Особливо небезпечні й вільні: особливості національної амністії

    12 Квiтня, 2016 11:27
    Звільнення Віктора Лозінського, екс-нардепа вбивці, – лише початок широкомасштабної амністії, під яку потрапляють тисячі вбивць, наркоторговців і злодіїв

    Педофіл із Черкаської області, який зґвалтував загалом близько тридцяти дівчаток. Екс-нардеп, який по-звірячому розправився із беззбройною людиною. Сепаратист, який активно закликав до Одеси «русскій мір». Суддя, який за винесення незаконних рішень отримав більше мільйона доларів хабарів.

    Усіх цих людей об'єднує одне: вони несподівано навіть для самих себе опинилися на свободі, змінивши належну їм за законом арештантську робу та кайло на цивільний одяг і можливість насолоджуватися всіма благами вільного життя.

    А ще їх об'єднує шлейф смертей та покалічених доль, який тягнеться за кожним з них. Як і за тисячами вбивць, ґвалтівників, наркоторговців, які несподівано вийшли на свободу завдяки новій поправці до Кримінального кодексу: день перебування в слідчому ізоляторі (СІЗО) під час слідства прирівнюється до двох днів у колонії.

    Інакше кажучи, злодій, який пробув під слідством у СІЗО два роки і засуджений на чотири роки колонії, вже відбув своє: він сам, його родина або адвокат можуть клопотати про перерахунок терміну.

    При цьому людина в 100% випадків виходить на свободу, а апеляції Генпрокуратури з цього приводу суд не задовольняє, оскільки є норма закону, яку потрібно виконувати.

    Із шести тисяч засуджених, які достроково звільняться за «Законом Савченко», кожного шостого засуджено за вбивство.

    Спочатку мета поправки полягала в тому, аби люди, чию вину ще навіть не доведено, не жили роками в нестерпних умовах СІЗО. Нерідко підозрювані перебувають там по п'ять-сім років без пред'явлення жодних звинувачень, що за міжнародними стандартами є неприпустимим. Проте благі наміри несподівано створили іншу проблему.

    «Під дію цього закону потрапляє близько 50 тисяч засуджених, і найближчим часом майже шість тисяч осіб будуть звільнені за цим законом достроково, – наводить слова голови Державної пенітенціарної служби Володимира Палагнюка прес-служба відомства. – Із шести тисяч засуджених кожен шостий, який звільниться, є засудженим за вбивство. Ми зараз відповідно до цього закону відпускаємо більше однієї тисячі вбивць».

    Всього, за даними прес-служби ДПтС, на свободу вийдуть три тисячі засуджених за тяжкі злочини. Водночас, за статистикою відомства, до 60% в'язнів, які вийшли на свободу, знову йдуть на злочини.

    Процес широкомасштабного звільнення вже почався. За офіційними даними, у Дніпропетровській області всіма принадами вільного життя насолоджуються 51 вбивця, 61 наркоторговець, 58 засуджених за нанесення тяжких тілесних ушкоджень, які не відбули свій термін. Понад 5 тисяч ув'язнених готуються «на вихід з речами».

    Бориспільський суд відхилив апеляцію ГПУ на звільнення екс-нардепа Віктора Лозінського, якого раніше було засуджено до 15 років ув`язнення за жахливу розвагу – полювання на людину.

    У Кіровоградській області весняному сонечку на свободі радіють 21 вбивця, 20 наркоторговців, 18 засуджених за нанесення тяжких тілесних ушкоджень. Під звільнення потрапляють ще 1376 осіб.

    У Черкаській області звільнили 17 вбивць, 16 винних у завданні важких тілесних ушкоджень і 11 наркоторговців. Ще близько двох тисяч людей готуються звільнити. Вулицями Житомира знову будуть прогулюватися десять вбивць, а близько трьох тисяч засуджених випустять. Ще 37 вбивць вийшли на свободу в Хмельницькій області, до звільнення готуються 1800 осіб.

    Список можна продовжувати довго: людей, що звільнилися завдяки цьому закону, по всій Україні тисячі. Правоохоронці та юристи хапаються за голову – такої нерозбірливої амністії країна не знала з часів здобуття незалежності.

