Спроба №3. Чим новий генпрокурор відрізняється від попередників

    17 Травня, 2016 12:09
    Ця людина зможе розслідувати злочини минулої влади, розстріл Майдану і побороти корупцію в ГПУ – президент вже втретє говорить одну й ту ж фразу

    Призначення генпрокурора –  це привілей президента, і Петро Порошенко скористався ним вже втретє. Він обирає найдостойнішого, на його думку, кандидата і пропонує парламенту за нього проголосувати.

    Водночас президент дає характеристику претенденту на генпрокурорське крісло і пояснює, чому саме ця людина має очолити Генпрокуратуру, в чому її переваги і що суспільство отримає від такого призначення.

    Дві попередні спроби виявилися провальними, оскільки запропоновані президентом генпрокурори повністю себе дискредитували.

    UA1 проаналізував, яких людей рекомендував президент на посаду генпрокурора, і чим все це закінчувалося.

    Спроба №1. Захисник прав людини

    Ще до президентських виборів 2014 року стало ясно, що Олега Махніцького, який обіймає пост в.о. генпрокурора, потрібно кимось замінити. Занадто багато на його адресу звучало звинувачень у торгівлі посадами в системі ГПУ, ухиленні від сплати податків, придбанні елітної нерухомості. А також в затягуванні розслідування злочинів проти активістів Майдану.

    Зрештою, ставши президентом, Петро Порошенко підписав указ про його відставку 18 червня 2014 року. А вже за добу представив нового генпрокурора.

    «Досвідчений захисник прав людини, який пройшов через чистилище Майдану, через горнило координації правоохоронних органів під час останніх подій в Україні», – так відрекомендував Порошенко Віталія Ярему, кандидатуру якого він запропонував на цю посаду.

    Генпрокурора, якого президент зобов'язав побороти корупцію в ГПУ, самого було звинувачено в корупції.

    За нього проголосували 329 депутатів, і президент запевнив парламент, що новий генпрокурор зможе реально побороти корупцію всередині відомства, змінити репутацію ГПУ, провести реформи в прокуратурі та довести до логічного завершення резонансні кримінальні справи, зокрема й щодо розстрілу учасників акцій протесту на Майдані.

    Пояснюючи призначення екс-міліціонера на посаду прокурора, Порошенко заявив, що успішні реформи може провести тільки людина не з системи прокуратури.

    «Я прийняв рішення зупинитися на правоохоронцеві, оскільки за цих умов відсутність запису в трудовій книжці «співробітник прокуратури» є швидше перевагою, ніж недоліком», –  заявив президент.

    А резюмуючи його призначення, висловив упевненість, що «сьогоднішній день стане чорним днем для усієї української злочинності, як організованої, так і не дуже».



    Однак дуже швидко з'ясувалося, що «чорний день» для української злочинності все ніяк не настане. Понад те, генпрокурора, якого президент зобов'язав побороти корупцію в ГПУ, самого звинуватили в корупції. А також в затягуванні розслідування резонансних справ, дивного «проколу» ГПУ зі зняттям арешту з 23 млн доларів на рахунку міністра-втікача Миколи Злочевського та ще не в одній темній історії.

    Зрештою, після численних мітингів активістів та ініціативи 130 нардепів звільнити Ярему, президент підписав указ про його відставку. Епоха Яреми в Генпрокуратурі тривала всього дев'ять місяців. І 10 лютого 2015 року на цій посаді його змінив заступник генпрокурора Віктор Шокін.

    Спроба №2. Людина зі сталі

    «Він має багаторічний досвід і те, що забезпечує чоловікові сталевий характер», – так охарактеризував Порошенко свого чергового ставленика на посаду генпрокурора, очевидно, маючи на увазі внутрішній стрижень.

    Агітуючи нардепів голосувати за Шокіна, президент посилався на гарну репутацію і величезний досвід екс-заступника Яреми. А також його ініціативність у реформуванні ГПУ.

    «Під час роботи Яреми генпрокурором він сприяв ініціативі прийняти «Закон про прокуратуру», який позбавив прокуратуру сталінського права. Ця реформа буде продовжена найближчим часом», –  пообіцяв президент.

    На всю критику щодо Шокіна на посаді генпрокурора, у президента була одна відмовка: він хоча б не заважає реформам.

    Його слова здалися переконливими для 318 нардепів, які підтримали кандидатуру Шокіна на пост генпрокурора. Той своєю чергою пообіцяв, нарешті, завершити розслідування злочинів проти активістів Майдану, повернути вкрадені соратниками Януковича гроші назад в Україну і покарати винних.

