Ще трохи про курс. Навіщо перед виборами змінюють Конституцію

    13 Вересня, 2018 10:46
    Неофіційний старт передвиборчої кампанії кардинально вплинув на погляди представників влади: вони взялися нагально вирішувати проблеми, якими чотири роки не переймалися взагалі

    Вихід зі структур СНД, розірвання договору про дружбу з РФ, закріплення в Конституції курсу України на ЄС і НАТО – чим ближче до виборів, тим активніше Адміністрація президента просуває питання, до яких чотири роки не було діла ані главі держави, ані його найближчому оточенню.

    Тези ці раптом стали актуальними лише з початком активної фази підготовки до президентських і парламентських виборів: президент розпорядився поставити крапку в співпраці зі структурами СНД, зупинити дію договору про дружбу з Росією. І головне – зареєстрував у парламенті законопроект про закріплення в Конституції курсу України на інтеграцію з Євросоюзом і НАТО.

    Разом з тим, експерти-юристи стверджують, що зміни основного закону заради закріплення європейського курсу розвитку країни більше схожі на піар-акцію, ніж на необхідну з юридичної точки зору процедуру.

    Нардеп з юридичною освітою Альона Шкрум («Батьківщина») у розмові з UA1 зазначає, що спочатку Конституцію приймали з величезними компромісами для комуністів і соціалістів, внесли багато взаємовиключних положень. Тому її можна й потрібно змінювати, але не таким чином.

    «З юридичної точки зору взагалі немає необхідності робити такі речі, тому що все може змінитися, а Конституція пишеться на сотні років, – висловлює свою думку Шкрум. – Мені не хотілося б вписувати туди стратегічний курс на НАТО і ЄС, тому що невідомо, чи буде це через 100 років. Також мені хотілося б, аби ми співпрацювали з багатьма країнами – чому ми говоримо тільки про ЄС? Але на нинішньому етапі я розумію, навіщо президент це робить».

    Її натяк конкретизує політтехнолог Олександр Кочетков: «Це чиста «передвиборка»! Причому досить примітивна, коли благі наміри видаються за реальні справи».

    Запишемо все

    Сьогоднішня позиція більшості народних депутатів, навіть з демократичної опозиції, єдина – підтримати ініціативи президента, незважаючи на скептичне ставлення до необхідності записувати курс на ЄС і НАТО до Конституції.

    Глава президентської партії Артур Герасимов вже похвалився, що після всіх консультацій є понад 300 голосів «за» – це необхідна кількість для внесення правок до Основного Закону.

    Щоправда, самі депутати з провладної більшості не зовсім розуміють, для чого це робити, і плутаються в теоріях і поясненнях.

    «Це робиться, щоб захистити державу від розвороту країни від європейського вектора руху за результатами виборів 2019 року», – заявив Сергій Березенко.

    Але його аргумент одразу ж розкритикували: майбутні президенти можуть знову змінити Конституцію точно так само, як це роблять зараз.

    «У разі реваншу навіть такий запобіжник в Конституції не завадить змінювати курс», – запевняє голова парламентського комітету у закордонних справах Ганна Гопко.

    Думку колеги поділяє і Альона Шкрум: «Необов'язково це записувати в Конституції, тому що коли прийде інший президент, за бажання він може знову змінити Конституцію, як це робив Янукович».

    Дивуються з приводу ініціатив своїх соратників і депутати «Народного фронту», хоча й висловлюють повну підтримку «політики партії».

    «Сам факт закріплення зовнішньополітичного курсу в Конституції є не зовсім правильним, – визнає в коментарі UA1 нардеп від НФ Олександр Кірш. – Блоки можуть міняти свою політику. Ми бачимо, як на очах розвалюється Європа, Британія виходить з ЄС, Туреччина хоч і член НАТО, але демонструє окрему позицію. Посилюються розбіжності між Європою і США, хоча вони є членами НАТО. Конституція – річ більш довгострокова, ніж зовнішня політика».

    Втім, схаменувшись, депутат поспішно додає: «Але якщо в розпал війни так стоїть питання, то допустимі такі речі, які в мирний час є небажаними».

    Про те, що законодавчі потуги влади щодо зміни Конституції та новий виток гри на темі євроінтеграції більше схожі на елементи передвиборчої кампанії, говорить і нардеп-юрист Юрій Дерев'янко.

    «Це питання більше піарне й передвиборче, – говорить він UA1. – Президент переконує, що це буде певним запобіжником, аби якісь наступні президенти не провели іншу точку зору. Я не проти цих правок, але нічого нового вони не додають».

    Альона Шкрум вважає, що у цьому питанні все гранично зрозуміло: «Це передвиборча кампанія. Президент намагається себе оголосити єдиним державником, а всіх інших – ворогами країни».

    Її думку підтверджує спітч самого Порошенка під час однієї із зустрічей з трудовими колективами. Рекламуючи зміни до Конституції, він дослівно сказав: «А то всі інші на Росію нас перетворять, до капітуляції агітуватимуть».

