Шенген нас не дочекається

    20 Квiтня, 2015 09:00
    Українців, які пакують валізи для безвізової подорожі Європою, очікує чергова фрустрація – безвізового режиму не буде. Принаймні, у цьому році на скасування віз з Європою точно не варто розраховувати. Про це заявив і МЗС України, і в ЄС чітко дали зрозуміти: українцям в ЄС поки не «велкам». Тому Президент Петро Порошенко практично не має жодних шансів виконати свою обіцянку: з червня покатати українців без віз по Європі

    Нагадаємо, в 2014 році між Україною та ЄС було завершено процес підписання та ратифікації Угоди про асоціацію, яка й досі застосовується на тимчасовій основі. 12 країн-членів ЄС її поки не ратифікували.

    Введення безвізового режиму з Україною прописано настільки невизначено й туманно, що практично не дає жодних гарантій і зобов'язань з боку Європи, жодних конкретних термінів. Порошенко на хвилі євроінтеграції дуже легко й голосно наобіцяв, що після Ризького саміту в травні 2015 року всі українці поїдуть до Європи без віз. Таким є обов’язок лідера – надихати на обраний курс. Однак тепер у Президента перед виборцями на одну невиконану обіцянку більше. Виконати ж її в односторонньому порядку неможливо, оскільки вирішальне слово за Євросоюзом. Проте під силу зробити для цього все можливе зі свого боку.

    Ще до підписання Угоди з ЄС наші громадяни перейнялися ідеєю безвізового шенгену. Але сам документ майже ніхто не вивчав досконально. Експерти роз'яснили, що там є багато різних нюансів і що в європейську цивілізацію українців пустять без віз лиш в тому разі, якщо вони будуть себе добре поводити.

    Днями в Раді провели слухання з приводу безвізових перспектив для України. Після виступів доповідачів склалося враження, що перспективи ці залишаються міражем – зникають по мірі наближення до них.

    Дипломатія, зрозуміло, була дипломатичною. Міністр закордонних справ України Павло Клімкін акуратно висловив сподівання на те, що безвізовий режим з ЄС почне функціонувати з наступного року. За його словами, від Ризького саміту наприкінці травня Україна очікує політичного меседжу щодо безвізового режиму. Знову ж таки, обов’язок дипломата вищого рівня – залишати простір для варіантів. Проте вже зараз можна здогадатися, яким буде цей меседж, виходячи з тих настроїв і тенденцій, які спостерігаються в Євросоюзі.

    Цілком імовірно, що Україні вкотре скажуть: ви – великі молодці, але вам ще треба прополоти грядки, перебрати чечевицю, посадити 20 трояндових кущів і вже тоді – на бал. І щоб це почути, не обов'язково чекати Ризького саміту.

    Глава представництва Європейського союзу в Україні Ян Томбінський у своєму недавньому інтерв'ю практично вже озвучив це послання: "Все залежить від України та її здатності виконати "домашнє завдання". Україна має повну політичну підтримку країн-членів ЄС на шляху досягнення безвізового режиму, і вона отримає його, як тільки буде готова. Це означає, що реалізація реформ, що залишилися, щодо боротьби з корупцією, організованою злочинністю, відмиванням грошей, а також антидискримінаційні закони не повинні бути відкладені на невизначений термін. Україні необхідно демонструвати чітке і стабільне просування в напрямку реформування. Не так багато часу залишилося до Ризького саміту, і кожна країна буде оцінюватися за її індивідуальним результатами".

    Він також додав, що для прискорення процесу Україні варто бути більш прихильною до  реформ на всіх рівнях управління. В Україні зі свого боку визнали, що не всі вимоги Плану дій візової лібералізації для отримання безвізового режиму з ЄС виконані повною мірою. Цей процес ризикує затягнутися не на один рік.

    Зрозуміло, що керівництво країни, взявши курс на євроінтеграцію, буде всіляко підтримувати сподівання українців на лібералізацію візового режиму з ЄС. Проте об'єктивних приводів для оптимізму на найближчі кілька років не так вже й багато. Невиконання "домашнього завдання" – лиш видима причина для ввічливої офіційної відмови. Але є й інші, усунути які набагато важче.

