Протести у Вірменії: Майдан чи не Майдан?

    29 Червня, 2015 17:09
    Масові протести вірмен проти підвищення електроенергії з легкої руки журналістів вже охрестили вірменським Майданом. Однак самі учасники протесту та ті, хто їм співчуває, цю аналогію заперечують, наполягаючи, що у них свій шлях

    Електричний каталізатор

    Початок протестів дуже схожий на наш Майдан. Невелика група активістів руху «Ні грабежу» влаштувала сидячий страйк. Причиною стало рішення Комісії з врегулювання суспільних послуг підвищити з 1 серпня тарифи на електроенергію на 16,7%. Про це попросила компанія «Електричні мережі Араменіі» (ЕМА). Що важливо – це дочірня компанія російської «Інтер РАО», раду директорів якої очолює Ігор Сєчін.

    Причому спочатку в заявці компанія просила підвищити тарифи на 40%. ЕМА заборгувала банкам 250 млн дол. і, як справедливо вважають вірмени, має намір за їх рахунок вирішити свої фінансові проблеми.

    Владі було поставлено ультиматум. Він закінчився 22 червня, і до цього моменту стало ясно, що влада тарифи знижувати не збирається. Протестувальники вирушили маршем до адміністрації президента Сержа Саргсяна. На проспекті Баграмяна, де розташований не лише президентський офіс, але й парламент і Конституційний суд, протестувальників зустрів поліцейський кордон і два водомети.

    Раннього ранку 23 червня поліція почала розгін протестуючих. Пам'ятаєте розгін Євромайдану в Києві? Він теж проводився під ранок. І в ньому теж активно брали участь переодягнені «правоохоронці» – в Єревані у штатському, в Києві – в уніформі працівників комунальних служб.

    Зараз протест перейшов у позиційну боротьбу. Ті, хто намагається управляти протестом, всіляко підкреслюють, що він мирний. Тих, хто говорить інакше, звинувачують у провокаціях. Пам'ятаєте бої з міліцією на Банковій, у Києві? Їх учасників теж звинувачували в тому, що вони – провокатори.

    Ще одна аналогія – відсутність явних лідерів протесту. «Говорити про керованість не доводиться. Є видні хлопці, які налагодили деякі елементи життєзабезпечення. Припустимо, йде дощ – дістати целофан, організувати харчування, прибрати сміття. Вони можуть до чогось локально закликати. Але це спонтанний протест і він на цьому рівні залишається», – розповів UA1 опозиціонер, редактор російської служби Першого вірменського інформаційного порталу ru.1in.am Рубен Меграбян.

    Російська пропаганда

    Російські ЗМІ та політики відразу побачили у вірменських протестах чергову «кольорову революцію». На РТР, РЕН ТВ, LifeNews та Першому каналі вийшли сюжети, в яких йшлося про «руку Заходу», «гроші США», «український сценарій», «прапори Євросоюзу і бандерівців». У мітингувальників вони помітили «ножі та кастети». Водомети та кийки поліції в їх репортажах стали «відповіддю на напади пікетників».

    Голова міжнародного комітету Ради Федерації РФ Костянтин Косачов заявив, що протести в Єревані повторюють сценарій «кольорової революції». «Відтінок тут від самого початку політичний. Від самого початку – налаштованість на зміну правлячого режиму, який підтримав Росію та увійшов у Євразійський проект», – заявив глава комітету Держдуми у справах СНД Леонід Слуцький.

    Подібні висловлювання викликали обурення протестувальників. Дехто намагався поговорити з російськими журналістами, переконати, що демонстранти закликають не до повалення влади, а до зниження тарифів. Обурилися багато вірменських діячів, які, м'яко кажучи, не мають до України теплих почуттів.

    «Це не соціально-політична акція протесту, які мали місце в інших країнах, а чітка соціальна акція протесту. Таких у Вірменії за останні два роки було багато, і практично в усіх випадках вони закінчувалися діалогом з владою», – говорить Армен Мінасян.

    А єреванський журналіст Тигран Кочарян написав у себе в Facebook: «Якби я був послом США у Вірменії, я б дав грамоту подяки керівництву програми "Вести" за розпалювання ненависті до російських медіа серед населення та підбурювання мирних протестуючих до організації майдану у Вірменії».

    Що далі?

