Порошенку потрібне НАБУ для тиску на опонентів – адвокат Баганець

    12 Вересня, 2018 11:33
    Екс-заступник генпрокурора Олексій Баганець розповів, чому зростає кількість арештів, чим шкодить Юрій Луценко і хто не хоче розслідування справ Майдану

    З адвокатською обережністю він не любить прямо називати прізвища чиновників, про яких розповідає, хоча й дає зрозуміти, про кого саме йдеться.

    Олексій Баганець, який тричі обіймав посаду заступника генпрокурора – в 2000-2002 роках при Кучмі, в 2005-2007 при Ющенку і в 2014-2015 при Порошенку, – старається оперувати виключно фактами і не сказати нічого зайвого.

    Проте з приводу змін у прокуратурі, поліції та про роботу новостворених антикорупційних органів висловлюється відверто, часто озвучуючи непопулярні речі.

    У бесіді з UA1 він висловив особисту точку зору на те, чому в країні зростає кількість арештів, стеження і прослуховування, чому ніхто не звільнить главу НАБУ Артема Ситника і чому нові правоохоронні органи воюють один з одним.

    Крім того, Баганець дав власну характеристику роботи генпрокурора Юрія Луценка, розповів, чи брехав той про свою відсидку за часів Януковича і чи втручається президент в роботу Генпрокуратури.

    Генеральна помилка прокуратури

    30 серпня президент призначив одним із суддів Верховного Суду Сергія Слинька. Саме він у 2013 році підтвердив справедливість вироку Юрію Луценку – чотири роки за ґратами. Також в системі ГПУ непогано влаштувалися прокурори, які підтримували тоді обвинувачення.

    Тобто, при Януковичі нинішнього генпрокурора відправили до в'язниці справедливо, і він брехав про політичне переслідування, чи справу все ж сфабрикували, і тепер в ГПУ та Верховному Суді переховують злочинців, які засудили невинуватого? Питання до вас, як до колишнього адвоката Луценка.

    Перший момент: у мене ніколи не було сумнівів у тому, що Луценка засудили свідомо незаконно. Це підтверджено двома рішеннями Європейського суду з прав людини – перше стосувалося незаконності затримання та утримання під вартою, друге про тортури в СІЗО за політичними мотивами.

    На основі цих рішень наші суди скасували вироки Юрію Луценку, також скасовано рішення апеляційних судів і Вищого спеціалізованого суду, в складі якого працював суддя Слинько.

    Другий момент. Я з самого початку говорив про те, що Закон України «Про очищення влади» порушив низку міжнародних норм – це без питань. Але навіть при цьому закон не до кінця виконано владою – не відсторонено від посад людей, які не лише своїми діями сприяли становленню режиму Януковича, а й здійснювали дії, визнані ЄСПЛ незаконними, і були пов'язані з переслідуваннями тих же Юрія Луценка, Юлії Тимошенко.

    І чому цих людей не зачіпають?

    Це говорить про те, що закон про люстрацію застосовувався з подвійними стандартами. Наприклад, одного прокурора, який брав активну участь в ухваленні рішення про утримання Луценка під вартою, допустили до участі в конкурсі на посаду в Держбюро розслідувань і закон про люстрацію до нього не застосовували (прокурор Віктор Клименко, після Революції Гідності пройшов усі перевірки й отримав підвищення по службі – ред.).

    А ось люди, які не мали жодного стосунку до становлення влади Януковича, від цього закону постраждали. Заступники прокурорів областей, особливо, західних, бачили Януковича тільки по телевізору. Але їх звільнили і заборонили обіймати певні посади.

    До речі, а хто платив за ваші послуги з адвокатською захисту Юрія Луценка, і якими були розміри винагороди?

    Мені зараз складно сказати, тому що я не був керівником адвокатського об'єднання. Платили за укладеним договором адвокатів з клієнтом. Єдине, що можу сказати, не було такого, що за це платив хтось інший, все оплачувала родина Луценка.

    Гаразд. Але сьогодні ви можете відверто сказати: цироз печінки, через який адвокати вимагали амністувати Луценка, – це був адвокатський трюк? Адже з такою хворобою живуть максимум років десять, та й то на строгій дієті, а генпрокурор любить коньяк…

    Адвокати не складають медичні висновки. Наше завдання – домогтися від суду, аби він ініціював проведення судово-медичної експертизи, медичного обстеження та встановлення діагнозу.

    Усі діагнози Луценка ставились не адвокатами, а медичними установами, лікарями, які й несуть за це відповідальність.

    Ви не прихильник Луценка-генпрокурора, однак ходили чутки, що в 2014 році ви повернулися в ГПУ саме за його протекцією.

