Стара гвардія. «Авторитетні» генерали на службі Порошенка

    11 Квiтня, 2018 11:21
    З 2014 року влада свідомо розставляє пов'язаних з криміналом силовиків на ключові пости прифронтових областей, направляючи старі фінансові потоки в нове русло

    З початком війни на сході старі міліцейські кадри, які підпадають під люстрацію, вийшли на пенсію, працюють у комерційних структурах і тісно пов'язані з кримінальним світом, гостро знадобилися Адміністрації Порошенка.

    Офіційно – для того, щоб затвердити ідеї нової демократичної влади і навести порядок в прифронтових областях. Насправді ж – аби налагодити контроль над тіньовими фінансовими потоками найбільших промислових регіонів.

    У результаті міцна спайка силовиків, криміналу і влади зразка розквіту правління Януковича з подачі АП вийшла на якісно новий рівень. Старі генерали під новими революційними гаслами знову сконцентрували в своїх руках контроль над багатомільйонними фінансовими потоками, попутно наводячи революційний порядок у ввірених їм областях.

    Деяким з них все ж довелося добровільно-примусово подати у відставку. Але найбільш одіозні персони досі провертають налагоджені роками схеми під крилом у своїх покровителів з Адміністрації Порошенка, Генпрокуратури і МВС.

    Бойовий пенсіонер

    Побори з середнього і великого бізнесу, контроль над митними схемами, транспортуванням вугілля і нелегальною міграцією – у темні часи «злочинної влади» всі ці статті доходу в кримінальному світі Запоріжжя пов'язували всього з декількома людьми. Серед них називали прізвище тихого і благодушного пенсіонера, екс-глави місцевих управлінь МВС і СБУ генерала Олександра Шмітька.

    Коли в 2014-му Запорізька область виявилася прифронтовою, в Адміністрації Порошенка ретельно вивчили послужний список цього пенсіонера, загальновідому про нього в Запоріжжі інформацію і дійшли висновку, що кращої кандидатури на посаду глави СБУ Запорізької області годі й шукати. Все-таки людина в області авторитетна у всіх сенсах цього слова.

    Шмітька відкликають з пенсії, тиснуть руку, вітаючи з новим призначенням, і просять навести порядок у прифронтовій зоні, закриваючи очі на його кримінальні схильності. І доблесний боєць невидимого фронту кинувся виконувати завдання, не забуваючи про власні інтереси. А вони у нього були дуже різноманітні – АТО відкрила нові можливості для солідної надбавки до генеральської пенсії і зарплати.

    Потоки різноманітної контрабанди від краденого майна до зброї та вугілля, «військовий туризм» з відправкою на один день в зону АТО для отримання посвідчення учасника бойових дій, торгівля з окупованими територіями – всі ці напрямки практично з перших днів війни опинилися під контролем місцевих управлінь МВС і СБУ.

    Силовики чітко розподілили сфери впливу і контроль над грошовими потоками від різних операцій. Це позбавило непотрібної у цій справі конкуренції, зайвих конфліктів і забезпечило взаємне прикриття в разі несподіваних перевірок з Києва.

    Про те, наскільки у запорізьких силовиків «все було схоплено» і поділено, свідчать результати спроб центрального київського керівництва інтегрувати своїх людей в цей процес.

    У листопаді 2014-го Арсен Аваков особисто розпорядився, щоб бійці міліцейської роти «Торнадо» передислокувались в Запоріжжя і почали контролювати блок-пости для забезпечення безпеки. Справжня причина такого розпорядження була в іншому – міністру МВС не давала спокою інформація про багатомільйонні тіньові потоки, які проходять «повз касу», йому потрібні були в Запоріжжі свої очі й вуха.

    Але бійці «Торнадо» зіткнулися з тим, що керівники силових відомств і міська влада виступили категорично проти їхньої присутності в місті. Найжорсткішою була реакція генерала Шмітька – занадто великі суми були поставлені на кін.

    Генерал підняв по тривозі підрозділ «Альфа», розпорядившись заблокувати і затримати в мерії Запоріжжя командира «Торнадо» Руслана Оніщенка.

