Погляд зсередини. Як суди повертають посади екс-чиновникам

    11 Липня, 2018 10:22
    Відновлення на посаді люстрованих чиновників стало масовим явищем. Один з них розповів UA1, чому це можливо і як відбувається цей процес
    екс-прокурор Приморського району Одеси Олександр Кузьменко
    екс-прокурор Приморського району Одеси Олександр Кузьменко

    Рахунок людей, які через суд оскаржили своє звільнення за законом «Про очищення влади», йде вже на тисячі по всій Україні – вони працюють у поліції, прокуратурі, місцевих адміністраціях.

    Але один з найрезонансніших випадків, який отримав широкий розголос в пресі – це відновлення на посаді через суд прокурора Приморського району Одеси Олександра Кузьменка.

    Прокурора звільнили за те, що під час Революції Гідності він обіймав пост заступника прокурора Печерського району Києва. Також багато претензій до його роботи було і в учасників Євромайдану. За їх словами, Кузьменко пресував затриманих, змушуючи їх визнати провину і піти на угоду зі слідством.

    А через рік після Майдану нардепи цікавилися у тодішнього генпрокурора Віталія Яреми, чому в прокуратурі працює така людина.

    У 2015 році Кузьменка люстрували, і з того часу він оскаржував це рішення в судах. Нарешті, навесні 2018-го Колегія суддів Одеського апеляційного адмінсуду постановила: скасувати наказ генпрокурора про звільнення Кузьменка з посади прокурора Приморського району і стягнути з прокуратури Одеської області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

    UA1 зустрівся з Олександром Кузьменком, аби з'ясувати, як йому вдалося виграти суд, чи отримав він грошову компенсацію і що думає про «перегини на місцях» у правоохоронних органах періоду Євромайдану.

    Насамперед скажіть, в якому статусі ви зараз перебуваєте? Ви прокурор Приморського району міста Одеси чи ні?

    Рішення Апеляційного суду набуло чинності. Водночас, посади такої вже немає, тому що прокуратуру Приморського району було реорганізовано в місцеву прокуратуру №3 міста Одеси.

    Я працевлаштований в іншому місці, тому ніяких трудових відносин з прокуратурою у мене немає. Я не прокурор Приморського району в розумінні КЗпП та Закону України «Про прокуратуру».

    Разом з тим, є рішення суду, виходячи з якого, у мене цей статус є, і Кодекс адміністративного судочинства дає один рік на реалізацію цього рішення. Але я не намагаюся поновитися на посаді чи стягнути суму, яку суд зобов'язав виплатити мені як компенсацію.

    295 тисяч гривень, якщо не помиляюся?

    294 тисячі з дріб'язком, якщо округляти, то 295. Станом на 18 травня Мін'юст і Генпрокуратура в касаційному порядку оскаржили рішення апеляційної інстанції. Призначено склад суду, але, наскільки мені відомо, дати судового засідання ще немає.

    Якщо ви не планували повертатися на посаду, заради чого було три роки судитися? Повернення на держслужбу в найближчому майбутньому? Гроші? Щось ще?

    Судовий процес я почав у квітні 2015 року. Рішення про звільнення можна було оскаржити в місячний термін, і я подав позовну заяву. За ці 37 місяців, які пройшли з моменту подачі заяви до винесення рішення по суті, дуже багато води збігло.

    Порівнювати мене зразка 2015 року та 2017 року, напевно, не зовсім правильно. Тоді у мене були одні амбіції, але за цей час суттєво змінилася структура Генпрокуратури, законодавство, і на сьогодні я не бачу себе в цій системі.

    Водночас, ця боротьба була справою честі: я вважаю закон України «Про очищення влади» нікчемним незалежно від того, до кого він застосовувався. Діюча Конституція і норми міжнародного права не дають застосовувати його норми.

    А ви думаєте, що ваше звільнення було люстрацією в чистому вигляді? Тому що воно більше схоже на прокурорські «розборки» в стилі «підсидіти». У зв'язку з цим спливало прізвище претендента на ваше місце в Одесі прокурора Віталія Голощака, а також нібито зацікавлених у цьому нардепів від «Народного фронту» Євгена Дейдея і Олександра Кодоли.

    Дивіться, 23 березня 2015 року з прокуратури було звільнено близько двохсот осіб. З цими персонажами – Голощуком, Дейдеем, Кодолою я не знайомий, і мені не коректно буде коментувати їхню роль у цьому процесі. Разом з тим, я вважаю, що певну роль тут вони все ж зіграли.

    Наприклад, ставили неприємні для вас питання генпрокурору про вашу роботу під час Майдану і тиск на учасників протестів?

    Після того, як нардеп Кодола в Раді поставив запитання генпрокурору Яремі, я звернувся до суду про захист честі і гідності. В судовому процесі я намагався оскаржити висловлювання, які не відповідають дійсності.

