Сергій Тарута: У нас багато того, що може приносити величезне багатство

    21 Жовтня, 2015 18:22
    Напередодні місцевих виборів UA1 розмовляє з Сергієм Тарутою про вибори на Донбасі, його бізнес, ефективність роботи парламенту та роль бізнесу в українській політиці

    Український підприємець, співзасновник компанії «Індустріальний союз Донбасу» Сергій Тарута майже рік є депутатом Верховної Ради. Це перший досвід бізнесмена в політиці, якщо не рахувати півроку губернаторства у Донецькій області в 2014 році.

    Як стверджує сам Тарута, зараз він не займається бізнесом та не підтримує зв’язків з колишніми бізнес-партнерами, натомість повністю сконцентрувався на депутатській діяльності. За його словами, він наразі не має жодного відношення до своїх колишніх підприємств. Проте йому небайдужа доля створених ним промислових об’єктів. До війни на Донбасі підприємства Тарути були найбільш технічно розвиненими та модернізованими в галузі. Йому шкода, що більша частина його колишнього бізнесу опинилась на окупованих територіях.

    «Мільярдер-інтелігент», як його називають у ЗМІ, занепокоєний складною економічною ситуацією в країні та має намір об’єднати представників бізнесу для пошуку виходу з неї.

    Я прийняв рішення, що доля Донбасу і країни для мене важливіша, ніж мій бізнес.

    Чи працюють сьогодні підприємства компанії «Індустріальний союз Донбасу»?

    Я до кінця не знаю долі цих підприємств, тому що на сьогодні, на жаль, не маю жодного відношення до «Індустріального союзу Донбасу». Пам’ятаю, ми були перші, хто робив реальну євроінтеграцію: придбали найбільше підприємство в Угорщині, у важкій боротьбі виграли конкурс на придбання великого підприємства у Польщі, пізніше увійшли в швейцарську компанію, яка сьогодні №1 у світі. Багато працювали в Пакистані, Африці, інших частинах світу. Тоді був період розквіту компанії, спостерігалась бурхлива динаміка розвитку. Ставши губернатором Донецької області, я позбувся всіх активів, бо їх заарештували. Частину акцій Віталій Гайдук продав російському бізнесу, а мої залишились в компанії.

    Мою частку арештовано в рамках судового процесу, я не керую цими підприємствами і не отримую дивідендів. Звичайно, для мене дуже важливо, щоб працював і не був зруйнований Алчевський металургійний комбінат, який є одним із найбільш сучасних в Європі – ми вклали в нього близько 3 млрд доларів. Наразі підприємство не в робочому стані, але в майбутньому, коли стабілізується ситуація, хочу, щоб воно могло надавати можливість працювати тим, хто проживає в Алчевську, і щоб компанія змогла повертати кредити банкам.

    Зараз я не маю жодного відношення до бізнесу, тому що займаюсь депутатською діяльністю.

    Яка роль російських акціонерів у роботі корпорації?

    Вони є мажоритарними партнерами, розробляють стратегію і визначають тактику роботи, формують менеджмент і приймають головні рішення. У них мажоритарний пакет, і хоча Олег Мкртчан й залишився генеральним директором, всі рішення приймаються російськими акціонерами. Після того, як я став губернатором, я прийняв рішення, що доля Донбасу і країни для мене важливіша, ніж мій бізнес. І після цього ми не спілкувалися на рахунок компанії. Сьогодні теж не спілкуємось.

    Яка вірогідність відновити роботу підприємств, що знаходяться на окупованій території?

    Шанси є, але все залежить від загального контексту стабілізації ситуації на окупованій та прилеглій територіях, тому що є певні бар’єри. Наприклад, на Алчевському металургійному комбінаті збитково працює одна доменна піч, щоб не розкрадали підприємство. Комбінат працює за українським законодавством, сплачує податки в Україну і виплачує заробітну плату.

    Потрібен технічний уряд – не політизований, що опиратиметься на професіоналів, які глибоко знають свою галузь.

    На вашу думку, в України є можливість стати енергонезалежною?

    Україні реально стати енергонезалежною, вона може навіть продавати газ і електроенергію, якщо ми будемо по-господарськи розпоряджатись тими ресурсами, що маємо. У нас є достатньо свого газу – природнього, метанового, сланцевого, який можемо навіть постачати в Європу, тільки цим треба займатись. Свого часу я займався розробкою метанового газу, і були дуже гарні перспективи, але війна завадила. В цілому, держава повинна активно займатися газовою проблемою. Сьогодні відбулося різке зменшення споживання газу, але не тому, що ми стали його ефективно використовувати, а тому, що не працюють підприємства – багато з них просто «вимерли». Газ подорожчав – люди почали економити. Але це не вирішення питання, а реальною енергоефективністю у нас ніхто не займається, самі лиш розмови.

