Новий закон про трансплантацію: чи розберуть українців на органи

    5 Червня, 2018 10:28
    Навколо нового закону про пересадку органів ходить неймовірна кількість чуток і домислів. Що з них правда, а що міф – розбирався UA1

    «У парламенті здоровий глузд, нарешті, переміг популізм. І тепер кожен, хто потребує пересадки органів, зможе отримати необхідну операцію під контролем держави й за рахунок держави, і отримати шанс на друге життя», – так прокоментувала прийняття нового закону про трансплантацію його ініціатор і співавтор нардеп Ольга Богомолець.

    Передбачається, що до 1 жовтня цього року створять Єдину державну інформаційну систему донорів і тих, хто потребує пересадки органів. До цього терміну національний рух «За трансплантацію» планує максимально наповнити свій реєстр пацієнтів, яким потрібна операція, і передати його Міністерству охорони здоров'я. А з 1 січня 2019 року почнуть діяти нові правила пересадки органів.

    У зв'язку з цим в пресі, в коментарях публічних персон і на рівні обивательських розмов мусуються різні чутки – від «розберуть на органи» і «продадуть частинами в Європу» до цілком обґрунтованих зауважень фахівців щодо недопрацювань прийнятого закону.

    Багато в чому чутки підігрівають народні депутати, котрі, як це прийнято у всіх парламентських фракціях, не завдали собі клопоту прочитати текст закону, а керуються лише лінією партії – що і як коментувати.

    Юристи ж зараз уважно вивчають текст і відзначають його слабкі місця, які можуть становити потенційну небезпеку для учасників процесу трансплантації.

    «За» і «проти»

    Щорічно з 5 тисяч українців, які потребують трансплантації, близько 3,4 тисячі помирають, не дочекавшись донора. Але навіть ті, хто має шанс отримати донорський орган, не завжди можуть встигнути зробити операцію – щорічно в Україні роблять всього 130 трансплантацій.

    Решті, якщо пощастить, держава оплачує операції в інших країнах. За період з 2013 по 2015 рік на це виділили 2,43 млн доларів і 612,2 тис. євро.

    За даними Богомолець, такої суми вистачило на оплату 37 пересадок органів. В Україні, за її ж словами, на ці гроші можна було зробити 6861 операцію. Всього ж за останні 10 років країна перерахувала за кордон 2 мільярди гривень на оплату операцій з трансплантації.

    З початком дії нового закону ці гроші будуть залишатися в Україні, оскільки документ передбачає проведення трансплантацій всередині країни за бюджетні кошти і забезпечує всі необхідні для цього юридичні умови.

    Законодавчо закріплено, що пацієнтам, які потребують трансплантації, таку операцію робитимуть безкоштовно. Так само безкоштовно дістанеться орган для пересадки, якщо мова йде про померлого донора.

    Якщо донор живий (наприклад, пожертвував нирку), формально пацієнт не повинен за це платити, але юридично закріплено, що донор і реципієнт можуть в приватному порядку домовлятися про компенсацію за отриманий орган.

    Також завдяки створенню Єдиної державної інформаційної системи трансплантації пошук донора і реципієнта значно прискорюється, що збільшує шанси вижити для тих, хто потребує пересадки. Система автоматично визначатиме сумісного донора та реципієнта і здійснюватиме розподіл анатомічного матеріалу.

    У противників закону свої аргументи: не можна спрощувати правила трансплантації в країні, де йде війна і є тисячі зниклих безвісти – всіх почнуть різати на органи.

    Також є думка, що в умовах нинішнього важкого соціально-економічного становища українці почнуть розпродавати нирки, щоб розрахуватися за комунальні послуги.

    Понад те, МОЗ звинувачують у цілеспрямованій політиці щодо організації масового продажу органів українців у країни Європи, щоб заробляти на цьому сотні мільйонів доларів.

    UA1 проаналізував найбільш поширені переконання щодо пересадки органів. Будь-яке з них легко можна спростувати, лише уважно прочитавши текст закону.

    Міфи трансплантації

    Усіх померлих і загиблих за замовчуванням розберуть на органи.

