Справа ЮКОСа: присудити 50 мільярдів компенсацій легше, ніж стягнути

    26 Червня, 2015 15:29
    Міжнародні суди визнали незаконність дій російської влади відносно компанії ЮКОС, але Кремль не поспішає компенсувати збитки. Стягнути їх буде досить проблематично

    Новина про арешт державних активів Росії у Франції та Бельгії у справі ЮКОСа минулого тижня активно обговорювалась в Україні. Специфіка нинішніх українсько-російських відносин така, що будь-які проблеми сусідньої держави приносять деяке моральне задоволення українцям. Щодо справи ЮКОСа – тут деякі будували теорії змови про те, що таким чином Захід карає Росію за агресію щодо України, або ж дорікали українському уряду за те, що навіть у Європі російські активи заарештовують, а ми ніяк не зберемось.

    Гучні заголовки про арешт рахунків - це добре. Але від реально відчутного результату в цій справі акціонерів ЮКОСа відділяють роки судових розглядів, за час яких Росія може використати цю ситуацію на свою користь.

    Нічого несподіваного не відбулося

    У липні минулого року Третейський суд в Гаазі зобов'язав Росію виплатити близько 50 мільярдів доларів колишнім акціонерам ЮКОСа за повномасштабну атаку на компанію та її бенефіціарів з метою банкрутства і присвоєння активів. Це рішення суду було оскаржене Росією в лютому 2015 року, після чого на суму в 50 мільярдів почали набігати щоденні відсотки у розмірі 2,6 мільйонів доларів.

    Міністр юстиції Росії Олександр Коновалов заявив, що Росія не має наміру виконувати рішення Гаазького суду і збирається продовжувати судитись з акціонерами ЮКОСа.

    Наприкінці травня стало відомо, що акціонери звернулися в судові інстанції Нідерландів, Бельгії, Франції, Великобританії, Німеччини та США для стягнення російського майна в цих країнах на виконання вироку Гаазького суду.

    Це далеко не межа: теоретично представники ЮКОСа можуть звернутися більш ніж у 160 країн, які приєднались до Нью-йоркської конвенції 1958 року про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень.

    Минулого тижня ми дізнались про рішення стосовно перших із цих позовів.

    Для Росії зовсім не нова ситуація, коли її активи за кордоном вимагають заарештувати. Але попередні спроби були не особливо успішні. У 90-ті роки домогтися цього намагалася швейцарська компанія "Noga", але зазнала невдачі: справа було затягнута Росією і зійшла нанівець. На початку 2010-х стягнути кошти з Росії пробував німецький підприємець Франц Зедельмайєр. Він судився більше 10 років і створив певні труднощі РФ, але мова йшла про кілька сотень тисяч доларів.

    Надзвичайно тривала процедура

    Юрист компанії "Ільяшев і Партнери", експерт у сфері міжнародного арбітражу Дмитро Шемелін у коментарі UA1 висловив думку, що перспективи арештів російських активів за кордоном поки виглядають досить туманно. Пов'язано це в першу чергу з тим, що звертати стягнення можна тільки на майно держави, яке при цьому не захищене імунітетом.

    Державним (або суверенним) імунітетом захищено майно дипломатичних і консульських установ, а також всі ті активи, які використовуються для реалізації державних функцій.

    "Такого (незахищеного) майна у Росії, як і в інших країн світу, за кордоном зазвичай небагато і його вочевидь не вистачить на покриття 50 мільярдів боргу", - констатує Шемелін.

    Те, що відбулося в Бельгії та Франції - це тільки початок процесу з'ясування наявності російських державних активів у цих країнах. Потім його потрібно буде довести в судах, що з урахуванням можливих апеляцій займе чимало часу, а фактичне стягнення триватиме ще довше, тому що в багатьох випадках може йти мова про продаж активів з торгів.

