Суддя на мільйон: кого хочуть прилаштувати у Верховний Суд

    17 Березня, 2017 09:20
    Сумнівні рішення, порушення прав людини, корупція та некомпетентність – це лише частина характеристик претендентів на посади суддів Верховного Суду

    Зараз в Україні відбуваються одразу два основоположних конкурси, призначення яких – поліпшити судову систему країни і повернути їй довіру громадян, яка наразі не перевищує 7%.

    Однак вже на етапі конкурсного відбору стало зрозуміло, що на ключові посади претендують безліч одіозних суддів, за якими тягнеться цілий шлейф неправомірних рішень і корупційних скандалів.

    Серед таких служителів Феміди є й суддя Вищого адміністративного суду України (ВАСУ), а нині кандидат на посаду до Верховного Суду Михайло Смокович.

    Це той самий суддя, який у 2010 році забезпечив Віктору Януковичу участь у президентських виборах, відхиливши позов до ЦВК про незаконність реєстрації цього кандидата.

    У 2013 році його підпис стояв під рішенням суду про позбавлення депутатського мандата Сергія Власенка, який виступив захисником Юлі Тимошенко у відкритій на неї кримінальній справі. А після падіння режиму Януковича він став послідовним захисником суддів, які переслідували учасників Євромайдану.

    Коли в суспільстві заговорили про зміни, і постало питання про очищення й перезавантаження судової системи, Смокович заявив про те, що суди ліквідують штучно, з суддями просто розправляються, а новий Закон «Про судоустрій і статус суддів» є неконституційним і прийнятим на «договорняках».

    Однак згодом, усвідомивши, що ніхто й не планує серйозно змінювати систему, а навпаки, ретельно збирає і оберігає «досвідчені кадри», він різко змінює свою риторику. Суддя багато працює над болючим для нього питанням обмеження проведення мирних зібрань в Україні та претендує на посаду у Верховному Суді.

    Смокович зацікавив Банкову своєю поступливістю і «правильними» рішеннями часів Януковича, величезною мережею родинних зв'язків в судах і ГПУ, а також сумнівними епізодами профдіяльності.

    Правда, заради продовження кар'єри йому довелося все-таки потерпіти деякі демократичні незручності у вигляді заповнення електронної декларації. І не особливо заможний, судячи з декларацій за 2013-2014 роки, Смокович, банківські рахунки якого ніколи не перевищували 80 тис. грн, виявився не таким вже й злидарем з готівкою у вигляді 375 тис. грн, 87 тис. доларів і півтори тисячі євро.

    Ну, а решта майна сім'ї – дві квартири в Луцьку і одна в Києві, два гаражі, машина та мотоцикл – за нинішніми мірками не така вже й розкіш. Мають же люди десь жити, на чомусь пересуватися і зберігати автотранспорт.

    Як би там не було, а посада судді ВС з зарплатою у кілька сотень тисяч гривень відкриє Смоковичу нові перспективи поправити своє матеріальне становище.

    А за інформацією ЗМІ, Адміністрація президента вже погодила попередній список суддів, які за будь-яких обставин мають пройти до ВС, і наполегливо рекомендувала Вищій кваліфікаційній комісії суддів України (ВККСУ) його дотримуватися. Серед усіх інших «потрібних» кандидатур значиться й Михайло Смокович.

    Цілком ймовірно, що цей персонаж зацікавив Банкову відразу з кількох причин: своєю поступливістю і «правильними» рішеннями часів Януковича, величезною мережею родинних зв'язків у судах та Генпрокуратурі, а також сумнівними епізодами своєї професійної діяльності, за які його завжди можна приструнити і зробити більш лояльним до дзвінків з АП.

    Корисні зв'язки

    Так сталося, що більшість скандальних судових рішень в Україні виносить ВАСУ. За своїм неоднозначним іміджем з ним може змагатися хіба що Печерський суд Києва.

    Саме Вищий адмінсуд розглядає справи про порушення органами влади прав і свобод громадян та юридичних осіб. Влада, зрозуміло, намагається на ці процеси вплинути, намагаючись знайти персональний підхід до кожного судді.

    Сам Смокович в одному з інтерв'ю визнавав, що протягом усієї своєї кар'єри у всіх судах він стикався зі спробами влади впливати на суддів. Але він, мовляв, на жодні умовляння не піддавався і кураторів в АП ніколи не мав – ні раніше, ні зараз.

    Втім, цей факт викликає сумнів з урахуванням того, що саме після рішення Смоковича на користь Януковича у 2010 році стався його злет службовими сходами, а кар'єра його чисельних родичів у судах та місцевій владі стрімко пішла вгору.

    А рідні Смоковича справді є чим похвалитися. Дружина – співробітник Генпрокуратури. Відразу четверо близьких родичів працюють суддями у Волинській та Запорізькій областях. І за версією сайту «Наші гроші» суддівська династія Смокович з урахуванням всього кола широких родинних зв'язків є найбільшою в Україні.

    Водночас, судді Смокович та їхні родичі занадто добре відомі на Волині. Вперше про них заговорили у зв'язку зі справою про протиправне виселення з будинку жінки з двома дітьми в одному із сіл Волинської області. Будинок згодом купила мати судді Михайла Смоковича, а в розгляді цієї справи засвітився ще один його родич – суддя Луцького міського суду Віталій Ковтуненко.

    До речі, в період Революції Гідності Ковтуненко відзначився винесенням вироків щодо волинських євромайданівців. Саме тому ВККСУ рекомендувала його звільнити за порушення присяги, але ВАСУ, в якому за збігом обставин працює не чужий для Ковтуненка Михайло Смокович, це рішення скасував, зберігши одіозному судді його посаду.

