Помста за брехню. Чим закінчиться війна Порошенка з суспільством

    13 Вересня, 2017 10:05
    Епізод з проривом кордону прихильниками Саакашвілі продемонстрував, що чим тугіше влада намагається «закрутити гайки», тим агресивнішою стає реакція громадян

    «Суспільство невдоволене життям і владою. В умовах зовнішньої агресії та економічної кризи, гірких втрат і значних матеріальних збитків почуття справедливості зараз загострене як ніколи. Люди ніби оголеним нервом реагують на найменшу брехню», – так з трибуни Верховної Ради Петро Порошенко характеризував нинішній стан громадянського суспільства у своєму щорічному посланні.

    А через три дні після цієї полум'яної промови вся країна в режимі онлайн спостерігала результат сумнівного особистого рішення президента позбавити українського громадянства одного зі своїх опонентів: блокування пункту пропуску в Краковці, зупинений потяг, «мінування» КПП і, зрештою, прорив кордону.

    Це приклад наслідків державної політики «закручування гайок» і згортання громадянських свобод, яку почали проводити владні структури. Причому з кожним роком політика ця стає жорсткішою й агресивнішою.

    У результаті Адміністрація президента і силові структури отримують відповідну реакцію громадянського суспільства: дедалі частіші й агресивніші протести. У відповідь на які влада ще тугіше намагається «затягнути гайки» – і протистояння виходить на новий виток.

    Щоб хоч якось убезпечити себе в цій ситуації, Адміністрація президента та силові відомства намагаються підійти до проблеми комплексно і починають новий активний наступ на громадянське суспільство.

    На сьогодні це проявляється в спробах законодавчо розширити повноваження силовиків у частині придушення протестів, потужному тиску на найбільш активних членів громадянського суспільства, а також в обмеженнях для ЗМІ щодо висвітлення роботи держструктур.

    Ще більше сили, ще більше влади

    Отримати всі повноваження поліцейських, підкріплені правом бити мітингувальників, якщо вони підійшли дуже близько, – такого розширення повноважень для Нацгвардії вимагає парламентський комітет з питань правоохоронної діяльності. Його представники наполегливо рекомендують ВР прийняти законопроект № 6556 про розширення повноважень Національної гвардії.

    Згаданий документ, окрім іншого, обумовлює право нацгвардійців застосовувати силу під час мирних зібрань тільки за те, що мітингувальники «скорочують мінімальну безпечну відстань» до кордону Нацгвардії. При цьому відстань цю визначають самі нацгвардійці на власний розсуд.

    Тобто розгін будь-якого мітингу стане можливим тільки тому, що, як здалося нацгвардійцям, мітингувальники підійшли до них занадто близько. Інакше кажучи, сила буде застосовуватися не у відповідь на правопорушення, а превентивно – бити будуть ще до того, як мітингувальники почнуть робити щось протизаконне.

    Депутатів-ініціаторів цього закону, серед яких радник глави МВС Антон Геращенко, вже не влаштовує, що Нацгвардія виконує тільки допоміжні функції у забезпеченні громадського порядку і виступає в якості підкріплення Нацполіції. Нардепи вимагають для нацгвардійців всі повноваження поліцейських.

    Що це означає? А те, що в разі протиправних дій поліцейського, розслідування буде спиратися на дані його нагрудного відеореєстратора, а також на персональний жетон, що ідентифікує співробітника Нацполіції.

    Але от якщо руки розпустить нацгвардієць, довести його провину буде практично неможливо, оскільки ані відеореєстратора, ані ідентифікаційного жетона у нього немає. На кого скаржитися? Та хто ж потім розбере.

    Понад те, Нацгвардія – це військова структура, а згідно з Конституцією в Україні заборонено використовувати Збройні Сили та інші військові формування для обмеження прав і свобод громадян (ч. 4 ст. 17).

    Це не кажучи вже про те, що поліція виконує більше сервісну функцію, як про це любить нагадувати Арсен Аваков. А Нацгвардія заточена на виконання військових завдань.

    Відповідно, поліцейські проходять курс навчання комунікації з громадянами, виходу зі скрутних ситуацій тощо. Натомість, нацгвардійці не звикли спілкуватися з цивільними для вирішення проблем, що виникають. Їх функція – отримати наказ і діяти, а не самостійно вирішувати, як діяти в тій чи іншій складній ситуації.