    Водночас, Генпрокуратура, яка має право оскаржити рішення про звільнення особливо небезпечних злочинців, нічого зробити не може: закон понад усе.

    Так, 6 квітня Бориспільський суд відхилив апеляцію ГПУ на звільнення екс-нардепа Віктора Лозінського, якого раніше було засуджено до 15 років ув`язнення за жахливу розвагу у вигляді полювання на людину. Рішення остаточне і оскарженню не підлягає, а сам колишній нардеп уже на свободі.

    Точно так, як і Микола Шекерлі – кошмарний сон всіх матерів Маріуполя, які виховують неповнолітніх дочок. Попри отримані десять з половиною років за насильство над малолітніми, він вже без проблем може смажити шашлик на травневі свята.

    І це не рахуючи «менш хворобливих» прикладів. Таких, як звільнений лідер одеських сепаратистів Антон Давидченко. Чи суддя Ігор Зварич, який невідомо скільки доль понівечив своїми неправомірними рішеннями та назбирав понад мільйон доларів хабарів.

    Тим часом, у профільному парламентському комітеті вважають, що ніякої проблеми тут немає. «Закон правильний, це не огульна амністія – це акт гуманізації. Допрацьовувати закон не плануємо», – заявив член цього комітету Володимир Мисик. Той самий, який протягнув норму про перенесення електронного декларування чиновниками своїх доходів, що викликало справжній скандал і жорстку критику представників Євросоюзу.

    Благими намірами

    Проблему невиправдано жорстоких умов утримання людей в українських СІЗО правозахисники піднімали роками, однак безрезультатно. Ті, чия вина навіть не була доведена, а тільки підозрювалася, по кілька років жили на нарах. Виживали в переповнених до межі камерах ізолятора без жодних перспектив поскаржитися на неналежні умови утримання під вартою.

    «Закон Савченко» поширюється на всіх злочинців, незалежно від тяжкості скоєних ними злочинів.

    Перші кроки почалися з вибором Україною європейського вектора розвитку: спочатку було декриміналізовано частину статей Кримінального кодексу, потім прийшла пора розгрібати проблеми пенітенціарної системи.

    Полегшити долю підозрюваних в скоєнні злочинів, які перебувають у СІЗО, розвантажити слідчі ізолятори, скоротити кількість працівників пенітенціарної системи і заощадити бюджетні гроші мав Закон України № 838. Його офіційна назва «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом терміну попереднього ув'язнення в термін покарання».

    Цей закон і вніс норму перерахунку тюремного терміну – один день в СІЗО зараховується за два дні перебування в колонії. Але найважливіший аспект, про який попереджали парламентські юристи, в документі не врахували: закон поширюється на всіх злочинців, незалежно від тяжкості скоєних ними злочинів.

    Таким чином, і кишеньковий злодій, і вбивця можуть скористатися цією своєрідною амністією, хоча шкоду від їхніх дій не можна порівняти.

    Ініціаторами такої скандальної норми стали представники «Батьківщини». І нардепи ніколи б одноголосно не проголосували за більш ніж популістську і непродуману норму, якби не один маневр цієї політсили.

    Закон надав пільгу на скорочення тюремного терміну тим, хто скоїв найбільш тяжкі злочини, оскільки саме їх найчастіше беруть під арешт і утримують у СІЗО.

    У списку ініціаторів цього закону партійці першим номером вказали Надію Савченко. Жінку-воїна, що стала символом опору всього українського народу російській агресії. Символом протидії всій тоталітарній системі Росії. Жінку, чиє прізвище знають у всьому світі і чиєю мужністю захоплюються у багатьох країнах.

    Це зіграло свою роль поряд з давньою традицією нардепів не вдумуватися у зміст законів, за які вони голосують. Народні обранці натискають кнопку «за» чи «проти» за вказівкою керівництва своєї фракції. Керівництво, своєю чергою, також не особливо уважно вчитується в норми, які ставляться на голосування.

    А щоб закріпити успіх і не нариватися на критику, з подачі «Батьківщини» проект так і назвали – Закон Савченко. Його підтримав підконтрольний цій політсилі Комітет з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, незважаючи на жорстку критику з боку парламентських юристів-експертів. І 24 грудня 2015 року закон вступив в силу.