    Суддю Смоковича згадують у зв'язку зі скандалом з винагородою в 500 тис. доларів за «належний» розподіл 10 га прибережної землі в Одеській області.

    Добре знають на Волині й сестру Смоковича, суддю Волинського окружного адмінсуду Віру Смокович. Своїми рішеннями вона забороняла місцевим міськрадам висловлювати недовіру президенту Януковичу, а також вимагати відставки уряду та позачергових парламентських виборів.

    Але такими корисними людьми коло близьких Михайла Смоковича не обмежується. Згідно з декларацією родинних зв'язків, п'ять його родичів є депутатами місцевих рад у Волинській області.

    Одним словом, у нього скрізь свої люди і скрізь можна вирішувати будь-які поставлені завдання. Очевидно, за це АП негласно рекомендує Смоковича до Верховного Суду. І водночас не забуває й про ті ниточки, за які його можна успішно смикати.

    Прибуткове місце

    Якщо більшість сумнівних рішень Смоковича часів президентства Януковича сьогодні вже приховано на запорошених полицях судових архівів, то його діяльність останніх кількох років навряд чи залишилася без уваги кураторів судової системи з Банкової. А увагу звернути є на що.

    Наприклад, у 2016 році його прізвище спливло у скандалі з розподілом 10 га прибережної землі в Одеській області. На цю ділянку претендували кілька компаній, однак в ході судових суперечок між ними ця ділянка дісталася структурі олігарха Олега Бахматюка. І під цим рішенням стояв підпис судді Смоковича.

    Тоді, за інформацією ЗМІ, отриманою з джерел у ВАСУ, люди Бахматюка вийшли на Смоковича з пропозицією фінансово простимулювати потрібне їм рішення. Злі язики озвучили, що винагороду оцінили в 500 тис. доларів.

    Невідомо, чим закінчилися ці переговори, і яка була реакція судді на таку нахабну й зухвалу пропозицію. Відомо лише, що рішення на користь Бахматюка було прийнято.

    Саме тоді й розгорівся скандал, оскільки Смокович і сформована ним у цій справі колегія суддів настільки захопилися, що зовсім випустили з уваги – раніше вони розглядали точно таку ж справу і винесли кардинально протилежне рішення.

    Але на цьому сумбурна й суперечлива діяльність судді не закінчилася. Вже в нинішньому році його прізвище спливло у скандалі з судовим розглядом з приводу рейдерського захоплення Житомирської кондитерської фабрики, яка належить ТДВ «ЖЛ» американського інвестора Ігоря Бойка.

    Суддя Смокович допомагає рейдерам Житомирської кондфабрики оскаржити рішення суду, винесені п'ять років тому.

    На початку 2016 року під прикриттям силовиків рейдери захопили фабрику в інтересах нардепа Сергія Пашинського. Але силове захоплення – це ще не належне оформлення, і знадобилися судові рішення, які б узаконили «віджимання». У реальних власників за плечима десятки виграних судів, які підтверджують, що підприємство ТДВ «ЖЛ» створене законно, а Ігор Бойко – його реальний власник. Відповідно, такі рішення судів є вагомим аргументом на користь реальних власників.

    І тут історія повторюється: аби хоч якось закріпитися на підприємстві, рейдери активно шукають виходи на «правильних» суддів з тим, щоб подати апеляцію, касацію і переглянути «незручні» рішення. От лише терміни оскарження невідповідних їм судових рішень давно минули: за законом на це відводиться, відповідно, 10 і 20 днів. А рейдерам потрібно оскаржити рішення суду, винесені п'ять років тому.

    До того ж є рішення, згідно з яким одному з представників рейдерів відмовили в оскарженні. Він стверджував, що не отримав текст судового рішення, а тому терміни потрібно відновити. На що суд резонно зауважив, що копію рішення було відправлено адресату, і якщо він її не отримав, це його проблеми. Про жодне законне відновлення слухання цієї справи не може й бути мови.

    Після довгих пошуків поступливіших суддів, рейдери роблять точно таку ж спробу. Тепер уже представник рейдерів заявив, що не отримав рішення суду в 2012 році, та почав вимагати більш ніж через чотири роки відновити строки оскарження. І о диво! Суд вирішив, що справу потрібно негайно розглянути.

    За цей процес взявся колега Михайла Смоковича суддя ВАСУ Микола Сорока. За даними джерел UA1 саме на нього вийшли представники рейдерів з пропозицією якось допомогти йому визначитися з винесенням потрібного рішення. У зв'язку з цим фігурувала сума винагороди в 500 тис. доларів.

    І знову невідомо, чим закінчилися ці переговори і якою була реакція судді на таку зухвалу і нахабну пропозицію, от тільки рішення на користь рейдерів було прийнято.

    Коли скандал вийшов за межі стін ВАСУ, суддя Сорока від гріха подалі кинув цю справу і швиденько написав заяву про відставку. Але на цьому етапі до процесу підключається наш старий знайомий – Михайло Смокович.

    Разом зі своїм колегою Сорокою він ще раніше розібрався у справі, й тепер уже особисто її розглядає замість того, аби на законних підставах відхилити позов.

    Це лише кілька епізодів, що демонструють, за які ниточки потім будуть смикати Смоковича його куратори, аби він приймав потрібні їм рішення.

    А ось про те, якими будуть ці рішення, можна лише здогадуватися. Однак з огляду на його минуле та сьогодення, це явно не будуть рішення на користь демократичних перетворень у суспільстві.

    Теги : ГПУ Янукович сергій пашинський АП цвк рейдерське захоплення «ЖЛ» ігор бойко ВККСУ Житомирська кондитерська фабрика бахматюк суддя Сорока ВАСУ Михайло Смокович
    ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ
    Коментарі
    1000 символів лишилося
    ТОП МАТЕРІАЛІВ


      Архів