Партійна каса: фінансування українських партій

    1 Травня, 2015 09:06
    Політичні партії в Україні фінансуватимуться з держбюджету. З такою ініціативою виступає Кабінет міністрів. На цьому ж наполягає Євросоюз

    Кабінет міністрів настирливо пропонує Верховній Раді внести зміни до Бюджетного кодексу і з 1 січня 2017 року до загального переліку витрат держбюджету додати статтю про фінансування політичних партій. Як відомо, це питання включене в пакет реформ, які Україна зобов'язалася перед Євросоюзом провести найближчим часом. Його мета – усунення політичної корупції.

    Проект закону «Про внесення змін до статті 87 Бюджетного кодексу України (щодо фінансової підтримки політичних партій)» зараз активно обговорюється в ЗМІ та серед експертів. Документ був розроблений Мін'юстом спільно з міжнародними експертами та профільним комітетом. Міністр юстиції Павло Петренко заявив, що законопроект передбачатиме державне фінансування не тільки партій, що пройшли в Раду, а й тих, які на останніх виборах до парламенту набрали кількість голосів, близьку до прохідного бар'єра.

    Фінансова підтримка може бути надана для виконання статутної діяльності партії, а також для компенсації витрат на передвиборну агітацію. Розмір фінансової допомоги держави пропонується розраховувати за формулою: 1% мінімальної зарплати помножити на кількість громадян, включених до виборчих списків. Тобто, 12,18 грн х 35 млн виборців = 426,3 млн грн. За всілякі порушення та зловживання пропонуються штрафи: з громадян 1700-3400 грн, а з посадових осіб – 3400-5100 грн.

    Використання політичними партіями державних грошей повинні контролювати Рахункова палата та Національне антикорупційне бюро. Партії зобов'язані будуть подавати щоквартальні та щорічні фінансові звіти, а НАБ – аналізувати їх і робити висновки. Крім того, один громадянин не зможе фінансувати партію більш ніж на 100 мінімальних зарплат (121,8 тис. грн). Якщо ліміт буде перевищений, ця сума повинна бути повернена протягом 10 днів.

    Такі нововведення в партійній системі України покликані мінімізувати вплив олігархів і бізнес-груп на політичні процеси в державі. Щоб замість інтересів товстосумів партії лобіювали у Верховній Раді інтереси простих громадян. За відомим принципом: хто платить – той і музику замовляє. Таку систему фінансування політсил широко застосовують на Заході. Експерти визнають її ефективною. Згідно з дослідженням шведського аналітичного центру IDEA, публічні кошти йдуть на фінансування партій в 54% держав світу. У Європі – 84%. Але в кожній країні ця модель унікальна, адаптована під місцеві реалії і постійно модернізується.

    Що маємо

    В Україні станом на жовтень 2014 року налічувалося близько 225 політичних партій. 70% українців не довіряють жодній з них взагалі. А 61,5% не задоволені діяльністю нинішнього парламенту.

    Цікаво, що дані стосовно щомісячного утримання однієї партійної структури дуже різні. Цьогоріч експерти говорять про 2 млн гривень, тоді як ще рік тому можна було почути цифри 2-5 млн доларів. Природно, що в період виборчих кампаній ці витрати зростають в рази. Статистика дає приблизні цифри. Дізнатися реальний дебет-кредит наших партій складно.

    За даними громадянської мережі «Опора» можна побачити, у кого з українських партій найбільші фонди, які їхні джерела та витрати.

    Фонди на вибори 2014:

    «Батьківщина» – 109,5 млн грн, з них свої кошти – 2 млн грн, 107,5 млн грн – добровільні внески;

    «Опозиційний блок» – 106,4 млн грн, з них 93,5 млн грн – свої кошти, 12,9 млн грн – добровільні внески;

    БПП – 97,4 млн грн – власні кошти;

    НФ – 93,6 млн грн:  92,4 млн грн – свої кошти, 1,3 млн грн – добровільні внески;

    Радикальна партія Ляшка – 93,3 млн грн: 69,9 млн грн – свої кошти, 3,4 млн грн – добровільні внески;

    «Самопоміч» – 27,4 млн грн: 23,8 млн грн – своє, 3,6 млн грн – добровільні внески.

    Всього за власні гроші обиралися 79,5% партій. Якщо перерахувати кількість депутатів, які пройшли в Раду на витрачені кошти, то для «Батьківщини» кожен мандат обійшовся в 6,4 млн грн. Для Опозиційного блоку – 3,9 млн грн, БПП – 3,3 млн грн, НФ – 1,5 млн грн, Радикальної партії Ляшка – 1,5 млн грн, «Самопомочі» – 0,9 млн грн.

    Практично 90% всіх грошей, виділених на виборчу кампанію, пішли на рекламу в ЗМІ.

    Джерела «своїх коштів», як і «добровільних внесків», у більшості випадків залишаються в тіні. Але якщо співвіднести розміри партійних фондів і кількість прізвищ відомих олігархів у партійних списках, то про джерела неважко здогадатися.