    Насправді, на законодавчому рівні вводиться так звана презумпція незгоди. Це означає, що після смерті медики не мають права вилучати органи померлого без згоди його найближчих родичів.

    Але кожен ще за життя може дати таку згоду, яка фіксується в електронній Єдиній системі. Це позбавить родичів від неприємних розмов з медиками і вибору – погоджуватися на вилучення органів померлого чи ні.

    Органи українців будуть масово продавати за кордон.

    В законі чітко зазначено: «Органи, вилучені у посмертних донорів, заборонено передавати закладам охорони здоров'я та науковим установам, які знаходяться в інших країнах, для проведення трансплантації».

    З цього правила є виняток: якщо в Україні вилучений орган нікому не підходить, то інформація передається іншим країнам. Передати туди анатомічний матеріал можна лише на умовах рівноцінного обміну – нирка за нирку, печінка за печінку. Про продаж мова не йде.

    Органи будуть вирізати у живих зеків і психічно нездорових людей.

    Закон забороняє вилучення органів у живого донора, якщо він знаходиться в СІЗО або виправній колонії, а також у людей, які страждають на психічні розлади.

    Не можуть бути живими донорами іноземці, особи без українського громадянства й ті, хто нелегально перебуває в Україні.

    Масово вилучатимуть органи у всіх вбитих і соціально незахищених.

    Законодавчо заборонено вилучати органи у будь-якої людини, яка загинула насильницькою смертю. Зокрема, це стосується військових, убитих під час бойових дій на сході або під час інших військових операцій.

    Посмертними донорами не можуть бути діти-сироти або діти, позбавлені батьківського піклування. Якщо людина померла, а особу її не встановлено, вона також не може розглядатися як посмертний донор.

    У реанімації будуть не рятувати, а розбирати на органи.

    Закон зобов'язує проводити активну реанімацію людини до моменту смерті мозку. Її констатує консиліум лікарів, в якому не беруть участі пов'язані з питаннями трансплантації медики.

    Реальні ризики

    За всіма подібними розмовами увагу суспільства відволікають від реальних ризиків, закладених в законі. Богомолець стверджує, що прийнятий документ абсолютно безпечний для українців, а Головне юридичне управління Верховної Ради доопрацювало закон так, щоб в ньому не було жодної шпаринки для зловживань. Попри те, вони є.

    Від початку постулат про те, що розвиток в Україні інституту транспланто-координації (люди, які контролюють процес трансплантації) будується за зразком іспанської моделі, був не найвдалішим способом просування.

    У 2007 році МВС розслідувало справу загибелі львів'янина Володимира Васильєва, якого привезли із закордонних заробітків додому в цинковій труні з вирізаним серцем і нирками. І привезли його саме з Іспанії. Українські судмедексперти визначили, що органи було вирізано, коли в тілі ще циркулювала кров, тобто явно для трансплантації.

    Втім, є більш прикладні моменти, які насторожують. UA1 проконсультувався з одним з кращих фахівців у сфері юридичного супроводу операцій з трансплантації, аби з'ясувати, наскільки реальними є помічені нами в законі ризики.

    У цьому нам допоміг практикуючий адвокат, директор Центру медичного та репродуктивного права, старший науковий співробітник Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України Сергій Антонов.

    М'яке покарання. Як би гарно не був виписаний закон, завжди знайдуться люди, які спробують його обійти. Стримуючим фактором є строгість покарання. А в законі про трансплантацію воно не дуже суворе.

    За порушення встановленого законом порядку трансплантації анатомічного матеріалу передбачено штраф 850 гривень (у початковій редакції було 8500 гривень), або обмеження волі до трьох років, або виправні роботи на два роки.

    Далі ці порушення деталізуються – скільки років за яке саме порушення, аж до 8 років в'язниці. Але все це – і незаконна торгівля органами, і вилучення органів обманом або з примусу – загалом і в цілому означає «порушення встановленого законом порядку трансплантації анатомічного матеріалу».

    Прикладом може бути практика українських судів з розгляду справ про корупцію – їх або кваліфікують за найбільш м'яким пунктом статті, або ж перекваліфіковують справу на іншу статтю з більш м'яким покаранням. Зрештою порушник відбувається штрафом або умовним терміном. І нічого не заважає за цією ж схемою розглядати кримінальні справи щодо «чорних трансплантологів».