    Україна має достатньо енергетичного еквіваленту енергоресурсів, щоб годувати себе і продавати за кордон. Звичайно, для цього потрібно займатися модернізацією. Вона призведе до різкого зменшення споживання енергоресурсів – газу, електроенергії. На жаль, на сьогодні залежно від галузей ми споживаємо від 400 до 600 % енергоресурсів більше, ніж в Європі.

    У нас сільськогосподарська країна, яка має працювати над відновлювальними технологіями, використовувати вторинні ресурси, біоресурси, яких велика кількість. За правильної економічної стратегії Україна протягом 5-7 років може стати повністю енергонезалежною.

    Якщо ми заговорили про роль держави, то, на Вашу думку, чи можна назвати ефективною роботу уряду на чолі з Арсенієм Яценюком?

    No comments. Всі відчувають, що в карманах порожнішає, жити все важче, перспективи жодної немає, підприємства закриваються. Хочеться більшої ефективності від дій усіх інститутів влади – президента, уряду, парламенту. Коаліція обговорює призначення нового прем’єр-міністра. Посаду прем’єр-міністра України може зайняти народний депутат Олександр Домбровський, який має досвід губернатора та є системною людиною.

    Ніякого реального списання боргу не було, а те, що кредиторів взяли і включили в «акціонери держави Україна», я вважаю злочином перед майбутнім.

    Я вважаю, що потрібен лише технічний уряд – не політизований, що опиратиметься на професіоналів, які глибоко знають свою галузь. Поряд з ними мають бути молоді фахівці, частина з тих, хто є сьогодні, які потім отримають необхідні знання, досвід, сформують команду, тому що одна людина ніколи нічого не вирішує. Ми не бачимо команди у Яценюка, і це результат його роботи. Коли після довгих роздумів я погодився стати губернатором, я знав, що в мене є команда. Я розумів, що піду з тими, хто по життю досягав успіхів, і буде максимально ефективним.

    Що ви думаєте про реструктуризацію та списання 20% боргу України?

    Я спілкувався з багатьма народними депутатами в парламентській залі. Була жорстка дискусія з президентом. Він сказав: «Ви можете критикувати уряд, можете не погоджуватись, але ви обирали цей уряд, і це ваша провина, чому уряд, який ви обрали, не долучав вас до цих переговорів. Але сьогодні ви маєте нести політичну відповідальність за дії уряду, який ви обрали. Якщо ні, то у нас буде дефолт».

    Я не думаю, що у нас був би дефолт, – це був свого роду шантаж дефолтом. Міг би бути технічний дефолт, який призвів би до того, що ми сіли б з кредиторами за стіл і говорили б про реструктуризацію. Нічого трагічного в цьому не було – багато компаній через це проходять і покращують ситуацію.

    Те, що зробив уряд, Міністерство фінансів і прем’єр-міністр, розповідаючи про велике благо, коли створили високий податок на успішний розвиток країни, – неправильно. Ми отримали невелике списання боргу, а насправді збільшилася базова ставка. Із врахуванням базової ставки ніякого реального списання не було, а те, що кредиторів взяли і включили в «акціонери держави Україна», я вважаю злочином перед майбутнім. Це можуть робити ті, хто не збирається жити в цій країні і в кого душа не болить, тому що ми за ці нещасні списані 3,06 мільярди можемо заплатити 100 мільярдів. У бізнесі власники одразу б оголосили генерального директора злочинцем і подали б на нього до суду. Але закон прийняли – і це політична відповідальність усієї коаліції.

    Залякування, що відновлення Донбасу буде ярмом для України, – перебільшення. Все залежить від того, яку ми оберемо модель розвитку по цій території.

    Як ви оцінюєте ймовірність повернення Донбасу до складу України?

    Донбас – це частина організму України. Існують усілякі міфи, абсолютно економічно не прораховані, і сприймаються ті цифри, які сьогодні подаються владою. У 2014 році Донецька область дотувалась, але водночас велика кількість податків, які виникали від діяльності підприємств, що знаходяться в Донецькій і Луганській областях, сплачувалися з інших регіонів. Усе це не враховувалося в загальному балансі. Вугільна галузь була проблемою не Донбасу, а центральної влади, якій було цікаво дотувати збиткові шахти, не закривати їх і не створювати нові робочі місця. Тому чиновники й ті, хто впливав на цей розподіл, мали свій інтерес, адже на це дотування виділялися великі кошти з державного бюджету України.