    Те, що відбулося в Бельгії та Франції – це тільки початок процесу з'ясування наявності російських державних активів у цих країнах

    "У кожній країні, де проводитиметься стягнення, потрібно буде отримати окреме судове рішення про визнання та виконання арбітражного рішення у справі ЮКОСа, що також займає чимало часу. Практика міжнародних стягнень поки на боці Росії. З іншого боку, ЮКОС про все це знає, і, якщо затівав усі ці процедури, напевно, має якесь рішення ", - відзначає Шемелін.

    При цьому не варто забувати, що навіть сам процес з оскарження рішення щодо справи ЮКОСа ще не завершений, і рішення Гаазького арбітражу цілком можуть скасувати.

    Виконавчий директор GML (компанії, що представляє інтереси акціонерів ЮКОСа) Тім Осборн визнає, що процес стягнення може зайняти 10 років, але стверджує, що вони до цього готові.

    Газпром і Роснефть можуть спати спокійно

    Допомогти акціонерам ЮКОСа і значно прискорити процес міг би арешт активів російських державних компаній. Наприклад, "Газпрому" або "Роснефти", які фігурують у вирішенні Гаазького арбітражу як головні вигодоотримувачі від примусового банкрутства ЮКОСа.

    Однак, активи держкомпаній - це не державні активи. Для того, щоб заарештувати їх, потрібно довести, що державна компанія є інструментом проведення державної політики та має державні повноваження. Хоча у випадку з "Роснефтью" і "Газпромом" фактично так і є: довести це юридично майже неможливо. Адже і у газового, і у нафтового монополіста є, наприклад, іноземні акціонери та ради директорів.

    "Таке рішення суд за місцем стягнення приймає дуже рідко", - доходить висновку Дмитро Шемелін.

    Мета ЮКОСа не гроші?

    Колишній начальник правового управління ЮКОС Дмитро Гололобов, який живе нині у Великобританії, впевнений, що рішення про виплату 50 мільярдів доларів ніколи не буде виконане.

    В інтерв'ю "Радіо Свобода" він зазначив, що таку суму ніхто ніколи не стягував, та й у Росії просто немає такої суми за кордоном. Він прогнозує повне затягування Москвою цього процесу. А максимум, на що може претендувати ЮКОС, на його думку, - це не більше 10 мільйонів доларів, після стягнення яких справа закриється через неможливість її виконання.

    Разом з тим Гололобов вважає, що сума в 50 мільярдів використовується акціонерами ЮКОСа для політичного тиску, і рішення у цієї справи виключно політичне.

    "50 мільярдів використовуються акціонерами ЮКОСа, про що неодноразово ними заявлялось, для політичного тиску на Росію, для вирішення питання про ув’язнення Олексія Пічугіна, який сидить на довічному терміні за нібито скоєний злочин. Питання звільнення Олексія Пічугіна є принциповим політичним питанням цього рішення ", - підкреслив юрист.

    Олексій Пічугін - колишній глава відділу внутрішньої економічної безпеки ЮКОСа. У 2007 році засуджений до довічного позбавлення волі за звинуваченням в організації вбивств і замахів. Він останній із представників ЮКОСа, хто залишається в російській в'язниці.

    Позиція Росії

    Росія не збирається визнавати рішення Гаазького суду, а можливі арешти майна буде оскаржувати в судовому порядку.

    У рішенні Гаазького трибуналу йдеться, що майно ЮКОСа було експропрійоване з порушенням Європейської Енергетичної хартії. Російська сторона і особисто президент Володимир Путін стверджують, що Росія не ратифікувала дану хартію і тому не визнає це судове рішення.

    Російський експерт у галузі енергетики Михайло Крутіхін назвав таку позицію Москви помилковою. За його даними, в жовтні 2005 року, коли було попереднє слухання справи ЮКОСа, російська сторона підписала угоду, за якою зобов'язалася слідувати в цій конкретній справі положенням договору до Енергетичної хартії.