    Конфлікт вилився в жорстку сутичку спецназу СБУ і «торнадівців» аж до стрілянини з кулемета в центрі міста. Жертв вдалося уникнути, Оніщенко зі своїми бійцями зміг залишити мерію, після чого з ним захотів поспілкуватися особисто Шмітько.

    «Дзвонить телефон, голос представляється – генерал Шмітько, СБУ, Запоріжжя. Ти чого себе так ведеш, ти що, не зрозумів, де ти знаходишся? Ти заїхав до мене в город, – згадує Оніщенко. – А на питання, що все це було, генерал відповів, що це він так на чай запрошував». 



     

    У всій цій історії примітно, що жодних наслідків для міліціонерів з «Торнадо» за стрілянину в центрі міста і непокору вимогам співробітників СБУ не було – ані кримінального провадження, ані шуму в пресі. Все зам'яли максимально тихо й швидко.

    Єдиним несподіваним і неприємним для генерала Шмітька моментом в його роботі стала необхідність декларувати доходи. Правда, реформований оновлений суд швидко виправив цю прикру помилку, закривши декларації співробітників СБУ для загального доступу. Але одну декларацію Шмітьку все ж заповнити довелося.

    А там – ні дружини, ні багатомільйонного майна, яке на неї записано. Інформацію почали розкручувати, спливли факти зв'язку подружжя генерала з численними конвертаційними центрами, а також з корупційними схемами на ринку ритуальних послуг.

    Почалися негласні слідчі дії, потім в Запоріжжя нагрянула перевірка з Києва з обшуками в будівлі місцевої СБУ, відсторонила від посади генерала Шмітька на час розслідування. Додатково спливли факти отримання хабарів підлеглими генерала від великих промислових підприємств міста.

    У результаті в лютому 2017-го зі своїх посад «злітають» прокурор області Олександр Шацький, а одночасно з ним і генерал Шмітько. Щоправда, екс-прокурор Запорізької області залишився викинутим на узбіччя і досі мріє через суд поновитися на посаді, а генерал виявився не таким кадром, яким можна розкидатися.

    Глава Запорізької області Костянтин Бриль, за яким також тягнеться дуже довгий шлейф скандалів, відразу ж після звільнення Шмітька готовий був влаштувати його своїм радником або заступником.

    Але після певних переговорів у Києві Шмітько всього через кілька місяців після свого скандального звільнення раптом спливає в якості глави Управління СБУ Криму, сформованого в Херсоні.

    Чому раптом Херсон? Це морський торговельний порт, річковий порт і великий залізничний вузол – там є все для того, аби гідно зустріти старість. Не так вже й погано для ділової людини з генеральськими погонами.

    Людина зі зв'язками

    2014-й у Запоріжжі ознаменувався відродженням ще одного одіозного персонажа – генерала Віктора Ольховського, старого знайомого Олександра Шмітька.

    У кінці двохтисячних він уже очолював запорізьке Головне управління МВС – тоді його призначення дивним чином збіглося з низкою резонансних убивств місцевих бізнесменів та представників криміналу через переділ сфер впливу.

    Ольховського пов'язували з кримінальним авторитетом Євгеном Анісімовим, «смотрящим» за областю, без рекомендації якого не проходило жодне кадрове призначення в держструктурах, включаючи і силовий блок. Також генерала називали довіреною особою Юрія Луценка за часів обіймання ним посади глави МВС.

    Саме при Ольховському Запорізька область опинилася серед лідерів наркоторгівлі, яку прикривала міліція. Це не рахуючи таких дрібниць, як контроль ринку металобрухту і секс-послуг.

    До моменту початку війни на сході генерал працював у банку Віктора Пінчука «Кредит-Дніпро», де службу безпеки очолював Володимир Євдокимов, пізніше заступник Авакова, якого після серії скандалів працевлаштували в Адміністрації Порошенка. У нього були добре налагоджені зв'язки з криміналом в Луганській області у сфері вимагання та наркоторгівлі, а в МВС його протягли по протекції Геннадія Москаля, з яким той працював.

    За покликом Авакова генерал Ольховський без жалю кидає прибуткову посаду в банку і переходить на невдячну та низькооплачувану держслужбу в складному прифронтовому регіоні.