    Якщо для нейтралізації та залякування громадських активістів влада не гребує ніякими методами – це вже діагноз влади.

    Усі ці ризики вже стали об'єктом уваги численних правових і правозахисних організацій, об'єднаних в коаліцію «Ні поліцейській державі».

    Її представники намагалися переконати нардепів, щонайменше, відправити проект на доопрацювання, однак спроба виявилася безрезультатною. У своєму прагненні забезпечити собі тотальний контроль над будь-якими масовими акціями, в тому числі й мирними протестами, нардепи навідріз відмовилися щось змінювати.

    І знову спроба «закрутити гайки» натрапила на протидію суспільства. І чим наполегливіше депутати вимагатимуть розширення повноважень Нацгвардії, тим активнішими й агресивнішими будуть протести. А вони неминучі: коаліція організацій «Ні поліцейській державі» вже закликала противників цієї норми виходити на мирні протести.

    "Що тепер робити? Тільки не звинувачуйте мене в тому, що я «розхитую човен». Я скажу – проводити всеукраїнські протести. Що вимагати під час протестів? Або щоб ВР проголосувала за повернення 6556 на доопрацювання, або щоб ВР взагалі відхилила 6556», – заявив один з представників коаліції Михайло Лебедь.

    Вчергове законодавці наступають на одні й ті ж граблі: чим жорсткіші закони і менше свобод, тим жорсткішим буде протест. Розуміючи це, влада одночасно з суворими законодавчими ініціативами потужно тисне на найбільш активних представників громадянського суспільства.

    Спосіб переконати

    Можна по-різному ставитися до громадських активістів та результатів їхньої діяльності. Але якщо для їх нейтралізації і залякування влада не гребує жодними методами – це вже діагноз влади.

    Згадаймо суд над главою Центру протидії корупції Віталієм Шабуніним. За удар в обличчя людині, яка називає себе журналістом, активісту загрожує до трьох років в'язниці «за умисне нанесення тілесних ушкоджень середньої тяжкості».

    А тепер згадаємо нардепа з «Народного фронту» Сергія Пашинського, який прострілив громадянину ногу з вогнепальної зброї, залишивши того інвалідом на все життя. Нардепа визнали невинуватим.

    Згадаймо п'яну ДТП сина екс-регіонала, а нині нардепа від партії «Воля народу» Ігоря Молотка – суд виправдав 29-річного Дениса, який намагався сховатися від переслідування поліції, протаранив два автомобілі і втікав від поліцейських.

    Згадаймо «зірок» відео НАБУ про махінації з видобутком бурштину – депутатів Борислава Розенблата і Максима Полякова. Парламент взагалі відмовився давати добро на їх затримання і арешт, попри масу доказів їхньої провини.

    Нинішні позиції влади підтримують три стовпи: розширення повноважень силовиків, тиск на активістів і закритість від ЗМІ.

    Водночас, найбільш злісним порушником закону виявився активіст Шабунін, чия організація розкрила чимало скандальних схем збагачення топ-чиновників і суддів.

    Або, наприклад, історія із запорізьким антикорупціонером Максимом Іванищевим – йому і його родині погрожував скандально відомий голова обладміністрації Костянтин Бриль, він же генерал СБУ, якого підозрюють у не зовсім трудових доходах.

    Активіст вирішив відреагувати на загрози, написавши заяву в ГПУ, МВС та СБУ. І після купи відписок його справою зайнявся цілий дільничний інспектор. Зрозуміло, віз і нині там.

    Втім, можна сказати, що Шабуніну з Іванищевим ще пощастило. А ось голові Харківського антикорупційного центру і депутату облради Дмитру Булаху – не дуже. Результатом його розслідувань стали його ж зламані ребра, струс мозку, рвані рани голови і посттравматична пневмонія.

    Активіста жорстоко побили серед білого дня на очах у перехожих. Але, зрозуміло, немає ні доказів, ні результатів слідства.

    Схожа ситуація була і з керівником Антикорупційного руху Запоріжжя Костянтином Бєловим, який розслідував розпил бюджетних грошей на реконструкції вулиць. На нього напали на очах у сусідів, щоправда, важких травм вдалося уникнути, дісталося лише автомобілю – нападники порізали два колеса.