    Луценко не мав жодного стосунку до мого призначення в ГПУ 28 лютого 2014 року. Тоді був наказ в.о. генпрокурора Олега Махніцького, який призначив мене заступником генпрокурора.

    З тих пір у кріслі генпрокурора встигли попрацювати чотири людини – це за чотири роки. У вас є пояснення такої плинності кадрів в ГПУ?

    Президент постійно намагався підібрати найбільш прийнятну для нього кандидатуру на пост генпрокурора. Я вважаю, всі кандидатури, які він пропонував, не відповідали цій посаді і за будь-якої іншої влади ніколи в житті не були б на цій посаді.

    Зараз багато хто говорить, що ГПУ повністю підпорядкована Адміністрації президента. Під час вашої роботи ви відчували тиск з високих кабінетів, чи це вигаданий опозицією міф?

    Я працював у ГПУ до 15 березня 2015 року, в тому числі, по серпень 2014-го – на посаді заступника генпрокурора, який відповідав за розслідування злочинів на Майдані.

    Потім Ярема перевів мене на іншу ділянку роботи. Там я просто не міг відчувати якийсь тиск чи вплив з боку АП, тим більше з боку самого президента, такого не було.

    Чи тиснули на моїх колег? Не знаю. Але те, що АП мала вплив на керівництво ГПУ після приходу Порошенка, – це однозначно.

    Точно такий же вплив, як і при інших президентах? Наприклад, при Кучмі чи за часів Ющенка?

    Я не можу сказати, що раніше його не було. Але в такому вигляді і в таких масштабах – точно ні.

    Сьогодні вже можу розповісти одну історію. У 2001 році підлеглі мені слідчі розслідували кримінальну справу за фактом незаконного привласнення майна білоцерківського шинного заводу «Росава».

    Була необхідність вилучити документи в Мін'юсті. Тоді ним керувала найвпливовіша жінка, до якої з повагою ставилося тодішнє керівництво країни (Сюзана Станік, п'ятий міністр юстиції України часів президентства Леоніда Кучми – ред.). І коли ми намагалися вилучити ці документи, вона відмовилася пускати слідчого на територію міністерства.

    Я, як заступник генпрокурора, санкціонував проведення там обшуку. Наші спецпідрозділи разом зі слідчими намагалися зайти в міністерство, але там чинили опір. Я дозволив застосувати силу і зайти в будівлю.

    Мені тоді подзвонив президент Кучма. Але він не давав мені вказівок, не картав. Він запитав: чи можете ви відкликати слідчу групу, щоб вона не проводила обшук? Кажу – за умови, що мені нададуть потрібні нам документи.

    Нам їх видали, і я дав команду слідчому відкликати спецпідрозділ. Це не був тиск, мені ніхто не викручував руки.

    А ось коли я був заступником генпрокурора після Революції, у мене була надривна бесіда з одним із заступників голови Верховної Ради, який намагався мені давати вказівки.

    Я сказав, що буду діяти за законом, після чого людина затаїла на мене образу до сьогодні. Але ми прийняли рішення, яке вважали за потрібне.

    І що у вас просили?

    Йшлося про роботу слідчої групи з вилучення документів. Намагалися натиснути, щоб ми цього не робили. Але ми зробили так, як слід.

    Ходять чутки, що Луценко може піти на парламентські вибори, очоливши УДАР Кличка. Думаєте, він розуміє, що зараз знаходиться не на своєму місці?

    Робота Луценка на цій посаді нагадує мені авантюру. Чим більше він буде на посаді, тим більше шкоди принесе. У результаті його діяльності у нас буде небачена до цього кількість виправдувальних вироків. Це коли суди почнуть нормально працювати, і ми побачимо масу порушень прав громадянина, за які держава змушена буде платити збиток.

    Але і він, і його найближче оточення знають, що сьогодні суди завалені обвинувальними актами. Поки до них дійде черга і буде прийнято остаточне рішення, минуть роки, а може й десятки років. І тоді ставити питання про відповідальність конкретних людей, з вини яких було порушено закон, буде неможливо – минуть всі строки давності. Вони на це сподіваються.

    Всі проти всіх

    За три роки роботи нових правоохоронних органів, НАБУ, Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, НАПК між ними почалася війна всіх проти всіх. У чому причина, адже у них єдина мета – боротьба зі злочинністю?

    В оточенні президента є люди, зацікавлені в тому, щоб НАБУ не працював належним чином. Я чую протягом декількох років, що главі Бюро заважають ГПУ, САП, НАПК. Заважає відсутність права проводити негласні слідчі дії. Потім він каже, дайте мені суд. Це одна причина конфліктів.

