Персональна унія для президента

    19 Серпня, 2015 14:47
    Політичні партії «БПП-Солідарність» та «УДАР» зливаються в єдине ціле під назвою «Солідарність-УДАР». Очолити нову пропрезидентську силу має Віталій Кличко, і це той випадок, коли розвиток подій може зацікавити хіба що шанувальників боксу, а не політичних експертів

    Причин об’єднання кілька. По-перше, консолідація перед виборами – гарний знак співгромадянам, мовляв, ми готові працювати заради вас та задоволення ваших потреб. По-друге, позиції Кличка у Києві далеко не ідеальні, і йому потрібно заручитися підтримкою більш потужної політичної сили та убезпечити себе від висування від неї конкурента. По-третє, ідеологічних суперечностей між цими політичними силами немає, та й бути не могло – як і між більшістю українських партій.

    Відверто кажучи, бентежить процедура злиття партій, що більше нагадує середньовічну персональну унію монархів. Після тривалих переговорів та святкування Дня Незалежності планується провести партійний з’їзд, на якому без жодного таїнства відбудеться акт консолідації. На сьогодні існує персональна домовленість Петра Порошенка та Віталія Кличка про об’єднання політичних сил. Розуміючи, що політики мають позитивний досвід укладання передвиборчих альянсів, хочеться поцікавитися їхніми уявленнями про демократію. Хоча і «УДАР», і «БПП-Солідарність» – проекти відверто лідерські, але все ж хоч якась імітація демократії повинна бути. Знову таки, цікаво, яку роль у даному альянсі відіграв Дмитро Фірташ, який не без успіху представляє себе в якості політичного промоутера Кличка.

    На чолі БПП(у), даруйте, партії «УДАР-Солідарність» має стати Віталій Кличко. Складно назвати цей крок посиленням і його персональних позицій, і позицій об’єднаної політичної сили. Віталій Володимирович розбирається в політиці набагато гірше, ніж у боксі, і це стає дедалі більш очевидним. У якості столичного міського голови – керівника КМДА Кличко не запам’ятався нічим вражаючим, хіба що за підсумками року перебування на посаді йому довелося йти на союз із партією президента.

    Порошенко, як і більшість українських політиків, не є прихильником побудови політичної сили знизу та створення ідеологічної політичної сили.

    Лідерство у політичній партії для Кличка має стати втішним призом за капітуляцію як лідера «УДАРу». Складно охарактеризувати інакше процес партійного об’єднання, якщо політична партія з більшим стажем існування отримує вдвоє менше місць у партійних списках та фактично втрачає власну самостійність. Навряд чи альянс з партією президента суттєво посилить шанси Кличка на перемогу в Києві – відома опозиційність столичних мешканців може зіграти з  ним злий жарт. А от щодо самостійності в діях ілюзій не повинно бути взагалі. І характеристика Юрієм Луценком «УДАРу» як «братерської партії» сильно нагадує знущання над «меншими братами».

    Петро Порошенко фактично приборкав колись рейтингового конкурента, але у ставленні до політичних партій не сильно відрізняється від попередників на посаді президента. Петро Олексійович, як і більшість українських політиків, не є прихильником побудови політичної сили знизу та створення ідеологічної політичної сили.  Власне, й самі партійці не надто поспішають демонструвати власну позицію, надаючи перевагу зручним кріслам у Верховній Раді чи органах виконавчої влади.

    Тим часом процес політичних об’єднань викликає все більше запитань у небайдужих громадян, які цікавляться, як там, нагорі, справи з «цінностями Майдану» та звичайною демократією. Звісно, нова політична сила може продемонструвати свою користь, якщо раптом забезпечить здійснення давно вже обіцяних, але досі не здійснених реформ. Проте надії на це ілюзорні. 

    Теги: Порошенко Віталій Кличко БПП передвиборча кампанія КМДА злиття місцеві вибори мер партія УДАР
    ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ
    Коментарі
    1000 символів лишилося
    ТОП МАТЕРІАЛІВ



      Архів