Стати політичним трупом

    15 Квiтня, 2015 11:44
    Будь-яка політична боротьба залишає по собі так звані "політичні трупи". Мова йде про успішних в певний час політичних діячів, котрі в якийсь момент з блискавичною швидкістю починають втрачати високий політичний рейтинг
    Фото: Сайт партії Наша Україна

    Такі політики стрімко вилітають із політичної арени та відходять у забуття. Після них залишається відкритим лиш одне питання: що ж робить із успішних політиків "політичних трупів"?

    Наступаючи на граблі Ющенка

    Надмірний популізм, корупція, недалекоглядність, піар та зовнішні ефекти замість чорнової політичної роботи – все це чинники, які перетворюють  перспективних політиків на політичних нікчем. Іншими словами – на тих самих "політичних трупів".

    Першим і найзначимішим в історії сучасної України "політичним трупом" можна вважати екс-президента Віктора Ющенка. Утім, віддаючи йому належне, варто зазначити, що саме з його приходом до влади в Україні й почалась справжня політична боротьба. До того часу це скоріше була імітація. Відповідно, починаючи з 2010 року (час падіння Ющенка), усі, хто виходив на політичну арену України і програвав, так чи інакше наступали на ті ж граблі Ющенка. Повторювали його помилки.

    Сьогодні, озираючись назад, Ющенко вважає, що його основною помилкою у політичній грі був неправильний підбір команди. Він вже пошкодував, що призначив свого часу Юлію Тимошенко прем’єр-міністром України, Олександра Турчинова – керівником Служби безпеки, а Юрія Луценка – міністром внутрішніх справ. На його думку, це саме вони не виконали обіцянок, даних під час Помаранчевої революції, а суспільство запитало з Президента. Поклало усю відповідальність на одну людину.

    Проте, тут є й інша сторона медалі – варто визнати, що насправді Ющенко не знав, що робити з владою. І продемонстрував це. Знав він тільки, як до цієї влади прийти.

    Особиста харизма, очікувані електоратом меседжі, як то "Бандитам – тюрми!" – це все, що змогло підкупити більшу частину українців. Однак, коли влада опинилася у руках Ющенка, його "не словом – а ділом" насправді виявилося "не ділом – а словом". Лідер Помаранчевої революції показався людиною слабкою і безхребетною. Він не проявив свого характеру. Найімовірніше, цього характеру просто не було.

    Ющенко – не прагматик. Він – романтик. Причому дуже вразливий. Він боявся когось образити, залишити незадоволеним. Прагнув бути добрим до всіх. Демонструвати "чисті руки".

    Тим часом на Заході сьогодні побоюються, щоб Петро Порошенко і Арсеній Яценюк, які прийшли до влади схожим із Ющенковим і Тимошенко шляхом, не наступили на граблі своїх попередників. Не повторили їхніх помилок.

    "Не в компетенції США  забезпечувати єдність між будь-якими українськими політичними керівниками. Але гадаю, що висловлю думку всіх своїх колег із G7, а також європейських партнерів, коли скажу, що всі ми зацікавлені в успіху цієї демократичної влади. І однією з найбільших пасток для неї буде повторення тих помилок, яких припустилися Ющенко і Тимошенко", – зазначив в одному зі своїх недавніх інтерв'ю надзвичайний і повноважний посол США в Україні Джеффрі Пайєтт.

    Заразом, варто зазначити, що поки, до честі обох, ані Порошенко, ані Яценюк не піддаються на різні спроби себе розсварити. Проявляють стійкість і прагматизм, а свої якісь можливі внутрішні емоції на публіку не виносять.

    Попри те, помилки Ющенка, як під копірку, повторив на зламі 2014-2015-х років лідер партії "Свобода" Олег Тягнибок. Навіть незважаючи на те, що добре їх усвідомлював.

    Іще у 2011-му, коментуючи арешт лідера партії "Батьківщина" Юлії Тимошенко, Тягнибок заявив, що якби Віктор Ющенко та Юлія Тимошенко, перебуваючи при владі, виконали хоча б деякі свої обіцянки, то колишня прем'єрка не опинилась би у СІЗО.

    Однак, помилки зупинили Олега Тягнибока на шляху до влади набагато раніше, ніж Ющенка. Виглядає так, що Тягнибок навіть не пройшов випробувального терміну.