    Однак всього кілька місяців по тому стало зрозуміло, що благі наміри перетворилися на справжній кошмар. А парламентські юристи змушені були констатувати, що «прийняття закону № 838-VIII було грубою помилкою і призвело до очевидних негативних наслідків».

    Повернути все назад

    Фактично, відбулося наступне: закон надав пільгу на скорочення тюремного терміну тим, хто скоїв найбільш тяжкі злочини, оскільки саме їх найчастіше беруть під арешт і утримують у СІЗО.

    Люди, які вчинили менш тяжкі правопорушення, такої пільги не мають. Відповідно, достроково на свободу почали виходити найбільш небезпечні злочинці.

    Разом з тим, підозрювані отримали стимул максимально затягувати слідство і залишатися в СІЗО якомога довше, оскільки це скорочує майбутній тюремний термін.

    «Прийнятий 26 листопада 2015 року Закон України № 838-VIII є несправедливим і соціально шкідливим, а внесені в результаті його прийняття до статті 72 КК невдалі положення потребують коригування», – значиться в аналізі Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради.

    На сайті президента України вже зареєстровано вісім петицій з вимогою або підкоригувати, або взагалі скасувати «Закон Савченко».

    Одним з перших забив на сполох головний радикал країни Олег Ляшко: «Закон Савченко», за який ми голосували, мав перед собою мету припинити зловживання, коли людей роками без вердикту суду тримають в СІЗО, – заявив нардеп. – Але водночас мені здається великим прорахунком закону те, що під його дію можуть потрапити вбивці й ті, хто скоїв тяжкі злочини. Вважаю, потрібно негайно внести зміни до закону, щоб унеможливити уникання відповідальності такими вбивцями й людожерами».

    Опосередковано свою позицію висловила й сама Надія Савченко, яка раніше не схвалювала будь-яке втручання в текст закону: «Я поспішила. Не можна починати нічого, що потім не зможеш контролювати. А з в'язниці це зробити нелегко. Вирвуся – розберусь», – навів її коментар з цього приводу російський журналіст Аркадій Бабченко.

    Водночас за процес внесення правок до скандального закону почала виступати місцева влада в регіонах. Так, 29 березня депутати Львівської облради проголосували за рішення звернутися до парламенту з проханням внести зміни в закон, з тим, щоб його норми не поширювалися на осіб, які скоїли тяжкі злочини.

    Свою позицію почали висловлювати й «низи»: на сайті президента України вже зареєстровано вісім петицій з вимогою або підкоригувати, або взагалі скасувати цей закон.

    До процесу підключилися і нардепи. У парламенті зареєстровано альтернативний законопроект № 4032, внесений депутатами Бориславом Березою та Ігорем Луценко. Він у загальних рисах повторює «закон Савченко», проте з важливою поправкою – перерахунок терміну за принципом «день за два» не поширюється на осіб, які вчинили тяжкі злочини.

    Правда, і цей документ парламентські юристи вважають недосконалим, аргументуючи це тим, що він вносить плутанину в значну кількість законів і важко застосовується на практиці.

    Наразі єдиний вихід юристи вбачають у тому, щоб «відкотити» ситуацію до норми, що діяла до ухвалення цього закону, і добре продумати, як слід її змінити, аби благо не перетворилося на шкоду.

    Однак коли у нардепів дійдуть до цього руки, невідомо – на порядку денному більш важливі для них питання створення парламентської коаліції та формування уряду. А поки сотні небезпечних злочинців продовжують виходити на свободу.

    І найменш небезпечне, що може статися, – вони почнуть придивлятися до вашого гаманця. Набагато гірше, якщо вони почнуть придивлятися до ваших неповнолітніх дітей або прикидати, наскільки активно ви будете чинити опір, якщо до вашого горла приставити ніж.

    Теги: Савченко Президент генпрокуратура суд Ляшко СІЗО в’язні ув’язнення Батьківщина амністія лозінський петиція зварич пенітенціарна служба Володимир Мисик закон Савченко
    ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ
    Коментарі
    1000 символів лишилося
    ТОП МАТЕРІАЛІВ



      Архів