    Міністра МВС не бентежило, що у генерала є бізнес і сім'я в окупованому Севастополі. Що його найближче оточення осіло в Криму, присягнувши на вірність Росії. І навіть те, що Служба зовнішньої розвідки дуже цікавилася поїздками Ольховського з Москви до Севастополя при тому, що у нього був доступ до секретної інформації.

    Єдиний конфлікт з київським керівництвом у Ольховського виник в період парламентських виборів, коли він за звичкою підігравав запорізькому ставленику Ахметова і «Опоблоку» Олександру Григорчуку, а в Адміністрації Порошенка вже була узгоджена кандидатура екс-регіонала Володимира Бандурова.

    Не розуміючи, що ці два кандидати суть одне й те ж, генерал розпорядився взяти під охорону виборчу дільницю, на якій проявляли активність люди Бандурова, домагаючись перемоги.

    За таке нерозуміння Аваков розпорядився звільнити Ольховського з пониженням у посаді, але після розмови з авторитетними людьми того ж дня знову призначив генерала на ту ж посаду. А після поїздки Ольховського до Києва і особистої бесіди з Аваковим, більше таких непорозумінь не траплялося, і генерал зажив своїм звичайним життям.

    Крім усього іншого його раптом дуже зацікавили шлакові відвали «Дніпросталі» і «Запоріжсталі» (кожен кубометр шлаку – це від 150 до 250 кг неврахованого металу). За ці гори відходів розгорнулася справжня війна, в ході якої Ольховський навіть пропонував створити комунальне підприємство на благо міста і країни.

    Приблизно в цей же період Аваков і відправив міліцейську роту «Торнадо», яка перебувала в його підпорядкуванні, у Запоріжжя, аби зрозуміти – чи не скупиться його призначенець Ольховський разом зі своїм знайомим генералом Шмітьком, спочиваючи на найприбутковіших потоках в області.

    «Я з наказом приїхав в Запорізьку область до генерала Ольховського. Він мене прийняв, і коли я зайшов до нього в кабінет, зіткнувся з тим, що Ольховському дуже не подобається, що підрозділ «Торнадо» будуть заводити в Запоріжжя, – згадує командир цього батальйону Оніщенко. – Він кричав, матюкався, ображав Авакова, київських чиновників. Кричав, що йому пофіг, у нього є свої начальники, свої папи, кому він служить, кого він слухає, і що вони скажуть, те він і буде виконувати».

    Після того, як під тиском запорізьких силовиків і топ-чиновників «Торнадо» вивели із Запоріжжя, господарями міста і області всерйоз зайнялися ГПУ і СБУ в Києві.

    Ольховський «тримав руку на пульсі» і через тиждень після того, як прокурора області Шацького звільнили за зловживання, а за ним послідувало звільнення глави обласного СБУ Шмітька, генерал МВС не став випробовувати долю і подав у відставку від гріха подалі.

    Попри це, він зберігає свій вплив у регіоні, не збирається залишати Запоріжжя і, за чутками, продовжує плекати амбітні плани на своє майбутнє в місцевій владі.

    Своя людина

    Не обійшлося без одіозних персон у керівництві силового блоку і в іншій прифронтовій області – Дніпропетровській.

    У розпал бойових дій свій вплив в регіоні посилював ситуативний союзник президента Ігор Коломойський, а також Борис Філатов, який отримав добро на правління в Дніпропетровську, та його друг Геннадій Корбан, за чутками, причетний до рейдерських захоплень.

    Всі вони полум'яно любили нову владу, водночасно активно розставляючи своїх людей, де тільки було можливо. Одним з таких ставлеників став старий міліцейський генерал Віталій Глуховеря.

    При «злочинних» він був тісно пов'язаний з міністром МВС Віталієм Захарченком, три роки працював представником українського міністерства в Москві.

    Крім того, з його ім'ям були пов'язані корупційні скандали, відгомони яких наздогнали його вже в статусі глави Нацполіції Дніпропетровської області. З'ясувалося, що його дружина купила новий позашляховик Toyota Land Cruiser майже за мільйон гривень і новенький кросовер Mazda СX-5 за 850 тис. гривень, при цьому офіційно не маючи жодних джерел доходу.

    Цю людину й пролобіювало оточення Коломойського на посаду головного міліціонера Дніпропетровської області, заручившись підтримкою в МВС. Зрозуміло, для наведення порядку. Якого саме?