    Це питання, на моє переконання, стало результатом бажання Віталія Голощака, нинішнього керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Одеської області, який на той час був начальником відділу прокуратури Одеської області, обійняти посаду прокурора Приморського району.

    Я бачу взаємозв'язок між цими подіями. Він звернувся до одного з народних депутатів, неодноразово звертався до генпрокурора з проханням мене звільнити, але отримував мотивовані відмови.

    Потім він звернувся до Кодоли?

    Ні. Я не хочу називати прізвище того депутата. Але склалася ситуація, що цей депутат не захотів озвучити питання самостійно, і його поставив колега по фракції Кодола.

    Позитивне для вас рішення про поновлення на посаді брали судді Степан Домусчі та Олександр Кравець. Свого часу вони відхиляли апеляцію на заборону мирних акцій в Одесі під час Революції Гідності. Можливо, зіграло роль їхнє ставлення до вас як до «свого», ідейного однодумця, що працював у тій системі?

    Мій випадок не унікальний. І в системі органів прокуратури, і в інших органах державної влади є люди, що працюють на підставі судових рішень. Понад те, такі рішення останнім часом виносилися в різних регіонах – Київ, Одеса, західна Україна.

    Я не готовий коментувати ідеологічні погляди названих вами суддів, тому що особисто з ними не знайомий. І ви назвали два прізвища, а там був ще й третій суддя, з яким я також не знайомий.

    Вас звільнили тому, що ви працювали заступником прокурора Печерського району Києва. Але не останню роль, наскільки я розумію, зіграла інформація про ваші дії щодо затриманих під час Майдану – говорили, що ви їх «пресували».

    Насправді ніякого преса не було. Якщо виходити з логіки прокуратури, мене звільнили тому, що в період з 21 листопада 2013 по 22 лютого 2014-го я займав посаду першого заступника прокурора Печерського району, от і все.

    Закон передбачає кілька критеріїв для звільнення – абсолютно нікчемних, але вони є. Зокрема, це робота більше року в період з 2010-го по 2014-й на певних посадах. Робота в період акцій масового протесту. Ухвалення будь-яких процесуальних рішень у певній категорії справ, а також якщо людина не може пояснити походження свого майна.

    Питання, пов'язані з процесуальним керівництвом щодо будь-кого не є підставою застосування до мене норм закону про очищення влади. І я вам скажу чому.

    Відкриваємо текст закону. Звільняються ті, хто вів «питання процесуального керівництва кримінальних проваджень щодо осіб, яких амністували на підставі закону від 29 січня 2014 року і 21 лютого 2014 року».

    Але до особи, щодо якої мною здійснювалися процесуальні дії, не було застосовано амністію на підставі цих законів.

    І все ж з приводу жорсткого «преса». Він був? Чи все відбувалося виключно за законом?

    Жорстко ми нікого не пресували. З огляду на географічне розташування Печерської міліції, Печерської прокуратури та Печерського суду, в міліцію Печерського району жодної особи доставлено не було. Людей розвозили в Оболонський, Деснянський, в інші райони Києва.

    У Печерському районі не було жодного провадження стосовно затриманих під час акцій протесту. Цими питаннями займалися інші слідчі органи, у нас не було нікого.

    Перші затримані були 24 чи 25 листопада. Якщо підняти відео, можна відстежити, що тоді зламали шлагбаум біля Кабміну і били ним працівників міліції.

    У ці дні була перша, з моєї точки зору, репетиція захоплення органів влади – намагалися взяти штурмом Печерський райвідділ міліції. Після цього було прийнято рішення, що в Печерському районі нікого із затриманих не буде.

    Особу, щодо якої мною здійснювалися процесуальні дії, було затримано іншим правоохоронним органом. Справа потрапила мені в процесуальне керівництво вже тоді, коли він вирішив піти на угоду з державою в моїй особі.

    Я не обирав запобіжний захід, не брав участі в судових засіданнях. Моя функція була церемоніальною – укласти угоду і випустити.

    Попри те, якісь перегини на місцях траплялися?

    Тут слід виходити з того, що більшість процесуальних рішень приймалися органами внутрішніх справ. І процесуальний керівник ставав заручником того масиву інформації, який приносив слідчий.

    Але й слідчий теж не був господарем становища, оскільки він теж працював з тим матеріалом, який було отримано від свідків і який дали йому оперативні працівники.

    Я хочу сказати, що в органах прокуратури перегинів не було.

    Ви не прихильник подій, які відбулися на Майдані. Я правильно розумію, що якби ви тримали свою думку при собі, ви б і далі працювали в прокуратурі?

    Це стереотипна думка, що я не прихильник чогось. Свою позицію я намагаюся ніде публічно не висловлювати. Звідки ви взяли, що я не прихильник?

    Я читав ваш Facebook.

