Перспективи газового виживання України

    1 Липня, 2015 13:12
    Тристоронні газові переговори у Відні завершились безрезультатно. Втім, Україні до цього вже не звикати

    Останній раунд газових переговорів проходив у форматі трикутника Україна – Європа – Росія. Як повідомила низка вітчизняних ЗМІ, що були присутні в австрійській столиці, домовитися не вдалося з жодного питання. А відтак, і ніяких договорів не підписано. 

    Якою буде ціна 

    За словами російського прем’єра Дмитра Медвєдєва, Україна отримала на третій квартал «знижку» в 40 доларів. Остаточна ціна російського газу для нас буде 247,17 дол. за тисячу кубометрів. Це фактично та ж сама цифра, що була і в другому кварталі цього року – 247,2 дол. 

    Якби вдалося домогтися від Росії поступок, ціна могла б бути нижчою. Фактично у першому та другому кварталі Газпром надавав знижку 100 дол. від контрактної ціни. Але оскільки нафта подешевшала, у Москві хочуть надолужити втрачене за рахунок українського бюджету. Як заявив російський президент, надавати ту саму знижку тепер невигідно. 

    Насправді ж, пояснив UA1 експерт Центру глобалістики «Стратегія XXI» Михайло Гончар, оскільки ціна російського газу залежить від світових цін на нафту, він має бути для нас дешевшим. Нинішній ціні мала б відповідати ціна на нафту у четвертому кварталі 2014 року. Тоді «чорне золото» якраз сильно подешевшало, інколи його ціна падала навіть нижче планки в 60 дол. за барель. 

    До речі, поняття знижки є умовним. Фактично, це спосіб, у який Росія приводить неринкову ціну, передбачену в контракті, у відповідність до реальних ринкових умов. Як пояснював днями міністр енергетики України Володимир Демчишин, формула контракту 2009 року між Газпромом та «Нафтогазом» у третьому кварталі виводить на ціну в 295-296 дол. Реверсний газ Україна купує по 250 дол. Тож ціна, яку виставили нам росіяни за третій квартал, – це та сама ціна, яку ми платимо і європейцям. 

    Песимісти та оптимісти 

    Коли мова йде про газові переговори України з Росією, українські експерти діляться на два табори – песимістів та оптимістів. 

    Перші вважають, що українська сторона на переговорах програє. «Та ціна, яку маємо, – не контрактна. Але це не ті поступки, на які розраховували в Києві. Для того, щоб вони були, треба було хоч щось запропонувати росіянам. А наша делегація цього не зробила», – прокоментував UA1 результати переговорів у Відні співголова Фонду енергетичних стратегій Дмитро Маруніч. 

    Натомість, Михайло Гончар вважає, що росіяни й не збиралися ні про що домовлятися. «Скидається на те, що російська сторона отримала завдання пограти у Відні на нервах як української, так і європейської делегацій. Адже за часом переговори співпали з посиленням санкцій США та Канади, які спрямовані якраз на енергетичний сектор російської економіки. Крім того, Європа також нещодавно вирішила залишити в силі санкції. Тож цілком логічно, що російська сторона вирішила застосувати на переговорах свою улюблену газову зброю», – каже Гончар. 

    За словами експерта, попередні переговори України та Росії теж тривали не один і не два раунди. «Контракт минулого року підписали в останній день, – каже він. – Але зараз газове питання і для нас, і для європейців не таке пекуче, як було. Хоча, звичайно, у Європі нервуватимуть. Російська пропаганда там давно й плідно працює, там є певна категорія політиків та підприємців, які вважають за краще домовитись із Росією мирно». 

    Україні за даних обставин варто не знижувати оберти. Зараз, на щастя, ми позбавлені комплексів «братської любові» та можемо (і маємо) діяти жорстко. Тут нам стане в нагоді і Стокгольмський арбітраж, і обіцянки Європи надати фінансову допомогу для розрахунків за російський газ. Все це треба максимально ефективно використовувати, не забуваючи тиснути й на Європу. 