    Наближалися позачергові парламентські вибори і боротьба за владу на місцях, яка в Дніпрі розгорілася між командами «революційного» Філатова та «старого гвардійця» Вілкула. Людям Коломойського потрібна була підтримка силовиків, і в особі генерала Глуховері вони її отримали.

    Як розповів інтернет-виданню UA1 комбат «Торнадо» Руслан Оніщенко, його люди в той період потрапили в розпорядження комбата Юрія Берези, людини Філатова, а нині нардепа від «Народного фронту».

    Від нього надійшов прямий наказ на 11 виборчих дільницях області зірвати вибори з благою метою не допустити реваншу «регіоналів». Кого скажуть – треба побити, кого скажуть – захистити. Ділянки закидати димовими шашками і зіпсувати бюлетені.

    Але випадково в ході особистого конфлікту Оніщенка з куратором цього процесу людей Філатова зі стріляниною було затримано, а під час обшуку їхніх автомобілів вилучено цілий арсенал зброї. Оскільки двох міліціонерів «Торнадо» під час цієї операції поранили, Оніщенко подзвонив вищому керівництву – генералу Глуховері. Ось як комбат описує цю розмову.

    «Я подзвонив Глуховері, і сказав, що ми затримали банду. Він схопився за голову. Ой, що ж робити? Відпускай! Я кажу – зараз усіх везу в відділення, скажіть, в яке. Він каже, нікуди не треба везти, всіх відпускай, приїдеш до мене, я тобі все поясню».

    Це лише один епізод негласної підтримки своїх покровителів з боку генерала. Достеменно невідомо, скільки ще таких епізодів було, але результат не забарився – Філатов очолив Дніпро.

    Це зовсім не означає, що Глуховерю сильно турбував реванш регіоналів, і він перейнявся палкою любов'ю до нової влади. Як людина прагматична, генерал захищав інтереси будь-яких покровителів, які забезпечували його перебування в кріслі керівника місцевої міліції.

    Не дарма, опинившись на посаді, він насамперед почав вирішувати проблеми свого оточення і свої особисті. Наприклад, в ході службової перевірки не знайшов підтвердження того, що в жорстокому побитті учасників Дніпропетровського Майдану 26 січня 2014 року брала участь міліція, хоча численні відеозаписи цей факт підтверджували. Також він взяв під особистий захист екс-командира дніпропетровського «Беркута» Андрія Ткаченка.

    У 2015-му, коли про проросійські погляди, зв'язки з криміналітетом і невичерпне джерело добробуту генерала заговорили не лише в Дніпропетровській області, але й у Києві, Глуховерю сховали від очей подалі на посаді ректора Дніпропетровського університету МВС. Там же він успішно пересидів люстрацію.

    Через два роки пристрасті вщухли, і Аваков знову повернув генерала на посаду головного поліцейського Дніпропетровської області. Не звертаючи уваги на шквал критики з приводу цього призначення, Антон Геращенко завив, що це вкрай вдале кадрове рішення, оскільки Глуховеря добре знає ввірену йому область.

    Зрозуміло, за генерала горою став Борис Філатов, а також людина з його оточення, нардеп, член парламентського комітету з питань правової політики Андрій Денисенко.

    Прізвище цієї людини з орбіти Корбана спливло в розслідуванні вбивства співробітника СБУ у Волновасі навесні 2015 року під час переділу контрабанди.

    Тоді з'ясувалося, що силовика застрелив помічник Денисенка, нібито випадково – в суперечці хтось смикнув автомат. Але правда полягала в тому, що СБУшника вбили пострілом в голову, коли зацікавлені сторони не змогли поділити машину з контрабандою.

    Ось такі люди горою стали на захист Глуховері від злісних нападок євромайданівців, які «нічого не розуміють у державних справах», і вчергове протягнули його призначення. А доблесний генерал досі стоїть на сторожі спокою Дніпропетровської області.

    Теги : АТО МВС СБУ Порошенко Арсен Аваков Торнадо АП Руслан Оніщенко (Фріман) Віталій Глуховеря Олександр Шмітько
    ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ
    Коментарі
    1000 символів лишилося
    ТОП МАТЕРІАЛІВ


      Архів