Непатріотично, але практично. Як Україна фінансує фейкові республіки

    31 Липня, 2015 16:01
    UA1 з'ясував, як українські приватні та державні компанії поповнюють бюджети ДНР і ЛНР

    «Утримувати й дотувати вбивць і бойовиків, допомагати триматися на плаву бандитам Київ не буде», – заявив місяць тому Петро Порошенко у щорічному посланні до парламенту, коли мова зайшла про підтримання економічних зв'язків з Донбасом.

    За словами президента, економічне співробітництво з цим регіоном можливе лише після того, як Україна відновить контроль над східним кордоном.

    За фасадом патріотичної заяви залишилися сотні мільйонів гривень, які й до, й після цієї обіцянки йшли і продовжують йти на окуповані території за згоди уряду України та дозволу СБУ.

    Склалася ситуація, коли однією рукою воюємо, а іншою торгуємо.

    Ці мільйони якраз утримують, дотують і допомагають триматися на плаву самопроголошеним псевдореспублікам. І попри щоденні втрати української армії на східному фронті, між Україною і так званими ДНР і ЛНР йде жвава торгівля якнайширшим асортиментом товарів.

    Приміром, за даними нардепа Ігоря Мосійчука, тільки одна операція із закупівлі антрациту для українських ТЕЦ принесла економіці ДНР 100 млн грн. А таких угод із закупівлі вугілля, металу, інших промислових товарів на непідконтрольних Україні територіях – десятки.

    «Україна сама спонсорує ці терористичні організації, – говорить координатор Коаліції патріотичних сил Донбасу Сергій Гармаш. – Склалася ситуація, коли однією рукою воюємо, а іншою торгуємо. Замість совісті треба мати апарат для рахунку грошей, щоб все це робити».

    Незручні факти

    Сьогодні не прийнято широко афішувати факт купівлі Україною товарів ДНР/ЛНР – це непатріотично. А якщо й згадає хто, то між іншим та із застереженням, що лише десяток-другий компаній мають дозвіл СБУ на торгівлю із захопленими територіями.

    UA1 розглянув звіти цього силового відомства і з'ясував, що рахунок подібних торгових операцій йде на тисячі. Підприємства «республік» поставляють в Україну в основному добрива, вугілля, чавун і сталь. Станом на кінець липня СБУ дозволила 2 тис. 881 таку угоду.

    Там працюють підприємства, які отримують замовлення з України, туди йдуть гроші.

    Натомість на непідконтрольні території йдуть поставки найширшого асортименту українських товарів: від поштових марок і кулькових ручок до сірчаної кислоти та щебеню – всього 8 тис. 25 торгових операцій.

    Поряд з цим глава парламентської фракції БПП Юрій Луценко з трибуни парламенту закликає до повної блокади Донбасу до виведення російських військ із цієї території.

    «Президент України вважає, що ракова пухлина підлягає блокаді. Практика глави Луганської обласної адміністрації пана Москаля, який заборонив будь-який транспортний зв'язок з окупованими територіями, визнана правильною, і вона має бути поширена також на територію Донецької області», – заявив нардеп.

    Водночас, за даними Гармаша, тільки за один місяць через залізничну станцію «Ясинувата» до України пройшло 78 тис. тонн металу, а в ДНР пішло 120 тис. тонн руди.

    «Там працюють підприємства, які отримують замовлення з України, туди йдуть гроші, – говорить він. – Вони (невизнані республіки – ред.) вибудовують свою податкову систему, збирають податки, й від того, чи працюють там підприємства, залежить їх податкова база ».

    На окупованих територіях діє залізне правило: не хочеш платити – не зможеш працювати.

    Тут починається найцікавіше: лобісти торговельних відносин між Україною та захопленими територіями Донбасу запевняють, що підприємства, які залишилися під контролем терористів, перереєстровані в Україні й платять всі належні податки тут і жодної копійки в бюджет «республік».

    Але навіть побіжне знайомство із «законодавством» ДНР/ЛНР доводить, що це принципово не так. Ніхто не може працювати на їх території, не сплачуючи податки бойовикам.

    Плати і працюй

    «Ми не повинні сьогодні заважати роботі підприємств. Думка про те, що вони фінансують терористів – найглибша помилка та нерозуміння реальної ситуації », – заявив екс-глава Донецької області Сергій Тарута в інтерв'ю виданню gordonua.com.

    Тарута стверджує, що підприємства, які працюють на захоплених територіях, платять ПДВ, податок на прибуток, а також єдиний соціальний внесок. І всі ці гроші йдуть до бюджету України.

    Однак промисловець, який має бізнес-інтереси на окупованих територіях, не згадав про те, що так само заводи і шахти поповнюють податками ще й «республіканські» бюджети.

    UA1 детально вивчив «законодавство» ДНР, і ці документи не залишають жодних сумнівів – на окупованих територіях діє залізне правило: не хочеш платити – не зможеш працювати.

    Приміром, пунктом 3 «Постанови про відрахування до вуглевидобувної промисловості № ВС-40-1 від 28.10.14» Міністерства вугілля та енергетики ДНР встановлюється «обов'язковий безумовний платіж до відповідного бюджету Республіки, що стягується з платників вугледобувної промисловості», у розмірі від 14 до 30% залежно від обсягу видобутого вугілля.

    Зарплата шахтарів, яка надходить їм з України, також поповнює бюджети терористів. Стаття 17 «Закону ДНР про державне регулювання в галузі видобутку та використання вугілля, про особливості соціального захисту працівників організацій вугільної промисловості» (№ 57-IHC від 12.06.2015) говорить: «Ставка податку з доходів шахтарів становить 10% від заробітної плати та інших доходів».