    «Так, покарання вкрай м'яке і неадекватне за такі небезпечні для людей і суспільства злочини, – погоджується Сергій Антонов. – Але наші депутати вже давно захоплюються декриміналізацією злочинів».

    Торгівля інформацією. Закон говорить, що згода живого донора на вилучення у нього анатомічного матеріалу вноситься до Єдиної інформаційної системи. Але вноситься не відразу, а протягом трьох днів.

    Припустимо, у чиновника вже є інформація про донора, але він три дні не вносить її в базу, і донорський орган там «не світиться». Одночасно з цим чиновник в електронній системі бачить всіх пацієнтів, яким терміново потрібен цей орган. Чиновник може запропонувати інформацію про донора за винагороду. Адвокат Антонов підтвердив, що така ситуація цілком можлива.

    Вразливість бази даних. В Єдину державну інформаційну систему трансплантації буде зібрана вся особиста інформація донорів і реципієнтів – паспортні дані, адреса реєстрації та проживання, номер мобільного, адреса електронної пошти, відомості про стан здоров'я.

    Досвід державних баз даних показує, що захищені вони не найкращим чином. Свого часу хакери «поклали» електронні реєстри Мін'юсту, сайти найбільших банків і держструктур, включно й з тими, що входять до системи воєнпрому.

    Питання – через якийсь час після запуску інформаційної системи трансплантації найдетальніші особисті дані тисяч українців потраплять у платний доступ?

    Але крім злому може бути ще й втручання у базу даних чиновників, які мають до неї доступ, наприклад, щоб маніпулювати з чергою на трансплантацію. За такою схемою діяли співробітники Мін'юсту і деякі нотаріуси, вносячи зміни в електронні реєстри власників, щоб заволодіти чужим майном. І такі випадки не поодинокі.

    «Така небезпека справді існує, – стверджує Антонов. – Ведення таких реєстрів має перебувати під жорстким зовнішнім контролем, у тому числі й незалежним. Поки інформації про такий контроль немає, і ідеї відсутні. Це явна недоробка законодавців».

    Втім, експерт зазначає, що маніпуляції з чергою на трансплантацію зустрічаються і за кордоном.

    Необґрунтовані страхи

    Є ще низка положень закону, які з точки зору пересічного українця викликають питання чи настороженість. Але експерт в них особливої небезпеки не вбачає.

    Наприклад, відповідно до нового закону пацієнту, що знаходиться у невідкладному стані, роблять пересадку органа без його особистої згоди чи згоди родичів.

    Теоретично існує ймовірність, що таким пацієнтом може виявитися противник трансплантації, наприклад, через релігійні переконання. У такому разі на клініку чекає судовий розгляд.

    «Виходячи з національної та міжнародної судової та адвокатської практики вкрай сумнівно, що «пацієнт-відмовник» виграє суд, – пояснює Антонов. – Порятунок життя людини превалює над життєвими і релігійними принципами».

    Також, на думку адвоката, безпідставними є побоювання, що у випадках з невідкладною допомогою, коли згода пацієнта чи його родичів не потрібна, лікарі можуть взятися за завідомо невдалу трансплантацію, виключно заради отримання оплати з бюджету. Приблизно як з озелененням міст: бюджетні гроші взяли і посадили завідомо погані саджанці, які не приживаються.

    «Сумніваюсь, що українські лікарі будуть братися за завідомо невдалу операцію з трансплантації, – переконаний Антонов. – Бюджетні гроші отримує медустанова, а не особисто лікар, тож це явно сумнівна вигода. Зате ризик відповідальності, у тому числі й моральної, дуже великий».

    Таким чином, у нового закону про трансплантацію є свої позитивні й негативні сторони. І їх кількість залежатиме від того, хто і як буде цей закон реалізовувати. А як це виглядатиме на практиці, стане зрозуміло в 2019-му.

    Теги : МОЗ Богомолець НАН України трансплантація органів Сергій Антонов
    ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ
    Коментарі
    1000 символів лишилося
    ТОП МАТЕРІАЛІВ


      Архів