Особливості українського ціноутворення: ігри без правил

    23 Червня, 2015 10:14
    Весною 2015-го злетіли ціни на так званий «борщовий набір». Особливо високою виявилася ціна на звичайну моркву. UA1 вирішив з'ясувати, що стоїть за ціновими парадоксами: картельна змова чи реальні економічні фактори

    З кінця минулого року в Україні простежувалася тенденція подорожчання продуктів харчування. Найменших коливань у ціні зазнав тільки алкоголь. Якщо без м'яса і риби прожити можна, то без круп, масла й овочів навряд чи обійдеться будь-яке домогосподарство. Особливо зростання цін вдарило по бюджету пенсіонерів. Теоретично, ціни на соціальні продукти має регулювати держава. Однак парадокс в тому, що найбільш соціальними продуктами виявилися пиво та горілка.

    Ці товари стали дешевшими за найдешевший раніше овоч – моркву. Важко навіть порівнювати вирощування моркви з виробництвом пива – складним, водо- й енерговитратним, що вимагає закупівель імпортної сировини, забезпечення тарою, плюс акцизи, ліцензії на продаж і т.д.

    Для порівняння: середня собівартість розлитої пляшки пива – 2-2,5 грн, а кілограм моркви на полі – 1-1,5 грн. До кінцевого покупця пляшка пива в супермаркеті доходить за ціною 8-12 грн, а 1 кг моркви – 21-25 грн за торішню і 30-38 грн за моркву цього сезону. Очевидно, що десь на шляху від поля до кошика покупця відбуваються накрутки в 300-400%.

    У розвинених економіках ціни диктує ринок, конкуренція, попит-пропозиція. Питання в тому, наскільки український ринок конкурентний, здоровий і адекватний. Оскільки більшість з того, що на ньому відбувається, суперечить економічній логіці. А ціноутворення залишається незрозумілим містичним процесом. До факторів, що впливають на зростання цін для споживачів, останнім часом додають умоглядні поняття: криза, інфляція, сезонні коливання цін, дорогий бензин і т.д.

    Часом важко розібратися, де подібні пояснення подорожчання обґрунтовані, а де просто служать приводом для зловживань. Однак до підвищення цін також призводить і порушення конкурентного законодавства – так звані картельні змови. І є підстави підозрювати, що завищення цін на соціальний «борщовий набір» стало результатом саме такої змови рітейлерів.

    Антимонопольний комітет України вже покарав ряд великих торгових мереж значним штрафом за узгоджені дії, які були виявлені Комітетом в результаті недавнього розслідування. Виник конфлікт. Торговельні мережі все заперечують, штраф не платять і навіть мають намір відстоювати свої права в суді.

    Начальник шостого управління досліджень і розслідувань АМКУ Олена Шевчук під час круглого столу на тему «Ринок або змова? Чи можна штрафувати за конкурентні ціни?» повідомила, що, незважаючи на розслідування, висновки та санкції АМКУ, порушення в мережах продовжуються. Представники рітейлу заявляють, що ніякої змови не було і немає, а ціни завищують постачальники. Постачальники кивають на ритейл, а експерти кажуть, що є нюанси, які досі ніхто не досліджував.

    Як би не було відрадно за зростання і розвиток вітчизняного рітейлу, багато факторів насторожують. Хоча було б несправедливо будь-яку торгівлю вважати спекуляцією. Згідно з висновками АМКУ, ціни завищуються саме з вини рітейлерів. Подорожчання відбувалося одночасно і різко практично у всіх великих торгових мережах. З точки зору аудиту, перевірити це, в принципі, не складно: в бухгалтерії супермаркету мають бути офіційні накладні з цінами, за якими приймався товар у постачальника, а на торгових полицях є цінники. Оприлюднити таку документацію не можна, але слідчі та аудитори нею володіють.

    Торговельні мережі стверджують, що максимальні торговельні накрутки, які у них можуть бути, – до 30%. Генеральний директор Української торговельної асоціації Ігор Кишко, у коментарі UA1 запевнив, що ні про які величезні накрутки в торгових мережах не може бути й мови і націнок в 200-300% не буває. Він також висловив упевненість в тому, що за зростання цін відповідальність слід покладати на постачальників.

    Однак у висновках АМКУ кажуть йдеться про те, що вся ця картельна змова між торговими мережами полягає не в узгодженому прямому завищенні цін, а в нав'язуванні неадекватних, необґрунтованих умов договору постачальникам і виробникам, що й призводить до значного підвищення кінцевої ціни на товар. Тобто мережам немає необхідності накручувати ціни, оскільки перевищення торговельної націнки відразу буде помітним, але є інші непрямі способи підняти товар у ціні.

    Особливості умов для постачальників, які можуть впливати на формування ціни, полягають у тривалих відстрочках платежів за вже поставлену продукцію, в так званій «платі за полицю», в невиправданих додаткових послугах, які коштують грошей. Директор Української Асоціації постачальників Олексій Дорошенко розповів, як торгові мережі працюють з постачальниками. Він стверджує, що рітейл заробляє великі гроші тільки на непроплатах постачальникам. «За нашими підрахунками, 20% продукції, яка завозиться в мережу, просто не проплачуються», – говорить Дорошенко.

