Що і як Лукашенко виграв в українській війні

    16 Червня, 2015 16:39
    Війна в Україні, як би цинічно це не звучало, пішла на користь нашому північному сусідові – Білорусі. Про те, як країна «бацьки» успішно налагоджує зараз стосунки із Заходом, UA1 розповіли експерти, що знаються на білоруських політичних реаліях

    Білорусь, яку в Україні багато хто сприймає, як придаток Росії, стала майданчиком для мирних переговорів. У березні минулого року, коли російська пропаганда нагнітала істерію з приводу «нелегітимності київської хунти», Лукашенко взяв – та й дружньо прийняв у своїй резиденції на той час в.о. президента України Олександра Турчинова. Вже тоді стало ясно, що Мінськ не буде повністю підтримувати політику Кремля. Але й не сваритиметься. За рік, що минув, білоруський президент успішно зберігає нейтралітет. Його зусилля не залишилися непоміченими в Брюсселі. Голова Єврокомісії Дональд Туск недавно заявив, що у разі продовження позитивних сигналів, він готовий «зробити низку неочікуваних зустрічних кроків».

    Ці кроки можуть бути найрізноманітнішими: від більш інтенсивних економічних контактів до політичних реверансів. Лукашенко та дехто з його силовиків, нагадаємо, числяться в ЄС у «чорному списку» нев'їзних.

    Камінь спотикання – політв'язні

    Білоруська опозиція в питанні зближення з Європою змушена визнати, що воно є. Однак наполягає на тому, що головна заслуга в цьому належить не Лукашенку, а російсько-українському конфлікту. «Європа дуже налякана тим, що відбувається на сході України, – сказав UA1 активіст опозиційної компанії «Говори правду» Сергій Возняк. – І заради стабільності (стабільності в лапках, звичайно), яку забезпечує Лукашенко, європейці готові дати йому якісь преференції, аби тут не повторився донбаський сценарій. Безкінечно далеко вони не підуть, тому що в Білорусі є політв'язні, а для ЄС це принципове питання. Але це принципове питання і для Лукашенка. Він не хоче відпускати із в'язниці Олександра Статкевича, який був кандидатом у президенти в 2010 році. І це той камінь спотикання, який не дозволить повністю розморозити і нормалізувати відносини».

    За його словами, дипломатичні відносини між Білоруссю та Євросоюзом вже нормалізуються – білоруські політики почали відвідувати європейські столиці. «Наприклад, міністр закордонних справ Володимир Макей був у Ризі на саміті «Східного партнерства». Точно буде активізація дипломатичних контактів. Можливо, будуть розглядатися економічні преференції – Білорусь задихається без фінансових ресурсів.

    Також цілком можливо, що Євросоюз не буде так жорстко дивитися на президентські вибори, які в Білорусі пройдуть у жовтні. Якщо Лукашенко не допустить брутальних дій, що мали місце в 2010 році (тоді побили 700 чоловік і більше 40 було ув'язнено, в тому числі більшість кандидатів у президенти), ми побоюємося, що ЄС може закрити очі на порушення передвиборчого законодавства більш м'якого характеру», – каже Возняк.

    Курс на безвізовий режим

    Провладні білоруські політологи також визнають, що причина зміни ставлення ЄС до Мінська – війна в Україні. «Відносини Мінська і ЄС змінюються в сторону прагматичності давно, протягом останніх півтора років, – зазначає керівник аналітичного центру EcooM Сергій Мусієнко. – Те, що зараз побачив увесь світ, – це відображення нашої політики, просто не було приводу для такого яскравого її здійснення. З ЄС йдуть переговори, вже навіть є конкретні домовленості. Ми це побачили і на ризькому саміті «Східного партнерства». Ми не ставили завдання, що спрощення візового режиму відбудеться прямо там, але ми бачимо, що наші партнери готові до просування. Наприкінці червня в Мінську відбудеться зустріч глав МЗС країн «Східного партнерства». Американське посольство довгі роки не видавало віз, за ними потрібно було їхати в Москву. З червня місяця їх почали видавати. Це штрихи, які кажуть, що є реальні кроки в бік нормалізації відносин».

    «У проведених нами опитуваннях громадяни Білорусі протягом багатьох років ототожнюють себе з європейцями, – говорить Мусієнко. – І не тільки ми сприймаємо себе європейцями, а й чиновники Європи почали сприймати нас, як частину Європи. Ми чемпіони світу за кількістю шенгенських віз на кількість населення. Режим санкцій проти нас не працює, не працював і працювати не буде. І це потихеньку починає визнавати той же Туск».