    Про те, що це всього лише передвиборчі ігри, за словами Шкрум, говорить один показовий момент.

    «Я була присутня на підписанні Коаліційної угоди в 2014 році, і ми пропонували внести в угоду курс на інтеграцію в НАТО і ЄС, – згадує нардеп. – Тоді представники президента говорили, що не можна цього робити, оскільки це може спровокувати Путіна. Вони були категорично проти, і не хотіли підписувати документ. Зрештою угоду підписали без них, і їм вже довелося це зробити, тому що стояли підписи трьох партій. Але це для них була проблема, я дуже добре пам'ятаю. А тепер на цьому грають».

    З ворогів у патріоти

    Схожа ситуація складається й з іншими моментами зовнішньої політики. Використовуючи все ту ж переможну риторику, провладні депутати раптом заговорили про те, що країна пориває з пострадянським СНД і договором про дружбу з Росією. Хоча реальність виглядає дещо інакше.

    Ніякого «виходу з СНД» не буде хоча б тому, що Україна не є членом цієї структури. Відповідно, йдеться про те, щоб за дорученням президента МЗС підготувало пропозиції про офіційне припинення участі країни в статутних органах СНД і закриття українського представництва при цьому союзі.

    Приблизно така ж ситуація і з «розірванням» договору про дружбу й співробітництво з РФ. По-перше, не розірвання, а непродовження його дії на наступні 10 років. По-друге, не всього договору, а лише деяких його положень, що підтвердив сам президент:

    «Я внесу до парламенту законопроект про негайне одностороннє припинення дії окремих положень договору про дружбу, співпрацю і партнерство між Україною і Росією в частині, в якій дія цього договору є несумісною з національними інтересами держави і реалізацією нашого права на самооборону».

    Подробиці роз’яснив заступник глави фракції БПП Сергій Березенко. За його словами, зараз готується лише повідомлення про намір не продовжувати договір з РФ, це необхідно зробити за півроку до моменту автоматичної пролонгації документа весною 2019-го, інакше договір буде продовжено ще на десять років.

    Пікантності ситуації додає те, що раніше провладна більшість і перші особи БПП переконували у прямо протилежному – договір ні в якому разі та за жодних обставин не можна розривати. А ініціювати такі дії можуть тільки вороги України.

    Не далі, як на початку року віце-спікер Ірина Геращенко (БПП) заявляла: «Ми повинні від Росії вимагати його виконувати, а не розривати, бо в цьому законі зафіксовано повагу до територіальної цілісності та суверенітету України».

    Тоді Геращенко запевняла, що опозиція, яка вимагає розірвання договору з Росією, діє синхронно з представниками російської Держдуми, і закликала бути в опозиції лише до влади, а не до України.

    Пізніше віце-прем'єр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Іванна Климпуш-Цинцадзе (БПП) підтвердила, що договір з РФ розривати не можна: «Це одна з тих принципових угод, на які ми посилаємося у своїх позовах щодо агресії РФ проти України в міжнародні суди через те, що договором Росія визнає нашу територіальну цілісність і непорушність кордонів. І саме для цього нам абсолютно було необхідно продовжувати посилатися на цю угоду».

    Але тепер, коли президенту потрібні сильні козирі у передвиборчій кампанії, ситуація кардинально змінилася: розірвати договір з РФ пропонують вже не вороги, а патріоти.

    «Звичайно, потрібно виходити з державних інтересів України, і якщо це нас підсилює, то це потрібно робити, – погоджується Дерев'янко. – Велике питання, чому це робиться тільки сьогодні. І треба, щоб вони розібралися між собою – раніше говорили, що якщо ми вийдемо з договору, будуть негативні наслідки».

    Альона Шкрум дає більш влучне визначення політики президентської політсили напередодні виборів.

    «Це політична шизофренія. Коли рік тому член нашої фракції Борис Тарасюк подавав вже другий свій законопроект про скасування трьох статей договору про дружбу з РФ, нам говорили, що ми граємо на Путіна, що це політичні маніпуляції і Україна не може собі такого дозволити. А тепер президент вносить те ж саме».

    Втім, навіть депутати, які гостро критикують президента, погоджуються, що вихід з частини положень договорів з СНД і Росією, а також курс на євроінтеграцію – в цілому моменти позитивні. Шкодують лише, що для їх активного просування довелося чекати старту передвиборчої кампанії Порошенка, в якій він намагається закріпити за собою теми європейського вектора розвитку та вступу до НАТО.

    «Навіть за такої політичної шизофренії це не найгірше, що може відбуватися в країні, – запевняє Шкрум. – Краще нехай займаються такими маніпуляціями, ніж Роттердамом плюс і заробітками на війні».

    Теги : Росія Конституція Порошенко Адміністрація Президента БПП НАТО ЄС АП Народний Фронт Ірина Геращенко олександр кірш Березенко Гопко Альона Шкрум юрій дерев’янко Борис Тарасюк Артур Герасимов Іванна Клімпуш-Цинцадзе
    ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ
    Коментарі
    1000 символів лишилося
    ТОП МАТЕРІАЛІВ


      Архів