    Крутіхін пояснив, що російська сторона добровільно взяла участь в арбітражному процесі і тепер, на його думку, не може відмовитися від винесеного вердикту. "Російська сторона активно брала участь у цьому процесі, найняли дві американські адвокатські контори - з Нью-Йорка і з Техасу, і десять адвокатів представляли Росію на цьому процесі. Тобто Росія - учасник цього процесу і відповідно до угоди вона визнає остаточний вердикт. Шляху назад немає ніякого - ні юридичного, ні фактичного ", - заявив він.

    Росія не збирається визнавати рішення Гаазького суду, а можливі арешти майна буде оскаржувати в судовому порядку

    Разом з тим, юрист Дмитро Шемелін стверджує, що Росія з самого початку не погоджувалась зі своєю підсудністю арбітражу у справі ЮКОСа.

    "Росія стверджувала, що так як вона не ратифікувала Договір до Енергетичної Хартії, вона не повинна його виконувати в повному обсязі, включаючи положення про передачу спорів на розгляд арбітражу. Арбітражний трибунал, однак, з Росією не погодився і постановив у 2010 році, що відсутність ратифікації - не перешкода арбітражній угоді. Це рішення досить спірне, тому Росія цілком могла залишитись при своїй думці", - пояснив він.

    Окремо Шемелін відзначив, що сама по собі участь в арбітражному процесі не має на увазі згоди з підсудністю спору арбітражу, якщо своєчасно заявлені формальні заперечення проти такої підсудності, як Росія і зробила.

    У будь-якому разі, юридичні суперечки не завадять Росії використовувати справу ЮКОСа і повідомлення про можливий арешт майна за кордоном у пропагандистських цілях.

    Російська влада завдяки цій справі отримала ще один аргумент для своєї доктрини про наступ імперіалістичного Заходу на "русского мишку" і буде його розкручувати. Реакція на інформацію про можливий арешт активів уже була дуже гучною і в дусі часу - із заявами про відповідні конфіскації майна та звинуваченнями у розв'язанні війни.

    Справа ЮКОСа стане ще однією можливістю для пропаганди переконати росіян у правильності державної політики та необхідності концентрації навколо чинної влади.

    Уроки для України

    Дмитро Шемелін допускає, що теоретично ЮКОС може подати позов і в український суд для арешту російських активів. Пікантності додають і так напружені відносини між Києвом і Москвою, адже в цій ситуації, на думку експерта, Україна може бути привабливою для стягнення юрисдикцією.

    "Приміром, українські суди теоретично могли б прийняти рішення про стягнення активів російських держкорпорацій в Україні за рахунок погашення боргу у справі ЮКОСа. На практиці, однак, таке малоймовірно: профіт отримає не держава, а ЮКОС, у той час як контрзаходи Росія застосує не до ЮКОСу, а до держави. Водночас, якщо західні суди не ухвалять аналогічного рішення, на Заході нас можуть не зрозуміти ", - пояснює ризики Шемелін.

    В України теж є претензії до Росії, а про компенсацію за анексію Криму або руйнування на Донбасі говорять вже більше року. При цьому, поки що влада тільки заявляє про великі цифри, які Росія нібито винна Україні, але на цей момент позову до Москви про компенсації на користь нашої країни немає.

    Шемелін відзначає, що для такого позову немає навіть відповідної судової інстанції. "Україна теоретично може прийняти рішення про експропріацію російських активів без міжнародного суду, за власною ініціативою, але таке рішення матиме сумнівні підстави з міжнародного права і викличе значну ескалацію у відносинах з РФ", - констатує юрист.

    Ця історія вчергове доводить, що вітчизняні політики відмінно справляються з обвинуваченням Росії на словах, але реально домогтися від східного сусіда якихось сатисфакцій не так і просто.
    Теги: Росія Газпром ЮКОС Михайло Ходорковський
    ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ
    Коментарі
    1000 символів лишилося
    ТОП МАТЕРІАЛІВ



      Архів