    Крім того Шокін запевнив, що почне з кадрових чисток у відомстві, зокрема звільнить всіх, хто не пройде люстрацію. Причому пообіцяв це зробити «дуже швидко, оскільки у нас немає часу». 



    Однак вже за кілька місяців після цієї кадрової перестановки стало очевидно, що й друга спроба президента посадити в крісло генпрокурора ідеального, на його думку, кандидата не вдалася.

    Невдоволення новим прокурором, що почалося після його очевидної бездіяльності щодо розслідування резонансних злочинів, переросло у справжній шквал критики та звинувачень після гучної справи «діамантових прокурорів» Олександра Корнійця та Володимира Шапакіна, спійманих на хабарі в три мільйони гривень.

    Саме генпрокурор Шокін став горою на їх захист, після чого в ГПУ розгорівся конфлікт між генпрокурором і його заступником Давідом Сакварелідзе, якого Шокіну все ж вдалося прибрати з прокуратури.

    Далі почали «вилазити» спроби лобіювати призначення лояльних до Шокіна людей на посади глав Національного антикорупційного бюро та Антикорупційної прокуратури. І все це на тлі абсолютної відсутності кінцевого результату у кримінальних справах щодо чиновників-злодіїв часів Януковича, щодо розстрілів на Майдані та щодо реальної реформи ГПУ.

    На всю критику і звинувачення щодо неспроможності Шокіна на цій посаді, у президента була одна й та ж відмовка: він хоча б не заважає реформам, та й повноважень у нього за законом все менше, тому ні про яку відставку мови бути не може.

    Проте, під тиском громадськості і нардепів, Порошенку все ж довелося відправити Шокіна, якого він так довго захищав, у відставку. Указ було підписано президентом 3 квітня 2016 року. Так закінчилася епоха Шокіна, що тривала в ГПУ трохи більше двох років.

    Після паузи тривалістю півтора місяці та запеклих політичних торгів у парламенті Порошенко вніс нову кандидатуру – свого кума і глави парламентської фракції імені президента Юрія Луценка.

    Спроба №3. Непідкупний важковаговик

    Вступ Луценка на посаду генпрокурора був найстрімкішим призначенням за всю історію незалежної України. Незважаючи на те, що вкрай необхідні країні законопроекти парламентарії зазвичай розглядають місяцями, а то й роками, цього разу рішення було прийняте блискавично.

    На призначення Луценка генеральним прокурором знадобилося трохи більше шести годин.

    Нардепи проголосували за законопроект, що дозволяє людині без юридичної освіти бути генпрокурором. Одразу ж після голосування закон підписав спікер парламенту, а за кілька хвилин і президент. Практично відразу ж у парламенті з'явилися екземпляри «Урядового кур'єра» з текстом закону, і він негайно набув чинності.

    Не зволікаючи, президент запропонував на посаду генпрокурора кандидатуру Юрія Луценка, а 264 нардепи його підтримали. До кінця робочого дня в країні був новий генпрокурор. На все знадобилося трохи більше шести годин.

    І втретє Порошенко намагався якомога красномовніше описати всі переваги обраного ним кандидата: «велика політична вага дозволить йому сказати «ні» будь-якій політичній фігурі» та «купити Луценка неможливо». 



    І втретє Порошенко констатував наявність корупції в ГПУ і пояснив, що лише людина не з системи може реформувати прокуратуру (те саме він говорив і про Ярему).

    І втретє президент давав настанови новому генпрокурору: Луценко не має жодних зобов'язань перед нардепами, що проголосували за нього (точно так само гарант інструктував Шокіна), потрібно завершити справи про розстріл Майдану та злочини минулої влади. Зі свого боку Луценко, як і його попередники на цій посаді, пообіцяв діяти швидко, оскільки часу немає.

    Тим часом, людина, яка з подачі Порошенка вже встигла посидіти у генпрокурорському кріслі, вважає, що зміна генпрокурорів нічого не змінить – така система.

    «Ситуація в країні не зміниться. Від перестановки доданків значення суми не змінюється, –  прокоментував прокурорські перестановки екс-генпрокурор Віталій Ярема в ефірі одного з телеканалів. – У цьому випадку потрібно міняти не генпрокурора, не обличчя, а систему правового регулювання, розслідування кримінальних проваджень».

    Луценко ж сам собі відвів термін у півтора року на посаді генпрокурора. Після цього або результат, або він йде не лише з посади, але й з політики. Півтора року закінчуються 12 листопада 2017-го. Час пішов. 

    Теги: Президент ГПУ Порошенко призначення законопроект реформа сакварелідзе Юрій Луценко Віталій Ярема Віктор Шокін генпрокурор
    ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ
    Коментарі
    1000 символів лишилося
    ТОП МАТЕРІАЛІВ



      Архів