    Президентські вибори, які пройдуть восени, впевнений експерт, не змінять відносин Заходу і Білорусі: «Лінія прагматичних стосунків з Білоруссю буде зберігатися, і вибори її тільки зміцнять».

    Геополітика на першому місці

    Про те, яким чином бачать зближення з Білоруссю в Брюсселі, UA1 поцікавився у європейського політолога і директора Фонду для демократії в Білорусі Йорга Форбріга. «У своєму ставленні до Білорусі Євросоюз довго вибирав між політичною ізоляцією і санкціями, з одного боку, та спробами включення, запрошення з іншого, – говорить Форбріг. – Він збільшував тиск на Білорусь там, де були кричущі порушення прав людини режимом Лукашенка, і шукав інтенсифікації контактів з Мінськом щоразу, коли геополітична ситуація у Східній Європі погіршувалася. Ми знову в тій ситуації, яку мали між 2008 і 2010 роками, коли російська агресія вивела геополітику для ЄС на перше місце, і він намагався взаємодіяти з такими режимами, як у Білорусі чи Азербайджані. У випадку з Мінськом ЄС усвідомлює, що режим Лукашенка пройшов за останній рік тонкою гранню, щоб збалансувати свої відносини між Україною та Росією, і відіграв позитивну роль, надавши майданчик для мирних переговорів. Попри це, перезавантаження відносин ЄС та Білорусі залишається ризикованим заходом. Євросоюз довго і ясно давав зрозуміти, що без поліпшення ситуації з правами людини не буде нормалізації зв'язків, тоді як режим Лукашенка наполягає, що не сприймає таких умов. Як результат, могло бути пожвавлення дипломатичних контактів між обома сторонами за останній рік, але не було практичного результату, компромісу і прогресу у відносинах».

    Як би там не було, для Євросоюзу неминучою є співпраця з Мінськом у декількох сферах, переконаний Форбріг. Це транзит енергії (насамперед нафта і газ), міграція, екологія, транспорт. «До певної міри таке технічне співробітництво тривало, незважаючи на політичний клімат в Білорусі та стан європейсько-білоруських відносин. Але його розвиток обмежений політичною волею та ситуацією в Білорусі. ЄС непросто йти на компроміс зі своїми принципами лише заради більш тісного співробітництва з Білоруссю. І, своєю чергою, Мінськ уникає більш тісної співпраці, коли вона загрожує політичному пануванню Лукашенка або делікатним відносинам Білорусі та Росії», – підкреслює Форбріг. Яскрава ілюстрація останньої тези – відмова Білорусі визнати анексію Криму на саміті «Східного партнерства» у Ризі.

    Європейський політолог погоджується, що через війну в Україні ЄС справді готовий закрити очі на чергове переобрання Лукашенка на осінніх виборах. Форбріг переконаний, що вони не справлять впливу ані на політичну ситуацію всередині Білорусі, ані на її відносини з ЄС. «З боку опозиції та громадянського суспільства немає імпульсу, щоб зайняти сильну позицію заради демократичних реформ у країні. Та й Захід не виявляє особливої зацікавленості в тому, щоб голосування пройшло за справді чесних і справедливих умов. Геополітична ситуація в регіоні, війна в Україні, тиск Росії на всіх її сусідів, включаючи Білорусь, грає на руку Олександру Лукашенку, який зображає себе гарантом стабільності в Білорусі».

    Проросійська опозиція Лукашенку

    На даний момент в Білорусі відсутня політично оформлена опозиція Лукашенку, що стоїть на проросійських позиціях. Але база для її формування існує, говорить білоруський опозиціонер Сергій Возняк. «Офіційний Мінськ багато в чому діє всупереч громадській думці, яка в більшості своїй на боці Путіна, а не України. Понад 60% опитаних білорусів схвалюють дії Росії в Криму та на Донбасі. Лукашенко пішов на певний ризик, підтримуючи відносини з офіційним Києвом. Але він наляканий тим, як Росія повела себе в Україні й не бажає повторення такого сценарію в Білорусі».

    Саме втручання Росії, вважає Йорг Форбріг, може стати причиною зміни розкладів у відносинах ЄС і Мінська в ході майбутніх президентських виборів восени. «Кремль може вирішити натиснути на Лукашенка так само, як перед виборами 2010 року, або навіть зробити ставку на відкрито проросійського кандидата. Це може мобілізувати білоруське суспільство і змусить Захід втрутитися більш відкрито. Такий сценарій здається зараз малоймовірним, але виключати його не можна», – резюмує політолог.

    Теги: Білорусь лукашенко Євросоюз
    ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ
    Коментарі
    1000 символів лишилося
    ТОП МАТЕРІАЛІВ



      Архів