    Війна. Європа справді боїться напливу біженців та екстремістських елементів з країни, де ведуться бойові дії. Це об'єктивно. Українсько-російського кордону фактично не існує. Жодна сусідня європейська країна не ризикуватиме власною безпекою, відчинивши двері.

    Як зауважив на парламентських слуханнях Андрій Парубій, "бурятські танкісти Путіна не будуть подавати документи на візи". Це правда. І поки цей путінський педикульоз прогресує на нашій території, Україну будуть тримати на карантині. Бо педикульоз дуже заразний, а запах "руского міра" – це вам не прованс.

    Європа дуже боїться біженців. У неї зараз вистачає своїх проблем з переселенцями з Азії та Африки – розплата за минулий гріх колонізації їхніх країн і поневолення народів. До того ж статусом біженця, на жаль, часто зловживають зовсім не біженці.

    Але що цікаво: у відвідуванні Шенгенської зони відмовляють зовсім не "бурятським танкістам Путіна", а звичайним українцям. За останній рік візовий режим з Європою насправді не спростився, а посилився. Можна сказати, що безвізовий режим вже почався – візи не дають.

    Виходячи зі зведеної статистики Шенгенських консульств, вже можна спрогнозувати, які держави на травневому саміті виступлять проти надання Україні безвізового режиму. Бельгія зараз відмовляє практично кожному десятому українцю, відмови з боку Фінляндії почастішали в 3,3 рази, Швейцарія збільшила рівень відмов у 2,8 рази, Іспанія – в 2,6, Португалія – в 2,2, Греція – в 2,1 рази. Італія, Чехія та Норвегія теж не особливо радіють нашим туристам. Всього 16 із 22 держав Шенгену, які мають консульства в Україні, збільшили частоту відмов. І тільки Литва, Латвія, Естонія, Польща і Словенія навпаки – виявили більшу лояльність і гостинність.

    Варто відзначити, що українських емігрантів, особливо трудових і нелегальних, у Європі боялися завжди, ще до Майдану, до війни і путінських танкістів. Але було й дещо інше – ставлення. Про це неприємно говорити, але ставлення, як до менш цивілізованих, ще кілька років тому гостро відчувалося в консульствах. У пресі було багато публікацій на цю тему. Безліч довідок та додаткових документів, принизливі допити щодо особистого життя, перевірки та дзвінки на роботу...

    У такому ставленні частково винні й ми самі. Чи змінилося воно зараз, після Революції гідності? Хто бував у Європі, кажуть, що змінилося, і змінилося на краще. Українців уже відрізняють від росіян. Про Україну більше знають, до України виявляють інтерес. Інтерес, щоправда, поки стриманий та обережний.

    Для самих же українців Європа стає все менш доступною не лише через візи, а ще з однієї об'єктивної причини – вона нам не по кишені. У зв'язку з кризою та інфляцією, проблемою покупки валюти, українці стали мало подорожувати взагалі. Багато турфірм закриваються. А ті, кому все ж доступний Шенген, платять посередникам, які займаються оформленням віз.

    Звичайно, щоб не витрачати час і нерви в консульствах, зручніше заплатити тому, хто зробить все за тебе. І на цьому процвітає цілий сегмент напівлегального бізнесу. Середня ціна разової шенгенської візи у посередника – 230-250 євро, литовська шенгенська віза на півроку – 350 євро. Невже всі ці євро наповнюють бюджет? Виходить, що з одного боку ЄС вимагає боротьби з корупцією і тіньовим бізнесом, з іншого – відтягування безвізового режиму лиш сприяє їх процвітанню.

    Наближається час визначитися: справжні реформи потрібні Україні тільки для безвізового режиму і кредитів МВФ чи є зацікавленість в них заради змін в країні. Невідомо, скільки часу ще знадобиться, щоб Україна стала гравцем, а не безвольним об'єктом геополітичної гри. Це дитяча, підпорядкована позиція – чекати, слухатися, вимагати, виконувати "домашні завдання". Різниця лише в тому, що раніше перед Росією, тепер – перед Європою.

    Чи не пора Україні, як державі, вести свою гру на міжнародному рівні? Хочеться вірити, що це спаде на думку й керівництву країни. Можливо, поки немає козирів на руках. А можливо, їх просто не помічають.

    Теги: безвізовий режим Євросоюз шенген
    Коментарі
    1000 символів лишилося
    ТОП МАТЕРІАЛІВ



      Архів