    Можливо, виникне складна психологічна, соціальна проблема інтеграції Донбасу. З економічної точки зору, я не бачу тут великої трагедії. Сьогодні йдуть неправильні посили, що для відновлення Донбасу потрібні десятки мільярдів доларів. Так, гроші будуть потрібні, але повірте, якщо працюватиме економіка Донбасу, вона сама буде в змозі частково покривати ці видатки. Півтора роки війни завдали великих руйнувань, в тому числі, на контрольованій нами території. Однак відновлення великої частини населених пунктів відбулося без коштів центрального бюджету, а за рахунок місцевого бізнесу, волонтерів, міського й обласного бюджетів. Центральний бюджет практично жодних грошей не виділив. Тому сьогодні ці залякування, що відновлення Донбасу буде ярмом для України, – перебільшення. Все залежить від того, яку ми оберемо модель розвитку по цій території.

    Всі представники бізнесу – олігархічного, великого, середнього, малого – повинні консолідуватися, щоб врятувати економіку країни.

    А чи потрібна країні децентралізація?

    Насправді, відбулася лише часткова передача повноважень. Фінанси як розподілялися з верху до низу, так й розподіляються. Реальної децентралізації – так, як було проголосовано в проекті закону в першому читанні, не відбувається. У нас немає часу, тому це необхідно робити дуже швидко. Якщо ми не зробимо швидко, то взагалі відпаде потреба у цьому кроці. Ми узгодили і взяли за основу польську модель децентралізації. Вона відпрацьована і досить ефективна. Поляки показали, як за 10 років збільшити доходи громадян і реально змінити країну. Головна задача будь-якої держави – збільшити доходи населення

    Зараз у нас гасло: «Бийте олігархів – і буде вам щастя». Але при цьому ніхто не говорить, чи отримуватиме хтось більше грошей. Польща збільшила доходи населення і пенсії в 2-3 рази за рахунок правильної економічної політики та децентралізації. Основна мотивація розвитку – в реальних повноваженнях територіальних громад. Повинна відбутись реальна передача повноважень на місцях – управлінських, фінансових.

    Сьогодні в Україні продовжують перетворювати територіальні громади на заручників центральної влади. Виходить, що на рівні Києва ми маємо всю виконавчу владу в уряді, а на рівні регіонів вся виконавча влада перебуває під контролем Адміністрації Президента.

    Які у Вас відносини після губернаторства з Рінатом Ахметовим?

    Ми здзвонюємося раз в один-два місяці, обговорюємо проблеми Донбасу, стабілізації, відновлення промисловості. Я з ним обговорюю необхідність об’єднання всього бізнесу для вироблення нової моделі розвитку країни, де були б неможливі якісь монополії – економічні, політичні, медійні, – для того, щоб найближчим часом ми змогли створити нові правила.

    Всі представники бізнесу – олігархічного, великого, середнього, малого – повинні консолідуватися, щоб врятувати економіку країни. Наразі я спілкуюся з усіма представниками бізнесу. Економіка далі руйнується і найстрашніше ще попереду. Катастрофічно скорочується кількість робочих місць.

    Як працює спеціальна комісія Верховної Ради у справах Донбасу, яку Ви запропонували створити в кінці 2014 року?

    Я зробив велику роботу, ми домовилися з усіма фракціями, які подали своїх кандидатів до цієї комісії, пройшли регламентний комітет. 3 квітня мої документи про постанову винесено на порядок денний, однак до сьогодні вони не розглядалися. На це немає політичної згоди. Ситуація така: якщо керівником цієї ТСК буде представник «Опозиційного блоку», то за нього не проголосують. Але «Опозиційний блок» теж не погоджується надати керівництво комусь іншому, окрім мене.

    Народ шукає альтернативу, знаходить її в «Опозиційному блоці», який критикує теперішню владу, що одразу автоматично знаходить підтримку. Треба було щось робити, щоб не критикували.

    Тому Гройсман все це намагається якось вирішити. У нас могла б працювати комісія, яка могла стати головним центром і площадкою для обговорення проблеми Донбасу, з точки зору прийняття всіх законів, які пов’язані з Донбасом, і всіх нормативних актів, які приймає Уряд. Також ТСК могла б приймати участь у форматі Мінських домовленостей. Це може бути корисним для президента, оскільки у нього немає інструментарію, який би зараз допомагав реалізовувати Мінські домовленості. Я постійно озвучую цю проблему, коли зустрічаюсь з послами, і вони теж цю тему піднімають на зустрічах з керівництвом країни, намагаються активізувати це питання.

    А взагалі наскільки плідною є робота народних депутатів у парламенті?

    Ефективність роботи парламенту відображає рейтинг – близько 10%. Такого ніколи не було, і це говорить про недовіру населення до парламенту. Легітимності у парламенту з боку українського народу, на жаль, немає. Всі очікували швидких змін у країні, попри війну. Війна, до речі, дуже консолідувала народ. З’явилась достатньо сформована група патріотів-українців, які захищали країну, і сьогодні теж готові зробити багато для успішного розвитку України.