    Насправді в Facebook цього не могло бути, тому що я там зареєструвався у травні чи квітні 2015 року – через рік після всіх цих подій.

    З висоти річної давності я, звичайно, можу давати оцінку тим чи іншим подіям. Але на момент самих подій ви ніде не знайдете моєї публічного думки. Я працював на закон.

    Вас звільнили за Яреми...

    Вже був Шокін.

    Шокін. За вашими спостереженнями, за нього в системі прокуратури було багато людей, які не поділяли ідеї Майдану, але мовчали і працювали далі?

    Не треба бути прихильником влади – треба виконувати закон. Коли виконуєш закон, яка різниця, хто при владі? Я за час своєї роботи не був знайомий з генеральним прокурором і з більшістю заступників генерального прокурора. Тобто, бути прихильником влади чи не прихильником – це не запорука успіху.

    Вас часто називають протеже Матіоса. Що вас пов'язує?

    З Анатолієм Васильовичем Матіосом мене нічого не пов'язує. І під час своїх кадрових призначень з Матіосом я навіть знайомий не був.

    Ви прийшли в систему прокуратури у 2004 році, як раз після Помаранчевої революції. Можете порівняти її діяльність тоді і зараз, після другого Майдану?

    В силу того, що минуло занадто багато часу після Майдану 2004 року, я вам нічого не можу сказати з приводу атмосфери роботи тоді. А атмосфера роботи в прокуратурі зразка 2014-2015 років – це повне розбалансування.

    Це незрозуміла реформа, незрозуміле тестування, прихід Давіда Сакварелідзе і установка якихось моральних вимог людиною, яка сама їм не відповідала.

    Це невизначеність і навішування ярликів. Я сподіваюся, що цей період вже пройшов, але я чотири роки не працюю в системі органів прокуратури і мені важко про це судити.

    На вашу думку, які причини цього дисбалансу?

    На етапі, коли Сакварелідзе активно просував ідею реформування прокуратури, він звернувся до кожного керівника районного рівня, аби вони дали свої побажання, як бачать це реформування. У своїй відповіді я написав, що реформування прокуратури не означає її знищення.

    Територіальна реформа, укрупнення прокуратур пішли тільки на шкоду – люди, які живуть за 150-200 км від районної прокуратури, були позбавлені доступу до прокурора.

    Реформа через виключення загального нагляду призвела до того, що сьогодні в країні немає органу, який би давав оцінку законності дій тих чи інших дій органів державної влади.

    Кажуть, що в прокурорському нагляді була корупційна складова – так треба працювати над знищенням цієї корупційної складової, а не так, що сьогодні Військова прокуратура не може перевірити Міністерство оборони на предмет використання бюджетних коштів. Не можна лікувати кровотечу з носа передавлюванням шиї джгутом. І я йому про це говорив.

    Ви з повагою відзиваєтеся про генпрокурора часів Януковича Віктора Пшонку. За нього все було ідеально і по закону? Це була найкраща прокуратура, яку ви знали?

    Я б не прив'язував прокуратуру до конкретних прізвищ. Але в той же час слід віддати належне Віктору Павловичу Пшонці, у нього був системний підхід, бачення захисту рядового працівника прокуратури.

    Наприклад, у сьогоднішній прокуратурі не виконується вимога ст.81 закону «Про прокуратуру», яка передбачає певний розмір заробітної плати працівникам.

    Законом прямо заборонено коригувати зарплату прокурора будь-яким підзаконним актом. А сьогоднішнє керівництво прокуратури подає як перемогу збільшення окладу прокурора з 3 до 6 тисяч, а решту доганяють різними доплатами, такими, як інтенсивність, секретність тощо.

    Як людина, яка десять років пропрацювала в прокуратурі, можете поділитися власною думкою – справи Майдану коли-небудь доведуть до логічного завершення?

    Не знаю, я не володію матеріалами справи. Але в силу того, що вже минуло чотири роки, надії мало.

    А що думаєте з приводу процесу у справі Януковича?

    Не дивлюся і не цікавлюся.

    Ви зараз адвокат. Які справи ведете, якщо не секрет?

    Я комфортно почуваюсь у сфері кримінально-процесуального кодексу, є практика в низці цивільних, адміністративних справ. Я не зациклююсь на чомусь одному.

    І все ж – 295 тисяч гривень чималі гроші. Ви збираєтеся добитися завершення своєї справи і отримати гроші?

    Я подивлюся, як закінчить розгляд касаційної скарги Мін'юсту та Генпрокуратури Верховний суд, і, виходячи з цього, буду приймати якесь рішення.

    Теги : генпрокуратура люстрація прокуратура реформа прокурор закон про люстрацію Олександр Кузьменко
    ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ
    Коментарі
    1000 символів лишилося
    ТОП МАТЕРІАЛІВ


      Архів