Що це було? Для чого президенту 30 днів воєнного стану

    27 Листопада, 2018 13:16
    Вимагати два місяці воєнного стану, а потім погодитися з жорсткою критикою від нардепів і дати заднього – для чого це було потрібно Порошенку, розбирався UA1

    «Ми повинні посилити охорону просто зараз. Заходи, які в разі вторгнення дозволять нам швидше відреагувати, якомога швидше мобілізувати всі ресурси», – так Петро Порошенко аргументував необхідність ведення воєнного стану, підкресливши, що передбачене в такому разі обмеження прав і свобод можуть застосувати лише в разі наземної російської військової агресії.

    У результаті в понеділок, 26 листопада, скликані на позачергове засідання парламенту нардепи після трьох з половиною годин консультацій, ультиматумів і лайки проголосували за введення воєнного стану на 30 днів у десяти областях з 9.00 28 листопада.

    Особливий режим вводиться у Вінницькій, Луганській, Донецькій, Миколаївській, Одеській, Сумській, Харківській, Чернігівській, Херсонській та Запорізькій областях.

    Згідно із законом про воєнний стан це означає, що на цій території за рішенням президента можуть бути створені військові адміністрації, сформовані з військовослужбовців і представників правоохоронних органів. Тимчасово вони можуть замінювати держслужбовців райдержадміністрацій.

    Втім, більшість депутатів і політологів схиляються до того, що навряд чи згадані структури реально будуть формувати всього на один місяць. Та й на способі життя людей в цих регіонах воєнний стан, найімовірніше, ніяк не позначиться. Власне, це підтвердив і глава фракції БПП Артур Герасимов.

    Теоретично у вказаних областях мають право обмежити низку прав і свобод, наприклад, заборонити мітинги, страйки, призупинити конституційне право на свободу слова, приватну власність та інші базові права. Але знову з поправкою – якщо раптом почнуться військові дії.

    Таким чином, від початкової пропозиції Порошенка про введення воєнного стану на 60 днів на всій території країни з припиненням за замовчуванням низки базових прав і свобод, мало що залишилося.

    «Банкова переоцінила свій вплив як на депутатський корпус взагалі, так і на свою фракцію зокрема, – констатує в розмові з UA1 політолог Тарас Загородній. – Мене здивувало, що депутати з БПП не рвалися розблокувати трибуну, а це дуже поганий знак для Петра Олексійовича. Чи то він не керує своєю фракцією, чи то фракція починає його «зливати».

    У результаті потреба в запровадженні воєнного стану в такому вигляді, яким його затвердила Верховна Рада, втрачає сенс, оскільки є шляхи для підвищення обороноздатності прикордонних областей і без громіздкого механізму воєнного стану.

    У такому разі, заради чого президент ініціював цю процедуру, що закінчилася не дуже приємним для нього результатом? Є кілька причин, що пояснюють це.

    Мучать невиразні сумніви

    Ініціатива президента про введення воєнного стану від початку насторожила опонентів Порошенка, які запідозрили, що рішення прийняте для врегулювання не зовнішньої загрози, а для вирішення завдань внутрішньої політики. Надто вже різкий був поворот у риториці глави держави.

    Чотири роки поспіль він був категорично проти воєнного стану, пояснюючи, що в такому разі закінчиться співробітництво з МВФ та іншими міжнародними фінансовими структурами, а Україна втратить можливість купувати зброю і товари подвійного призначення.

    Також, за словами Порошенка, він не хотів посилювати свої повноваження через введення воєнного стану та обмежувати права і свободи громадян.

    Однак всього протягом доби з 25 на 26 листопада несподівано виявилося, що все це не лише можна, а й вкрай необхідно зробити. І це не підірве демократію, не завадить отримувати міжнародну фінансову допомогу або імпортувати зброю.

    Водночас, і сам президент, і основні спікери, які просували ідею воєнного стану, досить плутано і непереконливо доносили й обґрунтовували цю точку зору.

    Секретар РНБО Олександр Турчинов пояснював таке рішення загрозою вторгнення РФ і небезпекою територіальної цілісності. Але якщо подивитися зведення новин за останні чотири роки, легко помітити, що подібні заяви він робив регулярно, щонайменше один раз на рік. Але це не вело до введення воєнного стану.

    Міністр закордонних справ Павло Клімкін намагався пояснити таку ініціативу чітко зафіксованим актом агресії та можливою підготовкою РФ до блокування портів. І щоб підготуватися до цього, спланувати свої дії, потрібні 30 днів воєнного стану. Чому планування неможливе без введення воєнного стану, Клімкін не пояснив.