    Характерно: офіційне декларування та опублікування доходів кандидатів не стало гарантією правдивості цих даних. Народ і журналісти розважаються, порівнюючи офіційні цифри доходів, опублікованих ЦВК, і розмах політичної кампанії деяких «бідних» кандидатів. Склалася ситуація, коли всі все знають і розуміють за замовчуванням, але нічого не відбувається. Назріла гостра необхідність у прозорості та контролі фінансування політичних партій.

    Концепція фінансування партій

    Узагальнений досвід говорить про те, що фінансування політичних партій може регулюватися державою в 3-х напрямках: регулювання розмірів та порядку надання партіям приватних пожертвувань і внесків; обмеження передвиборних витрат і контроль над ними; пряме і непряме бюджетне фінансування партій.

    Серед джерел фінансових надходжень партії можна виділити 4 основних: членські внески, пожертвування, доходи від дозволеної господарської діяльності та державні субсидії.

    Основою фінансування українських партій є пожертвування. Саме ця стаття й підлягає особливо пильному контролю та регулюванню, щоб виключити лобізм серед жертводавців. Доходи від господарської діяльності – це доходи, наприклад, від підприємств партії, від партійного майна, вкладення в цінні папери і навіть покупки акцій. І це теж вимагає жорсткого регулювання. Оскільки, якщо у партії завівся свій свічковий заводик, металургійний комбінат, просто ферма з поросятами або партія скупила акції газової компанії-монополіста, то є великий ризик, що бізнес-інтереси можуть знову запанувати над державними. А це з партіями трапляється дуже часто. 

    Бюджетне фінансування може бути прямим і непрямим. До прямого фінансування належать безпосередньо грошові субсидії та компенсації від держави, до непрямого можна віднести безкоштовний ефірний час на ТБ і радіо, рекламні площі, приміщення для прийому виборців і т.д. Розміри й обсяги субсидій можуть визначатися щороку головним фінансовим документом країни – проектом бюджету.

    Але важливо не тільки те, звідки у партії беруться гроші, але і як, куди вони нею витрачаються. Використання партіями фінансових коштів зазвичай контролюється спеціальними законами, згідно з якими встановлюються терміни і визначається форма звітних документів. Регулярно проводиться незалежний аудит, дані публікуються. Згідно з цими ж законами встановлюється й ступінь відповідальності за порушення. У більшості випадків це досить значні штрафи, позбавлення державних субсидій, а в деяких – навіть в'язниця.

    Зарубіжний досвід

    ІСПАНІЯ. Відомо, що іспанський Закон про політичні партії 1978 року встановив, що кожна партія щорічно отримує суму, пропорційну числу голосів, отриманих нею на виборах в обидві палати парламенту, і кількістю місць у кожній з палат. Порядок субсидування партій, що входили на виборах у федерації чи коаліції, визначається актом уряду. Термін звітності – 6 місяців. Партії зобов'язані опубліковувати списки пожертв.

    НІМЕЧЧИНА. Фінансування з державного бюджету отримують всі політичні сили, які на парламентських виборах в Бундестаг і Європарламент отримали хоча б 0,5% голосів. Субвенції складають до 1/3 доходів політичної партії. Кожен голос, відданий за політичну силу на виборах, з перших 4 мільйонів приносить партії по 0,85 євро. Кожен голос понад 4 мільйонів – по 0,70 євро. Термін звітності в Німеччині – 9 місяців. Пожертви не обмежені, але всі вони так само, як інші надходження і витрати, щорічно публікуються. Партії також проходять незалежний аудит у сертифікованих кампаній.

    Особливості. Марксистсько-ленінська партія Німеччини офіційно державне фінансування відкидає та й отримати його не може через свою малу чисельність. Але нещодавно збагатилася на 115 тис. євро від якогось Конрада фон Пенц.

    У публікації німецького видання Bild стверджувалося, що російська влада запропонувала фінансування німецькій партії євроскептиків «Альтернатива для Німеччини». У партії заперечують цю інформацію. Але, як кажуть, диму без вогню не буває.

    ФРАНЦІЯ. Згідно з французьким законодавством, партія, яка подолала на виборах 5% бар'єр, отримує після виборів державну компенсацію. Після того, як компенсація отримана, кредити закриваються. Є обмеження пожертвувань. Так, пожертвування від фізособи на суму понад 150 євро має бути оформлене чеком. Один громадянин не може пожертвувати більше 7,5 тис. євро щорічно одній і тій же партії. За фінансові порушення або зловживання політичну партію можуть позбавити державних субсидій.

    Особливості. Гучний скандал з партією Національний фронт, яка отримала від кишенькового кремлівського банку Перший Чесько-Російський Банк (ПЧРБ) кредит у розмірі 9 млн євро. Крім того, глава цієї партії Марін Ле Пен задіяла хитру схему: створила нову міні-партію «Жанна». Всі кандидати Національного фронту в місцеві органи самоврядування зобов'язані купувати агітаційний матеріал у цій міні-партії. Для оплати «Жанна» пропонує кандидатам кредити під величезні відсотки, які перевищують рівень ставок, що діють у всіх французьких банках. Французька газета Liberation стверджує, що вартість агітматеріалів було значно завищено.