    Шантаж транзитом 

    Додатковим чинником, який використовує зараз Москва для тиску на Київ, є питання транзиту газу в Європу через Україну. Спочатку керівництво Газпрому говорить про твердий намір відмовитися від транзиту через нашу трубу в 2019 році, коли спливе дія поточного контракту. Потім «вмикає задню» і пояснює, що від транзиту відмовлятися не буде, але його умови не влаштовують. 

    «Цілком ймовірно, що до 2019 року Росія залишить в українському транзиті десь 20 млрд кубометрів. Це призведе до того, що більшу частину нашої газотранспортної системи можна буде закривати», – каже Дмитро Маруніч. 

    Відмовитись від транзиту Росія збирається за допомогою «Турецького потоку». «У своєму повному вигляді цей газопровід залишить Україну без транзиту взагалі. Правда, я сподіваюсь, що всі чотири нитки до 2020 року не запустять. Принаймні, я не бачу передумов для цього. Але першу й другу чергу запустять точно», – прогнозує Маруніч. 

    «Заявами щодо припинення транзиту Росія як завжди просто грає на нервах. Збудувати за три роки складну морську газопровідну систему неможливо. У кращому разі, прокладуть одну-дві труби», – каже Михайло Гончар. 

    Турецький пасьянс 

    Але насправді в цьому проекті у Росії не все чудово, попри оптимістичні заяви прокремлівських ЗМІ. «Росія заявляє, що вже у 2016 році перша нитка буде готова. Проте вони ще не мають навіть затвердженої траси. Турецька сторона вказує, що фракійська (європейська) територія щільно заселена, тож потрібно ретельно опрацювати маршрут. У російських заявах багато пропагандистських елементів, які нічого спільного не мають з реальністю», – каже Михайло Гончар. 

    Загалом планується прокласти по дну Чорного моря чотири нитки. За планом, до Туреччини ними надходитиме 63 млрд кубометрів щорічно, з яких 80% Росія хоче продавати далі в Європу. 

    Газпром обіцяв, що почне прокладати труби для першої нитки на початку червня. Цього не відбулося. Лише у вівторок, 30 червня, російські ЗМІ повідомили, що судно-трубокладач Castoro вийшло з Болгарії та попрямувало до узбережжя Анапи для початку робіт. 

    Газпром сильно ризикує, оскільки міжурядову угоду з Туреччиною наразі не підписано. Власне, досі російська компанія ніколи не починала будівництва масштабних проектів за таких умов. Москва обіцяла, що угоду підпишуть у червні, одразу після завершення парламентських виборів у Туреччині. Цього не сталося. За словами міністра енергетики РФ Олександра Новака, текст угоди досі опрацьовується. 

    Турки намагаються вибити з Росії якнайвигідніші умови. Росія ж простору для маневру вже майже не має. Два італійські судна-трубоукладача вже зафрахтовано і за їхній простій потрібно платити. Туреччина ж не поспішає, адже час на її боці. 

    Анкара має інший пріоритетний проект – Трансанатолійський газопровід TANAP. Він має стати частиною Південного коридору, яким газ з Каспійського регіону (насамперед, азербайджанський) буде доправлятися у Європу. І хоча Туреччина запевняє, що трубопровід не складатиме конкуренції російському, на практиці саме так і буде. 

    За словами Михайла Гончара, у разі, якщо Росія дійсно відмовиться від українського транзиту, відповісти потрібно просто – Київ має повністю відмовитись від закупівлі російського газу. «Максимум, що ми мали від транзиту, – 3 млрд дол. на рік. І це в кращі часи, а в середньому було десь 2,5 млрд дол. на рік. Росія ж втрачає 12-14 млрд дол. на рік, які вона мала від продажу Україні свого газу», – говорить експерт. 

    Відмовитись можна буде, по-перше, завдяки реверсним поставкам. По-друге, у перспективі матимемо можливість купувати зріджений газ у Польщі та Литві. По-третє, мусимо зменшувати залежність вітчизняної промисловості від газу. Що, власне, й радять як вітчизняні, так і західні фахівці вже тривалий час.

    Теги: Росія Дмитро Медведєв турецький потік туреччина реверс
    ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ
    Коментарі
    1000 символів лишилося
    ТОП МАТЕРІАЛІВ



      Архів