    А начальник Генштабу Віктор Муженко взагалі обмежився формулюванням «це потрібно, щоб забезпечити безпеку держави». При цьому на момент його виступу в парламенті прес-служба Міноборони заявила, що ВСУ приведені в повну бойову готовність. Це легко зробили і без воєнного стану.

    Тоді в хід пішли аргументи, насамперед від президента, що зараз мова йде про якісно нову загрозу, оскільки агресор чітко ідентифікований і виступив під російським прапором. Відповідно, потрібен воєнний стан.

    І знову не переконав скептиків: чому після обстрілу мирного Маріуполя у січні 2015 року умовно «невідомими» військами не було введено воєнний стан, а таран українських суден катерами під російськими прапорами вимагає таких кроків? Чи не є будь-яка військова агресія, навіть з боку офіційно не ідентифікованих збройних формувань приводом для прийняття відповідних заходів та введення воєнного стану?

    Тоді президент дещо змінив акценти, пояснюючи необхідність надзвичайних заходів: «На жаль, ми не виключаємо й інших операцій, в тому числі наземних проти суверенітету, територіальної цілісності та незалежності України». І знову звучав непереконливо – значить, після анексії Криму та окупації частини Донецької і Луганської областей такий сценарій виключали, а після захоплення трьох українських суден цього вже виключати не можна?

    Далі в хід пішов аргумент про те, що Порошенко володіє усією повнотою якоїсь секретної інформації від зовнішньої розвідки. Президент багатозначно натякав, що йому одному відомо щось дуже важливе.

    Водночас, нардепи, кожен з яких має доступ до держтаємниці, таку інформацію не отримували. Борислав Береза підтвердив, що цікавився у Першому відділі, чи є якісь секретні дані з цього приводу, і отримав відповідь, що їх немає.

    Але президент наполягав – воєнний стан потрібен для посилення оборони. При цьому уточнивши, що це не передбачає мобілізації, ведення активних воєнних дій чи відмови від виконання Мінських домовленостей. А його оточення відзначало, що мова також не йде про закриття кордону, припинення торговельних і дипломатичних відносин з РФ.

    Усе це звучало невиразно, непереконливо і незрозуміло, що й призвело до настороженості опозиції всіх мастей, а також міжнародних структур – справжня причина президентської ініціативи може критися у виборах, що наближаються. Причому підозри ці будувалися далеко не на домислах і фантазіях, а на інформації від найближчого оточення Петра Порошенка.

    Три кроки назад

    Ще в серпні в одному з інтерв'ю абсолютно відданий президенту генпрокурор Юрій Луценко визнав, що в оточенні Порошенка є якісь «гарячі голови», що пропонують сценарій введення ВП для перенесення виборів. Цю інформацію добре засвоїли в усіх виборчих штабах.

    І коли 26 листопада президент виступив саме з такою ініціативою, почалися розмови про загрозу узурпації влади. Воєнний стан на 60 днів по всій Україні означав перенесення президентських виборів, можливість зачистки інформаційного простору від опонентів під приводом передбаченого законом обмеження прав і свобод громадян, заборону проведення масових вуличних акцій. Фактично це стало б ефективним і нищівним ударом по основних конкурентах Порошенка в президентських перегонах.

    Масла у вогонь підозр долала й заява трьох екс-президентів України, зачитана в парламенті Леонідом Кравчуком – він сам, Леонід Кучма і Віктор Ющенко вважають, що сумніви суспільства в обмеженні демократії та зриві президентських виборів-2019 має бути розвіяно. Для цього слід переконливо аргументувати введення воєнного стану і чітко визначити, що вибори президента відбудуться 31 березня 2019 року.

    «Спочатку задумка була ввести воєнний стан на 60 днів, зірвати графік виборів, в ідеалі перенести їх і поєднати з парламентськими, оскільки мажоритарники особливо не горять бажанням працювати на владу, у якої низькі рейтинги», – пояснює Загородній.

    Але в останній момент щось пішло не так – належним чином не спрацював парламент, та й західні партнери почали нервувати.

    «Депутати не захотіли віддати всю повноту влади президенту, а західні політики, Меркель зокрема, висловили побоювання з приводу перенесення виборів і узурпації влади. Відповідно, Порошенко «посунувся», – каже UA1 політолог Олександр Кочетков.

    Побічно про занепокоєння міжнародних структур з приводу ініціативи Порошенка свідчила заява генсекретаря НАТО Йенса Столтенберга, який підкреслив, що введення воєнного стану не повинне створювати проблеми для проведення президентських виборів.

