Спустити на гальмах. Кримська дилема Порошенка

    27 Листопада, 2015 08:09
    Підрив опор ліній електропередач в Херсонській області, знеструмивши Крим, нагадав українському суспільству і владі про існування проблеми з анексованим півостровом

    Доки люди сперечаються з приводу гуманності та ефективності енергетичної блокади Криму, влада думає тільки про те, як вийти з ситуації, що склалася, з найменшими для себе втратами.

    Петро Порошенко протягом свого президентства постійно заявляє, що Крим є частиною нашої держави і Україна обов'язково поверне собі контроль над півостровом, звільнивши його від окупації.

    Проте, як саме президент збирається все це робити, абсолютно незрозуміло.

    Природно, що на даний момент Україна не може відвоювати Крим, забрати його силою. Але немає й жодного плану дій, програми чи концепції держави щодо анексованого півострова.

    Водночас, в Україні як і раніше існує маса державних органів, відповідальних за кримську політику. Так, наприклад, є Державна служба України з питань Автономної Республіки Крим та міста Севастополь. Це, між іншим, центральний орган виконавчої влади, в обов'язках якого забезпечення формування та реалізації державної політики з питань, пов'язаних з Кримом і Севастополем.

    У серпні уряд затвердив положення даного відомства, в якому може працювати до 35 чоловік, і призначив нового голову – Нарімана Устаєва.

    Ще в Україні є представництво президента в Автономній Республіки Крим, яке, щоправда, розташовується в Херсоні. Очолює представництво Наталія Попович. Рік тому Попович зізнавалася журналістам, що в штаті держоргану разом з нею числиться ще всього одна людина, але команду планувалося розширювати. На сайті відомства публікуються в основному поздоровлення зі святами, уривки з виступів президента про Крим і фото із зустрічей Попович.

    Крім цього в Україні є і урядовий уповноважений з питань Криму, і прокурор АР Крим, і навіть радник міністра інформаційної політики з питань Криму.

    Чим займаються всі ці люди і які результати їх роботи – невідомо. Наразі слова «Україна – це Крим» залишаються лиш красивим гаслом, а єдиною силою, що намагається наповнити їх хоч якимось сенсом, є кримськотатарські активісти.

    Узаконений протест

    Саме кримські татари першими перейшли від слів до діла. З 20 вересня разом з добровольчими батальйонами, які приєдналися до них, вони блокували переміщення вантажного транспорту на адміністративному кордоні Криму й України.

    Офіційний Київ жодного трактування таких дій, законність яких сумнівна, не дав. Влада обмежилася заявою про право кримських татар на боротьбу за свої права, які ущемляють російські окупанти на півострові, і все. Жодних заяв, позицій, пояснень правомірності такої акції не послідувало. Влада вирішила за краще «закрити очі» на ці дії і залишитися осторонь.

    Влада через два місяці після початку продуктової блокади все-таки змогла її узаконити й оголосити частиною державної політики. Для цього активісти змушені були перейти на новий рівень протесту, відрізавши Криму електрику.

    Вже тоді, один з організаторів продуктової блокади, лідер Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров заявляв, що це тільки перший етап акції, а другим повинна стати енергетична блокада Криму.

    Цю заяву в Києві теж не помітили. 20 жовтня вперше було пошкоджено лінію електропередач в Херсонській області. Інцидент не призвів до відключення електропостачання Криму, а пошкоджену ділянку за кілька днів полагодили, знов не надавши особливої уваги такій події.

    20 – 21 листопада в результаті підриву протитанковими мінами чотирьох опор ліній електропередач в Херсонській області з ладу було виведено дві з чотирьох гілок, що постачають електроенергію в Крим, в результаті чого весь півострів залишився без світла.

    Не помітити таку подію було вже складно. Формально кримські татари заявляють, що не причетні до підриву електроопор, але на пошкоджених конструкціях майорять кримськотатарські прапори, а активісти охороняють їх, перешкоджаючи ремонту.

    Спочатку держава відреагувала на цю подію цілком природно – відправила правоохоронців для забезпечення доступу ремонтників до зруйнованих опор. Але після перших зіткнень активістів і силовиків на місці підриву, а також мітингу під Адміністрацією президента в Києві, Національну гвардію було відкликано.