    ЧЕХІЯ. Якщо політична партія в Чехії отримала понад 3% голосів на парламентських виборах, то держава виділяє їй суму від 6 млн крон щорічно (приблизно 218 тис. євро). Партії, які подолали бар'єр в 5%, отримують вже 10 млн крон (363 тис. євро). Також нараховується доплата за кожного депутата парламенту (900 тис. крон або 32 тис. євро) та місцевого депутата (250 тис. крон або 9 тис. євро). Цих грошей чеським партіям цілком вистачає на утримання штату та офісів.

    Особливості. Бувають випадки, коли невелика партія фінансується із зовнішніх джерел, влазить у борги, а потім або банкрутує, або впадає у все більшу залежність від цих джерел фінансування і перетворюється на кишенькову політичну силу, як це сталося з партією «Громадські справи». А, наприклад, ультраправа партія «Світанок прямої демократії» має своє представництво в парламенті та державне фінансування. Але вона настільки нечисленна, що в результаті паювання державних грошей кожен депутат отримав мільйони крон, які де-факто були витрачені на особисті потреби.

    КАНАДА. Держава виділяє кожному кандидату від партії 38 тисяч канадських доларів. Він має вкластися в цю суму. Також діють закони про пожертвування політичним партіям. Що стосується жертводавців, то є дуже цікавий момент: відповідно до законодавства про податки на доходи, платник податків під час розрахунків оподатковуваного річного доходу не повинен зменшувати його на суми внесків на користь партій чи кандидатів на федеральних виборах. Однак на ці суми фізичним особам надаються податкові пільги.

    ЛАТВІЯ. У цій країні діє змішана система фінансування політичних партій. Контроль над приватними пожертвами і прозорою фінансовою звітністю політичних сил здійснює KNAB – Національне бюро по запобіганню корупції. Партії подають, а KNAB публікує в Інтернеті інформацію про пожертвування, а також щорічні фінансові звіти, декларації про витрати в період виборів. Зі звітністю в Латвії теж строго. Щороку необхідні документи потрібно подати не пізніше 31 березня.

    Українська перспектива

    Політолог Івона Юрковська вважає, що в демократичному світі спостерігається тенденція до законодавчого регулювання процесу фінансування партій і виборчих кампаній. «Європейська практика показує, що краще, якби це відбувалося за державні кошти з чітким відмежуванням бізнесу від політики та з можливістю спостерігати за надходженням пожертв на рахунки суб'єктів виборчого процесу» – говорить політолог у коментарі для UA1.

    Залишилося приміряти, що із західного досвіду адаптивно в Україні, а що ні. Сліпо копіювати будь-яку європейську модель було б нерозумно. Але інтегруючи чужий досвід, можна створювати свою, унікальну українську модель партійного фінансування. Під час її впровадження важливо враховувати кілька специфічних факторів:

    – у якому стані знаходиться держбюджет в умовах війни й економічної кризи;

    – платоспроможність громадян за тих же умов;

    – моральна готовність громадян фінансувати партії та їх кандидатів;

    – бажання та політична воля самих політиків;

    – наявність серед виборців попиту на популізм.

    На сьогоднішній день бюджет в жалюгідному стані, і спроби його наповнювати поки не особливо вдалі. Платоспроможність громадян в умовах кризи дуже низька. Попит на популізм в суспільстві ще є, а раз є попит – буде й пропозиція. Готовність фінансувати партії поступово, але все ж визріває в українському суспільстві. Однак ця готовність вимагає підкріплення платоспроможністю та гарантіями чесності, прозорості процесу.

    Цілком обґрунтованим є бажання гарантій того, що всі схеми відкатів, подвійних бухгалтерій, укриття реальних доходів і лівих грошей не будуть задіяні знову. Громадянам треба точно знати, що контролюючі органи будуть не заангажовані, що Антикорупційне бюро не стане черговим центром корупції, аудит здійснюватимуть дійсно незалежні сертифіковані компанії, а покарання за махінації буде жорстким і головне – невідворотним.

    Питання в тому, хто сьогодні може дати такі гарантії? Корупційні схеми продовжують діяти. НАБ тільки створено. Та й поява таких органів – ще не сама гарантія. Є приклад абсолютно неефективного Антимонопольного комітету.

    Що стосується політичної волі, то в парламенті поки не спостерігається особливої активності з приводу прийняття цього законопроекту. Що не дивно – прийняття таких норм просто економічно невигідне багатьом партійним функціонерам.

    Серед експертів ще тривають дискусії за участю зарубіжних консультантів про перспективи впровадження такої моделі. Є розуміння, що перехід на державну систему фінансування можливий, проте не в найближчій перспективі. Розглядаються і змішані моделі. Питання занадто серйозне для того, щоб вирішувати його поспіхом, без досконалого опрацювання та вивчення. Але вже сьогодні зрозуміло, що позбавлення політичної корупції – саме той наріжний камінь, який завжди відкидали будівельники українських реформ.

    Теги: корупція фінансування передвиборча кампанія
    Коментарі
    1000 символів лишилося
    ТОП МАТЕРІАЛІВ



      Архів