Порошенка не цікавлять голоси переселенців

    19 Березня, 2019 08:38
    За п'ять років неоголошеної війни на Донбасі і анексії Криму, п'ять років каденції чинного президента вимушеним переселенцям так і не відновили втрачені виборчі права

    До президентських виборів залишається менше двох тижнів, а тих, хто скористався правом змінити місце голосування, набереться трохи більше 100 тисяч. Притому, що станом на сьогодні в Україні налічується понад 1,5 мільйона переселенців, не кажучи вже про 2 мільйони внутрішніх трудових мігрантів.

    "Це вкрай тривожна тенденція. Якщо такі низькі темпи збережуться, то ми можемо втратити від 1 до 2 мільйонів виборців", – зазначив керівник громадської організації "Комітет виборців України" (КВУ) Олексій Кошель під час прес-конференції в Києві.

    Серед причин ситуації, що склалася, називають відсутність роз'яснювальної роботи. Мовляв, людям треба нагадати, що у них таке право є. З іншого боку, попри численні обіцянки можновладців, вже на парламентських виборах у разі збереження «мажоритарки» це право може бути реалізоване лише наполовину, а на місцевих – взагалі обнулитися.

    На можливість такого результату вказує той факт, що за п'ять років бойових дій на Донбасі та анексії Криму громадяни, що були вимушені залишити свої міста і села, так і не стали повноправними членами територіальних громад, в яких знайшли новий дім.

    "Складається дуже парадоксальна ситуація, коли людина може працювати в громадах на відповідальних посадах, але не може голосувати, не може впливати на прийняття рішень. Незрозуміла ситуація", – вважає радник з питань внутрішньо переміщених осіб (ВПО) у Донецькій області Олександр Ворошков.

    Байдуже ставлення влади до проблем переселенців – одна з відповідей на запитання, чому вони не поспішають ставати частиною загального українського вибору сьогодні. Що, в свою чергу, цілком може пояснювати зростання кількості симпатиків Росії в Україні. У цьому контексті всі гасла, подібні "Геть від Москви!", звучать щонайменше дивно.

    Невиконана обіцянка

    "Ці люди – український якір Донбасу. І вони будуть голосувати на місцевих виборах на Донбасі. Кому б і як би не хотілося їх позбавити голосу. Я гарант Конституції, я повинен забезпечити їх конституційне право, і я нікому не дозволю на це право зазіхати", – запевняв Порошенко у жовтні 2015 року, говорячи про вимушено переміщених осіб з території Донецької та Луганської областей.

    Аналітичний портал "Слово і діло" зарахував цю заяву гаранта до числа його невиконаних обіцянок, з огляду на те, що відтоді місцеві вибори відбулися вже двічі, але переселенці так і не отримали повноцінного права голосу.

    У 2019 році Порошенко дещо змінив попередню обіцянку, заявивши про своє бажання, щоб на місцевих виборах у 2020 році переселенці голосували на Донбасі. Яким чином він має намір домогтися цього, президент, щоправда, не повідомив. Крім того, цього разу він акцентував увагу вже не на своєму обов'язку забезпечити конституційні права людей, а на "місії" жителів Донбасу.

    "Це їхній хрест, це їхня місія, це те, чим вони повинні послужити державі, приїхати і розповісти, що російська пропаганда – це брехня. Тому що в силу обставин вони були позбавлені цього отруйного щеплення російської пропаганди. І це їхня місія – боротися за Україну", – сказав Порошенко.

    Від непатріотів до "привидів"

    Минулоріч на форумі "70 років загальної декларації прав людини: порядок денний для України" у Києві питання про право голосу внутрішньо переміщених осіб порушила голова правління Громадянської мережі "Опора" Ольга Айвазовська.

    За її словами, у 2015 році, коли вони першими почали домагатися вирішення цієї проблеми, багато політиків називали переселенців "недостатньо патріотичними". І тоді це дійсно був один з головних, нехай і непублічних, аргументів.

    Сьогодні ситуація змінилася, однак говорити про знайдене і, головне, прийняте рішення не доводиться. Про цих людей та їхнє конституційне право голосу просто не згадують.

    На рівні громадських, правозахисних організацій у розпал виборчої кампанії пройшло чимало присвячених цій проблемі заходів – від брифінгів та прес-конференцій до круглих столів. На вищому ж рівні, у владних кабінетах, де мають ухвалюватися такі рішення, це питання сьогодні не стоїть на порядку денному.

    Нестача політичної волі

    Законодавчі ініціативи, які, як переконують їх автори, повинні сприяти вирішенню проблеми, не перший рік припадають пилом у Верховній Раді.

    Наприклад, зареєстрований ще в березні 2017-го законопроект № 6240 про внесення змін до деяких законів України, що стосуються виборчих прав внутрішньо переміщених осіб та інших мобільних всередині країни громадян.

    Один з ініціаторів документа народний депутат, глава комітету ВР з прав людини Григорій Немиря (фракція ВО "Батьківщина") заявив, що законопроект, який має надати необхідні права переселенцям, фактично заблоковано.

    "Політичні причини, на мою думку, досить цинічні... Звучить так: "Це не наші виборці", – пояснив Немиря такий стан справ.

    Дійсно, в українському парламенті склалася практика, за якої далеко не кожен зареєстрований проект закону після проходження комітетів і всіх необхідних процедур потрапляє до сесійної зали. Пов'язують це здебільшого саме з відсутністю так званої "політичної волі" перших осіб.

    І навряд чи слід очікувати усунення дискримінаційного ставлення до переселенців з боку держави напередодні президентських або ж парламентських виборів – адже йдеться про "незручних" виборців, більшість з яких не довіряє чинній владі.

    Для розуміння, як буває, коли "політична воля" є, досить згадати, як слухняні нардепи поспіхом ухвалювали "президентські" закони, зокрема, щодо церковних справ та курсу України на ЄС і НАТО.

    Теги : Порошенко законопроект переселенці вибори опора Ольга Айвазовська Григорій Немиря обіцянки
    ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ
    Коментарі
    1000 символів лишилося


    Архів