    Дотепер жоден офіційний представник держави не прокоментував цю подію, президент не звернувся до народу, не пояснив свою позицію з цього приводу. Влада навіть публічно не ініціювала розслідування підриву державного майна.

    Єдиними, хто назвав підрив чотирьох опор ЛЕП протитанковими мінами посеред мирної області, злочином, став МЗС Німеччини, закликавши Київ дати роз'яснення і розслідувати цю справу.

    Держава постійно відстає

    Кримські татари пояснюють енергетичну блокаду запитом на державну концепцію щодо Криму. Українці сперечаються, наскільки такі дії етичні, чи правомірні й вигідні країні. А влада мовчить, «сховавши голову в пісок».

    Фактично країна на офіційному рівні керується в рамках категорії «зрада – перемога».

    Тільки 23 листопада прес-служба президента повідомила, що Петро Порошенко пропонує Кабміну «розглянути можливість припинення вантажного транспортного сполучення, а також товарообігу з окупованим Кримом в обидва напрямки». Водночас, прес-служба згадала, що відповідний лист президент направив прем'єру нібито ще 4 листопада. Тобто два з половиною тижні в Адміністрації президента готували прес-реліз? Оперативно, нічого не скажеш.

    Уряд швидко схвалив пропозицію Порошенка і урочисто оголосив, що переміщення вантажів між Україною і Кримом зупинено. Тобто влада через два місяці після початку продуктової блокади все-таки змогла її узаконити й оголосити частиною державної політики. Для цього активісти змушені були перейти на новий рівень протесту, відрізавши Криму електрику. За цією логікою, щоб на офіційному рівні узаконити нинішню енергетичну блокаду, що ще потрібно буде зробити активістам? Підірвати щось вже на території самого Криму?

    На цьому реакція держави на події навколо електропостачання Криму закінчилася. Виходить, що в кримському питанні влада постійно знаходиться на крок позаду, не формує посили, тенденції, ідеї, план дій нарешті, а лиш слідує за вже запропонованими.

    Це свідчить про те, що фактично країна на офіційному рівні керується в рамках категорії «зрада – перемога». Відновлювати подачу електрики в Крим, перешкоджаючи акції протесту, – це в очах суспільства «зрада» – значить, відкличемо силовиків. Блокада півострова зараз підтримується суспільством, кримські татари ведуть боротьбу з окупантом – це «перемога» – значить, заборонимо перевезення товарів до Криму на офіційному рівні. Неважливо, що туди й так давно ніхто нічого не возить.

    Існувати в такому режимі постійно держава не може, через що виникають питання щодо спроможності нинішньої влади.

    Поживитися на блокаді

    Наразі про жодне напрацювання стратегії щодо Криму, чого, власне, і вимагають активісти, не йдеться, політики намагаються скористатися ситуацією, що склалася після підриву ліній електропередач.

    Кабінет Міністрів, наприклад, вирішив переглянути договір про постачання електрики в Крим, дія якого через місяць закінчиться.

    Одним із вигодонабувачів від роботи схем з постачання електроенергії до Криму називають близького президентові олігарха Костянтина Григоришина.

    Арсеній Яценюк навіть встиг заявити, що сподівається на залучення до відповідальності Генеральною прокуратурою людей, причетних до підписання контракту на постачання електроенергії на анексований півострів.

    Варто нагадати, що вперше скандал за цим контрактом виник ще в січні. Тоді прем'єр, через місяць після підписання контракту зауважив, що в договорі вказуються поставки електроенергії в «Кримський федеральний округ».

    Яценюк на засіданні уряду дав доручення провести розслідування обставин підписання контракту і відвів на це 10 днів. Очевидно, 10 днів затягнулися. Виразних результатів розслідування немає досі.

    Міністр енергетики Володимир Демчишин заявляє, що він контракт не підписував і терміна «Кримський федеральний округ» в ньому немає.

    Однак це не заважає Яценюку спробувати використати актуалізацію ситуації з контрактом, для звільнення найбільш ненависного йому міністра.

    Прем'єр намагається звільнити Демчишина цілий рік, і тепер у нього є залізний аргумент – сепаратистський контракт, який призвів до гучної акції кримських татар, пов'язаної з боротьбою проти російських окупантів.

    У Петра Порошенка теж може бути свій інтерес в злощасному контракті. Одним з вигодонабувачів від роботи схем з постачання електроенергії до Криму називають близького президентові олігарха Костянтина Григоришина.

