Приречені вибори

    22 Жовтня, 2015 10:44
    Вибори до місцевих органів влади, які відбудуться 25 жовтня, виглядають приреченими на скандали та гучне з’ясування стосунків. Про встановлення нових правил відносин між місцевими громадами та радами на місцях не йдеться

    Все почалося з закону про місцеві вибори. Верховна Рада не лише ухвалила його за принципом «хапай мішки – вокзал рушає», але і примудрилася обрати найгірший із можливих варіантів. Партійні бонзи під різними прапорами дуже бояться відкритих партійних списків, тому громадянам була запропонована імітація останніх. Не всі округи отримають власних депутатів, а бажаючим стати обранцями місцевої громади доведеться продавати душу партійному дияволу. Проте ті, хто називає себе політичною елітою, все одно не розуміють, що саме місцеві вибори відіграють у цивілізованому суспільстві ключову роль у формуванні органів влади та довіри громадян до неї.

    Влада у Києві далеко не всемогутня, понад те – не завжди спроможна думати на кілька кроків наперед.

    Влада на всіх рівнях сприймається в Україні як годівничка. Позбавитися цього підходу можна лише шляхом самопожертви тих, хто береться керувати громадою чи країною в цілому. Досі таких прикладів обмаль, щоб не сказати про абсолютну відсутність. На ситуацію накладається той факт, що місцеві вибори багатьма політиками сприймаються як прелюдія до дострокової парламентської кампанії. Різноманітні політичні сили навіть не прагнуть імітувати прагнення вирішувати поточні проблеми громади – вони обкатують гасла та технології до парламентських виборів, які за нинішньої політичної системи в Україні мають ключовий характер.

    Фактор компромату у політичному житті спрацьовує з високим коефіцієнтом корисної дії. Нічого дивного, адже суспільство продовжує жити у форматі «зрада – перемога». Ситуація обумовлена тим фактом, що українці нині не лише викидають назовні накопичене правлінням Віктора Януковича незадоволення, але і не отримують позитивних відчуттів від дій нинішньої влади. Проте розвиток соціальних мереж перетворює громадянське суспільство зі збільшуваної лупи на зразок бойового лазера, який спроможний «прикластися» по тих чи інших сумнівних персонажах. А їх серед бажаючих отримати мандат депутата місцевої ради забагато.

    На перший погляд, корисним було проведення виборів мерів великих міст у два тури, це дозволяло забезпечити представницький характер управління мегаполісами. Проте перебіг кампанії показав, що представник влади може реально претендувати хіба що на владу у Києві, а у одіозних персонажів на кшталт Геннадія Кернеса практично нема альтернативи у Харкові. Та й посунути незручного Андрія Садового у Львові шансів небагато. Це свідчить, що влада у Києві далеко не всемогутня, понад те – не завжди спроможна думати на кілька кроків наперед.

    Відмовитися від підкупу виборців у тій чи іншій формі українські політики не спроможні, бо партії, які вони представляють, відрізняються одна від одної хіба що назвами. Тому в хід ідуть «українські політтехнології» – «гречка, курка, чай, горілка», які можуть, за великим рахунком, хіба що викликати рефлекси у багатьох виборців. Ось так рефлекторно і голосуватимуть вони в останню неділю жовтня. Вони підуть віддавати свій голос після церковної служби або недільного сніданку у родинному колі – не має принципового значення. Куди важливіше, що місцеві ради можуть виявитися апріорі неспроможними виконувати покладені на них завдання. 

    Теги: Кернес передвиборча кампанія політтехнології андрій садовий місцеві вибори підкуп виборців
    ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ
    Коментарі
    1000 символів лишилося
    ТОП МАТЕРІАЛІВ



      Архів