    Друге – керівники наших правоохоронних органів результату дати не можуть, і для того, щоб чимось його замінити, проводять піар-акції, шоу з затриманнями, обшуками, грубо порушуючи права і свободи людей.

    І третій момент. Для чого було створювати таку силу-силенну так званих антикорупційних органів? Вони безконтрольні, безрезультатні, на них витрачаються величезні гроші.

    У нас сьогодні в НАБУ викликають родичів чиновника і розпитують: ви давали синові машину чи ні? Хіба цим має займатися Бюро? А хто буде розслідувати схеми, в яких беруть участь вищі посадові особи країни?

    Понад те, люди не несуть відповідальності за порушення закону. Можна сьогодні звільнити голову НАБУ? Ні. Тільки в одному випадку – якщо зовнішній аудит проведе перевірку і визначить, що він погано виконує свої обов'язки.

    Але Ситник може спати спокійно – ви нічого йому не доведете. Що можна перевіряти? НАБУ взагалі не веде статистики про стан дотримання конституційних прав і свобод.

    Я говорив з Володимиром Василенком, одним із аудиторів НАБУ. Він сказав, невідомо коли почнеться аудит, немає відповідної законодавчої бази, а нардепів це не дуже цікавить.

    Я допускаю, що все робиться для того, аби виконати вимоги закону формально, показати суспільству, Європі та США, що у нас не лише передбачено НАБУ, але є й контроль над його діяльністю. Але реально ніхто перевіряти Бюро не хоче, не може і не буде.

    Порядок призначення і контролю над діяльністю НАБУ спеціально виписано таким чином, що його глава буде безконтрольним. У нас Бюро створено не для боротьби з корупцією у вищих ешелонах влади, а щоб в потрібний момент бути використаним нині діючою владою.

    Справу Онищенка розслідують не з метою з'ясувати, чи міг президент вчинити злочин, а щоб воювати з опонентами Петра Олексійовича під час виборів – адже там згадуються імена людей, яким Онищенко нібито передавав гроші.

    До речі, ви ж визнавали, що вам пропонували бути аудитором НАБУ від Верховної Ради. Можете сказати, хто пропонував?

    Ні. Скажу лише, що пропонували двічі: один раз це був представник виконавчої влади, другий раз пропонував народний депутат.

    Чому відмовились?

    Я не прихильник Артема Ситника, але вважаю, що кампанію з аудиту організовано для того, щоб тиснути на нього.

    Якби я проводив перевірку, то стовідсотково склав би негативний висновок, який став би підставою для звільнення Ситника. А я в цьому не хотів брати участі.

    Реформа, що не відбулась

    Ви зібрали статистику, яка свідчить про значне погіршення дотримання прав підозрюваних у злочинах за останні чотири роки. Наприклад, що 67% кримінальних проваджень слідчих прокуратури закривають через відсутність складу злочину. У Нацполіції таких випадків 85% – кожного третього затримують незаконно. Зростає кількість арештів майна і негласних слідчих дій. Можете пояснити, що відбувається?

    Все дуже просто – це правовий хаос. Перше – у нас не відбулася реформа ані прокуратури, ані поліції, все робилося прямо протилежно тому, що мало відбуватися.

    Я завжди був категоричним противником того, щоб прокуратура займалася наглядом за дотриманням закону в бізнесі. Але я з 2014 року кажу, що потрібен нагляд над дотриманням закону в діяльності правоохоронних органів по боротьбі з організованою злочинністю.

    Слід негайно відновити повноваження прокурора по нагляду за додержанням закону, в тому числі і прав громадян на стадії оперативно-розшукової діяльності та досудового розслідування.

    Друге – повернути прокурору повноваження реагувати, якщо він виявив порушення з боку будь-якого правоохоронного органу, в тому числі й НАБУ.

    Третій момент – при люстрації відбулося очищення від професійно підготовлених кадрів. Я не кажу, що не треба нікого переатестовувати, перевіряти на добропорядність. Це потрібно робити однозначно. Але не можна людину визнати винною у чомусь, не довівши її провини.

    Тепер у нас дикий непрофесіоналізм у кадрах. Наприклад, призначають колишніх міліціонерів прокурорами областей. Та що вони знають про кримінальний процес? А вони керують. І згадайте мої слова: пройде рік-два, буде ще страшніше. Це ще більше підірве віру людей у правоохоронну систему.

    Те ж саме з поліцією – вибили професійні кадри, які раніше займалися організацією розслідування злочинів. Подивіться, хто сьогодні працює. Хіба могли бути Княжичі, Дніпропетровськ, де злочинець розстріляв поліцейських?