    «Спочатку президент хотів взяти під контроль увесь хід виборчої кампанії, включаючи умови і дату їх проведення, оскільки гра з воєнним станом призвела б до обмеження прав і свобод громадян, свободи ЗМІ, – вважає політолог Руслан Бортник. – Але ми побачили, що проти президента ополчилися не лише всередині парламенту, але, швидше за все, виступили й західні партнери. Тому президенту довелося зробити три кроки назад – обмежитися 30 днями, територією південного сходу і офіційно погодитися на дату виборів, що звузило його можливість для маневру».

    На думку експерта, це означає лише одне – Порошенко втратив контроль над загальною внутрішньополітичною ситуацією, але зберіг обличчя, тому що воєнний стан все ж ввели.

    Стримуючий фактор

    «Президент пішов на поступки, але зберіг головне – воєнний стан введено і указом гаранта його може бути продовжено в будь-який момент, якщо почнеться російська агресія, – вважає Кочетков. – Тому, якщо електоральний рейтинг Петра Олексійовича різко не рвоне вгору, в чому я особисто сумніваюся, нам слід чекати ескалації військових дій на фронті».

    Крім того, на думку експерта, Порошенко отримав несправедливу перевагу у веденні виборчої кампанії, принаймні, в десяти областях.

    «Він отримав медовий місяць на південному сході, – розвиває цю думку Бортник. – До введення воєнного стану він боровся за виборця, під час дискусії про воєнний стан він боровся проти опонентів. А зараз він, можливо, знову спробує змінити виборчий тренд і за рахунок посилення своїх владних повноважень на південному сході буде робити акцент на соціально-економічній тематиці».

    У той же час, Бортник скептично ставиться до можливих спроб ескалації військових дій на сході задля запровадження повноцінного воєнного стану.

    «Така ескалація, швидше за все, буде означати якусь форму військової поразки тією чи іншою мірою. А це актуалізує питання відповідальності за Іловайськ, Дебальцеве, – вважає він. – Ситуативна користь від цього може обернутися кримінальним переслідуванням».

    Крім того, Бортник звертає увагу на те, що суспільство не переконали аргументи президента і його оточення у необхідності воєнного стану.

    «Ми вже зараз бачимо, що суспільство не повірило, а вирішило, що президент просто хоче зірвати вибори, – констатує експерт. – Тому загальна ескалація конфлікту буде сприйматися в такому ж ключі, буде працювати не на президента, а проти нього».

    Своє слово в цьому питанні, на думку експертів, однозначно скажуть і представники бізнесу.

    «Великий і середній бізнес, який присутній в парламенті, розуміє, що воєнний стан може швидко перерости в націоналізацію, а це від початку багатьом не сподобалося, – ділиться своїми висновками Загородній. – Ті, хто пов'язаний з економікою, усвідомлюють, наскільки воєнний стан ускладнить економічну ситуацію в країні».

    Також політолог вважає, що які б заяви про продовження співробітництва з Україною не робив МВФ, це ще не означає реальне виділення грошей, і бізнес це відчуває.

    «Що означають ці заяви? Приїхали, подивилися, як виконується програма Фонду, попили кави і поїхали, а потім сказали, що грошей немає? – запитує Загородній. – Усе це вилами по воді писано. Плюс курс гривні почав просідати, падають єврооблігації. У великого бізнесу з'являються питання щодо виконання контрактів, оскільки знаходження підприємств у зоні воєнного стану може призвести до відмови розміщувати там замовлення».

    На сьогодні всі ці фактори впливатимуть як на можливість ескалації конфлікту, так і на введення повноцінного воєнного стану або продовження його 30-денного терміну у десяти областях.

    «Президент може продовжити цей термін, але парламент буде приймати це складно, в запеклих дискусіях, – запевняє Бортник. – Проти цього можуть виступити олігархи, наприклад, Ахметову не потрібні такі екстремальні правила ведення бізнесу».

    Водночас, Порошенко може просто не зважитися на ризик знову бути переможеним Верховною Радою.

    «Ми бачили великий знак питання в парламенті навіть для оточення самого президента – чи здатен він конкурувати й перемагати на президентських виборах, – каже Бортник. – Враження таке, що президент слабшає на очах і можливості для політичного маневру у нього дедалі вужчі».

    Теги : Меркель Верховна Рада Порошенко РФ МВФ воєнний стан Віктор Муженко РНБО БПП НАТО Павло Клімкін Олександр Турчинов борислав береза Столтенберг Артур Герасимов
    ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ
    Коментарі
    1000 символів лишилося


    Архів