    За його словами, існує законопроект, який обмежує максимальні терміни відстрочки платежів на поставку продукції, але він постійно гальмується найбільшими ритейлерами, і перспективи його ухвалення дуже непевні. Він також звернув увагу на список ста найбагатших людей України, недавно опублікований в Forbes Україна: 18 з цих мільйонерів і мільярдерів – власники рітейлу, 19 – мають стосунок до АПК.

    Тим часом, за словами Дорошенка, середній бізнес перетворюється на малий. «Говорять про те, що все сьогодні врегулює ринок. Але завжди знаходяться дуже великі гравці, які все топлять, і говорити про ринкові умови на сьогоднішній день не доводиться. Середня відстрочка платежу торговельній мережі за договором з постачальниками становить 90 днів, продаж товару йде за 35 днів, на 60 днів гроші йдуть з малих підприємств, дотуючи ритейл», – говорить він.

    За словами постачальників, фактична націнка торговельної мережі складається з плати «за вхід», плати «за введення» кожної нової позиції, платежу за маркетинг, платежів за проведення акцій на території магазинів, ретробонусів, логістичних націнок за доставку з розподільчого центру в кожен магазин і, нарешті, самої націнки.

    У компанії Fozzy Group (мережа магазинів «Сільпо», «Фора») стверджують, що контракти, укладені з постачальниками, є взаємовигідними, і що ціни на кожну партію встановлюються окремо та погоджуються обома сторонами. Що стосується обґрунтованості підвищення цін на овочі, то рітейлер навів цікавий аргумент: сьогодні на ринку України 95% загального обсягу моркви – імпорт. Це продукція з Польщі, Голландії, Франції.

    Як кажуть представники мережі, підвищення курсу долара, а також введення додаткового збору на імпорт в 10% призвело до подорожчання. «Рання українська продукція представлена на ринку, але в невеликій кількості, тому за ціною іноді перевищує імпортну. Наприклад, остання наша закупівельна ціна на моркву: імпортна, мита, врожаю минулого року – 22,00 грн за кг, українська молода, врожаю цього року – 29,00 грн за кг. Це прямі ціни від виробника», – прокоментували ситуацію в Fozzy Group.

    Виникає питання: а що ж сталося з українськими овочами, яких завжди в країні вирощувалося більше ніж достатньо? Торговельні мережі дають таке пояснення: урожай минулого року практично закінчився, продукція дуже низької якості, 50-60% овочів тривалого зберігання виявляються непридатними до реалізації та повертаються виробнику. На думку, Ігоря Ланди, генерального директора ТОВ «Новус Україна», всі підвищення цін відбуваються з ініціативи виробника, а їх синхронність обумовлена тим, що лист про підвищення надсилається постачальником одночасно всьому ритейлу.

    Самі постачальники та виробники овочів не коментують ситуацію. UA1 не вдалося отримати роз'яснень та коментарів від агрофірм. Експерти та юристи натякнули, що не все так просто. Іноді постачальники теж поводяться недобросовісно: у договорі заявляють одну ціну, а в момент поставки повідомляють, що товар подорожчав. Крім того, саме поняття «постачальник» зовсім не означає «виробник». Це може бути оптовик або дистриб'ютор.

    У компанії посередника та ритейлера може бути один власник. Купувати у самого себе може бути вигідним, оскільки посередник теж робить чималу націнку. Експерти відзначають, що провести повний аудит ціноутворення не проблема, але для цього потрібно відстежити весь ланцюжок від фермерського поля до кінцевого споживача. Цього ніхто не робить. Можливо, через відсутність зацікавленості та мотивації.

    На сайті агро-оголошень, у розділі «куплю-продам моркву» можна зорієнтуватися в закупівельних цінах, націнках і т.д. Так, господарства або фермери виставляють на продаж моркву з поля по 1,4-3 грн за 1 кг, залежно від регіону. Овочесховища і склади пропонують по 5-8 грн. Багато овочесховищ пишуть, що обладнані сучасними імпортними холодильними та вентиляційними установками. Таким чином проблема умов для нормального зберігання овочів є цілком вирішуваною. Зрозуміло, що витрати електроенергії для такого обладнання буде включено в націнку. Серед оптовиків зустрічається закупівля по 3-5 грн, а продаж – від 7 до 12 грн.

    На таких сайтах часто можна побачити оголошення про закупівлю овочів для супермаркетів. Це означає, що торгові мережі, попри запевнення, працюють не напряму з виробниками, а через посередників. Супермаркетам може бути зручно працювати через посередника. Не доводиться мати справу з великою кількістю дрібних виробників, у яких різні ціни. Таким чином, стара морква, яку овочесховища продають по 6 грн, а оптовики – по 12, на прилавках супермаркетів коштує 23-25 грн.

    Оборот роздрібної торгівлі в Україні в січні-квітні 2015 року впав на 25,3%. За даними ООН, світові ціни на продукти знизилися до п'ятирічного мінімуму. Попри те, в Україні продовжується зростання цін на споживчі товари. Але вітчизняні економісти пояснюють це лиш загальними категоріями: війна та криза.

    Теги: АМКУ цінова змова продовольчий ринок цінова політика Fozzy Group АПК
    ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ
    Коментарі
    1000 символів лишилося
    ТОП МАТЕРІАЛІВ



      Архів