    І подібні випадки не поодинокі. Це демонструє загальну тенденцію щодо тиску на особливо активних учасників громадянського суспільства. І тиск цей йде із владних кабінетів, оскільки мета активістів – викриття нелегальних схем представників влади.

    Але лише цими двома факторами – розширенням повноважень силовиків і примусом активістів до мирного співіснування з чиновниками – влада не обмежується. Просувається також ініціатива обмеження роботи ЗМІ в різних держструктурах – чим менше знають, тим менше приводів для протестів.

    У закритому режимі

    «Ми стурбовані ситуацією з відкритістю і прозорістю діяльності міської влади. Це не перший випадок обмеження доступу представників громади на засідання сесії міської ради, що є порушенням ст.8 регламенту Харківської міської ради 7 скликання, якою передбачено, що члени територіальної громади міста Харкова можуть бути присутніми в сесійній залі під час відкритих пленарних засідань».

    З таким офіційним зверненням виступила «Самопоміч» через те, що на засідання міськради в черговий раз не пустили представників громади, деяких депутатів і журналістів. А всі питання, пов'язані з розподілом грошей міського бюджету, завжди вирішуються за закритими дверима.

    Схожа ситуація і в міськраді Одеси – представники влади за будь-яку ціну намагаються перекрити доступ ЗМІ і громадськості до своїх засідань. Періодично подібні інциденти виникають і в інших містах, коли місцеві ради вирішують зібратися в закритому режимі.

    Коли все перетворюється на обман, коли обман знищує ідеали, люди виходять і захищають їх, як можуть.

    Точно так само боїться будь-якого розголосу ще одна гілка влади – судова. Через парламент посилено проштовхують зміни до процесуальних кодексів, які передбачають заборону на відеозйомку судового засідання.

    Зараз якогось особливого дозволу для цього не потрібно, але після численних «дивних» виправдувальних вироків, з приводу яких знявся лемент у пресі й суспільстві, влада вкотре замислилася. І вигадала формулювання: суд має право заборонити відеозапис, якщо він заважає ходу судового процесу.

    «Фактично це необмежене право судді заборонити відеозапис і зробити процес закритим для широкої громадськості, – пояснює адвокат Роман Маселко. – Досить судді сказати: «Припиніть, так ви заважаєте ходу процесу».

    Таким чином, відкриті судові процеси можуть залишитися в минулому. Надто вже багато останнім часом невдоволення в суспільстві з приводу рішень суддів.

    Схожа ситуація і з обговоренням корупції у вищих ешелонах української влади, яке ініціювали представники Міжнародної антикорупційної консалтингової ради ЄС.

    Тобто представники української влади погодилися обговорити проблему корупції зі своїми колегами з Євросоюзу, але тільки за закритими дверима без представників преси. Нібито так розмова буде більш відвертою, а результати більш ефективними. Дійсно, навіщо зайвий раз дражнити виборців сумою хабарів і відкатів серед депутатського корпусу?

    Таким чином, ми бачимо, що нинішні позиції влади підтримують три стовпи: розширення повноважень силовиків, як відповідь на надмірну активність суспільства, тиск на активістів, аж до фізичного впливу, і закритість від ЗМІ, як джерела інформації про зловживання державних мужів.

    І як довго ці стовпи протримаються, чи встигне влада їх зміцнити і ґрунтовно зацементувати, залежить виключно від громадянського суспільства.

    «Я вважаю, що ситуація дуже швидко може вибухнути новим обуренням людей, – упевнений нардеп Єгор Соболєв. – Для мене показовими стали події біля київського магазину дорогих меблів (розгром магазину через стерті графіті часів Майдануред.). Важливо, що багато людей, які не схвалюють насильство і ніколи не громили магазинів, цього разу насильство схвалили. Тому що коли все перетворюється на обман, коли обман знищує ідеали, люди виходять і захищають їх, як можуть».

    Теги: корупція ГПУ МВС СБУ Нацгвардія Порошенко Саакашвілі Арсен Аваков Антон Геращенко сергій пашинський Самопоміч активісти Народний Фронт НАБУ національна поліція Шабунін єгор соболєв центр протидії корупції Борислав Розенблат максим поляков костянтин бриль
    ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ
    Коментарі
    1000 символів лишилося
    ТОП МАТЕРІАЛІВ


      Архів