    Але були Врадіївка, розстріли на Майдані. Ви ж не будете заперечувати, що треба було змінювати систему МВС, яка, врешті-решт, призвела до цих подій?

    Я не кажу, що не треба було змінювати. Я кажу, що не треба було звільняти 80% людей.

    Резонансні справи

    Нещодавно НАБУ отримало доступ до телефонних переговорів нардепа-втікача Олександра Онищенка. Як ви вважаєте, чи є перспектива у цієї справи і чи можна порівнювати записи Онищенка з плівками майора Мельниченка за часів президентства Леоніда Кучми?

    Провину людини потрібно доводити в установленому законом порядку – допустимими доказами. Якщо докази здобуто в порушення цього порядку, вони не можуть бути взяті до уваги ні слідчим, ні прокурором. І найголовніше, суддя не може на них посилатися в судовому рішенні. Це заборонено законом категорично.

    Як обиватель, я вірю, що Онищенко «писав» президента, але те, що його записи не можна використовувати як доказ, так само, як і плівки Мельниченка, це однозначно.

    А перспективи антикорупційних розслідувань діяльності Романа Насірова, Миколи Мартиненка? Там будуть результати?

    Я вважаю, що ні. Докази було здобуто не в передбаченому КПК порядку, а органами досудового розслідування було допущено стільки порушень, що суди під час розгляду цих обвинувальних актів будуть виносити виправдувальні вироки.

    Чому я це знаю – з приводу Насірова до мене зверталися адвокати, які брали участь у справі на початковому етапі, зверталися його рідні. І так, як все викладалося в перших описах, там складу злочину немає. Можливо, з'явилося щось нове, але за відомим мені епізодом буде виправдувальний вирок.

    Щодо Мартиненка те ж саме – деякі моменти підозри побудовано на припущеннях слідчого прокурора. У кримінальному процесі не можна говорити, що, за нашими даними, підприємство афілійоване з Мартиненком. Це можна написати в журналістському розслідуванні. Слідчий це має довести.

    Через два місяці чергова річниця початку Революції Гідності, але справи щодо розстрілів на Майдані досі не завершено. Як думаєте, ми коли-небудь дізнаємося правду? Чи здатен хтось у ГПУ довести цю справу до логічного завершення?

    Цю справу ніколи не буде доведено до кінця. Мій основний висновок, який багатьом не подобається, – чинна влада, в тому числі й президент, все зробили для того, аби цю справу не розслідувати.

    Як ми починали? Я заслуховував справи про розслідування злочинів на Майдані два дні. Слідчий складав довідку, що він зробив, потім складав план, що слід зробити наступного тижня.

    Я відпрацьовував кожну довідку, кожен план. Слідчі та керівники структурних підрозділів знали, що я в курсі цієї справи, і що коли вони щось не зроблять, то я міг ініціювати звільнення, депреміювати.

    А потім прийшли професійно непідготовлені, порожні люди зі Львова. Уявіть, у нас вже близько 200 кримінальних проваджень у цій справі, і заводять нових людей, яким потрібна маса часу, щоб вникнути в ці сотні кримінальних проваджень.

    У результаті вони не захотіли їх вивчати, припинили заслуховувати справи і кинули все на самоплив. Три-чотири місяці ці справи були взагалі безконтрольні.

    І тільки коли суспільство почало тиснути, заметушилися комітет із забезпечення правоохоронної діяльності та комітет із запобігання корупції, тоді їх змусили відзвітувати.

    Нинішній генпрокурор створив Управління спеціальних розслідувань, щоб самому уникнути відповідальності і перекласти її на Сергія Горбатюка.

    Це мій колишній слідчий – розумний, чесний, порядний. Але у нього немає достатнього досвіду організації роботи з розслідування злочинів, досвіду адміністративної роботи. Це перший момент.

    Друге – його кинули напризволяще. Замість того, щоб допомогти в організації контролю, його втягнули в технічну роботу – він підбирав собі слідчих, йому було не до того.

    А потім з'явилися справи Корбана, Мосійчука, заправки БРСМ і вже ніколи було займатися справами Майдану.

    Суспільство не повинне чекати позитивних результатів розслідування цих справ. Їх не буде.

    Теги : ГПУ МВС олексій баганець Порошенко Янукович Кучма Юрій Луценко Артем Ситник АП Ющенко НАБУ Державне бюро розслідувань НАЗК олександр онищенко революція Гідності насіров сергій горбатюк нацагенство із запобігання корупції Нацполіція Олег Махніцький Сергій Слинько САП Верховний Суд
    ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ
    Коментарі
    1000 символів лишилося
    ТОП МАТЕРІАЛІВ


      Архів