    Основою формування більшості було підписання коаліційної угоди. Президент сказав, що вона виконана на 30%, я б сказав – навіть менше. І коли президент говорить, що парламент погано виконує коаліційну угоду, то вибачте, а хто там має найбільшу фракцію, від кого залежить, щоб фракція працювала ефективно? Насамперед від тих, хто є головними в парламенті – фракції БПП, «Народний фронт», «Самопоміч», «Батьківщина». Від них залежить, отримає парламент мандат довіри чи ні. Зараз спостерігається негативна динаміка зниження довіри народу до українського парламенту.

    Які настрої панують серед жителів Маріуполя напередодні місцевих виборів?

    Чим довше ми не будемо проводити вибори на неокупованій частині Донбасу, тим гірше це відобразиться на економічному, політичному становищі нашої країни. Після Майдану й зараз у жителів Маріуполя великі претензії до київської влади. Відношення до неї було негативним і раніше, потім був період великих надій, високий рівень довіри до «Блоку Петра Порошенка» – і вони мали можливість реалізувати свої обіцянки. На сьогодні є розчарування, низький рівень довіри. Народ шукає альтернативу, знаходить її в «Опозиційному блоці», який критикує теперішню владу, що одразу автоматично знаходить підтримку. Треба було щось робити, щоб не критикували.

    Бізнес має розуміти, що він є соціально відповідальним і головним, хто повинен думати про перспективу розвитку країни. Політики приходять на короткий період і думають, як узурпувати владу та збагатитися, а бізнес думає про своє майбутнє.

    Як після місцевих виборів зміняться політичні еліти в Маріуполі?

    Особливих змін не відбудеться – залишаться ті ж люди, просто вони емігрують з одних партій до інших. Частина «Партії регіонів» пішла в «Опозиційний блок», «Наш край», який набирає високий рейтинг. Для мене важливо, щоб був збалансований склад міської ради і не було абсолютної більшості у однієї з партій. На жаль, жоден з кандидатів не дав картини, яким він бачить місто через 2, 5, 10 років.

    Ви плануєте створити власний політичний проект?

    Про це ходить багато чуток. Жоден політичний проект «під кимось» з політиків не матиме успіху. У нас мають народитися політичні партії, які базуватимуться на демократичних принципах. На жаль, у нашій країні поки цього немає. На зустрічах з політиками, з бізнесом, я часто повторюю, що ми маємо створити політичну інституцію, в якій не буде акціонерів ззовні – акціонерами будуть всі члени партії. Якщо в нас і є такі маленькі політичні партії, то вони не можуть пробитися, тому що не опираються на велике громадянське суспільство, а без цього неможливе існування, адже партія живе за рахунок внесків.

    Ми знаходимось у пострадянській моделі, яка себе вичерпала. Нам потрібна інша модель країни та політичні інститути. У нас немає жодного громадянського інституту, який був би авторитетом для суспільства, влади, бізнесу. Має відбутись процес консолідації громадянського суспільства, щоб був суб’єкт, якого сьогодні немає. Бізнес має розуміти, що він є соціально відповідальним і головним, хто повинен думати про перспективу розвитку країни. Тому що політики приходять на короткий період і думають, як узурпувати владу та збагатитися, а бізнес думає про своє майбутнє.

    Якою Ви бачите роль бізнесу в українській політиці?

    У нас довго політики маніпулювали і вже створили стереотип певного сприйняття: бізнес не повинен займатися політикою. Але коли ти запитуєш в успішних американських бізнесменів, чи вони в партії, відповідають, що так. За кордоном ніхто не соромиться бути в партії, а навпаки вважають своєю місією, обов’язком бути членом тієї чи іншої політичної сили.

    Бізнес розуміє, що якщо він є членом партії, і його партія виграє, то він знатиме вектор розвитку економіки. Але ніхто не може вплинути на жодне рішення в партії, тому що воно є консенсусне, і виробляється знизу до верху більшістю. Наприклад, канцлер Німеччини не може вплинути на рішення партії, хоча статус дозволяє.

    Багато депутатів вважають, що бізнес на політиці – найкращий: нічого не треба робити, лише далі узурпувати владу, розставляючи своїх людей, контролюючи фінансові потоки.

    Гадаю, якби люди знали, скільки заробляють на політиці, то задумались би, чи повинен бізнес бути активним з точки зору вектора майбутнього, щоб допомагати формуванню громадянського суспільства, і тоді ми зможемо змінити країну. 

    Теги: Рінат Ахметов Донбас донецька область Арсеній Яценюк мінські домовленості дефолт БПП сергій тарута Опозиційний блок зовнішній борг місцеві вибори алчевський меткомбінат Індустріальний союз Донбасу
    ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ
    Коментарі
    1000 символів лишилося
    ТОП МАТЕРІАЛІВ



      Архів