Шокін не винен. Чому в Генпрокуратурі нічого не зміниться

    5 Квiтня, 2016 16:33
    Відставка генпрокурора Шокіна не запустить реформи в Генпрокуратурі. З 15 квітня відомство отримає ще один шанс нічого не змінювати, причому на законних підставах

    Третій за останні два роки генпрокурор Віктор Шокін став втіленням гальмування всіх реформ у системі прокуратури. І його відставка викликала вибух оптимізму – ось зараз якраз і почнуться справжні реформи. Але правда в тому, що це звільнення, представлене як крок назустріч побажанням суспільства, нічого не змінить: на підході набуття чинності новими положеннями «Закону про прокуратуру».

    У теорії своєчасні й прогресивні – вони виписані так, що дозволяють зберегти «статус кво» для старої системи. Під гаслами грандіозного переформатування прокуратури старі кадри отримують в своє розпорядження механізм, що дозволяє їм роками залишатися на посаді.

    «Ми фактично консервуємо наявну в органах прокуратури ситуацію, якщо ця норма з 15 квітня почне діяти, – переконаний начальник управління спеціальних розслідувань ГПУ Сергій Горбатюк, якого громадські активісти хочуть бачити в статусі генпрокурора. – Вона не продумана щодо тих, хто не дотримується закону».

    Йдеться про створення Дисциплінарно-кваліфікаційної комісії прокурорів, яка має почати роботу 15 квітня. Ця структура перебирає на себе втрачені генпрокурором повноваження щодо проведення конкурсу на будь-яку посаду в системі прокуратури та застосування дисциплінарних стягнень, аж до звільнення будь-якого прокурора.

    Інакше кажучи, генпрокурор, перш ніж звільнити когось, зобов'язаний звернутися із заявою в Дисциплінарну комісію, яка вислухає сторони конфлікту і прийме остаточне рішення.

    До складу комісії входять один представник від З'їзду адвокатів України та два вчених, обраних З'їздом вищих юридичних навчальних закладів, – ці люди вже відібрані в грудні 2014 року.

    Також до згаданого органу мають увійти три члени, делеговані уповноваженим Верховної Ради з прав людини, та п'ять членів, запропонованих Всеукраїнською конференцією працівників прокуратури. Ці кандидатури ще належить затвердити.

    Норми, що набувають чинності, у поєднанні з нереформованою системою дадуть прямо протилежний результат – замість позитивних змін вони узаконять нинішній стан справ.

    У теорії такі норми закону прогресивні лише за однієї умови: прокуратура вже реформована, ефективна й незалежна. Але все це не про нинішню систему.

    «Погляньте на соцдослідження – рівень довіри до прокуратури менше 5%, – говорить експерт Центру політико-правових реформ Олександр Банчук. – В ефективність діяльності прокуратури вірять менше 1% громадян».

    Це результат не лише багаторічної діяльності прокуратур, а й їх нинішньої недореформованості. За підсумками конкурсу, який пройшов під патронатом Віктора Шокіна, на заміщення посад керівників місцевих прокуратур було призначено 154 працівника – всі зі старих кадрів, жодного зовнішнього кандидата не з системи.

    Понад те, за інформацією нардепа Олени Сотник, на всю 15-тисячну армію прокурорських працівників для зовнішніх кандидатів, які ніколи не працювали в прокуратурі, залишено всього 232 посади.

    «Це смішно, бо, коли ми закладали ідею реформи, ми говорили про 40% оновлення штату, а бажано, аби це була критична маса, – констатує Сотник. – Однак цього не сталося. Сьогодні маємо нереформовану місцеву прокуратуру. Вдалося відсіяти тільки кричущих непрофесіоналів, інші – старі кадри. Ця частина реформи була провальною».

    Тим небагатьом, хто після конкурсного відбору зайняв місця прокурорів, які не пройшли перевірку, влаштовують екзаменування старі відсіяні кадри. Це називається «надання методичної допомоги» – коли колишній керівник прокуратури, який не набрав у ході тестування й третини необхідних балів, перевіряє новопризначеного працівника.

    Результат такої політики – активні протести проти призначення нових прокурорів Одеської області, Львова, пікети на підтримку звільнених співробітників прокуратури в Києві.

    І хто б тепер не став новим генпрокурором, норми, що набувають чинності, у поєднанні з нереформованою системою дадуть прямо протилежний результат – замість позитивних змін вони узаконять нинішній стан справ.

    Рецепт консервації

    Горбатюк пояснює, що сама по собі ідея створення Дисциплінарної комісії позитивна, оскільки в прокуратурі часто зустрічався тиск з боку керівництва щодо прийняття якихось рішень. Водночас співробітники не були захищені, і потенційно це могло призводити до ухвалення незаконних постанов.

    Тому має існувати незалежний орган, який дозволить прокурорам звертатися з приводу захисту своїх прав. Але є й зворотна сторона медалі: недбайливих прокурорів, до яких є серйозні претензії з приводу порушення закону, практично неможливо буде звільнити.

    Відставка чергового генпрокурора, що не виправдав сподівання, у найближчій перспективі не зрушить ситуацію з мертвої точки.

    За словами Горбатюка, подібна ситуація наразі склалася у Вищій кваліфікаційній комісії суддів – там звернення щодо звільнення суддів розглядаються протягом півроку, нерідко навіть рік. А 12 місяців – як раз той період, після якого закінчується термін притягнення до дисциплінарної відповідальності. Схожий сценарій буде і в системі прокуратури.

    «За аналогією з судами можемо уявити, що у стосунку до прокурора справи будуть розглядатися до року, потім комісія визначить, що він винен, але притягнути до відповідальності його неможливо, оскільки термін дисциплінарного стягнення закінчився», – наводить приклад Горбатюк.