    Бойовиків не цікавить, чи платить підприємство податки в Україні, – головне, що воно зобов'язане платити «республікам». Ця позиція закріплена у «Тимчасовому положенні про податкову систему ДНР».

    Стаття 4 згаданого документа свідчить, що всі підприємства належать до сфери податкових інтересів «республік» «незалежно від сплачуваних раніше видів податків у податкових системах інших держав».

    Підприємство знаходиться на їх території, але зареєстроване в Україні? Не проблема. Стаття 8 зобов'язує такі підприємства зареєструвати податкового агента, тобто структуру, яка платитиме всі податки «уряду» бойовиків. «Діяльність юридичних осіб – нерезидентів без реєстрації податкового агента в Міністерстві доходів і зборів ДНР забороняється» (п.8.1.4).

    А пункт 4 статті 57 прямо говорить, що несплата податків та неподання звітності «позбавляє суб'єкта можливості провадити господарську діяльність».

    Таким чином, оптимістичні повідомлення про те, що незважаючи на війну, українські підприємства продовжують працювати в зоні АТО, мають зворотний бік.

    Приміром, за даними організації «Донбас SOS», у липні Артемівський завод «Вістек» отримав дозвіл на відправку продукції на непідконтрольну територію – туди пішли комплектуючі для вугільних комбайнів.

    Діяльність підприємств в зоні АТО можна розглядати як непряме фінансування тероризму.

    Усім вигідно: українське підприємство працює, шахтарі на непідконтрольних територіях – теж, всі отримують зарплату і можуть прогодувати свої сім'ї.

    Але поряд з тим до бюджету ДНР йдуть 20% податку на прибуток, 10% із зарплат шахтарів та низка інших платежів. Крім того, ще обов'язкові збори за видобуток і транспортування сировини територією ДНР/ЛНР – від 100 до 300 грн за тонну (п.6.8.1.– 6.8.4 Тимчасового положення про податкову систему ДНР). Вважати це фінансуванням тероризму, відповідно до статті 258-5 Кримінального кодексу, чи ні?

    Або, приміром, фінансування з боку державної компанії «Укрзалізниця» свого підрозділу «Донецька залізниця». Чи повинна Україна виплачувати зарплату своїм працівникам? Повинна.

    Але як з цим узгоджується положення Мінтрансу ДНР: «Департамент залізничного транспорту бере участь у формуванні державної політики в галузі залізничного транспорту та керує діяльністю структурного підрозділу «Донецька залізниця». Тобто, гроші платить Україна, а керує ДНР.

    Бізнес за розкладом

    Українські юристи вже голову собі зламали, намагаючись дійти єдиної думки: робота підприємств у зоні АТО – це фінансування тероризму чи ні?

    Стаття 13 закону про правовий режим на тимчасово окупованих територіях України говорить, що економічна діяльність там визначається законом. Але його й досі немає.

    У парламенті всього лиш зареєстровано два законопроекти з цього приводу: 2004а і 2004а-1. Один з них повністю виключає торгівлю з Донбасом, другий дозволяє частково.

    Сьогодні 13 енергогенеруючих підприємств України не можуть обходитися без антрациту з ДНР, інакше взимку українці замерзнуть.

    Водночас, одразу три нормативних акти забезпечують свободу підприємницької діяльності на всій території країни без обмежень: ст. 42 Конституції, ст. 43 Господарського кодексу та ст. 3 Цивільного кодексу.

    «З цієї точки зору підприємницька діяльність в АТО законна, – вважає юрист ТОВ «Іванова та партнери» Тетяна Іванова. – А з точки зору фінансування тероризму є свої «але».

    Експерт переконана, що навіть якщо підприємство перереєстрували на території України, воно не змогло б працювати у невизнаних республіках, не сплачуючи там податки. І діяльність підприємств у зоні АТО можна розглядати як непряме фінансування тероризму.

    На думку Іванової, основна проблема в тому, що немає єдиної державної політики в цьому відношенні.

    «Прийнято постанову про те, що Донецька і Луганська області є окупованими територіями. Це зроблено навіть не законом, а постановою, через що всі юристи ламають голови і сперечаються, яка правова природа цього документа і які правові наслідки він несе. І більше немає нічого», – говорить вона.

    Через це й виникають різні тлумачення з приводу взаємин з Донбасом: Геннадій Москаль в чині голови Луганської військової адміністрації зупиняв фури, а екс-глава Донецької військової адміністрації Олександр Кіхтенко всіляко стимулював торгівлю з окупованими територіями.

    У такому разі завдання уряду, парламенту і президента – роз'яснити промисловцям, торговцям і солдатам на передовій, що є економічна доцільність, а є морально-етичні принципи. І що не завжди ці категорії збігаються.

    Роз'яснити, не соромлячись розкласти все по поличках, не козиряючи патріотичними промовами.

    Повідати, наприклад, про те, що сьогодні 13 енергогенеруючих підприємств України не можуть обходитися без антрациту з ДНР, інакше взимку українці замерзнуть. Тобто, війна війною, а економічно вигідний бізнес – за розкладом.

    І тоді ніхто не буде плутатися, чому Москаль, який зупинив фури з пивом, що йшли до Луганська, – герой, а бійці роти «Торнадо», які зупинили потяг з вугіллям для Авдіївського коксохіму, – бандити.

    Теги: АТО ДНР ЛНР СБУ уголь Порошенко Москаль БПП Юрій Луценко бюджет нелегальна торгівля
    ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ
    Коментарі
    1000 символів лишилося
    ТОП МАТЕРІАЛІВ



      Архів