    Те, що говорити для Тягнибока не означає діяти – стало зрозуміло, ще під час Євромайдану. Тягнибок, який напередодні позиціонував себе, свою політичну силу, як таких, що "ми прийдемо і всім їм покажемо", раптово збляк. Почав здаватися розгубленим.

    Втім згубило Тягнибока навіть не це. Делеговані "Свободою" в уряд, що формувався після втечі Януковича, кадри, як то Махніцький і Кубів – це те, що закрило як самому Тягнибоку, так і його політичній силі двері до парламенту.

    Попри те, не всі політологи поспішають списувати Тягнибока з рахунків і вважати його "політичним трупом". На їх переконання, в партію "Свобода" вкладено занадто багато грошей, щоб так просто змиритися з її повним занепадом. Не виключено, що Тягнибок ще зможе скористатися шансом повернутися у вищу лігу української політики.

    Здатність воскресати

    Тут варто зазначити, що, коли у країнах Заходу політик, котрий програв ті чи інші вибори, автоматично стає "політичним трупом", і на його політичній кар’єрі ставлять хрест, то особливість України полягає у здатності вітчизняних політиків воскресати.

    Так, свого часу Ющенко фактично воскресив після подій Помаранчевої революції "політичного трупа" Януковича, який навіть зумів возвиситися до посади президента.

    Сьогодні екс-президента Януковича, котрий від гніву євромайданівців втік до Росії, багато хто повторно називає "політичним трупом". Однак, знову ж таки, із рахунків списують не всі.

    "Я не вважаю Януковича "політичним трупом", – зазначає політолог Віктор Небоженко. – Його ще можуть привезти із Росії та оголосити, скажімо, президентом Донецької народної республіки".    

    Певним чином самовоскрешається у політиці і Юлія Тимошенко, яка, здавалося б, через своє тюремне ув’язнення уже була назавжди "вибита" із політичної арени. Навіть її дострокове звільнення, як наслідок подій Євромайдану, не передбачало для Тимошенко повернення у велику політику. На сцені Євромайдану Тимошенко виглядала незатребуваною народом.

    Загалом, те, що "Батьківщина" на останніх парламентських виборах подолала прохідний бар’єр і пройшла до Верховної Ради, багато хто вважає заслугою ув’язненої сьогодні в Росії української льотчиці Надії Савченко. Саме вона стала №1 списку "Батьківщини". І це можна назвати досить вдалим ходом Тимошенко.

    Сьогодні Тимошенко знову зайняла вдалу вичікувальну позицію, окреслити яку можна так: як тільки хтось помилиться – прийду і всіх врятую.

    Допущення якихось фатальних помилок сьогоднішніми лідерами країни здатне воскресити до політичного життя і деяких діячів із лав опонентів. Скажімо таких, як Сергій Тігіпко. Він цілком може зіграти на тому, що "політичним трупом" його самого та його партію "Сильна Україна" зробив Янукович. Списати все на президента-втікача і вийти на нову політичну арену "білим і пухнастим". Нагадаємо, на президентських виборах 2010 року Тігіпко зайняв третє місце, після Януковича і Тимошенко. Його підтримало понад 13% виборців. Причому ця підтримка була рівномірною по всій Україні. Пізніше політика разом із його партією поглинула всесильна Партія Регіонів.   

    Жертвами самоспалення на політичній арені можна назвати представників соціалістичних течій Олександра Мороза та Наталію Вітренко.

    А от чи стане "політичним трупом" лідер КПУ Петро Симоненко, покаже час. Хоча після прийнятих минулого тижня Верховною Радою антикомуністичних законів для вдалого воскресіння Петру Миколайовичу потрібно буде вигадати нову політичну ідеологію.

    Тим часом, навіть з «того світу» деяким, на перший погляд, "політичним трупам" вдається грати на політичній арені на повну.

    Так, скажімо, непублічний сьогодні екс-голова Верховної Ради України Володимир Литвин, за деякою інсайдерською інформацією, тримає під своїм контролем окремі парламентські групи та є одним із підпільних діячів по голосуванню. 

    Теги: Порошенко Янукович Свобода Тимошенко передвиборча кампанія рейтинг вибори
    Коментарі
    1000 символів лишилося
    ТОП МАТЕРІАЛІВ



      Архів