    При цьому, за його словами, прокурор, який опинився під підозрою, у власних інтересах буде щодня закривати кримінальні справи, оскільки закон не передбачає його відсторонення від виконання службових обов'язків на час розслідування дисциплінарною комісією.

    І це не кажучи про «дрібніші» недоліки норми закону, яка набуває чинності. Наприклад, про те, що передбачено обрання в члени комісії п'яти співробітників прокуратури, а в іншій нормі того ж закону зазначено, що на ці посади не допускається обрання співробітників правоохоронних органів. Але працівники прокуратури за визначенням є співробітниками правоохоронних органів, таким чином, зазначені положення закону суперечать одне одному.

    Та й те, що одинадцять членів дисциплінарної комісії змушені будуть розгрібати все, що пов'язано з діяльністю 15 тисяч співробітників прокуратури, викликає у самих прокурорів подив.

    «Самопоміч» запропонувала на перехідний період тривалістю три роки набрати в Дисциплінарну комісію прокурорів-іноземців з США, Канади та Євросоюзу.

    «Щойно комісія буде сформована, її накриє вал скарг, і вона там потоне», – застерігає Горбатюк. На його думку, потрібно було передбачити хоча б створення секретаріату, як у випадку з розглядом дисциплінарних порушень у системі суддівської влади. Але цього так і не зробили.

    У результаті відставка чергового генпрокурора, який не виправдав сподівання, у найближчій перспективі не зрушить ситуацію з мертвої точки. Наразі немає жодної передумови того, що прокуратуру дійсно буде реформовано.

    Стороннім вхід заборонено

    Сьогодні є кілька варіантів виходу з глухого кута, але вони мають свої слабкі сторони і суперечать один одному.

    З найрадикальнішою ініціативою виступили представники «Самопомочі», запропонувавши на перехідний період тривалістю три роки набрати до складу Дисциплінарної комісії прокурорів-іноземців з США, Канади та Євросоюзу. Раніше з подібною пропозицією виступав Давид Сакварелідзе.

    «Українцям зараз менше довіряють, ніж іноземцям. Політики, працівники виконавчої влади самі в цьому винні, однак це реалії, треба виходити з них і просити парламент дати можливість не завалитися реформі прокуратури», – пропонує Олена Сотник, яка виступила ініціатором законопроекту про прийняття в комісію іноземців.

    Але найслабше місце цієї ініціативи в тому, що самі іноземці поки не готові дати позитивну відповідь.

    «Консультації з нами з цього приводу були, але остаточного рішення поки немає, – говорить співробітник представництва ЄС в Україні Марія Стогова. – Найняти іноземців на три роки – дороге задоволення. Потрібно врахувати, що в ЄС своя бюрократія. Також необхідно знайти гарантії фінансування учасників комісії».

    Крім того, є всі передумови вважати, що парламент цю ініціативу не підтримає. Формальною причиною стануть звинувачення в тому, що іноземці ні за що не несуть відповідальності, й що це чергове визнання своєї неспроможності – знову українці не змогли розібратися у своїх внутрішніх справах.

    У реальності парламентарії самі планують відхопити контроль над прокуратурою, з чого випливає другий варіант вирішення проблеми – віддати все на відкуп нардепам. Саме таку ініціативу озвучив член профільного парламентського комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Антон Геращенко.

    «Вважаю, що потрібно зробити так, щоб більше прокурорів до цієї комісії призначалися саме Верховною Радою, – вважає він. – Вона є єдиним представницьким органом народу, і ми, несучи свою частку відповідальності, вибрали б членів такої комісії».

    До комісії з відбору кандидатів у Держбюро розслідувань парламент вибрав колег-політиків, заангажованих конкретними політичними силами.

    На користь такого варіанту Геращенко наводить як приклад обрання з подачі парламенту членів комісії для відбору керівництва Агентства управління активами та Держбюро розслідувань: «Ми вибрали гідних особистостей, які будуть вибирати членів керівного складу».

    Проте й тут проблема – комісію, що вибирала найдостойніших, які, своєю чергою, рекомендували на посади «нових» старих прокурорів, також сформували нардепи. Чим все це закінчилося, ми зараз спостерігаємо.

    Та й з іншими парламентськими комісіями не все бездоганно. «Парламент в комісію з відбору кандидатів у Держбюро розслідувань вибрав колег-політиків, заангажованих конкретними політичними силами, – констатує Сотник. – Вони раніше працювали в системі МВС, а це означає, що зв'язки залишилися. І з таким складом комісії Держбюро розслідувань навряд чи отримає людину не з системи, яка могла б порушувати кримінальні справи проти правоохоронців».

    Таким чином, кого б не запропонував парламент, це, найімовірніше, будуть компромісні й залежні особи, висунуті в ході запеклих політичних торгів.

    Й доки у реформаторів і депутатів немає єдиної точки зору на вирішення цієї проблеми, ситуація буде незмінною: новий генпрокурор, висунутий на посаду президентом, хоч і втратить частину повноважень, але цю втрату компенсують нові норми закону. Які (знову ж таки – найімовірніше) ніяк не вплинуть на процес реформування прокуратури.

    Очевидним результатом такого дійства стане своєрідна прокурорська карусель – нова кандидатура чергового генпрокурора через кожні рік-два та списання всіх невдач на попередніх глав відомства.

    Теги: реформи корупція ГПУ тестування Державне бюро розслідувань прокурори Віктор Шокін сергій горбатюк
    ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ
    Коментарі
    1000 символів лишилося
    ТОП МАТЕРІАЛІВ



      Архів