    Григоришин відкрито заявляв, що рекомендував на посаду голови «Укренерго» Юрія Касича, який раніше працював у групі «Енергетичний стандарт» олігарха. Саме Касич значиться одним із підписантів договору про постачання електроенергії до Криму з боку України.

    Той же Касич зробив найбільш резонансну заяву з приводу підірваних ЛЕП, повідомивши про аварійне розвантаження українських атомних електростанцій, що загрожує серйозними проблемами. Касич взагалі мало чи не найактивніше від усіх чиновників коментує тему підриву ліній електропередач і нагальної необхідності їх відновлення, лякаючи тяжкими наслідками.

    Зам'яти проблему

    Для Петра Порошенка немає явно позитивного виходу із ситуації з енергетичною блокадою Криму.

    Відновлення електропередач – що означає ігнорування протестів кримських татар – не популярне у суспільстві. Дехто й взагалі називає блокаду Криму наступною за значимістю подією для формування національної самосвідомості після Євромайдану і АТО.

    Неофіційно поставки електроенергії до Криму Росія жорстко пов'язала з продажем Україною вугілля з непідконтрольних територій Донбасу.

    Кримські татари досить згуртовані й відчайдушні для продовження своєї боротьби. Ситуація ускладнюється ще й тим, що їх лідери – Мустафа Джемілєв і Рефат Чубаров є народними депутатами України від президентської партії, а Джемілєв – взагалі уповноважений президента у справах кримських татар.

    Офіційна ж підтримка енергетичної блокади загрожує Порошенку проблемами з Росією. Президент РФ Володимир Путін уже заявив, що підрив ЛЕП стався за «мовчазної згоди» Києва.

    Україна як і раніше досить сильно енергетично залежна від Росії і сваритися з нею напередодні зими загрожує проблемами вже для материкової частини країни. Відключення світла або тепла в Україні негативно позначиться на рейтингу влади, що й так постійно падає.

    Існує думка, що неофіційно поставки електроенергії до Криму Росія жорстко пов'язала з продажем Україною вугілля з непідконтрольних територій Донбасу. Підтверджує це той факт, що відразу після відключення електрики Криму, лідери бойовиків заявили про припинення поставок вугілля Україні. Причини такого кроку в самопроголошеній республіці пояснити не змогли. У середньому Київ закуповував у сепаратистів близько 40 тисяч тонн вугілля на день. Без вугілля з Донбасу Україні складно буде забезпечити роботу своїх електростанцій.

    Крім того, у Росії зберігаються важелі тиску на Україну й через інші енергоресурси: газ, ядерне паливо, ту ж електроенергію.

    Відповідний для Порошенка варіант – це умиротворення конфлікту, максимальне замовчування проблеми і поступовий її «спуск на гальмах», чим він, власне, й займається.

    Кримські татари вимагають включення питання Криму до порядку денного Контактної групи по врегулюванню конфлікту в Україні, яка працює в Мінську, що призвело б до виведення кримського питання на міжнародний рівень. Але Порошенко поки ігнорує такі вимоги. Ні про жодну реальну програму дій щодо повернення Криму наразі теж не йдеться.

    Після його переговорів з лідерами активістів було отримано згоду на ремонт однієї з ліній електропередач, по якій постачання Криму незабаром відновлять. Штраф за відсутність поставок Україні не загрожує – підрив опор визнаний форс-мажорною обставиною.

    Таким чином, президент не «спалює мости» з РФ і не перешкоджає акції татар, які контролюють другу обірвану лінію електропередач. А 28 грудня дія контракту на постачання електрики в Крим закінчиться, будуть нові обставини, й домовлятися потрібно буде заново.

    Влада займає проміжну позицію – формально «і вовки ситі, і вівці цілі». У всякому разі, доки татари ще чогось не підірвуть. А тим часом Петро Олексійович може продовжувати повторювати, як мантру: «Крим – це Україна». От тільки від багатократного повторення цієї фрази реальністю вона не стане.

    Теги: Крим Росія кримські татари Порошенко акції протесту анексія Григоришин енергоблокада продуктова блокада ЛЕП
    ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ
    Коментарі
    1000 символів лишилося
    ТОП МАТЕРІАЛІВ



      Архів