    «Зараз уряд не має наміру йти назустріч. Вже були заяви прем'єр-міністра, міністра енергетики та Комісії з регулювання суспільних послуг про те, що рішення про підвищення тарифів вони змінювати не мають наміру, оскільки воно, бачите, безальтернативне. Протестуючі вирішили їх ігнорувати. Вони вважають, що це не відповідь. Вони вважають, що адресатом їхніх вимог є президент Серж Саргсян, від якого поки жодної офіційної відповіді не надходило. Прийнято рішення не змінювати тактику боротьби, її порядок і вважати що цих заяв не було», – каже Рубен Меграбян.

    Силове рішення просто зараз, на його думку, є малоймовірним: «Після розгону протестуючих 23 червня через кілька годин стався мультиплікаційний ефект, і людей зібралося вчетверо більше. У мене таке враження, що влада прорахували можливі наслідки ще одного силового розгону. Тим більше, що протест носить виключно мирний характер. Це сумніву не підлягає, скільки б російська пропаганда не поширювала свої дурниці щодо кастетів, арматури та іншу брехню».

    Лояльний владі політолог Армен Мінасян також вважає, що найбільш вірогідний варіант – мирне вирішення. «Після 23 червня правоохоронці, здається, відмовилися від наміру застосовувати силу, і за цих умов залишається тільки, щоб учасники акції подолали стихійність (у них досі немає яскраво виражених лідерів) і почали діалог з урядом. Він вже заявив про готовність до даного кроку. Залишається тільки, щоб учасники акції сформулювали більш реалізовані вимоги та зуміли сформувати групу делегатів», – розповів він UA1.

    Власне, звідси випливає, що влада, схоже, намагається застосувати гонконгський варіант. Революцію парасольок теж спочатку намагалися придушити силами поліції. Людей на вулиці вийшло ще більше. Влада зайняла вичікувальну позицію – не вдавалася більше до застосовування сили, почала переговори, але жодних поступок демонстранти від неї так і не домоглися. За кілька тижнів протистояння люди втомилися, і велика частина протестуючих розійшлася. Ті кілька десятків найупертіших, які продовжували блокувати вулиці, поліція акуратно розтягнула в сторони, і на цьому протест вичерпався.

    Втім, за словами Меграбяна цей варіант у Вірменії може не спрацювати. «У Вірменії зараз спекотна погода, температура іноді піднімається до 36-37 градусів. Влада сподівається, що людей стане менше, протест буде менш переконливим і справу вдасться спустити на гальмах. Але це контрпродуктивна тактика. Чим більше влада буде тягнути із прийнятною відповіддю (а нею може бути тільки зниження тарифів), тим імовірніше, що у протестувальників може скластися враження, ніби їх ще й ігнорують. А це дуже небезпечно», – говорить Меграбян.

    «Сержику, йди»

    Зараз рух «Ні грабежу», який розпочав протест, дійсно намагається звести до мінімуму політичні гасла, підкреслюючи, що їхня акція – не політична. Але не всі з ними згодні.

    «Частина людей вважає, наприклад, що проблема створена всім режимом Сержа. Корупція, грабіж – частина цього режиму. Мовляв, скасують це рішення – будуть здирати з газу, з пенсійних фондів тощо, – пише у своєму Facebook учасниця протестів Зара Арутюнян. – Вчора (25 червня – Ред.) підходили до протестуючих, говорили, що не треба кричати: «Сержику, йди» – мовляв, тільки про тарифи і про вільну-незалежну Вірменію. Представлялися як організатори».

    Також активістка писала, що будь-які спроби вбудувати нинішні події у Вірменії в контекст Росія-Захід більше схожі на спекуляцію. Зокрема, немає масового заклику до виведення російських військ, виходу з Євразійського економічного союзу, вступу в ЄС і НАТО.

    «Ключовою вимогою залишається зниження тарифів на електроенергію. Є різні речівки і гасла, але вони ще не стали частиною порядку денного протесту. Він може розширитися, якщо у протестувальників складеться враження, що їх обманюють, що ними маніпулюють, що їх ігнорують. Тому давайте нічого не виключати», – говорить Меграбян.

    За його словами, аналогії з українським Майданом проводити не зовсім коректно: «Майдан – це площа. У будь-якій точці світу, де люди збираються на площу, є аналогія з Майданом. Але де ця аналогія почалася, там вона й закінчується. У кожної країни свій предмет протесту і своя історія хвороби. Це як у лікарні, де всі хворі, але ліки кожному потрібні різні».

    Можна сказати, що вірмени почали здогадуватися, чим загрожує дружба з Росією. Однак про повне прозріння говорити наразі рано.

    Теги: Росія Євромайдан Вірменія акції протесту Серж Саргсян
    ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ
    Коментарі
    1000 символів лишилося
    ТОП МАТЕРІАЛІВ



      Архів