно було 10% світового ВВП тільки на самому початку, а для вирішення проблеми голоду у світі вистачило б 0,5%.

    Ілюстрацією проблеми з неконтрольованими викидами є великі океанічні звалища сміття, які за площею вже більші за Австралію. Про радіоактивні викиди, які людство не вміє переробляти, та зникнення тропічних лісів можна навіть не згадувати.

    Злам світової політики

    Капіталізм – це дуже гнучка система, здатна до відновлення і трансформації, але іноді для цього потрібні війни та потрясіння, які на більш тривалих циклах змінюють ешелон світових наддержав.

    Внутрішня експансіоністська сутність капіталізму зіштовхнеться з географічними та природними обмеженнями.

    Модель світової безпеки, що склалася після Другої світової війни, вже відходить у історію.

    У рамках введення «безумовного доходу» кожному громадянину Фінляндії на початковій фазі виплачуватимуть 550 євро на місяць, надалі – по 800.

    Наша країна знаходиться в одному з епіцентрів цих процесів. Не забуваймо: під час двох світових воєн минулого століття Україна була серед основних театрів бойових дій.

    Російський імперіалізм, агресивні ісламські рухи на Близькому Сході – все це вісники зламу існуючої суспільно-політичної моделі світу, обумовлені саме економічною безпорадністю нафтогазових держав перед новим технологічним етапом розвитку людства.

    Етапом, де у колі високорозвинутих країн залишиться меншість. Саме цим зумовлюються ініціативи США щодо створення потужних економічних блоків з ЄС та країнами Тихоокеанського регіону.

    Але не все так погано для людства. Контури майбутнього пост-капіталістичного світу вже починають окреслюватись у деяких розвинених капіталістичних країнах.

    Що придумали скандинави

    Скандинавські країни завжди були взірцем для наслідування. Маючи розвинену капіталістичну економіку, вони незмінно підтримували високі соціальні стандарти, яким могли б позаздрити соціалістичні країни.

    При капіталізмі для виробника послуг чи товарів важливий платоспроможний попит. Саме його стрімке скорочення є ключовою проблемою сьогоднішньої кризи.

    Цю нехитру кейнсіанську модель скандинави намагаються скорегувати з врахуванням об`єктивного скорочення робочих місць.

    А саме: гарантувати кожному громадянину незалежно від його працездатності гарантований щомісячний дохід. Хочеш – працюй, хочеш – не працюй. Але дохід матимеш у будь-якому разі.

    Виробники сплачують державі податки, гроші повертаються громадянам як допомога, ті купують товари і послуги, користуючись грошима як інструментом підтримки найбільш конкурентоздатних виробників.

    Єдина можлива перешкода – банківський сектор, який може вимивати грошову масу через кредитування і виводити кошти за межі країни. Плюс необхідна гармонічна експортно-імпортна модель, адже замкнуте натуральне господарство у межах однієї країни не побудуєш.

    Для «перезапуску» капіталізму чи його трансформації є два шляхи – або перехід до нового технологічного укладу, або війна.

    Фінляндія вже розпочала розробку планів щодо введення «безумовного доходу». На початковій фазі кожному громадянину будуть виплачувати 550 євро на місяць, надалі – по 800.

    У січні 2016 року влада міста Утрехт (Нідерланди) розпочне соціальний експеримент. Грошові виплати складуть 900 євро на особу або 1300 євро на сімейну пару.

    Це не перші експерименти. У 2011 році у канадській провінції Манітоба така ж соціальна політика стабілізувала ринок праці та підвищила якість освіти і здоров`я.

    Подібні досліди проводились у деяких регіонах Намібії та Індії і теж призводили до позитивного соціально-економічного ефекту.

    Багато європейських партій сьогодні беруть на озброєння ідею «безумовного доходу» і лобіюють її впровадження.

    Горизонти майбутнього

    Будемо відвертими – навіть модель «безумовного доходу» не вирішить глобальних проблем капіталістичного світу, адже вона доступна лише розвиненим країнам, які будуть підтримувати достойний рівень споживання за рахунок країн «периферії». Екологічне навантаження на Землю залишиться.

    Людство стоїть перед новими викликами. На зміну майновій нерівності приходить нерівність інформаційна та біологічна. Вже сьогодні завдяки біотехнологія майже реальним є проектування людей із заданими параметрами зовнішності, інтелекту, здоров`я. Дітей з такими характеристиками зможуть дозволити собі лише заможні прошарки суспільства, які назавжди зафіксують своє панівне становище.

    Соціальні ліфти буде перекрито повністю, і ми ризикуємо повернутись у кастову систему.

    Для «перезапуску» капіталізму чи його трансформації є два шляхи – або перехід до нового технологічного укладу, або війна. Проблема в тому, що нова війна буде останньою для історії людства.

    З іншого боку, людство неоднорідне, тому трансформація капіталістичних відносин у нові форми теж буде різною.

    Сьогодні ми є свідками глобальних змін, і хочеться вірити, що у нас залишається час встигнути в останній вагон цивілізаційного потягу.

    Теги: Канада ООН США ВВП безробіття кредитування Друга світова війна індія ЄС Фінляндія екологічна катастрофа Китай спад аутсорсинг Південна Корея економічна криза вища освіта Unicredit Group
    ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ
    Коментарі
    1000 символів лишилося
    ТОП МАТЕРІАЛІВ



      Архів